| Главная » Файлы » Мои файлы |
Злочини що вчиняються з використанням інформаційних технологій.
| [ Скачать с сервера (27.0 Kb) ] | 26.01.2018, 21:06 |
| 1. Злочини що вчиняються з використанням інформаційних технологій. Відповідно до доктрини сучасного міжнародного кримінального права злочини з використанням інформаційних технологій (інакше «кіберзлочини») віднесені до злочинів міжнародного характеру. Перелік видів кіберзлочинів визначається Конвенцією про кіберзлочинність (2001 р.), яка називає серед інших наступні склади: незаконний доступ до комп’ютерної системи, нелегальне перехоплення технічними засобами комп’ютерних даних, втручання у комп’ютерні данні, втручання у функціонування комп’ютерної системи, підробку та шахрайство, пов’язані з комп’ютерами, правопорушення, пов’язані з дитячою порнографією, тощо. У п. 14 Доповіді Комітету ІІ Десятого Конгресу ООН 2000 р. з попередження злочинності і поводження з правопорушниками зазначено, що існує дві категорії злочинів: 1) кіберзлочини у вузькому розумінні («комп’ютерні» злочини) — будь-яке протиправне діяння, здійснюване шляхом електронних операцій, метою якого є подолання захисту комп’ютерних систем і оброблюваних ними даних; 2) кіберзлочини в широкому розумінні (злочини, пов’язані з використанням комп’ютерів) — будь-яке протиправне діяння, що вчинюється шляхом або в зв’язку з комп’ютерною системою або мережею, включаючи такі злочини, як незаконне зберігання, пропонування або розповсюдження інформації через комп’ютерні системи або мережі [2, 338]. Кримінальну відповідальність за кіберзлочини як у вузькому, так і широкому розумінні врегульовує Конвенція про кіберзлочинність (2001 р.). Кримінальне законодавства окремо взятих країн світу, визначає карну відповідальність за кіберзлочини лише у вузькому розумінні, що можна підтвердити на прикладі України. Дослідники зазначають, що «кіберзлочини» мають низку особливостей, завдяки яким вони посягають через комп’ютерні системи на сфери міжнародного правопорядку, і зокрема — на міжнародний обмін інформацією. Сьюзанн В. Бреннер виділяє наступні ознаки «кіберзлочинів», що відрізняє їх від «звичайних» злочинних посягань та значно підвищує їх суспільну небезпечність. По-перше, «кіберзлочин» не вимагає фізичного зближення жертви та суб’єкта злочину в момент вчинення такого. По-друге, «кіберзлочин» є «автоматизованим» злочином. Це означає, що суб’єкт злочину за допомогою комп’ютерних технологій протягом короткого періоду часу може збільшити кількість протиправних діянь до декількох тисяч. По-третє, суб’єкт «кіберзлочину» не підвладний обмеженням, які існують у реальному, фізичному світі. Так, «кіберзлочини» можуть бути вчинені моментально, і тому потребують швидкої реакції у відповідь. І, по-четверте, «кіберзлочинність» і досі залишається новим феноменом, і наука ще не здатна встановлювати моделі розповсюдження різних видів злочинів географічно та демографічно, як це має місце зі злочинами, що вчиняються у реальному, фізичному світі [8]. Окрім криміналістичних проблем, досліджених цією авторкою, існує й низка інших, не врегульованих правових питань. Зокрема, щодо визначення місця злочину, вчиненого за допомогою мережі Інтернет. Право якої держави потрібно застосувати, якщо правопорушник і об’єкт посягання знаходяться у різних країнах? Як має бути вирішено питання про межі можливого та необхідного застосування кримінального права країни до «кіберзлочинів», вчинених поза її територією?. На сьогодні країнами світу до «кіберзлочинів» і «кіберзлочинів» застосовуються традиційні принципи кримінальної юрисдикції, засновані на ідеології географічної територіальності. Оскільки технологія сучасних комп’ютерних мереж функціонує поза межами територіального суверенітету та є позатериторіальною за своєю природою, існуючі принципи кримінальної юрисдикції часто стають неефективними і, крім того, породжують низку юридичних питань. Між тим, право на існування має й інший підхід до регулювання правових відносин в мережі Інтернет, який може стати альтернативою традиційному, оскільки, на думку експертів, краще підходить до реалій сьогодення. Його прихильники пропонують вважати місцем вчинення «кіберзлочину» не територію певної країни або будь-яку іншу географічну територію, а безпосередньо кіберпростір. Верховний Суд США дав таке визначення кіберпростору: «Унікальний носій, який не знаходиться на певній території, але доступний кожному в будь-якій точці світу через Інтернет» [3, 152]. Інституціональним втіленням кіберпростору є Інтернет, що являє собою глобальну інформаційну систему, яка складається з інших інформаційних систем і дозволяє користувачам обмінюватися інформацією з будь-яким комп’ютером у цій системі [7]. Цілком логічно, з урахуванням вищезазначеного, надати правовому режиму Інтернету статус, аналогічний територіям спільного користування (космічний простір, відкрите море, Антарктида тощо). Це дозволить запровадити відповідальність за протиправні діяння у кіберпросторі згідно з принципом кримінальної юрисдикції, який діє в інших територіях загального користування. Тобто особа, яка вчинила злочин у кіберпросторі, буде нести відповідальність перед країною свого громадянства. Це правило може набути чинності лише за умови прийняття універсального зводу правил користування Інтернетом та запровадження принципу обов’язкового співробітництва між країнами у розслідуванні злочинів, що вчиняються у кіберпросторі [3, 156]. До прийняття відповідних правових актів, правоохоронні органи і суди України, при розслідуванні і розгляді справ про злочини міжнародного характеру, вчинені у кіберпросторі, а так само з використанням комп’ютерних технологій, мають враховувати наступні фактори доцільності застосування кримінальної юрисдикції: ––настання або можливість настання тяжких суспільно-небезпечних наслідків для інтересів держави або її громадян; ––зв’язок із суб’єктом злочину (національність, місце постійного проживання); ––зв’язок злочину і злочинця з територією країни ; –відповідність правил здійснення кримінальної юрисдикції чинним нормам міжнародного права і міжнародним зобов’язанням держави; ––правові підстави застосування кримінальної юрисдикції іншою державою та вірогідність колізії кримінальних юрисдикцій. | |
| Просмотров: 634 | Загрузок: 12 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |