| Главная » Файлы » Мои файлы |
Участь прокуратури у ВищійРадіюстиціїУкраїни.
| [ Скачать с сервера (85.4 Kb) ] | 13.05.2017, 14:46 |
| 56. Участь прокуратури у ВищійРадіюстиціїУкраїни. Відповідно до Конституції України Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Всеукраїнська конференція працівників прокуратури делегує двох членів до Вищої ради юстиції. Всеукраїнська конференція працівників прокуратури призначає двох членів Вищої ради юстиції, один з яких призначається з числа суддів. До складу Вищої ради юстиції входить також за посадою Генеральний прокурор України. Представники на всеукраїнську конференцію працівників прокуратури обираються на республіканській (Автономної Республіки Крим), обласних, міських (міст Києва і Севастополя) конференціях працівників прокуратури. Участь у цих конференціях можуть брати всі відповідальні працівники органів прокуратури відповідної адміністративно-територіальної одиниці. 57. Припис прокурора при здійсненнізагальногонагляду. Одним із актів прокурорського реагування в порядку загального нагляду є припис прокурора. «Припис - це документ прокурора (його заступника), що містить звернене до органу або посадової особи і підлягає негайному виконанню вимога про усунення очевидного порушення закону, щоб уникнути можливого заподіяння істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації або громадянам» 3. Припис про усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищестоящому в порядку підлеглості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Воно засвідчується гербовою печаткою прокуратури і вручається під розписку, а при неможливості це зробити - надсилається поштою. При відмові отримати припис про це робиться відмітка на другому його примірнику і припис направляється до вищих орган. У цьому випадку прокурор може вжити заходів щодо притягнення керівника органу або посадової особи до відповідальності за невиконання законодавства про прокуратуру. Вимоги приписи носять імперативний характер: * Скасувати правовий акт; * Привести акт у відповідність до закону; * Відновити порушене право; * Вчинити дії, необхідні для запобігання істотного збитку; * Утриматися від вчинення дій і т. п. Письмовий припис вноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо не буде негайно усунуто. Заподіяння шкоди може виражатися в: пошкодження або втрату майна; припинення виробничо-господарської діяльності або створення серйозних перешкод для її продовження; забруднення середовища проживання і знищення природних об'єктів; катастрофи, аварії та інші надзвичайні наслідки; істотне обмеження гарантованих Конституцією трудових, житлових та інших прав і свобод громадян. Характер істотного збитку і наявність причинного зв'язку між ним і порушенням закону встановлюються прокурором в кожному випадку з урахуванням конкретних обставин. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. Вимога негайного виконання приписи означає, що порушення закону має бути усунуто невідкладно або в термін, встановлений прокурором. Письмове повідомлення про це повинно бути надіслано прокурору відразу після прийняття належних заходів. На відміну від протесту або подання припис не можна відхилити, а можна лише оскаржити. Тому орган чи посадова особа можуть оскаржити: припис заступника прокурора - прокурора, припис прокурора - вищестоящому прокурору. Оскаржити його можуть орган або посадова особа, якій воно внесено, а також громадяни, інтереси яких зачіпаються виконанням розпорядження. Виходячи з негайному виконанню, оскаржити припис слід одразу після його винесення, Скарга розглядається у десятиденний термін. Результатом її розгляду може бути підтвердження законності та обгрунтованості приписи або його відгук, про що повідомляється заявнику. Рішення вищестоящого прокурора по скарзі на припис є остаточним. 58. Нагляд прокурора за виконанням законів по розгляду звернень громадян в органи державної влади і управління. Нагляд за дотриманням законодавства про звернення громадян здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами. Відповідно до наданих їм чинним законодавством повноважень вони вживають заходів до поновлення порушених прав, захисту законних інтересів громадян, притягнення порушників до відповідальності. 59. Діяльність прокурора по захистуконституційних прав громадян На сьогодні в діяльності органів прокуратури особливе значення надається захисту конституційних прав і свобод громадян. Генеральний прокурор України в наказі № б гн від 15 квітня 2004 року вимагає від прокурорів усіх рівнів забезпечити дієвий нагляд за додержанням законів, спрямованих на захист соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина, насамперед законів про: - реалізацію прав на працю, її оплату й охорону; - охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування; - соціальне та пенсійне забезпечення; - соціальний захист пільгових категорій громадян; - захист прав споживачів; - міграцію населення та біженців; - міжнаціональні та міжконфесійні відносини; - захист громадської моралі; - захист прав неповнолітніх; - захист прав громадян при притягненні їх до адміністративної відповідальності ; - запобігання наркоманії; При цьому виокремлюється категорія громадян, захист прав яких має першочергове значення. Це учасники війни, інваліди, особи похилого віку й інші особи, які потребують соціального захисту та державної підтримки Таким чином, завданнями наглядової діяльності прокурора є попередження, виявлення й усунення порушення закону щодо прав і свобод людини та громадянина, захист їх інтересів. З цією метою прокурор перевіряє: 1) відповідність актів, які видаються всіма органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, вимогам Конституції України, чинним законам та указам Президента України; 2) додержання законів, перш за все вимог Конституції України про особисті права і свободи (ст.ст. 27-36 Конституції), політичні права і свободи (ст.ст. 36-40 Конституції) та економічні, соціальні й культурні права (ст.ст. 41-54 Конституції), а також інших законів, які регламентують права і свободи людини та громадянина; додержання законів про адміністративні правопорушення. 60. Підстави і порядок порушення прокурором дисциплінарного і адміністративногопровадження. Аналіз законодавства України дає змогу виділити два види провадження у справах про адміністративні правопорушення: звичайне та спрощене. Звичайне провадження здійснюється у більшості справ і детально регламентовано чинним законодавством. Воно передбачає складання протоколу: визначає зміст, запобіжні заходи і порядок їх застосування; права та обов'язки учасників провадження; порядок розгляду справ; факти й обставини, що є доказами. Спрощене провадження застосовується щодо невеликої кількості правопорушень, прямо передбачених ст. 258 КУпАП. Воно характеризується мінімумом процесуальних дій та їх оперативністю. Протокол про правопорушення не складається, посадова особа, що виявила правопорушенняприймає та виконує рішення про накладення і стягнення штрафу чи попередження. У разі стягнення штрафу порушникові видається квитанція про його сплату. Постанова про порушення дисциплінарного провадження повинна бути розглянута органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження, постанова про порушення провадження про адміністративне правопорушення розглядається протягом десяти днів, якщо законом не передбачено більш короткий термін. Якщо орган чи посадова особа приходить до висновку про необгрунтованість постанови прокурора, то приймається рішення про відмову в залученні до дисциплінарної відповідальності (ст.147 КЗпП) або про припинення справи про адміністративне правопорушення (ч.1 ст.284 КпАП). При розгляді постанови орган або посадова особа має право замість накладення дисциплінарного стягнення передати матеріали трудовому колективу або його органу для вжиття заходів громадського впливу (ст.152 КЗпП), а замість накладення адміністративного стягнення - передати матеріали за місцем роботи на розгляд товариського суду, комісії з боротьби з пияцтвом, загальножавної організації або трудового колективу (ч.1 ст.187 КпАП). У разі незгоди з результатами розгляду постанови прокурор у межах строку давності притягнення до відповідальності (ст.148 КЗпП, ст.38 КпАП) направляє постанову про порушення дисциплінарного провадження вищому органу або посадовій особі (ч.2 ст.147 КЗпП) або опротестовує постанову про припинення справи про адміністративне правопорушення (ст.290 КпАП). Закон не зобов'язує орган або посадова особа повідомляти прокурору про результати розгляду постанови про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення. Проте прокурор може на підставі закону про прокуратуру витребувати копію акта виданого за результатами розгляду постанови, або отримати інформацію в іншій формі. 61. Суть і завданняпрокурорськогонагляду за виконаннямзаконіворганамидізнання і досудовогослідства. Прокурорський нагляд за органами дізнання і досудо-вим слідством - один із важливих напрямів у діяльності органів прокуратури. Це самостійна галузь державного нагляду за точним та неухильним виконанням законів. її самостійність обумовлена специфікою об'єкта, задачами, формами і методами нагляду.. Об'єктом прокурорського нагляду за органами, які провадять дізнання, і досудовим слідством є точне виконання законів посадовими особами органів дізнання і досудового слідства при розслідуванні кримінальних справ. Прокурор має право скасувати будь-яке рішення, будь-який акт органу розслідування. Він може особисто здійснювати окремі слідчі дії по справам, що перебувають у провадженні слідчого чи органу дізнання, або прийняти на себе розслідування справи в цілому. Прокурор має право усувати слідчого або особу, що проводить дізнання, від подальшого провадження дізнання, вилучити будь-яку справу із органів дізнання і передати її слідчому. Письмова вказівка прокурора є обов'язковою для виконання органами дізнання. Прокурор зобов'язаний слідкувати також за тим, щоб неухильно додержувались права обвинуваченого, захисника, потерпілого, цивільного позивача і відповідача, їх представників, інших учасників процесу і громадян, щоб слідчий і особа, яка здійснює дізнання, виконували покладені на них законом обов'язки, роз'яснювали учасникам процесу їхні права і забезпечували можливість здійснення цих прав. 62. Змістпрокурорськогонагляду в стадіїпорушеннякримінальноїсправи Значення нагляду за законністю і обгрунтованістю порушення кримінальних справ визначається тим становищем, яке займає ця стадія у кримінальному процесі. Будучи відправним, висхідним пунктом судочинства, акт порушення справи накладає свій відбиток на всю послідуючу діяльність органів розслідування, прокуратури і суду. Від того, наскільки правильно і своєчасно порушуються кримінальні справи, в значній мірі забезпечується дотримання гарантованих Конституцією прав і свобод людини, успіх розслідування, ефективність кримінальної репресії в цілому. Правда, законність і обгрунтованість порушення справи ще не гарантують законності і обгрунтованості притягнення як обвинуваченого, обрання міри запобіжного заходу, застосування покарання тощо. Однак правильне порушення кримінальної справи є обов'язковою передумовою, необхідною для законності усіх послідуючих дій органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Якщо справу порушено без урахування вимог, пред'явлених цьому актові законом, чи всупереч цим вимогам, то наперед можна сказати, що розслідування і судовий розгляд такої справи будуть незаконними і необгрунтованими, і прокурорський нагляд за подальшою діяльністю органів розслідування і суду вже не зможе надати належного ходу процесові. Звідси вся важливість ефективного нагляду в стадії порушення кримінальної справи. Звідси пряма залежність результатів діяльності прокурора, що бере участь у процесі від того, наскільки успішним був нагляд за законністю і обгрунтованістю порушення кримінальних справ. Прокурорський нагляд на початковій стадії процесу може бути визнаний задовільним, якщо він забезпечує порушення кожної кримінальної справи лише при наявності до того законного приводу і достатньої підстави і одночасно забороняє можливі випадки неправильної відмови в порушенні кримінальної справи. 63. Виключніповноваження прокурора по порушеннюкримінальних справ. Прокурор має право порушити кримінальну справу на будь-який злочин, незалежно від підслідності справи. Це випливає з покладеної на прокурора функції нагляду за виконанням законів, виконуючи який, він, виходячи з характеру порушення закону посадовою особою, виносить мотивовану постанову про порушення кримінальної справи. Прокурор, при наявності законного приводу і достатньої підстави, виносить постанову про порушення кримінальної справи і передає його з усіма матеріалами для розслідування слідчому або органу дізнання . А слідчий, що одержав цю постанову, справу не порушує тому що вона вже порушена прокурором, а виносить постанову про прийняття справи до свого провадження і приступає до попереднього слідства. 64. Діяльність прокурора по забезпеченнюзаконності при проведенніслідчихдій. Значну увагу в наказіГенерального прокурора України № 4/1гн від 20 квітня 2004 рприділено питанням прокурорського нагляду за законністю проведення першочергових слідчих дій. Згідно з наказом міські, районні, міжрайонні, військові прокурори гарнізонів і прирівняні до них прокурори повинні особисто виїжджати на місця подій з метою належної організації огляду та проведення інших першочергових слідчих дій (п. 3.2 наказу №4/1гн). Особливо важливою є роль прокурора на місці подій як координатора зусиль слідчих і оперативних працівників щодо розкриття злочинів, процесуального закріплення і використання в процесі огляду слідів злочину і речових доказів. Із переліку першочергових слідчих дій увагу прокурора мають привертати затримання і обшук, що віднесені до найбільш істотних заходів процесуального примусу і під час виконання яких часто трапляються порушення закону. Аналізуючи законність затримання, прокурори повинні враховувати передбачені ст. 106 КПК підстави, а також мету затримання. 65. Повноваження прокурора при здійсненнінагляду за виконаннямзаконівпід час проведеннядізнання і досудовогослідства. У здійсненні прокуратурою нагляду за виконанням законів із боку органів дізнання і досудового слідства важливою є правильна організація роботи щодо своєчасного виявлення порушень, які допускаються при розслідуванні. Прокурор має широкі повноваження, і це дозволяє йому застосовувати різні методи виявлення порушень закону при провадженні дізнання і досудового слідства: 1) ознайомлення з матеріалами розслідування кримінальної справи; 2) участь прокурора в провадженні дізнання І досудового слідства; 3) розгляд скарг на дії слідчого та органу дізнання; 4) доручення керівникам органів досудового слідства, дізнання щодо проведення перевірок у підвідомчих їм підрозділах; 5) участь прокурора в розгляді кримінальної справи в суді; 6) узагальнення даних нагляду за розслідуванням кримінальних справ. Завдання прокурорського нагляду в досудовій стадії реалізується в декількох взаємопов’язаних напрямках. По-перше, відповідно до ст. 25 КПК України завданням прокурорського нагляду є своєчасне вжиття передбачених законом заходів до усунення будь-яких порушень закону, від кого б ці порушення не виходили. По-друге, це вжиття заходів до виконання органами дізнання і досудового слідства вимог ст. 22 КПК про всебічне, повне й об’єктивне дослідження обставин справи й інших приписів закону, спрямованих на здійснення завдань кримінального судочинства, що визначені ст. 2 КПК України. Обидва ці напрямки наглядової діяльності прокуратури покликані забезпечити законність у досудових стадіях кримінального процесу. 66. Співвідношенняповноважень прокурора і начальника слідчогопідрозділу. Розслідуванням і контроль за ним, в тому числі і процесуальний, здійснює начальник слідчого відділу, який, як і прокурор, є учасником кримінально-процесуальної діяльності.Їх правове становище і повноваження визначені законодавством України: для прокурора — Законом «Про прокуратуру» і Кримінально-процесуальним кодексом і для начальника слідчого відділу — Кримінально-процесуальним кодексом.Обидва вони наділені владними процесуальними повноваженнями щодо слідчого, який згідно з ст. 114 КПК користується процесуальною самостійністю, та інших учасників кримінального процесу. Доручення і вказівки в кримінальних справах, як прокурора, так і начальника відділу, є обов'язковими для виконання слідчими, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 114 КПК, у тому числі з основних напрямів розслідування: своєчасність провадження слідчих дій, повнота, об'єктивність, всебічність розслідування. При здійсненні нагляду і контролю їх процесуальні повноваження збігаються, хоча, як вже відзначалося, повноваження начальника слідчого відділу значно вужчі, ніж прокурора. Як прокурор, так і начальник слідчого відділу в своїй діяльності намагаються, щоб не було допущено необгрунтованого порушення кримінальних справ, затримання, арешту, притягнення громадян до кримінальної відповідальності, щоб було забезпечено відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної потерпілим злочинними діями обвинувачених. При проведенні прокурорського нагляду і відомчого процесуального контролю у більшості випадків застосовуються одні й ті ж форми і методи. Це: перевірка кримінальних справ, дача вказівок, передавання справи від одного слідчого іншому. Щодо вказівок, то часто вони подібні. Наприклад, при вивченні практики прокурорського нагляду і відомчого контролю, як прокурори, так і начальники слідчих відділів давали слідчим вказівки; щодо повноти розслідування, обсягів обвинувачення і притягнення як обвинуваченого, про направлення справи. Хоча прокурори давали більше вказівок з приводу зупинення і закриття справ. 67. Діяльність прокурора по забезпеченнюзаконностіпривідмові в порушеннікримінальноїсправи і при їїзакритті. Якщо в результаті перевірки заяви або повідомлення про злочин не встановлено підстав для порушення кримінальної справи, але матеріали перевірки містять дані про наявність у діянні особи адміністративного або дисциплінарного проступку чи іншого порушення громадського порядку, прокурор, слідчий, орган дізнання, суддя вправі, відмовивши у порушенні кримінальної справи, надіслати заяву або повідомлення на розгляд громадській організації, товариському суду, службі у справах неповнолітніх, трудовому колективу чи адміністрації підприємства, установи, організації для вжиття відповідних заходів впливу або передати матеріали для застосування у встановленому порядку заходів адміністративного стягнення (ч. 2 ст. 99 КПК).За відсутності законних приводів і підстав, а також за наявності обставин, які виключають порушення кримінальної справи, прокурор, слідчий, орган дізнання, суддя виносять постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації. Постанову слідчого та органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено особою, інтересів якої вона стосується, або її представником відповідному прокурору, а постанову прокурора — вищестоящому прокурору протягом 7 днів з дня одержання її копії. У разі відмови прокурора скасувати постанову скарга на цю постанову подається до місцевого суду за місцерозташуванням органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову, протягом 7 днів з дня отримання повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови. Підставами до закриття кримінальної справи виступають: 1) недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину. 1) за відсутністю події злочину; 2) за відсутністю в діянні складу злочину; 3) внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також в зв'язку з помилуванням окремих осіб- якщо обвинувачений проти цього заперечує справа не закривається; 5) щодо особи, яка не досягла на час вчинення злочину одинадцятирічного віку; 6) за примиренням сторін у справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, крім випадків, передбачених КПК; 7) за відсутністю скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, коли прокуророві надано право порушувати справи і при відсутності скарги ; 8) щодо померлого, за винятком необхідного провадження в справі для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами; 9) щодо особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї ж підстави; 10) щодо особи, про яку є нескасована постанова про закриття справи по тому ж обвинуваченню; 11) якщо про відмову в порушенні справи по тому ж факту є нескасована постанова; 12) стосовно злочину, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу. Слідчий закриває справу мотивованою постановою, в якій зазначає відомості про особу обвинуваченого, суть справи, підстави до закриття, рішення про скасування запобіжного заходу і заходів по забезпеченню цивільного позову та можливої конфіскації майна, а також рішення про речові докази. Копія постанови надсилається прокуророві, особі, яка притягалася до відповідальності, особі, за заявою якої була порушена справа, а також потерпілому та цивільному позивачеві. Постанови слідчого про закриття справи може бути оскаржена прокуророві в семиденний строк з дня одержання письмового повідомлення або копії постанови про закриття справи. Досудове слідство по закритій справі може бути відновлене у межах встановлених строків давності притягнення до кримінальної відповідальності постановою прокурора, начальника слідчого відділу, судді. 68. Актипрокурорськогонагляду по забезпеченнюзаконності при розслідуваннізлочинів. Організація нагляду за законністю розслідування кримінальних справ потребує значної уваги прокурорів міст і районів. Це зумовлено тим, що такий нагляд як самостійна ділянкапрокурорської діяльності за своїм обсягомзаймає провідне місце серед решти функцій прокуратури. У практичній діяльності реагування прокурора, як правило, здійснюється у формі письмових указівок. Це пояснюється тим, що письмові вказівки прокурора при розслідуванні злочинів слід розглядати як процесуальні документи, які приєднуються до матеріалів справи, а копії цих документів залишаються в наглядовому провадженні. Виконання вказівок прокурора для слідчих і органів, що проводять дізнання, є обов’язковим, за винятком випадків, передбачених у ст. 114 КПК, коли це вказівки про притягнення як обвинуваченого; про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення; про направлення справи для віддання обвинуваченого до суду; про закриття справи. У цих випадках слідчий у разі незгоди з указівками, вправі подати справу вищому прокурору з письмовим викладом своїх заперечень. У цьому випадку прокурор скасовує вказівки нижчого прокурора або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому. Водночас необхідно зазначити, що згідно зі ст. 32 Закону України "Про прокуратуру" вказівки прокурора, його заступника органам, що проводять дізнання і досудове слідство, щодо порушення кримінальних справ і провадження розслідування, які даються відповідно до кримінально-процесуального законодавства, також с обов’язковими для цих органів. У Кримінально-процесуальному кодексі України передбачаються повноваження прокурора (п. 9 ст. 227 КПК) щодо забезпечення найбільш повного й об’єктивного розслідування. Прокурор, виконуючи наглядову функцію, може, наприклад, вилучити справу з органів міліції та передати Н слідчим органу податкової міліції. Якщо прокурор установить, що справа про злочин, який не є тяжким або особливо тяжким, перебуває в провадженні органів дізнання більше десяти днів з моменту встановлення особи, яка його вчинила, то він зобов’язаний вилучити справу з органів дізнання та передати ЇЇ слідчому. 69. Нагляд прокурора за виконаннямзаконів при пред‘явленнізвинувачень, реагування прокурором на незаконнепритягнення особи як обвинуваченого. До завдання наглядаючого прокурора входить забезпечення суворого дотримання встановленого законом процесуального порядку притягнення до кримінальної відповідальності і пред'явлення обвинувачення. Як відомо, єдиною підставою кримінальної відповідальності є склад злочину (сукупність означених у кримінальному законі ознаків, за наявності яких суспільне небезпечне діяння визнається злочином) в діянні особи (ст. 131 КПК). Тому, перевіряючи законність та обгрунтованість притягнення особи до обвинувачення, прокурору необхідно визначити: 1) чи достатньо доказів для притягнення особи до кримінальної відповідальності; 2) чи відповідають висновки слідчого вимогам матеріального і процесуального закону. Кримінально-процесуальне законодавство не містить вимоги зібрати всі необхідні і можливі докази по справі, встановити всі обставини, що підлягають доказуванню на момент притягнення особи до обвинувачення. Обвинувачений — ще не винний в кримінально-процесуальному розумінні, оскільки в постанові про притягнення як обвинуваченого слідчий висловлює свою думку про винність особи, яка склалася на підставі оцінки їм наявних доказів на момент прийняття рішення. Прокурор повинен перевірити, чи додержані слідчим вимоги, що пред'являються законом до постанови про притягнення до обвинувачення. При цьому прокурор повинен виходити з того, що обгрунтованість пред'явлення обвинувачення означає, передусім, відповідність висновку, який взято за основу рішення слідчого, фактичним обставинам, які встановлені по криминальній справі. Інакше кажучи, обгрунтованість притягнення до обвинувачення можна визначити як, наявність встановлених у відповідності з законом фактичних даних (доказів), сукупність яких достатня для переконливого висновку про вчинення даною особою конкретного злочину. Реагування прокурором на незаконнепритягнення особи як обвинуваченого Прокурор повинен скасовувати кожну незаконну і необгрунтовану постанову слідчого з усіма випливаючими звідси наслідками. Рішення прокурора про скасування незаконної чи необгрунтованої постанови слідчого повинно бути висловлене у формі умотивованої постанови. Приймаючи таке рішення, прокурор не тільки констатує порушення закону або помилку слідчого, але й повинен забезпечити належний хід подальшого розслідування у справі. 70. Змістпрокурорськогонагляду по забезпеченнюзаконностізатримання та арештупідозрюваного. Прокурор повинен: 1. Своєчасно вживати заходів до припинення необгрунтованого і незаконного до підозрюваних та обвинувачених заходів процесуального примусу. У кількох випадках не дотримання за встановлений термін повідомлення прокурору про зроблене затримання приймати відповідних заходів прокурорськогореагирования. 2. перевіряти законність затримання підозрюваних з кримінальних справ, вживати заходів до виявлення й усунення порушень порядку затримання, невідповідності в даних, які у протоколі затримання обставиною події. Негайно перевіряти скарги незаконності затримання та порушення прав затриманих. Те саме буде вірним і для арештів. 71. Санкції прокурора, його заступника при проведеннідосудовогорозслідування і оскарженняїхдо суду. Санкції Вид резолютивного акта прокурорського нагляду при застосуванні заходів примус, характеру. За своею суттю є дозволом прокурора на проведення таких заходів. С. прок. оформляється як резолюція на відповід. постановах слідчих, органів дізнання та ін. компет. органів. Є обов'язковою і застосовується у таких випадках: відправлення заарештованого етапом до місця провадження слідства (ст. 139 КПК України); відсторонення обвинуваченого від посади (ст. 147 КПК); проведення обшуку, за винятком житла чи ін. володіння особи (ст. 177); виїмка док-тів, що становлять держ. таємницю (ст. 178); тимчас. залишення засудженого у слідчому ізоляторі чи тюрмі й переведення його з установ виконання крим. покарань до слідчого ізолятора чи тюрми (ст. 410і); затримання і видворення іноз. гр-нина або особи без громадянства за межі України (ст. 27 Закону України «Про прокуратуру» 1991, з наст, змінами і доп.) тощо. Наближеними до санкції є й інші передбачені законом види прокур. актів резолютив. характеру — погодження певних дій, затвердження процес, актів тощо. Так, згода прокурора обов'язкова у випадках: направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від крим. відповідальності (ст. 7— 11і КПК); скасування або зміна запобіжного заходу, обраного прокурором (ст. 165); продовження строку тримання під вартою (ст. 156); направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення від крим. відповідальності (ст. 232і) тощо. Прокурор затверджує обвинувальний висновок, а також постанови слідчого про ексгумацію трупа (ст. 192), про визначення певного строку для ознайомлення з мат-лами справи (ст. 218). Резолюцією прокурора на відповід. постанові слідчого оформляється також рішення щодо продовження строків досуд. слідства (ст. 120). В соответствии со ст. 236-3 УПК Украины санкция прокурора на арест может быть обжалована только арестованным, его защитником или законным представителем. Обжалованию подлежит только санкция прокурора на арест, а не решение следственных органов о применении меры пресечения - содержания под стражей. Указанные лица имеют право обжаловать санкцию прокурора на арест в любой момент расследования дела до направления его прокурору с обвинительным заключением. Если на момент рассмотрения жалобы будет установлено, что досудебное следствие закончено или лицо уже освобождено из-под стражи, производство об обжаловании санкции прокурора на арест подлежит прекращению 72. Діяльність прокурора по забезпеченню прав і законнихінтересівобвинуваченого. В обов'язки прокурора входить здійснення нагляду за виконанням органами дізнання або слідства вимог Конституції Українипро забезпечення права громадян на захист.Прокурор здійснює нагляд за тим, щоб захисник був залучений до участі у провадженні дізнання чи попереднього слідства з моменту затримання або арешту підозрюваного, а у всіх інших випадках - з моменту пред'явлення обвинувачення. Прокурор стежить за тим, щоб слідчий як при затриманні й арешті, так і при пред'явленні обвинувачення роз'яснив обвинуваченому його право мати захисника. При цьому слідчий зобов'язаний також роз'яснити право обвинуваченого мати захисника, витрати з оплати послуг якого може прийняти на себе колегія адвокатів, якщо обвинувачений не має в своєму розпорядженні грошовими коштами для оплати послуг адвоката. Слідчий не має права нав'язувати обвинуваченому в якості захисника певну особу. У той же час слідчий повинен мати на увазі, що член колегії адвокатів не вправі відхилитися від здійснення захисту як за угодою, так і за призначенням колегії адвокатів. Утримання обвинуваченого під вартою не повинно бути перешкодою до реалізації обвинуваченим свого права на захист. Захисник має право оскаржити будь-які дії та рішення слідчого. Ці скарги направляються прокурору, який зобов'язаний розглянути їх протягом трьох днів і повідомити заявника про результати їх розгляду 73. Діяльність прокурора по забезпеченню прав і законнихінтересівпотерпілого. Діяльність прокурора полягає у перевірці та нагляді за дотриманням наступних принципів по забезпеченню прав і законних інтересів потерпілих, при їх не дотриманні вжиття заходів та санкцій для отримання потерпілим своїх законних прав згідно принципам навеленим нижче : справедливого поводження з потерпілими - повага до їх честі і гідності, виявлення співчуття до них, нейтралізація негативних наслідків злочину, підвищення рівня безпеки особи, суспільства та держави; інформованість - усі потерпілі мають право на одержання інформації щодо розгляду справи і прийняття рішення. Право потерпілого на інформацію треба розглядати як комплексне, що включає такі елементи, як право на інформацію щодо: а) процесуального статусу, прав та обов'язків як учасникакримінального процесу; (б) щодо прийнятих рішень про початок, хід і результати провадження по справі; (в)проведення різних процесуальних дій, "іх місце й час, а також можливості участі потерпілого у цих діях; (г) суб'єктів і 2012/119 способів забезпечення прав потерпілого; (д) відшкодування заподіяної злочином шкоди; (е) різної форми допомоги. Одночасно вказані елементи у своїй сукупності складають предмет діяльності прокурора по забезпеченню права потерпілого на інформацію у кримінальному судочинстві. забезпечення відшкодування шкоди - потерпілі повинні мати право на відшкодування заподіяної вчиненим злочином майнової та моральної шкоди, а також шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, а близькі родичі потерпілого - на компенсацію шкоди, заподіяної його смертю внаслідок злочину, навіть у тому випадку, коли не встановлено особу, яка скоїла злочин, або якщо вона переховується чи є неплатоспроможною. надання безоплатної правової допомоги потерпілим - насамперед потерпілим від тяжких та особливо тяжких злочинів, а також малозабезпеченим особам та особам, які не можуть самостійно реалізувати свої права та захистити законні інтереси; | |
| Просмотров: 435 | Загрузок: 13 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |