Главная » Файлы » Рефераты |
В разделе материалов: 1376 Показано материалов: 1351-1360 |
Страницы: « 1 2 ... 134 135 136 137 138 » |
Зміст: 1. Вступ 2. Склад 3. Отримання 4. Шляхи використання 5. Переваги та недоліки 6. Список використаної літератури |
ПЛАН РЕФЕРАТУ: 1.Загальна характеристика таксового методу відшкодування шкоди. 2.Особливості таксового методу відшкодування шкоди, завданої об’єктам екології . 3.Порядок та особливості застосування таксового методу відшкодування шкоди, завданої екологічним об’єктам. 4.Висновки 5.Спісок використаних джерел |
Вступ Особистість злочинця - сукупність соціально-психологічних властивостей і якостей людини, які є причинами і умовами вчинення злочинів. Особистість злочинця відрізняється від особистості законослухняної людини суспільною небезпекою, їй притаманні злочинні потреби і мотивація, емоційно-вольові деформації і негативні соціальні інтереси. Проблема особистості злочинця є однією з центральних для наук, пов'язаних з злочинністю, і, перш за все, для кримінології. Суспільна небезпека особистості формується зазвичай ще до моменту вчинення злочину. Цей процес знаходить вираження в дисциплінарних та адміністративних правопорушеннях, аморальних вчинках. Однак у кримінології момент якісного переходу від особистості, що володіє соціально небезпечними якостями, до особи злочинця пов'язується з моментом вчинення особою злочину. Одні кримінологи говорять, що про існування особистості злочинця можна говорити лише у визначених законом часових межах: від вступу в законну силу обвинувального вироку суду і до відбуття покарання і погашення судимості. Інші вказують, що, на відміну від кримінально-виконавчої системи, кримінолог повинен розглядати не тільки засуджених, але і фактичних злочинців, оскільки найдосвідченіші і небезпечні злочинці нерідко йдуть від кримінальної відповідальності; не приймати їх у розгляд - це значить не побачити істотного пласта кримінальної мотивації. У будь-якому випадку, сучасна наука вважає, що наявність у людини соціально небезпечних якостей не дає підстав для "випереджального" поводження з ним як із злочинцем. |
ЗМІСТ ЗМІСТ…………………………………………..………………………….2 РОЗДІЛ І. Правові основи призначення заходів медичного характеру і організації проведення примусового лікування ………………………3 РОЗДІЛ ІІ. Примусові заходи медичного характеру………………….6 РОЗДІЛ ІІІ. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру…………………………….9 РОЗДІЛ IV. Примусове лікування………………………………………13 Список використаних джерел …………………………………………...16 |
ПЛАН Вступ 1. Пізнання і доказування • Пізнання • Доказування 2. Захисник (адвокат) як суб’єкт пізнання 3. Захисник (адвокат) як суб’єкт доказування Висновок Список використаної літератури |
Зміст 1. Вступ…………………………………………………………………………….2 2. Проблеми інтелектуальної власності в Інтернеті…………………………….3 3.Висновки……………………………………………………………………….11 4.Список використаних джерел………………………………………………12 |
План 1. Вступ…………………………………………………………………...3 2. Загальна характеристика конкуренції кримінально-правових норм………………………………………………………………………………..4 3. Кваліфікація при конкуренції спеціальних норм кримінального закону……………………………………………………………………………..11 4. Висновки……………………………………………………………..14 5. Перелік використаних джерел………………………………………15 |
ПЛАН: Вступ 1. Право на життя 2. Право на здоров’я 3. Право на безпечне довкілля 4. Право на свободу та особисту недоторканність. 5. Право на сім’ю, опіку, піклування та патронатне виховання Висновок Список використаної літератури |
Синявський Олекса Наумович [23.IX (5.X) 1887, с. Андрївка, тепер Бердянського р-ну Запоріз, обл. — 24.Х 1937] — український мовознавець, професор з 1920. Закінчив 1911 Харків. ун-т. Працював 1920-28 професором української мови Харківського ІНО, з 1928 очолював Діалектичну комісію ВУАН, з 1930 — зав. відділу діалектології Інституту мовознавства ВУАН, одночасно (1932-37) — професор київських університету та педагогічного інституту. О.Синявському належать праці з сучас. та істор. фонетики й граматики укр. мови («Фонетична контроверса», 1926; «Спроба звукової характеристики літературної української мови», 1929; «На синтаксичні теми», 1931), з історії укр. літ. мови («Мова творів Гр. Сковороди», 1924; «Елементи Шевченкової мови, їх походження і значення», 1931), з діалектології [«Діалектологічний порадник», 1924; «З української діалектології (Про фонематичний принцип у діалектології)», 1929, — у ній уперше обгрунтовано фонемат. принцип у діалектол. дослідженнях, з історії укр. мовознавства («Потебня як дослідник української мови», 1928) та ін. Написав «Коротку історію „Українського правопису"» (1931). Ініціатор укладання словника мови творів Т. Шевченка, автор посібників з укр. мови для учнів і вчителів школи та самоосвіти: «Вчимось писати (початкова наука письма у школі і вдома)» і «Короткий нарис української мови» (обидва — 1918), «Українська мова» (1923), «Норми української літературної мови» (1931). У 1937 незаконно репресований і розстріляний, 1957 реабілітований. Досвід українського мовознавця Олекси Синявського, що сформувався на широкому фактичному матеріалі вивчення різних варіантів української нормативної і діалектної вимови. Ще у 1929 році він поставив під сумнів розуміння функції фонеми, як таке, що не відповідає об'єктивно існуючим фактам11. Вчений пропонує: "Щоб констатувати наявність у мові якоїсь фонеми чи фонематичного значіння звука, ми часто можемо спиратися на інші фонеми з аналогії. Так, фонему ть (життя...) ми можемо визнати на тій тільки підставі, що цей звук артикуляційно-акустично відрізняється від ть тим самим, чим відрізняється фізіологічно споріднений дь супроти дь (довгістю), тобто коли можна встановити пропорцію дь : дь = ть : ть, отже й дь : ть = дь : ть". |
Аналіз творчості Тарас Шевченко у своїй творчості відобразив саме ті думки і настрої, які були важливими у житті українців його часу. Про те, що його творчість знайшла відгук у серцях людей, свідчить те, що в другій половині XIX і на початку XX ст. чи не єдиною книжкою у більшості сільських хат України був «Кобзар», вірші з нього вчили напам'ять, по ньому вчилися читати. В той час твори Шевченка об'єднали українській народ. |