| Главная » Файлы » Мои файлы |
Звіт з навчальної практики з менеджменту
| [ Скачать с сервера (47.3 Kb) ] | 26.07.2017, 12:03 |
| ВСТУП Мета дослідження полягає у тому, щоб дослідити особливості розвитку пивоварної галузі в Україні, а також планування особистої ролі менеджера. Завдання: охарактеризувати пивоварну галузь харчової промисловості в Україні та порівняти показники за останні роки; розглянути планування особистої ролі менеджера. Об’єктами практики є пивоварна галузь харчової промисловості та планування особистої ролі менеджера. Термін проходження навчальної практики на базі університетської науково - технічної бібліотеки: 1 тиждень (прибуття для проходження практики, інструктаж з техніки безпеки, організаційні питання – 1 день; перебування на базі практики, збір матеріалів для оформлення звіту про навчальну практику – 4 дні; написання звіту про навчальну практику – 2 дні). 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПИВОВАРНОЇ ГАЛУЗІ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ Ринок пива є одним з найбільш динамічних ринкових сегментів і посідає важливе місце в переробній промисловості України. Порівняно з європейськими ринками вітчизняний ще не достатньо розвинений і доступний для всіх бажаючих. Проблеми розвитку пивоварної промисловості досліджували такі відомі вчені як Є. Мазур, Б. Данилишина, В. Дєгтяров, М. Ляшенко, В. Сєров, О. Чирва. Разом з тим існує необхідність подальшого вивчення на пошуку стратегічних пріоритетів розвитку пивоварної промисловості, що і має стати метою наступних досліджень. Внаслідок глобалізації економіки, в Україну прийшли такі відомі світові пивні бренди – датський Carlsbeg та американський ABInBev. Ці дві компанії спільно контролюють понад 45% вітчизняного виробництва пивних напоїв. Вітчизняне пивоварне виробництво своїм розвитком завдячує в основному великим та середнім підприємствам. Натомість невеликі пивоварні поступово зникають з «пивної» карти України. Їх частка на ринку становить близько 6 %. Ситуація, що склалася, вказує на те, що пивний ринок поступово наближається до повного насичення. Четвірка лідерів пивоварної промисловості виглядає наступним чином: ABInBev Ukraine, Carlsbeg, Оболонь, SUBMiller ВВН Ukraine та ін. Незважаючи на те, що український ринок пива протягом 1996-2007 років щорічно зростав на 12-15%, в 2009 році ринок зменшився в цілому на 8,6 %, а в 2010 році скоротився на 6 %. Українці все менше і менше споживають пива, що є одним з найнижчих показників серед країн Європи. Так, згідно досліджень компанії GFK Ukraine 39, 6 % українців відповіли, що вживають пиво. При цьому для більшості наших громадян, середня норма вживання складає 0,5 л ( 50,2 %), тоді як 29,8 % респондентів, як середню вказали 1-2 л пива за раз. Незважаючи на відсталість у показниках рівня споживання пивних напоїв, вітчизняний ринок має досить привабливі перспективи – його об’єм складає близько 2,5 млрд.дол. Таким чином, це створює сприятливу ситуацію для вливання закордонних інвестицій в українську пивоварну промисловість. Подібна ситуація була спричинена наслідками економічної кризи 2008 року. Як результат, починаючи з 2009 року, український ринок пива перейшов із стадії стагнації в стадію спаду, що становив 7 % до рівня 267,7 млн.дал. Проте, вже в першому півріччі 2010 року намітилась тенденція до стабілізації. Так, за 6 місяців минулого року виробництво пива склало 149,2 млн.дал. Максимальні обсяги виробництва спостерігались в червні – 34,7 млн.дал, що майже відповідало рівню відповідного періоду 2009 року (37,3 млн.дал). Незважаючи на те, що в Україні вирощують ячмінь у тій кількості, яка необхідна для виробництва солоду всім пивоварним заводам, якісної сировини не вистачає. Потреба пивної галузі в продукті переробки ячменю – солоді складає 260 тис. т в рік, а за прогнозного збільшення виробництва пива – до 350 млн дол. вона збільшиться відповідно до 600 тис. т. При цьому біля 15-20% вітчизняного солоду – низькоякісна сировина, яку можна використовувати лише для виробництва темних сортів пива. Дефіцит хмільсировини і ячменю доводиться покривати за рахунок імпорту, а це, звичайно, відбивається на рен-табельності виробництва і відпускній ціні . Фінансова нестабільність позначилась також і на обсягах експорту та імпорту. За кордон поставляється лише близько 10 % виробленого в Україні пива, причому майже 80 % експортних поставок припадає на компанію «Оболонь». За період кризи український пивний експорт знизився на 3,2 % до 34 млн.дал, головним чином через зменшення поставок до Білорусі та Молдови. В 2010 році падіння обсягів експорту відбулося за рахунок зменшення поставок до Росії. Імпорт пива до України порівняно невеликий і складає близько 1 % в натуральних одиницях та 2 % в грошовому виразі. В 2009 році імпорт впав 24 % до 1,45 млн.дал, тоді як в 2010 році спостерігався приріст поставок майже за всіма напрямками. Імпорт зріс на 33 % до 1 млн.дал. На думку більшості експертів, така ситуація є наслідком неадекватного позиціонування російських торгових марок. Подальші перспективи українського ринку пива, головним чином, будуть залежати від загального рівня платоспроможності населення і доступності напою. Негативні тенденції спостерігатимуться внаслідок очікування росту цін на солод та непередбачуваних дій Уряду, які можуть позначитися на підвищенні податкових ставок. Останнє підвищення акцизів з 0,6 до 0,74 грн/л відбулося 1 липня 2010, і тепер частка акцизу складає близько 10% від роздрібної ціни пива на ринку. Також для пивоварної промисловості існують ризики введення додаткових ринкових регуляторів – заборона продажу пива вночі, ліцензування торгівлі та ін. Таким чином, підсумовуючи проведений аналіз тенденцій розвитку вітчизняного ринку пива , можна зробити висновок, що в найближчі п’ять років на українському пивному ринку слід очікувати значних змін, зумовлених внутрішніми і зовнішніми факторами. Враховуючи такі умови і потенціал виробників, головний акцент під час розробки подальшої стратегії розвитку пивоварної галузі в Україні необхідно ставити на збільшення потужностей пивзаводів та заводів з переробки сировини, а також на вирощування якісних врожаїв хмелю і ячменю на вітчизняних полях . Тенденції розвитку ринку пива в Україні в 2006-2010 рр . Показник Темп приросту по відношенню до попереднього року, % 2006 2007 2008 2009 2010 Імпорт -61,1 -34,0 129,0 -23,8 63,5 Експорт 16,9 13,7 8,1 -1,6 -13,7 Виробництво 12,1 18,3 -1,3 -3,5 4,0 2. ПЛАНУВАННЯ ОСОБИСТОЇ РОЛІ МЕНЕДЖЕРА 2.1. ВСТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТИХ ЦІЛЕЙ МЕНЕДЖЕРА ТА ЇХ ПЛАНУВАННЯ Важливою умовою раціонального використання робочого часу менеджера є планування особистої роботи. У особистому плані роботи менеджер визначає: • завдання, що стоять перед організацією; • питання, які потребують вирішення; • посадові особи, які готують необхідні інформаційні мате¬ріали; • строки виконання визначених питань. Окремо формулюється зміст завдань, які буде вирішувати менеджер особисто, порядок виконання, координація зусиль і система контролю. Після встановлення цілей розпочинають власне планування праці. На практиці планування часу полягає у його розподілі по видах робіт. Процес розробки плану особистої праці менеджера пропонується здійснювати за схемою, наведеною на мал.2.1. Мал.2.1 — Схема процесу планування особистої праці менеджера На першому етапі менеджер складає перелік справ, які слід виконати протягом планового періоду. Другий етап: після складання переліку робіт на плановий період необхідно визначити витрати часу, потрібного для виконання кожного виду роботи. Третій етап: оскільки заздалегідь неможливо передбачити, які завдання потрібно буде виконати протягом планового періоду, слід зарезервувати час для непередбачених справ. Взагалі робочий час керівника можна поділити на три частини з таким розподілом часу: • заплановані справи - 60%. Виходячи з 8-годинного робочого дня, запланована активність не повинна перевищувати 5-6 год.; • резерв часу на непередбачені роботи - 20%; • резерв часу на творчу діяльність керівника - 20%. Четвертий етап: необхідно визначити фонд робочого часу планового періоду. Визначаючи плановий час, слід виходити з 5-6 год. на день. П’ятий етап: перш ніж остаточно встановити план особистої роботи, необхідно здійснити контроль співставленням розрахованих на другому етапі витрат часу на виконання планових робіт з фондом робочого часу. Шостий етап: менеджер складає план особистої роботи до виконання. Для зручності такі плани рекомендується розробляти за допомогою щоденників часу, в яких відображають завдання, необхідні дії, номери телефонів, адреси та іншу інформацію . 2.2.ВИБІР ПРІОРИТЕТНОСТІ СПРАВ. ПРИНЦИПИ ПРІОРИТЕТНОСТІ Внаслідок значного перевищення обсягу функцій, покладених на керівників, над їхніми можливостями реалізувати ці функції, керівникам доводиться приймати рішення про першочерговість завдань і справ. У цьому випадку прийняття рішення означає визначити пріоритетність. | |
| Просмотров: 542 | Загрузок: 14 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |