| Главная » Файлы » Мои файлы |
Звіт з навчальної практики з менеджменту
| [ Скачать с сервера (218.5 Kb) ] | 26.07.2017, 12:03 |
| ВСТУП Метою навчальної практики є: − ознайомлення студентів з особливостями майбутньої професії, її змістом та завданнями управлінської діяльності, роллю керівників різних рівнів в управлінні сучасними організаціями; − особливостями організації підготовки фахівців з менеджменту; − закріплення, поглиблення та систематизація теоретичних знань, набутих студентами під час вивчення навчальних дисциплін, розвитку навичок їх практичного застосування; − самостійне та комплексне розв’язання конкретних фахових завдань з менеджменту. Завданнями навчальної практики є: вивчення і аналіз організаційної структури управління організації; огляд існуючих структур управління, їх переваги і недоліки; ознайомлення зі схемою організаційної структури управління; вивчення принципів побудови ефективної структури управління для організації; проведення аналізу структури за критеріями: відповідність типу структури цілям і завданнями організації, ступінь розподілу праці, ієрархічність рівнів управління, ступінь координації дій, стимулювання ділової і професійної діяльності; вивчення та складання схем комунікаційних зв’язків підрозділів організації; Термін проходження навчальної практики на базі університетської науково - технічної бібліотеки: 1 тиждень ( прибуття для проходження практики, інструктаж з техніки безпеки, організаційні питання – 1 день; перебування на базі практики, збір матеріалів для оформлення звіту про навчальну практику – 4 дні; написання звіту про навчальну практику – 2 дні). РОЗДІЛ 1 СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ М’ЯСНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ Швидкі зміни економічної ситуації в Україні, що пов’язані зі світовою продовольчою та фінансовою кризами, вимагають посилення уваги до харчової промисловості. За своїм внеском у ВВП країни харчова промисловість посідає друге місце (близько 18,5% у 2009 році) . Слід зазначити, що до складу харчової промисловості України входять харчосмакова, молочна, рибна та м’ясна промисловість. Частка останньої у загальному обсязі реалізованої продукції харчової промисловості складає майже 15% . Також необхідно зазначити, що харчова промисловість відіграє значну роль у забезпеченні продовольчої безпеки країни. Під продовольчою безпекою («food security») розуміють можливості країни в забезпеченні населення достатньою кількістю харчових продуктів, що задовольняють енергетичні потреби людини. Харчова й біологічна цінність продуктів харчування звичайно визначається їхньою здатністю задовольняти фізіологічні потреби людини в білках, жирах, вуглеводах, вітамінах, мінеральних елементах, енергії, у незамінних амінокислотах тощо. При розгляді продовольчої проблеми основна увага приділяється заповненню дефіциту життєво необхідних речовин, у першу чергу, білка (одним із основних його джерел є м’ясо та м’ясопродукти). Тобто у вирішенні питань економічного та соціального розвитку України значну роль відіграє саме м’ясна промисловість. Дослідженням різних аспектів розвитку вітчизняної м’ясної промисловості займаються такі вчені як Саблук П.Т., Бойко В.І., Попов В.І., Кваша С.М., Драган О.І. та ін. Метою даної роботи є дослідження сучасного стану та перспективи розвитку м’яної промисловості України. За останні двадцять років вітчизняна м’ясна промисловість перебуває у досить складній ситуації, що, насамперед, пов’язано з її сировинним сектором. Політична і економічна нестабільність негативно позначилися на тваринницькому комплексі України. Прийнята в 90-ті роки концепція переходу від крупно товарного до дрібнотоварного виробництва негативно вплинула на стан та подальший розвиток сировинної бази м’ясної промисловості. На сьогодні, у порівнянні з 1990 р., поголів’я великої рогатої худоби скоротилося більш ніж у 4 рази, свиней – майже у 3 рази, птиці – у 1.5 рази. Як свідчать дані Держкомстату,на 01.01.2012 в усіх категоріях господарств поголів’я великої рогатої худоби становить 4,9 млн. гол, свиней – 7,1 млн. гол, птиці – 191 млн. голів (1990 р. – 25,2 млн. гол., 19,9 млн. гол., 255,1 млн. гол. відповідно). Виробництво м’яса всіх видів у забійній вазі на 1.01.2012 р.склало 2,7 млн. т, проти 4,36 млн. т. у 1990 р. . Вище вказані структурні зрушення у тваринництві та значний дефіцит м’ясної сировини не могли не позначитися на експотно-імпортній складовій м’ясної промисловості. Аналіз співвідношення експорту-імпорту свідчить про те, що імпорт м’яса та м’ясопродуктів в Україну збільшився з 4 тис. т. у 2000 р. до майже 500 тис. т. у 2011 р . Країна стає імпортнозалежною. Слід зазначити, що в структурі імпорту м’ясопродуктів основну частину (58,8%) складає м’ясо птиці, частка свинини – 38,1%, а морожена яловичина – 1,6%. Для виробництва ж ковбасних виробів, в першу чергу, необхідні яловичина й свинина в пропорції 30% до 70%. М’ясо птиці необхідне лише для виробництва варених ковбасних виробів і в обсягах від 5 до 10% м’ясної сировини . Таким чином, виходячи з аналізу складу імпортованої та власної сировини можна стверджувати, що яловичина стає стратегічним ресурсом для вітчизняних виробників ковбасних виробів. Необхідність усунення диспропорцій в складі м’ясної сировини Обумовлена і тим фактом, що в останні роки відбувається поступова зміна структури м’ясопереробки у бік нарощування виробництва готових видів продукції, насамперед ковбасних виробів та напівфабрикатів, і скорочення виробництва м’яса. Нарощуванння виробництва готових м’ясних продуктів та напівфабрикатів викликане сучасними ринковими тенденціями, які обумовлені зміною стандартів споживання значної частини населення, пов’язаних зі скороченням часу на приготування їжі. Динаміка складу м’ясної продукції, виробленої на українських м’ясопереробних підприємствах за 2007-2011 рр. наведена у табл.1. Таблиця 1 Динаміка виробництва окремих груп м’ясопродуктів в Україні за 2007-2011 рр. Окремі групи м’ясопродуктів М’ясо, тис. т Роки 2007 2008 2009 2010 2011 У % до попереднього року - 123,6 121,1 98,3 100,1 У тому числі: Яловичина морожена тис. т 50,1 43,9 58,9 37,2 25,6 У % до попереднього року - 87,6 134,2 63,2 68,8 Яловичина охолоджена тис. т 143 156,0 141,6 112,1 79,7 У % до попереднього року - 109,1 90,8 79,2 71,1 Свинина морожена тис. т 18 25,4 22,9 14,0 5,1 У % до попереднього року - 141,1 90,2 61,1 36,4 Свинина охолоджена тис. т 81,4 130,0 154,9 125,5 97,5 У % до попереднього року - 159,7 119,2 81,0 77,7 М’ясо птиці охолоджене тис. т 274 326,0 470,6 555,3 632,9 У % до попереднього року - 119,0 144,4 118,0 114,0 М’ясо птиці морожене тис.т 57,9 90,5 86,4 75,3 79,8 У % до попереднього року - 156,3 95,5 87,2 106,0 Ковбасні вироби тис. т 309 301,9 320,2 322,0 260,0 У % до попереднього року - 97,7 106,1 100,6 80,7 У тому числі: Варені сосиски і сардельки тис. т 205 191,0 210,0 209,0 171,0 У % до попереднього року - 93,2 109,9 99,5 81,8 Напівкопчені тис.т 52,5 55,6 56,5 56,3 46,6 У % до попереднього року - 105,9 101,6 99,6 82,8 Варено-копчені, тис. т 20,5 26,6 31,9 26,3 19,2 У % до попереднього року - 129,8 119,9 82,4 73,0 Копчено-запечені, тис. т 4,6 5,3 6,9 7,8 6,1 У % до попереднього року - 115,2 130,2 113,0 78,2 Джерело складене автором на основі: Державної служби статистики України Дані таблиці свідчать про, те що найбільшіші темпи росту в м’ясопереробній галузі спостерігалися у 2007-2008 рр., особливо у виробництві м’яса птиці та ковбасних виробів ( варено-копчених та копчено-запечених). Збільшенню виробництва цих груп м’ясопродуктів сприяв значний імпорт м’яса, а також зростання реальних доходів населення. Зростання доходів населення протягом 2000-2008 рр., згідно даним Державного комітету статистики, відбувалось майже у шість разів за рахунок підвищення рівня мінімальної заробітної плати, розмірів пенсій і окремих видів соціальної допомоги. Це відповідно вплинуло на збільшення обсягів виробництва у м’ясній промисловості. Світова економічна криза, починаючи з осені 2008 року позначилася значним ростом цін на м’ясосировину, що вплинуло на рентабельність виробництва м’ясних продуктів і обмежило обсяги їх виробництва, а різке падіння добробуту населення України позначилося на обсягах споживання м’ясопродуктів. Індекс споживчих цін на товари і послуги у 2008 р. склав 122,3%, найбільше подорожчали м’ясо та м’ясопродукти – на 34 %. Слід зазначити, що подорожчання найближчих для м’ясопродуктів товарів-субститутів було нижчим: риба та продукти з риби ( на 26,6%), молоко (на 14,6%), сир і м’кий сир ( на 9,5  . Таке економічне становище спровокувало зниження в 2009 році обсягів виробництва м’яса ( яловичини та свинини) і ковбасних виробів, зокрема ковбасних виробів копчено-запечених, про що свідчать дані табл.1. Для багатьох розвинутих країн світу у 2009 р. спостерігалась девальвація, але в Україні індекс споживчих цін на товари і послуги склав 112,3 %, м’ясо та м’ясопродукти подорожчали на 6,2 %. Подальше зниження добробуту населення спровокувало зниження попиту на м’ясну продукцію, що призвело до зниження виробництва м’яса ( свинини та яловичини) та значного зменшення обсягів виробництва ковбасних виробів. Найбільш значним було падіння обсягів виробництва у сегменті варено-копчених і копчено-запечених ковбас ( на 27,0 % та 21,8 % відповідно (табл.1)). Слід зазначити, що останні два кризові роки виявилися дуже складними для м’ясопереробних підприємств. Більш ніж 45% з них припинили виробництво, інші використовують 15-30% власних виробничих потужностей. Основною причиною є зростаюча собівартість продукції ( за 2010-2011 рр. послуги транспортування подорожчали на 21%, водопостачання – на 29%, газ – на 35%) та залежність від імпортної сировини, яка дорожчає паралельно з падінням курсу гривні . Також, на мою думку, небезпечним для вітчизняних м’ясопереробних підприємств є наростаюче протиборство в товаропровідних ланцюгах. Торговельні підприємства ввели такі правила роботи з постачальниками, що у сукупності дають ефект монополії. На сьогоднішній день м’ясопереробні підприємства працюють на умовах, коли торгівельні підприємства не здійснюють передоплату за отриману продукцію, а після її реалізації гроші повертають невчасно. Більш того, 10% продукції повертається м’ясопереробним підприємствам у зв’язку з закінченням терміну зберігання внаслідок завищення цін торгівельними підприємствами. На думку багатьох виробників м’ясопродуктів ціни великих мережних магазинів вище майже на 70% ніж відпускні. Утилізація поверненої продукції здійснюється за власні кошти підприємства, що ніяк не сприяє його прибутковості. Однак слід зазначити, що великі м’ясопереробні підприємства самі пропонують підприємствам торгівлі бонуси й інші «невигдні» для себе умови, щоб отримати привілеї у продажу власної продукції Загалом виходить, що кожна ланка в товаропровідному ланцюжку працює проти інших, не менш важливих, ланок, а всі вони разом – проти споживачів. Виробників сільськогосподарської сировини не влаштовують закупівельні ціни, переробні підприємства не задоволені «поборами» торгівельних мереж, а покупці не задоволені зростанням цін. Ця проблема не пов’язана з економічною кризою. Вона існувала і раніше, але тоді дефіцит бюджетів всіх учасників ринку можна було усунути доступними кредитами. На сьогодні дуже важко отримати кредит, а якщо і можна, то під великий відсоток. Такий стан економіки коли кредити малодоступні й бюджет країни невизначений, підвищення добробуту й соціального захисту населення не відбувається, необхідно шукати нові інструменти для подолання торгівельного монополізму. В Україні значно менше торгівельних площ у розрахунку на одного покупця, ніж у державах Евросоюзу. Тому з розвитком ринку їх має стати більше, щоб між підприємствами торгівлі була конкуренція як за покупців, так і за постачальників. Власне, це і може призвести до зниження споживчих цін. Ускладнюють ситуацію для вітчизняних виробників м’сопродуктів вступ до СОТ і подальша євроінтеграція, і це потребує відповідного коригування стратегій розвитку. Зрозуміло, що більшість вітчизняних виробників м’ясопродуктів не витримають конкуренції, якщо вона на нашому ринку з’яввиться вільний доступ для західних виробників. Західні підприємства оснащені передовою лабораторною технікою, сучасним обладнанням, мають беззаперечний досвід та відповідну систему стандартизації. Слід зазначити, що саме проблема стандартизації у вітчизняній м’ясній промисловості є дуже складною. У 2009 р. було прийнято рішення щодо закінчення терміну дії перехідного періоду введення ДСТУ на виробництво м’яса та м’ясопродуктів та їх обов’язкове застосування з 01.01.2010 р.. Нагадаю, що після розпаду СРСР союзні стандарти були визнані як міждержавні й діяли на всій території України. Їхній перегляд почався з 2005 року. На момент розробки національних стандартів, ДСТУ продовжували діяти в «перехідному» варіанті. Пізніше були розроблені українські стандарти, у яких, на думку експертів, змінилася лише «обкладинка», а рецептура, за великим рахунком, залишилася радянською. На думку ряду експертів-технологів, у цих стандартах не були враховані досить важливі моменти технологічного характеру. На сьогодні існують зовсім інші параметри сировини, які необхідно враховувати при розробці нових ДСТУ, у тому що вітчизняні підприємства використовують у виробництві ковбасних виробів сировину, яку отримують із багатьох країн світу, де застосовуються різні технології відгодівлі. Із загального числа вітчизняних виробників м’яса й ковбасних виробів якісний продукт у відповідності до розпорядження Держспоживстандарту України від 25.09.2008 р. №347 «Про забезпечення відповідності показників якості технічних умов вимогам законодавчих актів, технічних регламентів та національних чтандартів» і розпорядженням голови Держспоживстандарту України від 15.05.2008 р. №149 «Про забезпечення якості м’ясо-молочної продукції виробляють не більше 80 м’ясопереробних підприємств країни . Найважливішим у даній ситуації є те, що собівартість такої продукції є дуже високою. До того ж, виробник ковбасних продуктів не завжди має можливість придбати охолоджену сировину, що потрібна для виробництва певних ковбасних виробів за стандартами, а заміна сировини в ДСТУ не передбачена взагалі. Згідно національним стандартам, готова м’ясна продукція повинна складатися: ковбаси вищого ґатунку на 100% з високоякісного м’яса; ковбаси першого ґатунку на 85% з м’ясної сировини ( 30% яловичини, 40% - свинина, 15% - сало свиняче); ковбаси другого – не менш ніж 75%. Застосування борошна крохмалю, сої ті інших добавок для ковбас першого та другого ґатунків повинно складати відповідно 15% і 25% . Виходячи із закупівельних цін, ковбаса сирокопчена або сиров’ялена вищого ґатунку повинна коштувати в межах від 100 до 120 грн/кг. Така ковбаса, хоча вона й натуральна, але багатьом українцям не по кишені і постає питання – хто буде купувати цю продукцію. Ті споживачі, які на цей час можуть її купувати забезпечують дуже обмежений сегмент ринку і більше того, їхній попит задовольнявся повністю і до вступ в дію нових ДСТУ. Розширення ж даного сегменту ринку неможливе через низьку платіжоспроможність населення. Слід зазначити, що через введення в дію нових ДСТУ сегмент дешевої ковбаси з ринку не зникне, тому що на неї є великий попит. Саме тому постало питання щодо розробки і впровадження національного стандарту України для м’ясо-рослинної продукції та продукції, що містить м’ясо. Згідно нових вимог покупець буде точно знати, з чого така продукція зроблена. Також з метою подолання дезінформації підприємствам заборонено використовувати назви власних м’ясних продуктів щодо назв м’ясо-рослинних виробів, наприклад, «лікарська нова» чи «столична плюс». Але на час вступу в дію закону, згідно якого всі ковбасні вироби повинні бути виготовлені відповідно стандартів, а не технічних умов, національний стандарт щодо м’ясо-рослинної продукції не зроблений. Саме тому частка м’ясопереробних підприємств працює з використанням ТУ, а частка виробляє продукцію відповідно до національних стандартів. Але якщо Україна є членом СОТ і ближчі перспективи розвитку країни пов’язані з поглибленням євроінтеграції, то, на мою думку, найбільш доцільним було б впровадження стандартів, які адаптовані до стандартів, що розроблені Комісією Кодекс Алементаріус. Дана організація створена Продовольчою та сільськогосподарською організацією (FAO) та Всесвітньою організацією охорони здоров’я (WHO) і нею розроблено понад 200 стандартів на окремі харчові продукти або групи продуктів. Ці стандарти стали, по суті, еталонами і є всесвітнім орієнтиром для виробників і міжнародної торгівлі харчовими продуктами. Нажаль, в україні набув чинності лише один стандарт, який гармонізований до стандартів Кодексу Алемегтаріус і 16 національних стандартів знаходяться у стадії доробки, але вони не пов’язані з м’ясною промисловістю . | |
| Просмотров: 551 | Загрузок: 9 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |