| Главная » Файлы » Мои файлы |
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ЮРИСТА
| [ Скачать с сервера (68.5 Kb) ] | 26.08.2017, 22:18 |
| ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ЮРИСТА Психології належить значне місце в організації всіх видів людської діяльності. Закономірності психіки індивіда багато в чому визначають не лише його здатність брати участь у громадському працю, виконуючи при цьому самі різні функції залежно від посадових або особистих устремеленій, а й можливості здійснювати свою роботу у відповідності з обраною професією. Досліджуючи закономірності психічної діяльності людини у зв'язку з його професійною належністю (в силу необхідності або за покликанням), ми з'ясовуємо її особливості, які сприяють, з одного боку, пізнання організаційних основ виконуваних індивідом професійних функцій, а з іншого - вдосконалення організації цієї діяльності. < br /> Дослідження психологічної діяльності дозволяє виділити професійно необхідні психічні властивості осіб, що беруть участь у цій роботі. Серед них можна назвати: * Творче мислення; * Комунікабельність; * Вольові якості; * Організаторські здібності; * Здатність протистояти негативним емоціям. Тепер докладніше розглянемо ці психологічні особливості діяльності юриста. ТВОРЧЕ МИСЛЕННЯ характеризується пошуком нестандартних шляхів встановлення істини і окремих обставин в умовах, коли інформація про будь-яку подію відсутня або обмежена. Творче мислення пов'язано з виявленням доказів, виявленням їх причинного відношення до злочину, висуненням версій - моделей події. Воно характерно для ситуацій, що випливають з цивільно-правових спорів, де встановлення окремих не вкладається в рамки стандартно-логічних рішень. Творче мислення набувається в процесі здійснення всіх видів правоохоронної діяльності, де різноманітність ситуацій, їх конфліктний характер, відсутність достатньої інформації стимулюють розвиток уяви, забезпечуючи тим самим необхідну активність слідчого, судді та ін на всіх етапах встановлення істини у справі. Комунікабельність - це здатність людини встановлювати психологічний контакт при спілкуванні з різними віковими та соціальними групами осіб. Встановлення психологічного контакту, інакше іменованого емоційним контактом, - важлива умова будь-якого спілкування і тим більше такого, метою якого є отримання інформації, необхідної для прийняття рішень у конкретних ситуаціях. Комунікабельність тієї чи іншої особи може бути природною, обумовленої властивостями характеру та темпераменту, однак частіше за все її потрібно виховувати і розвивати. Юридична діяльність у всіх своїх проявах пов'язана зі спілкуванням з людьми. Причому нерідко в екстремальних умовах. І функція спілкування виступає на перший план, переслідуючи різні цілі. Тому юристу необхідно знати способи встановлення психологічного контакту і використовувати їх у своїх цілях для отримання оптимальних результатів. : мораль, цінність, особистість. Проголошення України у ст. 1 Конституції правовою державою вимагає не лише цілеспрямованої діяльності державних органів у сфері визнання міжнародно-правових стандартів прав та свобод людини, їх відповідного закріплення на рівні внутрішньонаціональних правових актів та інституційного забезпечення, але також і якісного переосмислення значення моральних норм у житті індивіда та суспільства. У контексті вищенаведеного завдання побудови правової держави варто звернути особливу увагу на проблему оновленого підходу до розуміння соціального призначення юридичної професії, особливої ролі правників у становленні суспільних відносин між особами та їхніми об’єднаннями впорядкованості та гармонії, а у державі – режиму законності та правопорядку. А належне виконання правниками своєї професійної місії буде залежати від того, наскільки високі моральні стандарти зможуть знайти своє відображення як у їхній практичній роботі, так і в позаслужбовій діяльності. Протягом усієї історії розвитку людства дослідники зверталися до професійної моралі як винятково важливого критерію, відповідно до якого повинні визначатися напрями діяльності держави. Ці критерії завжди були еталоном оцінки діяльності держави, її політики, а професійна мораль відігравала значну роль у суспільному житті будь-якої держави і народу [1, с. 1]. Іншим важливим чинником становлення правової держави є процеси трансформації у тому суспільстві, яке має слугувати, так би мовити, соціальним ґрунтом формування правової держави. Варто з усією серйозністю віднестися до загальновідомого теоретичного постулату, що правова держава як “держава реальних прав людини” може існувати лише за умови формування їй відповідника у соціальній сфері – розвинутих структур громадянського суспільства [1, с. 48]. Держава, яка проголошує себе правовою, але не знаходить своєї “законної половинки” у вигляді відповідної соціальної структури, перетворюється у фікцію – будівлю без фундаменту. Суспільство громадянське може бути сформованим лише тоді, коли наявні умови необхідні для “звільнення духовного та фізичного потенціалу особистості, її активізації, створення необхідних передумов для повноцінної та творчої діяльності усіх членів суспільства. І тут є своя закономірність: суспільство буде розвиватися значно інтенсивніше, ефект у досягненні поставлених цілей буде отримано тим швидше, чим більше і повніше буде розвинута, компетентна та добросовісна у праці сама людина, чим краще вона буде вихована” [2, с. 4]. І реалізація такої суспільної зацікавленості у розкритті творчих здібностей прямо пов’язана, на нашу думку, з формуванням у людини стійкої системи моральних переконань та цінностей, котрі допоможуть їй звільнити її духовний та фізичний потенціал. Іншими словами, в центрі громадянського суспільства має бути покладено моральні цінності, які власне забезпечують духовну свободу індивіда і відкривають його потенціал до творчої, конструктивної праці. Це дослідження має на меті висвітлити деякі аспекти проблеми формування моральної культури юристів, які в умовах реформування суспільства, переходу його до нових форм життєдіяльності відіграють особливу роль як причетні до процесу втілення приписів правових норм у практичну поведінку суб’єктів. У сучасних умовах юристи своєю діяльністю повиннівиконувати не лише суто інструментальні функції, як-от забезпечувати “обслуговування” нормального протікання процесів у різних сферах суспільного життя, але передусім виконувати місію “соціальних лікарів” – виявляти нагальні суспільні проблеми, конфліктні ділянки і усіма законними засобами сприяти їх “безболісному” вирішенню. Не буде перебільшенням стверджувати, що правник повинен певною мірою виступати “соціальним філософом”. Інакше кажучи, він має розуміти сутність соціальних процесів, володіти тією мудрістю, яка дозволить йому допомагати вирішувати людям їхні проблеми, вдаючися не лише суто до правових, але й до інших соціальних (зокрема моральних) норм, за умови якщо його дії не суперечать правовим приписам. Адже відомо, що об’єктивне юридичне право є не поодинокою системою нормативного регулювання у суспільстві [2, с. 87], воно “співпрацює” з моральними нормами, нормами корпоративними та звичаєвими. Людство мало змогу на прикладі власного гіркого досвіду переконатися у шкідливості ситуації, коли право перебирає на себе функції універсального регулятора поведінки людини, розглядається як свого роду “панацея” у справі вирішення усіх суспільних проблем. “.... Вийшовши за межі правового регулювання, людина не потрапляє до царства цілковитої вседозволеності, а стикається з більш глибокими й тонкими духовними проблемами, впоратися з якими здатна лише сама, покладаючись на власне розуміння обов’язку й відповідальності, на голос власної совісті, на думку й реакцію своїх близьких...Звідси ще один відомий афоризм щодо співвідношення моралі й права: право передбачає моральне повноліття людини-громадянина” [5, с. 43–44]. Залишки патерналізму як інерційного напряму суспільної свідомості і нині можуть знаходити свій прояв в Україні. Виконуючи таке водночас нелегке і почесне завдання “соціального лікаря”, у свідомості правника повинна повсякчас бути присутнє усвідомлення того факту, що ефективність виконання покладених на нього завдань залежить не лише від наявності у нього системи, з одного боку, спеціалізованих правових знань, а з другого – умінь та навиків їх практичного застосування, а від того, наскільки він як особистість та громадянин здатний власним життєвим прикладом слугувати взірцем для наслідування у питаннях дотримання системи моральних принципів, моральної чистоти та законослухняності. Адже не секрет, що діяльність юриста має “публічний” характер, відбувається під пильним оком громадськості. Внаслідок цього підвищена увага приділяється не тільки до його службової діяльності, але громадськість жваво цікавиться також і обставинами його приватного життя (особистого та сімейного). Відтак виявлені факти прояви аморальності у сфері приватного життя правника кидають тінь на здійснювану ним службову діяльність, а у подальшому сприяють формуванню нігілістичного ставлення суспільства до сфери юридичної діяльності та законодавства. Зазначена закономірність щодо залежності суспільної ефективності результатів юридичної діяльності від особи, яка її здійснює підтверджується як на рівні психології, так і на рівні законодавства сучасних демократичних держав та практики Європейського Суду з прав людини. Так на основі даних психологічної науки можна стверджувати, що здатність однієї людини впливати на інших визначальною мірою (65  залежить не від того, що вона говорить, чи наскільки багато вона знає, а від того, якою вона є як цілісна, інтегрально сформована особистістю. У законодавстві США є інститут “публічної особи”, відповідно до якого громадськість має право доступу до фактів про приватне життя осіб, котрі виконують загальносуспільні функції у більшому масштабі, аніж щодо пересічних громадян. Схожий за своїм змістом принцип розроблено у практиці Європейського Суду з прав людини, його суть можна відобразити у простій формулі: “Якщо людина не здатна дотримуватися моральних принципів у приватних питаннях свого життя, очікувати добросовісного виконання нею норм законів не доводиться”. Задля більш докладного висвітлення цього аспекту діяльності юриста варто повернутися до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи Про свободу здійснення професійних адвокатських обов’язків від 25 жовтня 2000 р., в яких наголошено, що треба вжити необхідних захо | |
| Просмотров: 449 | Загрузок: 8 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |