| Главная » Файлы » Мои файлы |
Сімейне право
| [ Скачать с сервера (104.5 Kb) ] | 21.05.2017, 00:02 |
| Сімейне право Задача № 1 І. подав до ДОРАЦСу заяву про реєстрацію шлюбу з П. Через декілька днів до ДОРАЦСу прийшла Н. і попросила не реєструвати шлюб І., оскільки вона й І. проживають уже декілька років разом; усі сусіди і знайомі вважають їх чоловіком та дружиною, хоча їх шлюб не зареєстрований. Чи є підстави для відмови в реєстрації шлюбу? Чи зміниться рішення, якщо в І. та П. є спільна дитина ? 1. У даній задачі виникають сімейні (шлюбні) правовідносини, адміністративно-процесуальні з приводу реалізації ДОРАЦСом своїх повноважень, конституційні з приводу реалізації І. та П. свого права на шлюб, фактичні шлюбні відносини. 2. Дані правовідносини регулюються такими НПА: Конституцією України, Сімейним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Наказом Міністерства Юстиції «Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», ППВСУ № 11 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з діть¬ми» 21 листопада 1992 р., ПКМ «Про затвердження По¬рядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 27 грудня 2001 p. 3. Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ визначається діяльність органів державної реєстрації актів цивільного стану: діяльність органів державної реєстрації актів цивільного стану ґрунтується на принципах додержання законності, захисту прав і законних інтересів громадян та держави, додержання таємниці державної реєстрації актів цивільного стану, належного документального оформлення проведеної державної реєстрації. Ст. 9 даного ЗУ передбачає, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Значення державної реєстрації закріплено й у ч. 1 ст. 27 СК: Державна реєстрація шлюбу встановлення для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Порядок державної реєстрації шлюбу передбачений ст. 14 ЗУ, відповідно до якої: 1. Для державної реєстрації шлюбу жінкою та чоловіком особисто подається заява до органу державної реєстрації актів цивільного стану за їх вибором. Особи, які подали заяву про державну реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими. 3. Орган державної реєстрації актів цивільного стану, що прийняв заяву про реєстрацію шлюбу, зобов'язаний ознайомити наречених з умовами і порядком державної реєстрації шлюбу, їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків, обов'язком повідомити один одному про стан свого здоров'я, попередити наречених про відповідальність за приховання відомостей про наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу. 6. Якщо є відомості про наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу, керівник органу державної реєстрації актів цивільного стану може відкласти таку реєстрацію, але не більш як на три місяці. Аналогічні положення передбачені у СК: Стаття 28. Заява про реєстрацію шлюбу 1. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими. Ч. 3 ст. 32 СК також закріплює аналогічну до ч. 6 ст. 14 ЗУ норму: Якщо є відомості про наявність перешкод до реєстрації шлюбу, керівник органу державної реєстрації актів цивільного стану може відкласти реєстрацію шлюбу, але не більш як на три місяці. Рішення про таке відкладення може бути оскаржене до суду. А також у п. 11 Р. ІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженим Наказом Міністерства Юстиції: Якщо є відомості про наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу, керівник органу державної реєстрації актів цивільного стану може відкласти таку реєстрацію, але не більш як на три місяці. Про відстрочку державної реєстрації шлюбу повідомляються наречені. Рішення про таке відкладення державної реєстрації шлюбу може бути оскаржене в судовому порядку. Орган державної реєстрації актів цивільного стану може на прохання зацікавлених осіб або зі своєї ініціативи провести необхідну перевірку. За наявності передбачених законодавством перешкод для державної реєстрації шлюбу орган державної реєстрації актів цивільного стану відмовляє в його реєстрації і повинен викласти причину такої відмови в письмовій формі. Якщо відомості про такі перешкоди не дістануть підтвердження, державна реєстрація шлюбу проводиться на загальних підставах. Отже, тягар доведення таких перешкод лежить на особі, яка заявляє про них. І по суті до таких перешкод слід віднести недотримання як позитивних, так і негативних умов укладення шлюбу. Серед них: — досягнення шлюбного віку (ст. 22 СК); — добровільність шлюбу (ст. 24 СК); = перебування хоча б однієї з сторін в іншому зареєстрованому шлюбі; = знаходження жінки та чоловіка між собою у родинних зв'яз¬ках прямої та в деяких випадках побічної (бокової) лінії споріднен¬ня та відносинах, що прирівнюються до родинних; = визнання особи недієздатною (п. 3 ст. 39 СК); = тяжка хвороба, або хвороба, небезпечна для другого з по¬дружжя і (або) їхніх нащадків. У даному випадку нас цікавить умова щодо перебування хоча б однієї з сторін в іншому зареєстрованому шлюбі. Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Ч. 2 цієї статті встановлює, що проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Окрім цього, ч. 1 ст. 36 СК передбачає, що лише шлюб є підставою виникнення прав та обов’язків подружжя. Таким чином, посилання Н. на проживання нею та І. у шлюбі є безпідставними. Адже вони перебували у «фактичних шлюбних відносинах», правове регулювання яких, по суті, відсутнє на законодавчому рівні. І такі відносини не є шлюбом, тому і відсутні перешкоди для реєстрації шлюбу між І. та П. 4. Що ж стосується зміни рішення у випадках наявності дитини, то дане рішення не зміниться. Так як і в цьому випадку не порушується жодна з умов укладення шлюбу. Окрім цього, жінка, що народила дитину, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах, не набуває статусу одино¬кої матері. Так, відповідно до ст. 18-1 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з діть¬ми» 21 листопада 1992 р. та п. ЗЗ ПКМ «Про затвердження По¬рядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 27 грудня 2001 p.: жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, право на одержання допомоги, вста¬новленої на дітей одиноким матерям, не має. Батько лише зобов’язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття згідно ст.180 СК у випадку доведення у судовому порядку факту батьківства. Підтвердженням цього є п. 15 ППВСУ. Задача № 2 В. народила дочку від Д., не перебуваючи з ним в шлюбі. Між тим, Д. був одружений і мав трирічного сина. В селі, де вони жили, майже всі знали, що батьком дівчинки є Д., хоча батьківство в установленому законом порядку не засвідчувалось. Коли дочка В. та син Д. підросли, вони вирішили одружитися. Чи можливий такий шлюб? 1. У даній задачі виникають сімейні (шлюбні) правовідносини, , конституційні з приводу реалізації І. та П. свого права на шлюб, фактичні шлюбні відносини, відносини з приводу батьківства. 2. Дані правовідносини регулюються такими НПА: Конституцією України, Сімейним кодексом України, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Наказом Міністерства Юстиції «Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», ППВСУ № 11 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з діть¬ми» 21 листопада 1992 р., ПКМ «Про затвердження По¬рядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 27 грудня 2001 p. 3. Між В. і Д. у даному випадку існували фактичні шлюбні відносини. І тому відповідно до ст. 125 СК походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини, а походження дитини від батька може визначатися: - за заявою матері та батька дитини; - за рішенням суду. На мою думку, у даному випадку доцільно говорити саме про можливість визнання батьківства за рішенням суду у порядку ст. 128 СК: 1. За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. 2. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. 3. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. 4. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Окрім цього, дане питання регулюються ППВСУ, відповідно до якої: 4. Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. У таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК, приймаються до судового розгляду, якщо: - дитина народжена матір’ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім’я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК); 5. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття. Порядок державної реєстрації шлюбу передбачений ст. 14 ЗУ, відповідно до якої: 1. Для державної реєстрації шлюбу жінкою та чоловіком особисто подається заява до органу державної реєстрації актів цивільного стану за їх вибором. Особи, які подали заяву про державну реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими. 3. Орган державної реєстрації актів цивільного стану, що прийняв заяву про реєстрацію шлюбу, зобов'язаний ознайомити наречених з умовами і порядком державної реєстрації шлюбу, їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків, обов'язком повідомити один одному про стан свого здоров'я, попередити наречених про відповідальність за приховання відомостей про наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу. 6. Якщо є відомості про наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу, керівник органу державної реєстрації актів цивільного стану може відкласти таку реєстрацію, але не більш як на три місяці. Аналогічні положення передбачені у СК: Стаття 28. Заява про реєстрацію шлюбу 1. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими. | |
| Просмотров: 905 | Загрузок: 33 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |