| Главная » Файлы » Мои файлы |
Синдром дихальних розладів
| [ Скачать с сервера (173.1 Kb) ] | 24.05.2017, 10:56 |
| Частота синдрому дихальних розладів (СДР) сягає 80% при гестаційному віці новонароджених менше 28 тижнів, зменшуючись до 20% при терміні 33-34 тижні. СДР займає провідне місце серед причин смертності у недоношених дітей. Визначення СДР (або «респіраторний дистрес-синдром», або «хвороба гіалінових мембран») – це захворювання новонароджених, переважно недоношених дітей, пов’язане з дефіцитом сурфактанту – первинним або вторинним, яке проявляється розвитком дихальної недостатності безпосередньо після народження або протягом декількох годин. Етіологія · Порушення синтезу сурфактанту. · Підвищене руйнування сурфактанту. · Недостатня внутрішньоутробна гормональна (кортикоїдна) стимуляція. Сурфактант - мономолекулярний шар на поверхні розділу між епітелієм альвеол і повітрям й є ліпопротеїном. Склад сурфактанту: 90% ліпідів і 10% білків. ► Переважну частку ліпідів (70%) становить фосфатидилхолін, 60% якого припадає на дипальмітоїлфосфатидилхолін, саме він сприяє зниженню поверхневого натягу. ► Фосфатидилгліцерол і фосфатидилінозитол разом складають 15%. ► На частку інших фосфоліпідів припадає 5%, ► холестерин, тригліцериди, ненасичені жирні кислоти, сфінгомієлін складають 10%. ► Білкова фракція представлена білками-апопротеїнами, ► із яких А і D – гідрофільні виконують захисну функцію в організмі, ► а В і С – гідрофобні – знижують поверхневий натяг альвеол за рахунок абсорбції фосфоліпідів на поверхні аерогематичного бар’єру. Сурфактант синтезується альвеолоцитами ІІ типу з 20-24 тижня вагітності, але найбільш активний його синтез (достатній для забезпечення ефективного газообміну) відбувається починаючи з 34 тижня. Він накопичується у вигляді гранул, секреція здійснюється шляхом екзоцитозу. Основними функціями сурфактанту є: o зниження поверхневого натягу в альвеолах, o участь в антибактеріальному захисті легенів, o гальмування медіаторів запалення, o поліпшення функції мукоціліарної системи. Стимулюють синтез сурфактанту: глюкокортикоїди, тиреоїдині гормони, естрогени, адреналін, норадреналін. Сприяють розвитку дефіциту сурфактанту шляхом гальмування його синтезу або руйнування : - інсулін, - гіпотермія, - патологічний ацидоз, - гіповолемія, - поліцитемія, - гіпероксія, - інфекція. Чинники, що спричиняють виникнення СДР: 1. Недоношеність (ГВ менше 34 тижнів). 2. Цукровий діабет у матері. 3. Кровотеча у матері. 4. Важка асфіксія. 5. Внутрішньоутробна інфекція. Чинники, що підвищують ризик розвитку СДР: 1. Гіпофункція щитоподібної залози і наднирників. 2. Холодова травма. 3. Кесарський розтин без пологової діяльності. 4. Друга дитина з двійні. 5. Резус-гемолітична хвороба. 6. Чоловіча стать. Чинники, що зменшують ризик виникнення СДР: 1. Тривалий безводний період. 2. Затримка внутрішньоутробного розвитку (останнім часом дискутується). 3. Материнський стрес (наприклад, гіпертензія). 4. Наркоманія матері (героїн). Патогенез Недоношеність ↓ Функціональна і структурна незрілість дихальної системи ↓ Дефіцит сурфактанту ↓ Ателектази легень ↓ Гіповентиляція ↓ Порушення газообміну ↓ Респіраторна гіпоксія ↓ Легенева вазоконстрикція ↓ Гіпертензія в малому колі кровообігу ↓ Синдром персистуючого фетального кровообігу ↓ Легенева гіпоперфузія ↓ Циркуляторна гіпоксія ↓ Транссудація білків плазми в інтерстиційний простір і просвіт альвеол ↓ Утворення гіалінових мембран , які складаються з фибринного матриксу та клітинного детриту. Методи пренатальної діагностики СДР: співвідношення лецитин/сфінгомієлін більше 2:1, наявність фосфатидилгліцеролу в амніотичній рідині, позитивний «пінний тест» До простих експрес-методів відноситься етанолів «пінний» тест Клементса. Шляхом амніоцентезу одержують 3-5 мл амніотичної рідини (використовують також шлунковий або трахеальний аспірат новонародженого), поміщають її в пробірку й додають 1 мл 95% етилового спирту. Пробірку струшують двічі протягом 15 секунд із перервою в 5 хвилин. Позитивним (що свідчить про достатню зрілість легенів) вважається тест при наявності пухирців, що покривають поверхню рідини, сумнівним – при наявності пухирців по окружності пробірки, негативним – при відсутності пухирців. Клініка СДР 1. Клінічні симптоми з’являються відразу після народження або протягом перших 6 годин. 2. Відзначається тахіпное, втягнення податливих місць грудної клітки, роздування крил носа на вдиху, стогін на видиху, ціаноз. 3. По мірі прогресування захворювання зростають артеріальна гіпотензія, тахікардія, гепатомегалія, периферичні набряки, набряк легень. 4. Аускультативно в легенях вислуховується послаблене дихання і крепітація. 5. Рентгенологічна картина: дифузний сітчасто-зернистий малюнок (нодозно-ретикулярна сітка), повітряна бронхограма, переважно у недоношених дітей з ННМТ можуть виявлятися «білі» легеневі поля (знижена пневматизація легеневих полів). 6. Класичний перебіг з поліпшенням через 3-5 днів характерний для відносно великих новонароджених. 7. Класична клінічна картина рідко виявляється у дітей з ННМТ, оскільки вони мають проблеми з початковим самостійним диханням. Перебіг захворювання – тривалий і ускладнений, відносно висока летальність. Оцінка ступеню дихальної недостатності здійснюється за шкалою Сильвермана (таблиця 1) або Доунса (таблиця 2). Шкала Сильвермана Оцінка (бал) Роздування крил носа Експіраторний стогін Втяжіння грудної клітки Ретракція мечо- подібного відростка Рухи на вдосі грудної клітини та живота 0 відсутнє відсутній відсутнє відсутня синхронні 1 незначне визначається при аускультації помірне Помірна відставання нижнього відділу грудної клітини 2 значне, рот відкритий чутний на відстані значне значна Парадоксальне дихання Шкала Доунса (1970) Оцінка (бал) Частота дихання за хвилину Втяжіння грудної клітки Експіраторний стогін Ціаноз Аускульта- тивні дані (на фоні крику) 0 60 Немає Немає Немає Пуерильне 1 60-80 Незначне Визначається при аускультації Є при диханні повітрям Ослаблене 2 Більше 80 або епізоди апное Помірне або виражене Чутний на відстані Є при диханні 40% киснєм Ледь чути Оцінка «0» свідчить про відсутність дихального дистресу. Оцінка 1-3 бали свідчить про мінімальний дихальний дистрес.. Оцінка 4-6 балів означає дихальний дистрес помірного ступеню. Оцінка 7-10 балів свідчить про важкий дихальний дистрес. Диференціальний діагноз Таблиця 1 Диференціально-діагностичні критерії СДР і синдрому меконіальної аспірації Діагностична ознака СДР Синдром меконіальної аспірації Гестаційний вік Менше 34 тижнів Більше 40 тижнів Перкусія легень Загальне зниження перкуторного тону Помірне притуплення Аускультація легень Ослаблене дихання, крепітація Ослаблене або жорстке дихання, велика кількість вологих хрипів Рентгенограма Сітчастий малюнок, повітряна бронхограма Зливні вогнищеві тіні більше справа Лецитин/сфінгомієліновий коефіцієнт Менше 2 Більше 2 Таблиця 2 Диференціально-діагностичні критерії СДР і вроджених вад серця «синього» типу Діагностична ознака СДР Вроджена вада серця Анамнез Передчасні пологи, кровотеча у матері, цукровий діабет та ін.. Гострі інфекційні захворювання у першому триместрі вагітності, цукровий діабет, алкоголізм, проф. шкідливості Зміни з боку ССС Може бути тахі- або брадикардія, незначне розширення меж серця, непостійний систолічний шум Тахікардія, значне розширення меж , характерний, частіше систолічний шум Рентгенограма Зниження пневматизації, сітчастий малюнок Збільшена тінь серця, посилений легеневий малюнок Розмір печінки Може бути збільшена в незначній мірі Часто збільшена Стигми дизембріогенезу Не характерні Зустрічаються Залежність від ГВ У переважній більшості зустрічається у недоношених Прямої залежності немає Лікування 1. Підтримка оптимального температурного режиму, а у дітей з ННМТ – й високої вологості зовнішнього середовища для зменшення втрат рідини через шкіру. 2. Харчування. Діти з середньо важким і важким СДР не повинні одержувати ентерального харчування в першу добу життя. Питання про можливість і час початку годування дітей з СДР вирішується індивідуально. Мінімальну фізіологічну потребу у воді й калоріях у перші 2-3 доби життя забезпечує внутрішньовенне введення 10% розчину глюкози в об’ємі, що залежить від маси тіла при народженні (таблиця 3). Дітям з масою тіла 800-1000 г інфузійну терапію доцільно починати із введення 7,5% розчину глюкози, дітям з масою 500-800 г – із введення 5% розчину глюкози. Таблиця 3 Орієнтовні потреби в рідині на першому тижні життя (мл/кг/доб) 1 доба 2 доба 3 доба 4 доба 5-7 доба Доношені (маса більше 2500 г) 50-60 60-70 70-90 90-120 120-150 Недоношені (маса біль- ше 1500 г) 60 60-80 80-100 100-120 120-140 Недоношені (маса мен- ше 1500 г) 60-80 80-100 100-110 110-130 120-140 При проведенні інфузійної терапії необхідний контроль за основними біохімічними константами крові дитини (концентрація глюкози, сечовини, креатиніну, загального білка, Nа, Са і К). | |
| Просмотров: 674 | Загрузок: 13 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |