| Главная » Файлы » Мои файлы |
використанням самофіксуючих імплантів
| [ Скачать с сервера (37.5 Kb) ] | 09.09.2017, 09:49 |
| Р.Н. Абу Шамсія, О.Ю. Добржанський Економічні та технологічні переваги лапароскопічної герніопластики з використанням самофіксуючих імплантів та технології ультразвукового з’єднання м’яких тканин Кафедра хірургії №1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Актуальність. Актуальною проблемою сучасної лапароскопічної герніопластики є вибір оптимального методу з’єднання тканин, особливо очеревини, який би дозволив зменшити кількість післяопераційних ускладнень, сприяв швидкому поверненню працездатності пацієнта і забезпечував найменші терміни госпіталізації. Грижі передньої черевної стінки є одними з найбільш поширених хірургічних захворювань. Вони зустрічаються у 3-4% світового населення і складають 8-20% хворих хірургічних відділень загального профілю. В США щорічно виконується близько 700 000 операцій з приводу гриж, в Росії – 220 000, в Україні – близько 90 000 (з них з приводу ущемлених гриж – більше 13 000). Організація планового оздоровлення хворих з грижами в нашій країні потребує значних реформ, так як співвідношення планових та ургентних операцій складає 6:1, в той час як в Європі та США – 50:1 на користь планових оперативних втручань, адже своєчасна діагностика та планове оперативне втручання, що спрямоване на ліквідацію грижі, повертає хворого до повноцінного життя В той же час не можна недооцінювати економічний аспект лікування хворих з грижами, оскільки щорічно воно потребує величезних затрат на госпіталізацію та додаткове амбулаторне доліковування пацієнтів. На жаль, ціни на витратні матеріали в умовах теперішньої соціально-економічної ситуації залишаються надто високими. Використання методу з застосуванням самофіксуючих імплантів та технології ультразвукового з’єднання тканин дає можливість зменшити затрати на операцію і сприяє популяризації лапароскопічного методу. Мета роботи: поліпшення результатів лікування пацієнтів з пахвинними грижами шляхом використання при лапароскопічній герніопластиці полегшених самофіксуючих сітчастих імплантів, та технології електрозварювання м’яких тканин; популяризація і впровадження новітніх методик в сферу герніопластики; зниження впливу фінансових негативних факторів на здоров’я пацієнтів. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз 147 відеолапароскопічних операцій з приводу пахвинної грижі у 119 (80,9%) чоловіків і 28 (19,1%) жінок, віком 17 – 84 (56±19,8) років за методикою TAPP, з використанням різних сітчастих імплантів на базі кафедрі хірургії № 1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця за період з 2013 по 2015 роки. Використання різних методик фіксації сітки і відновлення очеревини по групах наведено в таблиці 1. При виконанні пластики проводився горизонтальний або напівовальний розріз очеревини над латеральною і медіальною пахвинними ямками. Очеревина тупо і гостро препарувалась за традиційною методикою до рівня стегнової ямки і виявлення лонного горбика. Формувалося ложе протезу. Для фіксації полегшених поліпропіленових монофіламентних протезів у 70 пацієнтів (47,6%) використовували герніостеплери. Відновлення очеревини над протезом у 57 випадках (38,8%) здійснювалось монофіламентною вікриловою ниткою, а у 20 випадках (13,6%) – за допомогою технології електрозварювання м’яких тканин. Таблиця 1 Способи фіксації сітки і відновлення очеревини по групах дослідження Використовуваний протез Полегшена поліпропіленова монофіламентна сітка Важка само- фіксуюча сітка Легка само- фіксуюча сітка Всього 147 70 (47,6%) 45 (30,6%) 32 (21,8%) Метод фіксації сітки Степлер 70 - - Метод відновлення очеревини Вікрил 57(81,4%) 24 7 Електрозварка 20 (18,6%) 21 25 У 77 пацієнтів (47,2%) використовувались напіврозсмоктуючі композитні само-фіксуючі протези. У 45 хворих (30,6%) використовували важку сітку з монофіламентного поліестеру, а у 32 (21,8%) випадках – полегшену поліпропіленову. В цій групі пацієнтів цілісність очеревини в 31 випадку (40,3%) відновлювали вікріловою ниткою, в 46 випадках (59,7%) – за допомогою технології електрозварювання м’яких тканин. Ширина сітчастих імплантатів у всіх випадках складала не менше 10 см, а довжина визначалась індивідуально з метою профілактики рецидиву грижі. Це було обумовлено необхідністю зміцнення сітчастим імплантатом всіх слабких місць пахвинної ділянки – латеральної, медіальній ямки, внутрішнього стегнового кільця. Імплант перекривав їх як мінімум на 3-5 см по периметру, що обумовлюється доведеною контракцією сітчастого імплантату з поліпропілену на 20% протягом 10 місяців після операції. Операція завершувалася відновленням цілісності очеревини плетеною вікриловою ниткою 3-0 або 4-0, або ж за допомогою технології електрозварювання м’яких тканин. Цей етап вважали обов'язковим, тому що він забезпечує надійну ізоляцію протеза від порожнистих органів черевної порожнини. У післяопераційному періоді принципи ведення хворих були ідентичні, всім пацієнтам призначалися нестероїдні протизапальні, проводилася антибактеріальна профілактика, рання активізація. Результати дослідження і їх обговорення. Ускладнення, виявлені при ретроспективному аналізі виконаних лапароскопічних герніопластик в трьох групах наведені в таблиці.2 Післяопераційні ускладнення таб.2 Ускладнення Полегшена поліпропіленова монофіламентна сітка (n=70) Важка само фіксуюча сітка (n=45) Легка само фіксуюча сітка (n=32) Всього (n=147) К-кість % К-кість % К-кість % К-кість % Рецидив 5 7,1 -- -- -- -- 5 3,4 Гематома 3 4,3 9 20,0 -- -- 12 8,2 Серома 8 11,4 4 8,9 -- -- 12 8,2 Хронічний біль 9 12,9 2 4,4 -- -- 11 7,5 В першій групі хворих рецидиви виявлено у 5 пацієнтів. На нашу думку, причиною їх виникнення були недостатні розміри сітчастого матеріалу. Надалі, використовуючи протези, шириною не менше 10 см, рецидивів не спостерігалося. Виявленні гематоми евакуювали за допомогою пункції під контролем УЗД. У 3-х випадках гематоми виникли після використання звичайних поліпропіленових сіток і були обумовлені недостатнім гемостазом. При використанні важких само- фіксуючих сіток з монофіламентного поліестеру, у 9 хворих також були виявлені гематоми. При використанні легких само-фіксуючих сіток гематом не було виявлено. Сероми виявлялися на 5-7 добу при УЗД-контролі зони операції. При об’ємі сероми понад 60,0 мл виконували евакуацію за допомогою пункції під контролем УЗД. Хронічний персистуючий пахв | |
| Просмотров: 452 | Загрузок: 8 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |