| Главная » Файлы » Мои файлы |
Сутність і тенденції професійної злочинності
| [ Скачать с сервера (66.5 Kb) ] | 06.04.2017, 12:03 |
| План Вступ 1. ість і тенденції професійної злочинності 2. Причини та умови професійної злочинності 3. Заходи профілактики професійної злочинності Висновок Список використаних джерел Вступ Професійна злочинність – одна із найбільш суспільно-небезпечних форм злочинної діяльності. професійна злочинність існує не одне століття. Вона тісно пов'язана із діяльністю людей, обміном досвідом поколінь злочинців, ствердженням специфічної субкультури, закономірним прагненням її носіїв до виживання в конкретних соціальних умовах. Проблему професійної злочинності можна віднести до числа малодосліджених та недостатньо науково розроблених. Протягом тривалого часу існування професійної злочинності не визнавалось через ідеологічні причини. Дане питання досліджувалось лише в аспекті його існування в капіталістичних державах. Проте, професійна злочинність існувала як до радянських часів так і під час існування радянської держави. Сьогодні можна стверджувати, що отримання злочинним світом вказаного матеріального підґрунтя зумовило закономірне зростання організованої та професійної злочинності наприкінці 80-х - на початку 90-х років. На цей же період припали радикальні реформування в українському суспільстві та початок розбудови незалежної держави Профілактика професійної злочинності є одним із найважливішим напрямком попередження злочинності. Будучи за своїм змістом злочинністю найнебезпечнішої форми, потребуєтсья застосування найбільш ефективних заходів по запобіганню професійної злочинності на всіх рівнях суспільного буття. Зважаючи на закоренілість такої форми, таке завдання, безумовно, є достатньо складним. В даній роботі буде досліджено сутність професійної злочинності, причини та умови її існування та основні заходи повязані з профілактикою професійної злочинності 1. Сутність і тенденції професійної злочинності Зауважимо зразу: професійна злочинність існує не одне століття. Вона тісно пов'язана із діяльністю людей, обміном досвідом поколінь злочинців, ствердженням специфічної субкультури, закономірним прагненням її носіїв до виживання в конкретних соціальних умовах. Проблему професійної злочинності можна віднести до числа малодосліджених та недостатньо науково розроблених. Уперше термін «професійний злочинець» пролунав у 1897 р. на Гейдельберзькому міжнародному з'їзді союзу криміналістів. Під ним розумілась людина, яка постійно вчиняє злочини. З початку 30-х років професійна злочинність в СРСР не досліджувалась, згадувалось про неї лише при характеристиці злочинності в капіталістичних країнах. У Радянському Союзі заперечували існування даної проблеми, і взагалі ця тема вважалася забороненою. Історія генезису професійної злочинності в Україні є яскравим підтвердженням залежності характеру злочинності від конкретних соціальних умов. Одними з перших професійних злочинців були так звані «злодії з великої дороги», тобто розбійники, для яких грабіж був не просто злочинним заняттям, а способом життя. Виникнення цієї професії стало наслідком історичного парадоксу. Київська Русь спромоглася проминути рабовласницький лад, але монголо-татарська навала відкинула її розвиток далеко назад. На теренах Київської Русі було утворене Московське князівство, а згодом Російська імперія, в якій узаконене кріпацтво існувало аж до 1861 р. «Тяжкі умови життя змушували селян тікати від своїх гнобителів, а оскільки легалізація на іншій території була неможлива (крім козацьких земель), розбій ставав єдиним засобом до існування» . Що стосується крадіїв, то до початку індустріалізації ця професія не могла набути значного поширення. Це пояснюється тим, що не було таких міст, де мешканці не знали б один одного в обличчя. Цей фактор унеможливлював злодійство як основне джерело доходів, оскільки про нього одразу дізнавалися сусіди. До того ж, як відомо, тоді застосовувались такі санкції, як відтинання руки, таврування на лобі, виривання ніздрів або страта. Тому крадії не могли вести осідлий спосіб життя. Для того періоду характерне вчинення злочинів у нічний час на постоялих дворах, поштових станціях, тобто в місцях, де люди зупинялися ненадовго. У 40-ві роки XIX століття відбувся подальший розподіл злочинців за видами діяльності, що сприяло підвищенню їх професіоналізму. Жебраки трималися окремо, крадії - у злодійському середовищі, грабіжники - у розбійницькому. Таким чином концентрувалася відповідна кримінальна еліта і було в кого вчитися. Створювалися підпільні школи для малолітніх злодіїв, найбільш обдаровані направлялися за кордон для удосконалення кваліфікації. Навчання проводили "професори" злочинного світу. Так, в Одесі з'явилися злодійські професії, що поділялися на вісім розрядів, а грабіжники мали один розряд, їх називали "щипачами". Злодійська "шпана" поділялася на "марвіхерів" (карманників), "кватирників" (крали через кватирки), "майданщиків" (крали у людей, що спали на вокзалах) тощо. Деякі з цих професій існують і в наш час. На початку XX століття вперше в історії вітчизняного бандитизму в Одесі з'явився рекет, почали створюватися так звані "криті". Скажімо, Гольченко торгівцям, які сплачували йому данину, видавав записки-індульгенції з таким текстом: "Не чіпати. Богун". У 1915 р. була виявлена група жінок-вимагательок. Тоді ж спіймали банду Антона Мальованого, яка вчинила дев'ять убивств на замовлення. Після Жовтневого перевороту 1917 р. і громадянської війни різко зросла корисливо-насильницька злочинність. Але треба віддати належне більшовицькій владі, яка досить швидко змогла її приборкати. Правда, це було зроблено ціною жорстких репресій та запровадження тотального нагляду всіх за всіма. Однак професійна злочинність, усупереч радянській пропаганді, викорінена не була. Варто відзначити, що зародження професійної злочинності відбувалося саме у 20-30-ті роки XX ст у часи сформавоної Радянської держави. «За даними кримінологічних досліджень, на території колишнього СРСР у 1990 р. вже діяло близько одного мільйона професіональних злочинців» . На сьогодні соціально-економічна ситуація складається так, що постійно змінюються якісні характеристики злочинців-професіоналів. З'являються різного виду рейдери, хакери, работоргівці, наркодилери та ін. Професійну злочинність часто ототожнюють з рецидивною та організованою, але це не зовсім правильно, «оскільки професіонал часто не мас судимостей та діє сам-на-сам, а рецидивіст далеко не завжди перетворюється на професійного злочинця» . Етимологічно слово "професійний" означає не лише "належність до професії", але й "займатися чимось як професією". Взагалі, під професією розуміють вид трудової діяльності (заняття), що вимагає певної підготовки і є, як правило, джерелом існування. Професійне заняття будь-якою діяльністю передбачає використання спеціальних засобів, інструментів, знаряддя праці. Ця ознака притаманна і злочинній діяльності, яка здійснюється на професійному рівні. Злочинці-професіонали завжди підтримують корпоративні зв'язки між собою, іноді - міжнародні. З корпоративністю пов'язано і виникнення особливої ненормованої субкультури - блатного жаргону (арго), фольклору, татуювань. На сьогодні існує кілька пропозицій щодо визначення професійної злочинності. Так, А. Ф. Зелінський під нею розуміє злочинну діяльність, незаконну діяльність особи, яка володіє відповідними вміннями, навичками, прийомами та знаряддями та вважає цю діяльність своїм основним заняттям, яке є головним чи додатковим джерелом існування , інше визначення: це різновид злочинного заняття, яке є для суб'єкта джерелом існування та потребує необхідних знань і навичок для досягнення мети та підтримання визначених контактів з антисуспільним середовищем ; є й таке: «це відносно самостійний різновид злочинності, є сукупністю злочинів, які вчиняються злочинцями-професіоналами з мстою отримання основного чи додаткового джерела прибутків . З урахуванням зазначеного, можна виділити основні ознаки злочинного професіоналізму, зокрема: а) це стійкий вид злочинного заняття (спеціалізація); б) передбачає наявність навичок (кваліфікація); в) злочини як основне джерело для існування; г) зв'язок з антисоціальним середовищем» . Розгляньмо їх більш детально. Постійний і стійкий характер. Професійні злочинці протягом тривалого часу неодноразово вчиняють злочини. Це виробляє в них певну звичку, яка переростає потім у норму поведінки. В їхньому середовищі є значна кількість осіб, які систематично вчиняли злочини - як промисел, але не були притягнуті до кримінальної відповідальності. Як правило, їх виявляють через кілька років. Утім, відбувши покарання, злочинці знову повертаються до свого заняття. Інтенсивність злочинних проявів з їхнього боку - надто висока. Наприклад, як вважають окремі дослідники, кишенькові злодії вчиняють приблизно 25 крадіжок на місяць. У цьому їм не поступаються шахраї та інші кримінальні професіонали. Професійним злочинцям притаманна певна спеціалізація: у кожного з них є чітка настанова на певний вид злочинних занять - на вчинення однакових або однорідних злочинів, їх злочинний контингент різноманітний. Одні займаються квартирними крадіжками, другі - викраданням автомобілів, треті - контрабандою та реалізацією наркотиків, четверті – шахрайством і т. ін. «Напевно, ні в одному колективі не існує такої чітко вираженої ієрархічної структури, як у кримінальному світі. Особливо чітко це виявляється, звичайно, не на волі, а в умовах ізоляції - в місцях позбавлення волі» . Дослідники проблем професійної злочинності вважають, що в наш час в Україні та в сусідніх державах є понад 100 кримінальних спеціалізацій. У кожній з них трапляються різні категорії злочинців, котрі відрізняються особливостями способів (прийомів) злочинних дій або місцем їх вчинення. Так, серед шахраїв виокремлюються шахраї-картярі (шулери), "наперсточники" (ті, які грають у "наперсток"), "лялькарі", які підмінюють гроші й речі на спеціально підготовлену їх імітацію ("ляльку") та інші. Кишенькових злодіїв залежно від місця вчинення злочину поділяють на "риночників", які вчиняють злочини на ринках і ярмарках, "кротів" - діють в метро, "гонщиків" - у наземному громадському транспорті. Сучасний кримінальний професіоналізм має тенденцію до трансформації й універсальності злочинних дій, тобто злочинець не тільки має одну спеціалізацію, а й освоює додатковий вид злочинних занять. Наприклад, кишеньковий злодій може бути водночас гравцем у карти, рекетир у разі необхідності може бути кілером, злодій-домушник - грабіжником або розбійником. Це надає сучасній професійній злочинності підвищеної небезпеки й жорстокості. | |
| Просмотров: 455 | Загрузок: 12 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |