| Главная » Файлы » Мои файлы |
ЗУ «Про ветеринарну медицину»
| [ Скачать с сервера (130.2 Kb) ] | 16.06.2017, 06:33 |
| Задача 5: В Яготинському районі Київської області в декількох сільськогосподарських підприємствах були зареєстровані випадки захворювання великої рогатої худоби на сибірку. З метою стабілізації епізоотичної ситуації в районі голова державної адміністрації оголосив на території району карантин тварин та запровадив відповідні карантинні обмеження. В зв’язку з відсутністю необхідних ветеринарних препаратів, головний ветеринарний лікар району прийняв рішення про проведення щеплення тваринам вакциною “Антрокол”, ефективність якої підтверджено науковими дослідами, але яка не внесена до Реєстру ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок України. Внаслідок проведення зазначених заходів ситуацію вдалось стабілізувати, але в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю (СТОВ) “Дружба”, незважаючи на проведену вакцинацію, загинуло три корови. Директор СТОВ Іван Федоров звернувся до районного суду з позовом на неправомірні дії голови районної держадміністрації, головного ветеринарного лікаря району та відшкодування завданих збитків. Визначити коло правовідносин. Який порядок запровадження карантину тварин ? Чи будуть відшкодовані збитки СТОВ “Дружба” ? Який порядок державної реєстрації ветеринарних препаратів та їх застосування у тваринництві? Вирішіть спір. ЗУ «Про ветеринарну медицину» Стаття 49. Гарантії прав юридичних та фізичних осіб в умовах дії карантину (карантинних обмежень) тварин 1. Майнова шкода (збитки), завдана особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв'язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації та профілактики карантинних хвороб, відшкодовується за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. 2. Особи, яких було залучено для виконання робіт та надання послуг у процесі здійснення карантинних заходів, та особи, майно яких використовувалося для запобігання поширенню або для ліквідації хвороби тварин, у зв'язку з якою було запроваджено карантин (карантинні обмеження), мають право на оплату виконаних робіт та наданих послуг у порядку і в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Шкода, завдана життю та здоров'ю фізичної особи, яку було залучено до виконання робіт чи надання послуг, у процесі здійснення карантинних заходів та у зв'язку з виконанням робіт (наданням послуг), підлягає компенсації в повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку ( 1003-2012-п ), встановленому Кабінетом Міністрів України. Стаття 67. Обіг ветеринарних препаратів 1. Введення в обіг ветеринарного препарату виробником та/або продавцем (постачальником) вважається гарантією безпечності препарату згідно з його призначеним застосуванням і виконання встановлених вимог щодо чистоти (якості) такого препарату та/або його відповідності іншим обов'язковим вимогам, встановленим відповідними технічними регламентами та/або умовами реєстрації. 2. Забороняється обіг ветеринарних препаратів, не зареєстрованих в Україні. У виняткових випадках при лікуванні непродуктивних тварин лікар ветеринарної медицини може застосовувати лікарські засоби у разі відсутності зареєстрованих аналогічних ветеринарних препаратів. 3. Ветеринарні препарати, які перебувають в обігу, мають супроводжуватися повними, чіткими та зрозумілими інструкціями для споживачів з маркуванням українською мовою. Ветеринарні препарати повинні також мати реєстраційний номер, нанесений фарбою, що не стирається, або іншим чином позначений на упаковці. 4. Заборонено продавати ветеринарні препарати, які не відповідають вимогам нормативних документів та у яких закінчився строк використання. Продовження терміну придатності ветеринарних препаратів забороняється. 5. Ветеринарні препарати та субстанції, що перебувають в обігу, підлягають вибірковому контролю на відповідність якості та технічним регламентам. До ветеринарних препаратів та субстанцій, які не відповідають вимогам цього Закону, застосовуються положення статті 73 цього Закону. 6. Забороняється використовувати ветеринарні препарати у спосіб або для цілей, що не відповідають їх призначенню. 7. Максимальна межа залишків ветеринарних препаратів у необроблених харчових продуктах тваринного походження, які пригнічують функцію залоз внутрішньої секреції тварин (зокрема мають тиреостатичну, естрогенну, андрогенну і гестагенну дію, а також антибіотики та гормони), не може перевищувати максимальну межу залишків, встановлену Комісією з Кодексу Аліментаріус. Якщо максимальна межа залишків, встановлена Україною, перевищує стандарти зазначеного Кодексу або відповідний стандарт Комісії з Кодексу Аліментаріус не розроблено, Україна надає на запит країни - члена СОТ відповідну оцінку ризику. { Частина сьома статті 67 в редакції Закону N 538-VI ( 538-17 ) від 18.09.2008 } 8. Ветеринарні імунобіологічні препарати відпускаються лише закладам ветеринарної медицини або ліцензованим лікарям ветеринарної медицини. Стаття 104. Відповідальність за правопорушення в галузі ветеринарної медицини 1. За правопорушення в галузі ветеринарної медицини на фізичних, юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, чия діяльність пов'язана з вирощуванням (розведенням) тварин, виробництвом та обігом об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, а також з наданням послуг лабораторної діагностики та веденням ветеринарної практики, накладається штраф відповідно до закону. 2. Сплата штрафів не звільняє юридичних та фізичних осіб від усунення у порядку, встановленому законодавством, допущених порушень і відшкодування завданої ними шкоди. Стаття 17. Державний контроль та нагляд за безпечністю і якістю ветеринарних препаратів, субстанцій та засобів ветеринарної медицини 1. Метою державного контролю та нагляду за ветеринарними препаратами, субстанціями та засобами ветеринарної медицини є здійснення організаційних і правових заходів, спрямованих на забезпечення дотримання юридичними та фізичними особами вимог цього Закону і відповідних ветеринарно-санітарних заходів та технічних регламентів. 2. Державний контроль та нагляд за ветеринарними препаратами, субстанціями та засобами ветеринарної медицини включає реєстрацію ветеринарних препаратів; ліцензування та атестацію суб'єктів господарювання, які здійснюють виробництво або обіг ветеринарних препаратів; інспектування суб'єктів ліцензування щодо дотримання ними ліцензійних вимог; сертифікацію на відповідність вимогам належної виробничої практики, належної практики дистрибуції, належної лабораторної практики, перевірку якості, ефективності та безпечності ветеринарних препаратів та субстанцій під час реєстрації, виробництва, обігу та/або використання (застосування). Положення про державний контроль та нагляд за ветеринарними препаратами, субстанціями та засобами ветеринарної медицини затверджує Департамент. 3. Державний контроль та нагляд щодо безпечності і якості ветеринарних препаратів, субстанцій та засобів ветеринарної медицини здійснюється спеціалістами державних установ ветеринарної медицини, уповноважених Департаментом. Такий контроль здійснюється без попереднього повідомлення шляхом проведення позапланових перевірок або планових відповідно до програм інспектування, які складаються попередньо і в яких визначено частота інспектування і процедури, що застосовуються, включаючи підстави вірогідності того, що ветеринарні препарати, субстанції та засоби ветеринарної медицини не відповідають встановленим вимогам. 4. Державні установи ветеринарної медицини, уповноважені Департаментом, виконують загальнодержавну програму здійснення моніторингу залишкових кількостей ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження і кормах для перевірки належного використання препаратів власниками (утримувачами) тварин і запобігання шкоді здоров'ю людей та тварин. 5. Якщо залишкові кількості ветеринарних препаратів у продуктах тваринного походження, які були вироблені із зміною їх звичайного стану без додавання будь-яких інших субстанцій, перевищують встановлені максимально допустимі рівні залишків, уповноважені установи ветеринарної медицини повідомляють про свої висновки Департамент та відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини для вжиття необхідних заходів відповідно до законодавства з метою запобігання введенню в обіг таких продуктів. 6. Державний контроль також включає дослідження безпечної залишкової кількості та побічних ефектів від застосування ветеринарних препаратів. Цю роботу виконують національні референс-лабораторії з контролю залишкових кількостей ветеринарних препаратів та кормових добавок Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок і Державного науково-контрольного інституту біотехнології та штамів мікроорганізмів. 7. Проведення експертизи та/або ідентифікації ветеринарних препаратів та кормових добавок з метою їх подальшої державної реєстрації здійснюють Національне агентство ветеринарних препаратів та кормових добавок, яке функціонує на базі Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок, а ветеринарних імунобіологічних препаратів - Національне агентство ветеринарних імунобіологічних препаратів, яке функціонує на базі Державного науково-контрольного інституту біотехнології та штамів мікроорганізмів. До цієї роботи можуть залучатися Державний науково-дослідний інститут з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи, інші науково-дослідні установи. ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 р. № 1003 ПОРЯДОК відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв’язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб 1. Цей Порядок визначає умови відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої фізичним і юридичним особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень) тварин або у зв’язку з проведенням процедур і робіт щодо ліквідації особливо небезпечних (карантинних) хвороб (далі - завдана майнова шкода (збитки). 2. Відшкодуванню підлягає вартість сільськогосподарських тварин, що були вилучені з метою знищення або забою. 3. У разі виникнення на окремій території України надзвичайної ситуації, пов’язаної з особливо небезпечними (карантинними) хворобами сільськогосподарських тварин, та прийняття Державною надзвичайною протиепізоотичною комісією при Кабінеті Міністрів України, державними надзвичайними протиепізоотичними комісіями при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських, районних державних адміністраціях і міських радах (далі - комісії) рішення про запровадження карантину відшкодування майнової шкоди (збитків) у зв’язку з вилученням сільськогосподарських тварин здійснюється за рахунок коштів резервного фонду бюджету. Виділення і використання зазначених коштів здійснюється відповідно до Порядку використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. № 415 (Офіційний вісник України, 2002 p., № 14, ст. 734). У разі коли зазначені сільськогосподарські тварини застраховані, відшкодування майнової шкоди (збитків) здійснюється страховиками відповідно до укладених договорів. 4. Прогнозний розрахунок коштів, необхідних для відшкодування завданої майнової шкоди (збитків), визначається на основі таких показників: наявне поголів’я сільськогосподарських тварин на території, на якій запроваджено карантин згідно з рішенням комісії, відповідно до даних Держстату (форма 24-сг на останню дату); середня вага однієї голови худоби або птиці, що продані переробним підприємствам (у розрізі категорій господарств) у цьому регіоні, відповідно до даних Держстату (форма 11-заг на останню дату); ціна, яка у середньому склалася на худобу або птицю, що продані переробним підприємствам (у розрізі категорій господарств) у цьому регіоні, відповідно до даних Держстату (форма 11-заг на останню дату). 5. Мінагрополітики протягом доби після прийняття комісією рішення про запровадження карантину готує прогнозний розрахунок коштів, необхідних для відшкодування завданої майнової шкоди (збитків). 6. Мінекономрозвитку протягом доби після отримання прогнозного розрахунку коштів, необхідних для відшкодування завданої майнової шкоди (збитків), готує в установленому порядку проект акта Кабінету Міністрів України щодо виділення коштів з резервного фонду бюджету для відшкодування завданої майнової шкоди (збитків). 7. Розмір завданої майнової шкоди (збитків) затверджує комісія на підставі заяви або клопотання, що подаються фізичною або юридичною особою, відповідно до Методики оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 175 (Офіційний вісник України, 2002 p., № 8, ст. 356; 2003 р., № 23, ст. 1070). У заяві зазначаються такі відомості про заявника: прізвище, ім’я та по батькові, паспортні дані (серія і номер, ким і коли виданий), реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби), місце проживання, перелік та розмір вартості майна (збитків), що підлягає відшкодуванню, у клопотанні юридичної особи - найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, організаційно-правова форма, код ЄДРПОУ, перелік та вартість майна (збитків), що підлягає відшкодуванню. Заява або клопотання подаються до відповідної комісії за місцем запровадження карантинного режиму. Комісія протягом трьох діб розглядає і уточнює розмір завданої майнової шкоди (збитків) та складає висновок відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особі внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень), або про відмову в такому відшкодуванні. Зазначений висновок оформляється у трьох примірниках, перший з яких надсилається фізичній або юридичній особі, якій завдано майнову шкоду (збитки), другий - територіальному органу Казначейства, третій зберігається у місцевій держадміністрації. Після оформлення зазначеного висновку робиться запис у книзі обліку висновків відшкодування майнової шкоди (збитків), завданої особам внаслідок запровадження карантину (карантинних обмежень), форма якої визначається Мінагрополітики. Форма бланку висновку затверджується Мінагрополітики. 8. Рішення про відмову у відшкодуванні завданої майнової шкоди (збитків) може бути оскаржено відповідно до законодавства. 9. Форми акта вилучення сільськогосподарських тварин з метою їх знищення або забою та платіжної відомості визначаються Мінагрополітики. 10. За наявності можливості перероблення забитих сільськогосподарських тварин для подальшої реалізації продуктів переробки комісія визначає суб’єктів господарювання, на потужностях яких здійснюватиметься така переробка. Кошти від реалізації продуктів переробки (крім витрат на переробку та транспортування до місця переробки) спрямовуються до державного бюджету. Задача 4: Громадянин України Семен Клименко вирішив вступити до сільськогосподарського виробничого кооперативу (СВК) “Промінь” як асоційований член. Він написав заяву про вступ до членів СВК та зробив пайовий внесок. Окрім цього, С. Клименко уклав договір оренди належної йому земельної частки (паю) із СВК “Промінь”. Через п’ять років С. Клименко потрапив в автокатастрофу, в результаті якої став інвалідом 1 групи. Довідавшись про це, загальні збори СВК “Промінь” делегували правлінню кооперативу повноваження щодо прийняття рішення про припинення членства в СВК громадянина С. Клименка, оскільки він, як інвалід 1 групи, не зможе здійснювати трудову участь в діяльності кооперативу. Крім того, враховуючи рівень інфляції та амортизацію майна, загальні збори СВК “Промінь” винесли рішення не повертати пайовий внесок С. Клименку, а виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку в розмірі належної йому земельної частки (паю). Довідавшись про таке рішення загальних зборів, С. Клименко звернувся за консультацією до сільськогосподарської дорадчої служби. Дорадча служба відмовила йому в наданні правової допомоги, мотивуючи це тим, що вирішення цих питань не входить до кола її компетенції. Тоді С. Клименко звернувся до Вашої юридичної фірми. Визначити коло правовідносин. Чи правомірне рішення загальних зборів СВК “Промінь”? Який правовий статус асоційованих членів СВК? Як С. Клименко може захистити свої права? Які консультації може надавати сільськогосподарська дорадча служба? Підготуйте ґрунтовну юридичну консультацію на замовлення С. Клименка. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про сільськогосподарську кооперацію (в ред. від 18.12.2011 р.) Стаття 2. Види кооперативів 1. За цілями, завданнями і характером діяльності кооперативи поділяються на виробничі та обслуговуючі. 2. Виробничі кооперативи здійснюють господарську діяльність на засадах підприємництва з метою отримання доходу. 3. Обслуговуючі кооперативи спрямовують свою діяльність на обслуговування сільськогосподарського та іншого виробництва учасників кооперації. Залежно від виду діяльності вони поділяються на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та інші. Обслуговуючі кооперативи створюються для надання комплексу послуг, пов'язаних з виробництвом, переробкою, збутом продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва і рибництва. Обслуговуючі кооперативи, здійснюючи обслуговування членів кооперативу, не ставлять за мету отримання прибутку. Обслуговуючі кооперативи надають послуги відповідно до статуту іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. 4. До переробних кооперативів належать кооперативи, які займаються переробкою сільськогосподарської сировини (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м'ясних, молочних, рибних продуктів, виробів і напівфабрикатів з льону, коноплі, лісо- і пиломатеріалів тощо). 5. Заготівельно-збутові кооперативи здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо. 6. Постачальницькі кооперативи створюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки; виготовлення сировини і матеріалів та постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам. 7. Сервісні кооперативи здійснюють технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні, еколого-відновні роботи, здійснюють ветеринарне обслуговування тварин і племінну роботу, займаються телефонізацією, газифікацією, електрифікацією в сільській місцевості, надають медичні, побутові, санаторно-курортні, науково-консультаційні послуги, послуги з уведення бухгалтерського обліку, аудиту та інше. У разі поєднання кількох видів діяльності утворюються багатофункціональні кооперативи. 8. Кооперативи можуть на добровільних засадах утворювати об'єднання, які в свою чергу можуть утворювати об'єднання вищого рівня за галузевими чи територіальними ознаками. 9. Кооперативи та їх об'єднання мають право виступати засновниками різних видів підприємств, мати представництва в інших регіонах України та за її межами. Стаття 7. Статут кооперативу 1. Статут кооперативу є основним правовим документом, що регулює його діяльність. У статуті визначаються: найменування кооперативу та його місцезнаходження; предмет і мета діяльності; порядок вступу до кооперативу і виходу з нього; порядок визначення розміру та порядок внесення вступного внеску і паю; склад засновників кооперативу; права і обов'язки членів кооперативу; органи управління, порядок їх формування і компетенція; формування неподільного та інших фондів; форми трудової участі та оплати праці членів виробничого кооперативу та форми господарської участі членів обслуговуючого кооперативу; розподіл доходів кооперативу; співвідношення між кооперативними виплатами і виплатами на паї; умови реорганізації та ліквідації кооперативу. До статуту можуть включатися й інші положення, пов'язані з особливостями діяльності кооперативу, що не суперечать законодавству України. 2. Статут кооперативу приймається засновниками на установчих зборах, зміни та доповнення до нього вносяться загальними зборами його членів. Повідомлення про зміни та доповнення до статуту надсилаються до органу, що зареєстрував кооператив, у тижневий термін з часу їх внесення. Стаття 8. Члени кооперативу 1. Членами виробничого кооперативу можуть бути тільки фізичні особи, а членами обслуговуючого кооперативу - як фізичні, так і юридичні особи, які визнають статут і дотримуються його вимог, користуються послугами, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу відповідно до статті 3 цього Закону. 2. Членами кооперативу можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку і виявили бажання брати участь у діяльності кооперативу. 3. Фізичні або юридичні особи можуть бути членами кількох обслуговуючих кооперативів, різних за напрямами діяльності. Стаття 9. Вступ до кооперативу 1. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі поданої заяви. Член кооперативу робить вступний і пайовий внески в порядку, визначеному статутом кооперативу. 2. Рішення правління (голови) кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає схваленню загальними зборами. Порядок прийняття такого рішення та його схвалення визначається статутом кооперативу. Стаття 10. Припинення членства в кооперативі 1. Членство в кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з кооперативу; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; виключення у випадках і в порядку, визначених статутом кооперативу; несхвалення загальними зборами рішення правління (голови) про прийняття до кооперативу; втрати членом кооперативу - юридичною особою свого статусу; смерті члена кооперативу; реорганізації та ліквідації кооперативу. 2. Порядок та майнові наслідки припинення членства в кооперативі визначаються його статутом. 3. Виключення з членів кооперативу може бути оскаржено в судовому порядку. Стаття 11. Права і обов'язки членів кооперативу 1. Основними правами членів кооперативу є: участь в управлінні справами кооперативу, право голосу на загальних зборах кооперативу, право обирати і бути обраним в органи управління кооперативом. Для членів кооперативу - юридичних осіб ці права реалізуються їх повноважними представниками; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат - частини доходу кооперативу, що підлягає розподілу між його членами; одержання частки доходу на пай (додатковий пай); одержання паю в разі виходу з кооперативу в порядку і термін, визначені статутом кооперативу. 2. Основними обов'язками членів кооперативу є дотримання статуту та виконання рішень загальних зборів і правління кооперативу. Члени кооперативу беруть участь у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу в обсязі, що становить більшу частину річного обороту діяльності, яка кооперується. 3. Статутом кооперативу може бути передбачено додаткові права та обов'язки членів кооперативу. Стаття 12. Асоційовані члени кооперативу 1. У кооперативах усіх видів допускається асоційоване членство. Асоційованими членами можуть бути фізичні чи юридичні особи, які визнають його статут та зробили пайовий внесок у створення та розвиток кооперативу. 2. Асоційовані члени кооперативу мають право дорадчого голосу, а також на отримання частки доходу на свій пай. 3. Члени кооперативу можуть переоформити членство в кооперативі на асоційоване членство в порядку, визначеному статутом кооперативу. 4. Розміри пайових внесків асоційованих членів визначаються статутом кооперативу. 5. У разі ліквідації кооперативу його асоційовані члени мають першочергове право на отримання свого майнового внеску та відповідних часток доходу і повернення їх земельних ділянок у натурі (на місцевості). Стаття 13. Структура органів управління 1. Управління кооперативом здійснюється на основі самоврядування, гласності, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу. 2. Вищим органом управління кооперативу є загальні збори. До органів управління належить правління кооперативу. У разі потреби кооператив наймає виконавчого директора, утворює спостережну раду. 3. Для підготовки окремих питань загальні збори, а в період між ними - правління кооперативу або спостережна рада можуть утворювати спеціальні комісії з членів кооперативу із залученням як консультантів найманих працівників. Стаття 14. Загальні збори 1. Загальні збори: вносять зміни і доповнення до статуту, приймають нормативні документи кооперативу; обирають шляхом прямого таємного голосування голову кооперативу та членів правління кооперативу, членів ревізійної комісії (ревізора), можуть обирати членів спостережної ради тощо; заслуховують звіти органів управління кооперативу про їх діяльність; визначають види і розміри фондів кооперативу, порядок їх формування та використання; затверджують: правила внутрішнього розпорядку; річний звіт і баланс кооперативу; порядок формування і розподілу доходу кооперативу; рішення правління кооперативу про прийняття нових членів; вирішують: питання про входження кооперативу до об'єднання кооперативів, створення підприємств різних видів; питання про реорганізацію або ліквідацію кооперативу. Загальні збори мають право приймати будь-які інші рішення, пов'язані із статутною діяльністю кооперативу. 2. Загальні збори проводяться щорічно після закінчення фінансового року. Вони можуть скликатися позачергово за рішенням правління кооперативу або з ініціативи не менше третини членів кооперативу. Правління кооперативу зобов'язане прийняти рішення про скликання загальних зборів і повідомити членів кооперативу про час і місце їх проведення та порядок денний не пізніше ніж за 10 днів. 3. Загальні збори правомочні приймати рішення, якщо на них присутні більше половини членів кооперативу. Стаття 15. Правління кооперативу 1. Правління кооперативу обирається у кооперативі, до складу якого входить не менш як 10 членів, на термін, що не перевищує трьох років. 2. Правління кооперативу: розробляє і вносить на затвердження загальних зборів напрями розвитку кооперативу; скликає загальні збори членів кооперативу і контролює виконання прийнятих ними рішень; вирішує найсуттєвіші питання господарської діяльності згідно із статутом; вносить на затвердження загальних зборів рішення про прийняття до кооперативу нових членів та припинення членства; укладає трудові договори (контракти) у разі найму на роботу виконавчої дирекції та оцінює її діяльність; делегує виконавчій дирекції кооперативу право на прийняття поточних рішень; забезпечує збереження майна кооперативу; організовує у разі потреби проведення незалежних аудиторських перевірок; вирішує питання навчання членів кооперативу, співробітництва з вітчизняними та іноземними організаціями. 3. Члени правління кооперативу можуть обирати із свого складу голову кооперативу, заступника голови та секретаря правління відповідно до статуту кооперативу. 4. Члени правління кооперативу працюють переважно на громадських засадах. У статуті кооперативу можуть бути передбачені винагороди за роботу членів правління. 5. Періодичність проведення засідань правління кооперативу визначається статутом кооперативу. Рішення приймається більшістю голосів за наявності не менш як 2/3 складу членів правління кооперативу. Стаття 20. Право власності кооперативу 1. Кооператив є власником будівель, споруд, грошей, майнових внесків його членів, виготовленої ним продукції, доходів, одержаних від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом. 2. Право власності на землю може набуватися кооперативом шляхом внесення до пайового фонду земельних ділянок його засновниками та членами, а також придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами відповідно до Земельного кодексу України Стаття 21. Майно та джерела його формування 1. Для здійснення господарської та іншої діяльності кооператив за рахунок власного майна формує відповідні майнові фонди. 2. Майно кооперативу відповідно до його статуту поділяється на пайовий і неподільний фонди. 3. Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків та майна кооперативу (за винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до нього не включаються. Порядок формування і розміри неподільного фонду встановлюються статутом. 4. Розміри пайових внесків до кооперативу встановлюються в рівних частинах і/або пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його господарській діяльності. 5. Фінансові ресурси кооперативу формуються за рахунок: доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), пайових та інших внесків членів кооперативу, кредитів та інших надходжень, не заборонених законодавством. 6. Правління або виконавчий директор кооперативу використовує фінансові ресурси відповідно до кошторисів або інших документів, затверджених органами управління кооперативу згідно з їх компетенцією. Стаття 22. Земля кооперативу Земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих кооперативу в користування або придбаних ним у власність. Право кооперативу на землю зберігається і в разі входження його до складу кооперативного об'єднання. За претензіями кредиторів звернення стягнення на земельні ділянки, надані кооперативу в користування, не допускається. Земельні відносини в кооперативі регулюються Земельним кодексом України та законами України. Стаття 23. Майнова відповідальність 1. Кооператив відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном. Члени кооперативу відповідають за зобов'язаннями кооперативу тільки в межах пайового майнового внеску. 2. Кооператив не несе відповідальності за зобов'язаннями членів кооперативу. 3. Кооператив може застрахувати своє майно і майнові права. Страхування здійснюється добровільно за рішенням загальних зборів кооперативу, якщо інше не передбачено законами України. Стаття 24. Кооперативні виплати та виплата часток доходу на паї 1. Кооперативні виплати - це частина доходу кооперативу, яка розподіляється між членами кооперативу (об'єднання) відповідно до обсягів робіт, послуг, коштів, одержаних кооперативом у вигляді надбавок до цін під час реалізації продукції та внаслідок зниження цін у разі придбання товарів у постачальницьких кооперативах та з урахуванням трудової та іншої участі членів кооперативу в його діяльності. 2. Нарахування і виплата часток доходу на паї здійснюється за підсумками фінансового року з доходу, що залишається у розпорядженні кооперативу з урахуванням необхідності формування фондів для його розвитку. Статутом кооперативу може бути передбачено різний відсоток часток доходу на паї для членів і асоційованих членів кооперативу. 3. Відповідно до рішення загальних зборів кооперативу виплата часток доходу на паї може здійснюватися грішми, товарами, цінними паперами, збільшенням паю тощо. Стаття 25. Право власності на пай 1. У разі виходу з кооперативу фізична чи юридична особа має право на отримання майнового паю натурою, грішми або, за бажанням, цінними паперами відповідно до його вартості на момент виходу, а земельної ділянки - в натурі (на місцевості). Термін та інші умови отримання паю встановлюються статутом кооперативу, при цьому термін отримання паю не може перевищувати двох років, а відлік цього терміну починається з 1 січня року, що наступає після моменту виходу (виключення) із кооперативу. 2. Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на пай є спадковим. 3. Спірні питання щодо права власності на пай вирішуються згідно із законами України. Стаття 35. Правове регулювання трудових відносин 1. Трудові відносини членів кооперативу (об'єднання) регулюються цим Законом, законодавством про працю, статутом та правилами внутрішнього розпорядку кооперативу. 2. Для виконання статутних завдань і цілей кооператив (об'єднання) може залучати до роботи за трудовим договором осіб, які не є членами кооперативу. За згодою сторін між кооперативом та найманим працівником може укладатися договір у формі контракту. 3. Кооператив (об'єднання) самостійно визначає форми і систему оплати праці членів кооперативу (об'єднання) і найманих працівників з урахуванням норм і гарантій, встановлених законодавством. Кооперативні виплати і виплата часток доходу на паї членам кооперативу та асоційованим членам до оплати праці не належать. Стаття 36. Охорона праці 1. Кооператив (об'єднання) забезпечує дотримання встановлених норм і правил з охорони праці, техніки безпеки, вимог щодо виробничої санітарії. 2. Кооператив (об'єднання) несе відповідальність за шкоду, заподіяну здоров'ю членів кооперативу (об'єднання) - фізичних осіб, найманих працівників внаслідок виконання ними своїх службових обов'язків, відповідно до законодавства. ЗУ «Про сільськогосподарську кооперацію» (в ред. від 19.01.2013 р.) Стаття 1. Основні поняття 1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: правила внутрішньогосподарської діяльності кооперативу - нормативний документ, що встановлює вимоги до провадження господарської та іншої діяльності кооперативу відповідно до законодавства та статуту кооперативу; сільськогосподарська кооперація - система сільськогосподарських кооперативів, їх об’єднань, утворених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативів; сільськогосподарський виробничий кооператив - сільськогосподарський кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних осіб, які є виробниками сільськогосподарської продукції, для провадження спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов’язкової трудової участі з метою одержання прибутку; сільськогосподарський кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які є виробниками сільськогосподарської продукції, що добровільно об’єдналися на основі членства для провадження спільної господарської та іншої діяльності, пов’язаної з виробництвом, переробкою, зберіганням, збутом, продажем продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва чи рибництва, постачанням засобів виробництва і матеріально-технічних ресурсів членам цього кооперативу, наданням їм послуг з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; сільськогосподарський обслуговуючий кооператив - сільськогосподарський кооператив, що утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб - виробників сільськогосподарської продукції для організації обслуговування, спрямованого на зменшення витрат та/або збільшення доходів членів цього кооперативу під час провадження ними сільськогосподарської діяльності та на захист їхніх економічних інтересів; участь у господарській діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу - збут через такий кооператив сировини, продукції її переробки, закупівля засобів виробництва, користування технологічними послугами кооперативу в обсязі та порядку, передбачених його статутом та/або правилами внутрішньогосподарської діяльності. Стаття 3. Типи сільськогосподарських кооперативів 1. За цілями, завданнями і характером діяльності сільськогосподарські кооперативи поділяються на обслуговуючі та виробничі. Стаття 4. Статут сільськогосподарського кооперативу 1. Статут сільськогосподарського кооперативу розробляється відповідно до вимог статті 8Закону України "Про кооперацію". 2. Примірні статути сільськогосподарських кооперативів розробляються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Розділ II СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ОБСЛУГОВУЮЧІ КООПЕРАТИВИ Стаття 5. Види сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів 1. Залежно від виду діяльності сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи поділяються на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі та інші. 2. До переробних сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів належать кооперативи, які здійснюють переробку сільськогосподарської сировини, що виробляється членами таких кооперативів (виробництво хлібобулочних, макаронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м’ясних, молочних, рибних продуктів, виробів і напівфабрикатів з льону, луб’яних культур, лісо- і пиломатеріалів тощо). 3. Заготівельно-збутові сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи здійснюють, зокрема, заготівлю, зберігання, передпродажну обробку та продаж продукції, виробленої членами таких кооперативів, надають їм маркетингові послуги. 4. Постачальницькі сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи утворюються з метою закупівлі та постачання членам таких кооперативів засобів виробництва, матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, виготовлення сировини, матеріалів та постачання їх членам кооперативу. 5. У разі поєднання кількох видів діяльності утворюються багатофункціональні кооперативи. 6. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи надають своїм членам й інші послуги, зокрема технологічні, транспортні, меліоративні, ремонтні, будівельні, з ветеринарного обслуговування тварин і племінної роботи, бухгалтерського обліку і аудиту, науково-консультаційного обслуговування. Стаття 6. Членство в сільськогосподарському обслуговуючому кооперативі 1. Засновниками та членами сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу можуть бути виробники сільськогосподарської продукції - юридичні та/або фізичні особи, які зробили вступний і пайовий внески у розмірах, визначених загальними зборами кооперативу, дотримуються вимог статуту, мають право ухвального голосу та беруть участь у господарській діяльності кооперативу. Засновники сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу після його державної реєстрації набувають статусу членів кооперативу. 2. Фізичні або юридичні особи можуть бути членами кількох сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, різних за видами діяльності. 3. Членство в сільськогосподарському обслуговуючому кооперативі припиняється за умов, передбачених статтею 13 Закону України "Про кооперацію", та у разі припинення участі в господарській діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу протягом двох років поспіль. Стаття 7. Вступні та пайові внески сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу 1. Вступні внески сплачуються членами сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу у порядку, встановленому статутом, та зараховуються до неподільного фонду кооперативу. 2. Пайовий внесок члена сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу формується з його паю та додаткових паїв. Порядок визначення розміру пайового внеску кожного члена кооперативу визначається пропорційно до його участі у господарській діяльності кооперативу відповідно до запланованого обсягу і вартості послуг, що надаються кооперативом. Асоційовані члени сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу здійснюють пайові внески у розмірі, визначеному статутом цього кооперативу. Стаття 8. Правила внутрішньогосподарської діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу 1. Правила внутрішньогосподарської діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу є нормативним документом кооперативу, що встановлює механізм та способи реалізації положень статуту кооперативу з урахуванням особливостей його господарської діяльності. 2. Правила внутрішньогосподарської діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу повинні містити такі відомості: порядок організації надання послуг членам кооперативу відповідно до переліку видів його діяльності, визначеного статутом; вимоги стосовно документального оформлення зобов’язань членів кооперативу перед кооперативом щодо участі у його господарській діяльності; механізм визначення розміру додаткового паю кожного члена кооперативу та його сплати, загальної частки пайових внесків асоційованих членів у пайовому фонді кооперативу, розміру та нарахування кооперативних виплат у розрізі видів діяльності кооперативу; вимоги щодо ціноутворення та фінансових відносин. Зазначені правила можуть містити й інші пов’язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать вимогам законодавства. 3. Примірні правила внутрішньогосподарської діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу розробляються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Стаття 9. Особливості господарської діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу 1. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи здійснюють обслуговування своїх членів - виробників сільськогосподарської продукції, не маючи на меті одержання прибутку, і є неприбутковими організаціями. Неприбутковість діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів визначається виходячи із сукупності таких ознак: кооператив надає послуги тільки своїм членам; члени кооперативу несуть відповідальність за зобов’язаннями, взятими перед кооперативом щодо їх участі у господарській діяльності кооперативу; послуги надаються з метою зменшення витрат та/або збільшення доходів членів кооперативу. 2. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи не є власниками сільськогосподарської продукції, що вироблена, вирощена, відгодована, виловлена або зібрана (заготовлена) його членами - виробниками сільськогосподарської продукції. Власниками сільськогосподарської продукції, яка заготовляється, переробляється, постачається, збувається (продається) таким кооперативом, є його члени. 3. Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив може мати у власності майно, відокремлене від майна своїх членів. Право власності на землю та право користування земельною ділянкою набуваються сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом відповідно до Земельного кодексу Українита зберігаються за ним у разі входження до складу кооперативного об’єднання. 4. Дохід сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу може формуватися за рахунок: надходжень від його членів у вигляді оплати за надані послуги у процесі виробництва, заготівлі, переробки, постачання сільськогосподарської продукції; коштів або майна, які надходять у вигляді пасивних доходів; субсидій (дотацій), отриманих з державного та/або місцевих бюджетів для підтримки сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, державних цільових фондів або в межах технічної чи благодійної, у тому числі гуманітарної, допомоги; інших не заборонених законом надходжень. Надходження, одержані сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом від збуту (продажу) сільськогосподарської продукції за дорученням членів цього кооперативу, не є його доходами. Фінансовим результатом господарської діяльності (чистим доходом) кооперативу є різниця між доходами кооперативу від господарської діяльності та витратами на її провадження. 5. Після виконання зобов’язань сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу та відшкодування збитків за минулі періоди залишок фінансового результату господарської діяльності кооперативу розподіляється загальними зборами у вигляді відрахувань до фондів кооперативу, кооперативних виплат його членам та нарахувань на паї членам кооперативу, у тому числі асоційованим. Стаття 10. Кооперативні об’єднання 1. Кооперативні об’єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів є неприбутковими і провадять свою діяльність на тих самих засадах, що й сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Стаття 11. Особливості реорганізації сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу (кооперативного об’єднання) 1. За рішенням загальних зборів сільськогосподарський обслуговуючий кооператив може бути реорганізовано лише в інший сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, а кооперативне об’єднання - в інше кооперативне об’єднання. Розділ III СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ ВИРОБНИЧІ КООПЕРАТИВИ Стаття 12. Членство в сільськогосподарському виробничому кооперативі 1. Членами сільськогосподарського виробничого кооперативу можуть бути фізичні особи, які виявили бажання об’єднатися для спільної виробничої діяльності на засадах обов’язкової трудової участі та внесли вступний внесок і пай у розмірах, визначених статутом кооперативу. Стаття 13. Особливості господарської діяльності сільськогосподарського виробничого кооперативу 1. Сільськогосподарські виробничі кооперативи провадять господарську діяльність, основною метою якої є отримання прибутку, та реалізують свою продукцію за цінами, що встановлюються самостійно на договірних засадах з покупцем, і є суб’єктами підприємницької діяльності. Стаття 14. Право власності сільськогосподарського виробничого кооперативу 1. Право власності на землю може набуватися сільськогосподарським виробничим кооперативом шляхом внесення до пайового фонду земельних ділянок його членами, а також придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими правочинами. 2. Право власності на землю та право користування земельною ділянкою набуваються сільськогосподарським виробничим кооперативом відповідно до Земельного кодексу України. Розділ V ПРАВО ВЛАСНОСТІ НА ПАЙ Стаття 16. Процедура повернення пайового внеску у вигляді земельної ділянки члену кооперативу 1. У разі виходу, виключення з кооперативу чи ліквідації кооперативу фізична чи юридична особа, яка внесла свій майновий пай у кооператив у формі земельної ділянки, отримує свій майновий пай виключно у формі земельної ділянки, тобто в натурі (на місцевості). У разі ліквідації кооперативу майновий пай у формі земельної ділянки не може бути використаний для виплати заробітної плати працівникам, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками та іншими кредиторами. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про кооперацію Стаття 6. Кооператив Кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. { Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5495-VI ( 5495-17 ) від 20.11.2012 } Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням. Стаття 8. Статут кооперативу Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити такі відомості: найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження; мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; склад його засновників; умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу; порядок внесення змін до статуту кооперативу; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати; форми участі членів кооперативу в його діяльності; порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу; порядок розподілу його доходу та покриття збитків; порядок обліку і звітності у кооперативі; порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з цим майнових питань; порядок скликання загальних зборів; умови і порядок повернення паю. Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству. Стаття 10. Член кооперативу Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство. Стаття 11. Вступ до кооперативу Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу. Стаття 12. Основні права та обов'язки члена кооперативу Основними правами члена кооперативу є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити. Основними обов'язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов'язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків. Законами, що регулюють діяльність окремих типів кооперативів або кооперативів за напрямами їх діяльності, та статутом кооперативу можуть бути передбачені додаткові права та обов'язки його членів. Стаття 13. Припинення членства в кооперативі Членство в кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з нього; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу - фізичної особи; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу. Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду. Стаття 14. Асоційоване членство в кооперативі У кооперативі допускається асоційоване членство для осіб, які визнають його статут та внесли пай. Асоційований член кооперативу - фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з членами кооперативу право на одержання паю. Порядок вступу до кооперативу та участь асоційованого члена в його господарській та іншій діяльності, права та обов'язки такого члена, розміри паїв та виплат на паї визначаються статутом | |
| Просмотров: 585 | Загрузок: 7 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |