| Главная » Файлы » Мои файлы |
Структура банківської системи України
| [ Скачать с сервера (84.0 Kb) ] | 14.02.2018, 22:07 |
| Процес переходу України до якісно нової форми економічних відно-син, що базуються на ринкових принципах ведення господарства, зумовив необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної сфери економіки, яка відіграє ключову роль у забезпеченні руху грошових пото-ків, тим самим створюючи базові передумови суспільного відтворення. Основною ланкою цієї сфери є банківська система, якій належить провідне місце у загальному механізмі організації й регулювання господарського життя суспільства і від ефективності функціонування якої вирішальною мі-рою залежить успіх соціально-економічних перетворень у країні загалом. Банківська система України сьогодні – один із найрозвинутіших еле-ментів господарського механізму, оскільки її реформування було почато раніше за інші сектори економіки, що визначалося ключовою роллю бан-ків при вирішенні завдань переходу до ринку. Саме банки відіграють ос-новну роль в утворенні оптимального середовища для мобілізації й віль-ного переливу капіталів, нагромадженні коштів для структурної перебу-дови економіки, приватизації й розвитку підприємництва. Водночас усебі-чне розкриття їхніх потенційних можливостей у реалізації функції фінан-сового посередництва на ринку значною мірою визначається особлмвос-тями структурної організації банківської системи країни, яка забеспечує складний механізм практичної реалізації взаємозв’язків і взаємовідносин між банківськими установами, від чого, у кінцевому підсумку, залежать результати їхньої діяльності та ефективність кредитно-фінансового обслу-говування усіх ланок народногосподарського комплексу. Суть, будова та функції банківської системи. Банківська діяльність – набір посередницьких операцій на грошо-вому ринку, виконання яких дозволено законом тільки під особливим на-глядом держави спеціальним інститутам, які називаються банками. Іншим фінансовим посередникам займатися цією діяльністю заборонено. Банк в правовому відношенні – це будь-який фінансовий посередник, що виконує одну або декілька операцій, віднесених законом до банківської діяльності. В Законі “Про банки і банківську діяльність” ( березень 1991р.) ба-нком названо будь-яку установу, що виконує функції кредитування, касо-вого і розрахункового обслуговування народного господарства та здійс-нює інші банківські оперіції, передбачені цим законом. До банківської діяльності відноситься комплекс з трьох посередни-цьких операцій: • приймати грошові вклади від клієнтів; • надавати клієнтам позички і створювати нові платіжні засоби; • здійснювати розрахунки між клієнтами. Комплекс з трьох базових операцій створює первинну сферу банків-ської діяльності, а фінансовий посередник, що виконує цей комплекс, є ба-нківським інститутом, банком в економічному розумінні. В дійсності фінансові посередники, крім базових, можуть виконува-ти й багато інших, не базових, але потрібних для грошового ринку опера-цій. Такі банки прийнято називати універсальними. Банки, що виконують лише частину базових операцій на грошовому ринку, називаються спеціа-льними. Якщо ж посередник грошового ринку не виконує жодної з назва-них базових операцій, тобто позбавлений ознак банку, його відносять до небанківських фінансових інститутів. В Україні такими інститутами є: страхові, трастові, фінансові, інвестиційні компанії, пенсійні фонди тощо. Банківська система – законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються ба-нківською діяльністю. Банківська ситема має своє особливе призначення, свої специфічні функції в економіці, які не просто повторюють призначен-ня і функції окремих банків, а будується по заздалегідь виробленій конце-пції. Закон України “Про банки і банківську діяльність” перш ніж визна-чити, які банки можуть бути в Україні і як вони повинні функціонувати, зафіксував концептуальне положення, що банківська система України по-винна бути двохрівневою, встановив, які банки відносяться до кожного з рівнів і яким буде механізм звєязків між ними. Необхідність формування бінківської ситеми, як особливої структури, визначається двома групами причин: • пов’язаних з необхідністю здійснення суспільного нагляду і регулюван-ня банківської діяльності, узгодження комерційних інтересів окремих банків з загальносуспільними інтересами – забеспеченням сталості гро-шей і стабільної роботи всіх банків; • пов’язаних з функціонуванням грошового ринку, забеспеченням збала-нсованності попиту і пропозиції на грошовому ринку і в кожному його секторі. За своєю структурою банківські системи різних країн істотно від-різняються. Разом з тим є ряд ознак, які властиві всім банківським сите-мам, що функціонують в ринковій економіці. Це, перш за все, двохрівнева їх побудова. На першому рівні знаходиться центральний банк. На нього покла-дається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань в гро-шово-кредитній сфері, перш за все – пдтримання сталості національних грошей та забеспечення сталості функціонування всієї банківської системи. На другому рівні банківської ситеми знаходяться решта банків, які в Україні прийнято називати комерційними банками. В зарубіжних країнах до комерційних належить тільки частина банків другого рівня. Переважно це банки, що виконують весь комплекс базових операцій і створені на акцілнерній основі. Крім комерційних у кожній кра-їні виділяється цілий спектр інших банків – кооперативних, приватних, спеціалізованих тощо. Поява дворівневої банківської системи у державах колишнього схудного блоку була першою помітною ознакою переходу до економічної системи, орієнтованої на ринок. Адже банківська система є важловою єднальною ланкою між макроекономічними факторами та мікроекономічними процесами, а отже, істотно впливає на успішність чи неуспішність перехідного періоду. Як переконує досвід країн із розвинутими ринковими відносинами, створення ефективної ринкової економіки можливе тельки за умови формування відповідної державної типової основи. Для цього паралельно з приватною власністю на засоби виробництва, вільним підприємництвом, конкуренцію, ефективною системою державного управління, рівновагою інтересів різних соціальних груп необхідно забезпечити функціонуючи систему ціноутворення і стабільність валюти. Власне, поняття грошової стабільності має величезне значення для соціально спрямованої ринкової економіки. Зауважимо, що централізована планова економіка розглядала роль грошей тільки як інструменту перерахунку і контролю, тоді як роль грошей в умовах ринку має центральне значення. Гроші з їх різними функціями, як загальний еквівалент обміну, одиниця виміру, а також як засіб для передачі й збереження вартості - це кров економіки. Якщо надмірне збільшення грошової маси зумовлює рух спіралі цін і призводить до інфляційних викривлень, то результати зменшення грошової маси є дефляція і безробіття. Визначення грошової маси в такому обсязі, щоб вона з одного боку, стимулювала економічне зростання, а з другого не спричиняла інфляційних процесів - найважливіша функція банківської системи і насамперед центрального банку країни. | |
| Просмотров: 507 | Загрузок: 14 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |