| Главная » Файлы » Мои файлы |
СРСР. Відновлені та нові незалежні держави
| [ Скачать с сервера (139.0 Kb) ] | 31.07.2017, 11:27 |
| 18. СРСР у другій половині 40-х – першій половині 60-х років ХХ ст. СРСР. Відновлені та нові незалежні держави §18. СРСР у другій половині 40-х – першій половині 60-х років ХХ ст. 1. Наслідки Другої світової війни для СРСР. Відбудова народного господарства Перемога у Другій світовій війні призвела до кардинальної зміни міжнародного становища СРСР. Радянський Союз вийшов з війни у новій якості наддержави. Відбулись значні територіальні зміни (єдина держава, яка у результаті війни здійснила значні територіальні придбання). Проте ціна здобутого нового статусу виявилась занадто високою. Наслідки Другої світової війни для СРСР Людські втрати 27 млн чол. Деякі дослідники дають значно більші цифри – більше 40 млн чол. Матеріальні втрати Третина національного багатства. 1710 міст, 70 тис. сіл, 32 тис. промислових і 100 тис. сільськогосподарських підприємств, 1135 шахт, 65 тис. км залізниць, 16 тис. паровозів, 428 тис. залізничних вагонів тощо. Територіальні зміни – закріплено приєднання Західної України і Західної Білорусії, Бессарабії, Північної Буковини, Прибалтики, частини Фінляндії, здійснене у 1939-1940 рр.; Кордон з Польщею був остаточно узгоджений у 1951 р.; – у 1944 р. до СРСР приєдналась Тувинська Народна Республіка; – за договором 1945 р. з Чехословаччиною до СРСР було приєднано Карпатську Україну; – за рішенням Потсдамської конференції до СРСР відійшла частина Пруссії і місто Кенігсберг (з 1946 р.– Калінінград) з прилеглою територією; – за мирним договором з Фінляндією визнавались кордони 1940 р. а також до СРСР відійшла область Петсамо (Печенга) та деякі інші прикордонні території; – після розгрому Японії до СРСР відійшли Південний Сахалін і Курильські острови, Порт-Артур. Соціально-економічні наслідки Значне і так незначний життєвий рівень населення. Заробітна плата залишилась на рівні 1940 р., ціни зросли у 3 рази. До 1947 р. зберігалась карткова система. 25 мільйонів залишились без даху над головою. Дитяча безпритульність. Проблеми влаштування демобілізованих з армії – 8,5 млн. чол., тих, що повернулися з полони і з примусових робіт – більше 5 млн чол. Нова хвиля депортацій з західних регіонів СРСР. Значні втрати працездатного населення. Нестача робочої сили. Промислове виробництво у регіонах, що зазнали окупації складало близько 30% довоєнного. Але в роки війни було створено нову промислову базу на сході СРСР. Сільськогосподарське виробництво складало 60% довоєнного. Виробництво зерна скоротилося на 2/3. Політичні зміни Патріотичне піднесення, сподівання населення на зміни в політичній та економічній сфері. Відновлення і посилення репресій, нове ідеологічне забезпечення режиму (поєднання російського націоналізму, шовінізму з антисемітизмом і марксизмом-ленінізмом). Боротьба з антирадянським повстанським рухом у західних районах СРСР (Україна, Білорусія, Прибалтика). Відбудова почалася відразу після визволення захоплених територій. Згодом для її проведення був розроблений четвертий п’ятирічний план (1946-1950). Жінки на відбудові Дніпрогесу. Запоріжжя, 1947 р. Перед країною стояло питання про шляхи економічного розвитку і знову, як напередодні війни, Сталін висунув гасло: завершити побудову соціалізму і почати перехід до комунізму. На його думку, війна лише затримала виконання цього завдання. Сталін припускав, що для побудови матеріально-технічної бази комунізму достатньо довести виробництво чавуну до 60 млн т. на рік, сталі – до 60 млн т., нафти – до 60 млн т., вугілля до 500 млн т. Таким чином першочерговим завданням ставилося відбудова і розвиток промисловості групи “А”. Для реалізації цього завдання було розроблено ІV п`ятирічний план (1946-1950). Відбудова господарства (1943-1951 рр.) Заходи відбудови Скасування обмежень воєнного часу Заходи з підвищення життєвого рівня. Грошова реформа Заходи по відновленню промисловості Заходи щодо сільського господарства Відновлення 8-го робочого дня і відпусток; Скасування обов`язкових надурочних робіт; Скасування законів і обмежень воєнного часу. Працевлаштування демобілізованих і репатрійованих. Скасування карткової системи (1947); Зниження цін на продовольчі і промислові товари; Розгортання житлового будівництва; Збільшення виробництва товарів народного споживання; Грошова реформа (1947). Часткове переведення підприємств на випуск мирної продукції; Відновлення зруйнованих промислових об`єктів, у першу чергу важкої промисловості; Розвиток енергетики; Запровадження нової техніки і технологій; Будівництво нових підприємств. Відновлення МТС, постачання села сільгоспмашинами; Підвищення норм хлібозаготівлі, збільшення податків; Примусові позики; Оргнабори сільської молоді на відбудову міст і промисловості. Для здійснення широкомасштабної програми відбудови до того ж у стислі терміни необхідні були значні матеріальні і фінансові ресурси. Але після такої руйнівної і кривавої війни вони були явно обмежені. Тому для їх концентрації використовувались будь-які заходи. Так, можна виділити такі основні джерела відбудови. 1. Прибутки існуючих підприємств. Перерозподіл ресурсів легкої та харчової промисловості на користь важкої. 2. Трудовий ентузіазм. Рух передовиків. 3. Грошова реформа 1947 р. 4. Колективізація у західних регіонах СРСР. «Розкуркулення». 5. Примушення населення до заощаджень і його вилучення (облігації, лотереї). 6. Продаж за кордон національних культурних цінностей. 7. Антирелігійна компанія у західних регіонах СРСР. Ліквідація УГКЦ. Пограбування церков. 8. Збільшення норм виробітку при збереженні довоєнної заробітної плати. 9. Збільшення експорту сировини і сільгосппродукції за кордон. 10. Використання праці в`язнів ГУЛАГу (8-9 млн чол.) та військовополонених (німців – 1,5 млн, японців – 0,5 млн). 11. Збільшення прямих і непрямих податків, особливо на селян. 12. Існування карткової системи розподілу продуктів і предметів першої необхідності до 1947 р. Зниження життєвого рівня населення. 13. Репарації з Німеччини (4,3 млрд. дол.), Італії, Угорщини, Румунії, Фінляндії. Загалом з Європи було вивезено устаткування 4293 підприємств. Особливості відбудовчого періоду: 1. Значні масштаби відбудовчих робіт, більше ніж в будь-якій іншій країні Європи; 2. Розрахунок лише на власні сили, а не на зовнішню допомогу. "Холодна війна" робила неможливим використання західної, перш за все американської, фінансової та технічної допомоги; 3. При відбудові ставка робилась на важку промисловість та енергетику (88% капіталовкладень) за рахунок легкої промисловості, соціальної сфери та сільського господарства (на останнє відводилось лише 7% капіталовкладень); 4. Відбудова здійснювалась централізовано за чітким державним планом; 5. Вагома роль адміністративно-командної системи. Саме вона давала змогу за короткий мобілізувати і зосередити значні матеріальні і людські ресурси на певному об`єкті; 6. Непропорційно велика роль ідеології, яка знаходила свій вияв у широкомасштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах – соціалістичних змаганнях, рухах передовиків і новаторів; 7. Ускладнення процесу посухою і голодом 1946-1947 рр. У той як у країні голодували радянське керівництво продало за кордон 1,5 млн тонн зерна; 8. Нестача робочої сили, а особливо кваліфікованої, сучасного устаткування, обладнання і технологій. 9. Зміцнення сталінського режиму. Результати відбудовчого періоду неоднозначні. З одного боку було загоєно рани війни, відбудовано промисловість в 1946-1950 рр., було навіть збільшено виробництво. Проте обсяг виробництва легкої промисловості у 1950 р. складало лише 80% довоєнного. З іншого боку ціна відбудови була дуже високою. Зниження реального рівня життя, тяжкі житлові і побутові умови були характерними для більшості населення. Скасування карткової системи розподілу продуктів і проведення грошової реформи у 1947 р. в ще більшій мірі переклали на плечі трудящих тягар відбудови. Іншим негативним наслідком стало остаточне розорення сільського господарства. На селян, що отримували мізерні заробітки, не поширювались соціальні гарантії, вони були позбавлені права мати паспорт, а відповідно вільно переміщуватися. Також ж їм доводилось сплачувати великі податки, що були введені на присадибне господарство. Для інтенсифікації праці колгоспників сталінське керівництво продовжувало використовувати примусові та репресивні методи. Незважаючи на репресії, надзвичайні зусилля селян на кінець п`ятирічки так і не вдалось досягти показників довоєнного розвитку. Так у 1950 р. валовий збір зернових складав лише 85% довоєнного 2. Суспільно-політичне життя 1945-1953 рр. З закінченням війни населення СРСР плекало надії, що у країні наступлять зміни. Робітники сподівались, що будуть скасовані жорсткі передвоєнні закони, які тягли за собою кримінальну відповідальність за 20-хвилинне запізнення. Селяни мріяли про покращення свого життя. Надії на звільнення, на можливість повернутись додому плекали мільйони в’язнів ГУЛАГу. Лаврентій Берія – один з найбільш активних організаторів масових репресій У результаті війни багато громадян втратили рідних, особливо це позначилось на дітях. У країні різко зросла безпритульність. Серйозною проблемою стала кримінальна злочинність, тим більше, що на руках залишилось багато зброї. Відразу після закінчення війни почалась демобілізація збройних сил, які налічували на той час 11365 тис. чол. Велику масу демобілізованих потрібно було працевлаштувати і відновити професійні трудові навички, втрачені в роки війни. На батьківщину поверталась значна кількість репатріантів (за роки війни у Німеччину було вивезено на примусові роботи 2,8 млн чол., потрапило в полон понад 4 млн чол.). Усім їм довелось пройти через сталінську репресивну машину підозрінь, недовір’я, непорозумінь. З 800 тис. полонених, які повернулись на батьківщину, половина потрапила до ГУЛАГу. 16 серпня 1941 р. було видано наказ, згідно з яким командири і політпрацівники, що потрапили в полон, вважаються дезертирами, їх сім’ї підлягають арешту, а сім’ї червоноармійців позбавляються державної допомоги. Так у 1950 р. були страчені генерали П.Г.Понедєлін і М.К.Кирилов, які були у полоні. Крім того, сталінському керівництву довелось придушувати рух у Західній Україні, Західній Білорусії, Прибалтиці, де збройні формування (УПА, "Лісові брати" та ін.) боролись за незалежність України, республік Прибалтики, проти радянізації цих регіонів. Регіони зазнали масової депортації: з Західної України було депортовано 300 тис. чол., Прибалтики понад 400 тис. литовців, 150 тис. латишів, 50 тис. естонців. Під час війни були проведені жорстокі каральні операції проти цілих народів. Ще на її початку було ліквідовано Автономну республіку німців Поволжя. 300 тис. чол. було виселено у віддалені райони Сибіру і Казахстану. Подібні заходи у 1943 р. були здійснені проти калмиків, у 1944 р. проти карачаївців, чеченців, інгушів, балкарців, кримських татар. Названі народи насильно вивезено у малонаселені райони Сибіру, Казахстану і Середньої Азії. Ці акції сталінізму стали відомими у 1956 р., коли М.С.Хрущов сказав про це у своїй "секретній доповіді" на ХХ з’їзді КПРС. У ній, зокрема, він зазначив і таке: "Українці були позбавлені цієї участі тільки тому, що їх було занадто багато і не було місця, куди їх виселити". Зростання числа політичних в`язнів (військовополонених, діячів національно-визвольних рухів тощо) призвело до повстань у таборах ГУЛАГу під політичними гаслами. Найбільш відомими з них стали виступи в Печорі (1948 р.), Салехарді (1950 р.), Кінгірі (1952 р.), Екібастузі (1952 р.), Воркуті (1953 р.), Норильську (1953 р.). Для придушення деяких виступів навіть доводилося використовувати танки. Після війни Сталін знову почав побоюватись посилення військових. К.Рокоссовський був відправлений у Польщу на посаду міністра національної оборони країни. Було заарештовано маршала авіації О.Новікова. Проти Г.Жукова готувався судовий процес. Почались арешти військових, які були у близьких стосунках з Жуковим. Процес проти Жукова припинив сам Сталін, заявивши, що "Жуков проти ЦК не піде". Риси сталінського режиму у повоєнний час (1945-1953 рр.) 1. Зміцнення влади Сталіна в результаті перемоги у війні. 2. Подальша централізація державного управління, розбухання державного апарату. Згортання будь-якої самостійності на місцях. 3. Збільшення представництва в радах партійно-державної номенклатури. 4. Репресії проти військовополонених і репатрійованих. Посилення репресій: «ленінградська справа», «справа лікарів», боротьба з космополітизмом, репресії проти воєнних. 5. Посилення ідеологічного преса. «Жданівщина». Сталінська система почала наступ і на ідеологічному фронті. Колишня слава Росії стала для Сталіна одним з доказів на користь спадкоємності його режиму по відношенню до Російської імперії. Ідеологія і політична практика сталінізму набрала відверто великоруських націоналістичних рис. Проголошувалось скрізь і всюди, що в економіці і політиці, філософії і науці саме російська думка має "всесвітньо-історичне значення". Російський народ, за словами Сталіна, що були виголошені на банкеті на честь перемоги над фашизмом "заслужив у цій війні загальне визнання як керівна сила Радянського Союзу серед усіх народів нашої країни". Російський народ проголошувався як найбільш передовий за рівнем культури та економічного розвитку. Влітку 1946 р. розпочався широкий наступ на ідеологічному “фронті”, який отримав назву "ждановщина". Початком її стала постанова ЦК ВКП(б) "Про журнали "Звезда" і "Ленинград", ініціатором якої був Сталін, а головним провідником – Жданов, член Політбюро і секретар ЦК ВКП(б). Головними цілями компанії "для пророблення" було обрано А.А.Ахматову і М.М.Зощенка. До постанови про літературу додались постанови про репертуар драматичних театрів, про кінофільми "Велике життя", про оперу В.Мураделі "Велика дружба". Стало практикою закриття журналів, заборона літературних, музичних, кінематографічних творів. Знову почались нападки на "формалістів" у музиці, серед яких головними було названо С.С.Прокоф’єва і Д.Д.Шостаковича. Водночас розгорнулась боротьба з "космополітизмом", в якій звинувачувалися представники єврейської інтелігенції.. У цьому "витку" боротьби загинули відомі діячі культури: актор і режисер С.Міхоелс, поет П.Маркіш та ін. Ця кампанія значною мірою носила антисемітське забарвлення. Проте космополітом могли оголосити будь-яку людину, яка цікавилась західною літературою, музикою, живописом. Це призвело до ізоляції радянського народу від досягнень світової культури. Існуюча система керівництва наукою ставила над усе вірність ученого догмам, які Сталін виклав у «Короткому курсі історії ВКП(б)», практично виключала будь-який вияв наукового вільнодумства. Та й склад кадрів наукових працівників був далеко не однорідним. Поряд з вченими, які зробили видатний внесок у світову та вітчизняну науку, такими як П.Л.Капіца, С.І.Вавілов, М.В.Келдиш, було чимало кар’єристів і лжевчених. Після арешту напередодні війни і згодом трагічної загибелі М.І.Вавілова, провідне місце в біології посіли Т.Д.Лисенко і його послідовники. Енергійний, напористий, майстер інтриган Т.Лисенко безперервно клявся у вірності марксизму-ленінізму і особисто Сталіну, давав обіцянки вивести високоврожайні сорти і розв’язати продовольчу проблему. Але на перешкоді його "науковій" діяльності стояли генетики, які доводили абсурдність його тверджень. Заручившись підтримкою Сталіна, Лисенко перейшов у наступ. У серпні 1948 р. відбулась сесія Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. В.І.Леніна (ВАСГНІЛ). Лисенко виступив на ній з доповіддю. Він заявив, що текст доповіді схвалив ЦК ВКП(б), а, отже, особисто Сталін. Справжні вчені не поступилися науковими переконаннями (В.С.Нємчинов, Й.А.Рапопорт), але лисенківці перемогли. Більшість генетиків було звільнено з роботи, їм заборонили займатись науковою діяльністю. Розвиток цієї важливої галузі науки було зупинено на роки. Важке становище склалось і в інших науках, особливо гуманітарних. В економічній науці все було підпорядковано пропаганді праці Сталіна "Економічні проблеми соціалізму в СРСР", в якій він, зокрема, напав на тих економістів, які мали свою, особливу думку щодо проблем товарного обороту, товарно-грошових відносин. Сталін звинуватив їх у науковому невігластві, у нерозумінні, що товарний оборот несумісний з перспективою переходу до комунізму. Історія як наука перебувала під повним і безроздільним впливом "Короткого курсу" і покликана була виправдати існуючий порядок. Практично обірвались зв’язки із світовою наукою. Саме наприкінці 40-х – на початку 50-х років на окремих найважливіших напрямах наукових досліджень і почалось відставання від світового рівня. Репресії також зачепили і частину партійних функціонерів, особливо тих, які прагнули до самостійності і більшої незалежності від центральної влади. Так було сфабрикована «ленінградська справа», за якою було арештовано понад 2 тис. чол. 200 з яких були розстріляні. Серед них були: Голова Ради міністрів РРФСР М.Родіонов, член Політбюро і Голова Держплану СРСР Н.Вознесенський, секретар ЦК ВКП(б) А.Кузнецов. Останнім з процесів, що готувалися, стала «справа лікарів» (1953 р.).Значна кількість лікарів була звинувачена у неправильному лікуванні вищих керівників країни і намаганні отруїти Сталіна. Загалом жертвами репресій у 1948-1953 рр. стали майже 6,5 млн чол. 3. Боротьба за владу після смерті Й.Сталіна 5 березня 1953 р. помирає Й.Сталін. Ця дата стала початком процесу, що згодом отримав назву «відлига» – процес спроб лібералізації суспільно-політичного життя, проведення значних соціально-економічних реформ. Але відразу після смерті «вождя» розгорілась боротьба між його наступниками. Основними претендентами на владу були М.Хрущов, Л.Берія, Г.Маленков. Таб.: Альтернативні програми розвитку СРСР після смерті Сталіна “Програма” Л.Берії “Програма” Г.Маленкова “Програма” М.Хрущова Голова МВС Голова ради міністрів Секретар ЦК КПРС Виступав проти культу особи Сталіна. Припинив видання повного зібрання творів Сталіна. Амністія 1184264 чол. Припинено “справу лікарів”. Ставив під сумнів ефективність колгоспної системи. Обмеження асигнувань на воєнно-промисловий комплекс. Повернення до політики “коренізації” в Україні, Білорусії, Литві. Виступи до порозуміння з лідерами національно-визвольних рухів у західних районах СРСР. Зменшення ролі партійних органів. Виступав до об`єднання ФРН і НДР. Нормалізацію відносин з Югославією. Виступав проти культу особи Сталіна, за лібералізацію існуючого режиму. Виступав за колективне керівництво, хоча фактично володів необмеженою владою Запропонував реабілітувати незаконно репресованих. Пропонував звернути увагу на розвиток легкої, харчової промисловості і сільського господарства. Виступав за інтенсифікацію виробництва. Зменшення ролі партійних органів. У зовнішній політиці виступав з ідеєю недопущення світової війни в умовах існування ядерної зброї. Виступав проти культу особи Сталіна, за лібералізацію існуючого режиму. Реабілітація незаконно репресованих у тому числі і репресованих народів. Розширення прав союзних республік. Децентралізація управління економікою. Курс на розгорнуте будівництво комунізму. Зміцнення партійного апарату. Повне зрощення партійного і державного апаратів. Скорочення армії. Зняття міжнародної напруги. Підтримка національно-визвольних рухів в усіх країнах світу, що знаходяться в колоніальній залежності. | |
| Просмотров: 461 | Загрузок: 8 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |