| Главная » Файлы » Мои файлы |
про оренду транспортного засобу
| [ Скачать с сервера (140.0 Kb) ] | 04.08.2017, 13:03 |
| про оренду транспортного засобу м. _______________ “ _____ “ _______________ 200__ року _______________________________________, надалі – “Орендодавець”, з одного боку, та __________________________________________________, надалі “Орендар”, в особі ____________________________________________________ , що діє на підставі Статуту, з другого боку, уклали цей Договір про наступне: 1. Предмет Договору. 1.1. Орендодавець передає Орендарю в користування автомобіль марки ________________ з державними реєстраційними номерами __________________ , номер двигуна _______________, номер шасі: ________, номер кузова ______________, рік випуску:_________________ для використання в господарській діяльності підприємства, а Орендар приймає автомобіль та оплачує його використання. 2. Права та обов’язки сторін. 2.1. Орендодавець зобов’язується: 2.1.1. В триденний строк після підписання цього Договору оренди передавати в користування Орендаря зазначений в п.1.1. автомобіль в належному технічному стані, який забезпечує його нормальну експлуатацію. Передача автомобіля здійснюється за Актом прийому-передачі, який підписується Орендарем та Орендодавцем (Додаток № 1 до Договору). 2.1.2. В місячний термін з моменту підписання Договору провести оцінку орендованого автомобіля. Дані про оцінку орендованого автомобіля Сторони оформляють Додатком № 2 до даного Договору. 2.1.3. За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт зданого в оренду автомобіля. 2.1.4. До передачі автомобіля в оренду застрахувати предмет оренди на весь час дії Договору. 2.2. Орендодавець має право: 2.2.1. Один раз в квартал здійснювати перевірку технічного стану зданого в оренду автомобіля та його цільове використання. 2.2.2. Відчужувати зданий в оренду автомобіль за умови попередження набувача права власності на предмет оренди про наявність договору. 2.3. Орендар зобов’язаний: 2.3.1. Використовувати автомобіль на умовах цього договору та у відповідності до цільового використання 2.3.2. Підтримувати орендований автомобіль в технічно-справному стані, за свій рахунок проводити його ремонт (крім капітального) та нести затрати на його експлуатацію, в тому числі щодо сплати податків та інших обов’язкових платежів. 2.3.3. Своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. 2.3.4. Після закінчення строку дії даного Договору, або після дострокового його розірвання не пізніше трьох днів повернути вказаний у п.1.1 автомобіль в технічно-справному стані за Актом прийому-передачі, який підписується Сторонами даного Договору. 2.4. Орендар має право: 2.4.1. Вимагати від Орендодавця проведення капітального ремонту орендованого, відповідно до цього Договору автомобіля. 2.4.2. Переважне право купівлі автомобіля при його відчуженні Орендодавцем. 3. Вартість орендної плати та порядок проведення розрахунків між Сторонами. 3.1. За користування вказаним в Договорі автомобілем Орендар сплачує Орендодавцю щомісячно орендну плату, яка становить ___________________________________________________ гривень. Орендна плата виплачується Орендодавцю готівкою через касу підприємства, або по перерахунку. 3.2. Орендар сплачує орендну плату протягом дії Договору не пізніше 25 числа кожного місяця після підписання Акту про підтвердження користування об’єктом оренди, який є невід’ємною частиною даного Договору і є основним документом для проведення розрахунків і складається щомісячно (додаток 3). 3.3. Орендар за погодженням з Орендодавцем може перенести термін виплати орендної плати. 4. Відповідальність Сторін. 4.1. У разі пошкодження майна внаслідок порушення правил його використання чи інших навмисних дій Орендаря він відшкодовує Орендодавцю заподіяну цими діями шкоду в повному обсязі, або ж за свої кошти проводить відновлювальний ремонт. 4.2. За прострочення передачі об’єкта оренди Орендодавцем Орендарю сплачується пеня в розмірі 0,2 % від розміру орендної плати за кожен день прострочки. Орендодавець звільняється від відповідальності якщо своєчасно узгодить з Орендарем строк затримки. 4.3. За несвоєчасну виплату орендної плати Орендарем Орендодавцю сплачується пеня в розмірі 0,2 % від розміру орендної плати за кожен день прострочки. Орендар звільняється від відповідальності якщо своєчасно узгодить з Орендодавцем строк затримки. 4.4. Сплата пені не звільняє Сторони від виконання взятих по Договору оренди зобов’язань чи усунення причин їх порушень. 4.5. Всі питання, які не врегульовані даним договором, регулюються статтями 798 – 805 Цивільного кодексу України 5. Строк дії Договору. 5.1. Цей Договір вступає в дію з моменту підписання і є чинним до “__” _____________ 200__ року. 5.2. Зміна умов Договору чи його дострокове розірвання можливе тільки за згодою Сторін. 5.3. Договір вважається продовженим а той же строк і на тих же умовах, якщо жодна із Сторін не пізніше ніж за 5 (п’ять) днів до закінчення строку його дії не заявить про небажання продовжити дію Договору. 6. Вирішення спорів. 6.1. Всі спори, які виникають під час дії цього Договору , вирішуються Сторонами шляхом переговорів. В разі недосягнення згоди по спірних питаннях – передаються на розгляд Постійно діючого третейського суду в аграрній сфері Київської області при Громадській організації ”Центр розвитку сільського господарства та правової підтримки” у складі одного судді з числа суддів, внесених до списку третейських суддів ПДТС. Рішення третейського суду є остаточним і обов’язковим до виконання обома сторонами. При розгляді спору в ПДТС застосовуються норми законодавства України, Регламент ПДТС. Мовою розгляду спору є українська мова. 6.2. В інших випадках, які не передбачені цим Договором, Сторони керуються чинним законодавством України. 6.3. Договір складено в двох примірниках: по одному для кожної сторони. Кожний примірник Договору має однакову юридичну силу. 7. Юридичні адреси та банківські реквізити Сторін. Орендар: Орендодавець: 1. 1. Поняття договору прокату Договір прокату на сьогодні є одним із різновидів договору найму (оренди) та регулюється § 2 гл. 58 ЦК України. Термін "прокат" застосовувався і в дореволюційному законодавстві, правда, там він використовувався лише як одна з назв договору майнового найму. За словами Д. І. Мейєра, договір майнового найму мав декілька назв, різниця у застосуванні яких полягала в тому, що кожна з цих назв, визначаючи один і той самий договір майнового найму, надавала вказаному договору особливий відтінок, і, зокрема, словом "прокат" іменувався зазвичай найм меблів, одягу та іншого рухомого майна1. У ЦК УРСР 1963 р. договорові побутового прокату присвячувалися окремі статті (273-276). За договором побутового прокату, відповідно до ст. 273 ЦК УРСР державні, кооперативні та інші громадські організації надають громадянам у тимчасове користування за плату предмети домашнього вжитку, музичні інструменти, спортивний інвентар, легкові автомобілі та інше майно. На сьогодні визначення договору прокату надається ст. 787 ЦК України, відповідно до якої за договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк. Договір прокату, як і інші види договорів найму, є оплатним договором. При оформленні предметів прокату на термін до 30 діб наймач вносить оплату повністю за весь час користування предметом прокату відповідно до діючих тарифів. За прокат предметів, виданих на тривалий термін (понад місяць), оплата вноситься щомісяця: за перший місяць - при видачі предмета прокату, а за кожний наступний - не пізніше 7 днів після дня закінчення терміну платежу, зазначеного в договорі прокату (замовленні-зобов'язанні). Оплата за користування окремими предметами прокату (музичні інструменти, швейні машини та інше) здійснюється в пунктах прокату в спеціально виділених приміщеннях за годинним тарифом (пункти 3.1, 3.2 Порядку надання у тимчасове користування громадянам предметів культурно-побутового призначення та господарського вжитку, затвердженого наказом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) від 16 грудня 1999 р. № 46). Договір прокату є також консенсуальним або реальним і двостороннім. Крім того, ч. 2 ст. 787 ЦК визначає договір прокату як договір приєднання (ст. 634 ЦК), тобто наймодавець самостійно визначає всі умови прокату (строк, ціну, умови користування річчю тощо), а наймач укладає договір, тільки повністю приєднавшись до запропонованих умов. Разом із тим типові умови договору прокату, що встановлені наймодавцем, не можуть порушувати прав наймачів, установлених законом (наприклад, не можна заборонити наймачеві відмовитися від договору прокату та повернути річ наймодавцеві в будь-який час, оскільки це право передбачене ст. 790 ЦК). Якщо ж умови, що погіршують становище наймача, будуть включені наймодавцем до договору прокату, вони вважатимуться нікчемними. Договір прокату є також публічним договором (ст. 633 ЦК). Це означає, що наймодавець зобов'язаний надавати речі у прокат кожному, хто до нього звернеться, та встановлювати однакові для всіх умови прокату (ціни, строки тощо). 2. Елементи договору прокату Договір прокату, хоч і є різновидом договору найму, має ряд специфічних рис, які дозволяють розмежувати найм і прокат. Так, наймодавцем у відносинах прокату можуть виступати лише суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють систематичну підприємницьку діяльність з передачі речей у найм. Тобто діяльність з надання речей у прокат має бути основною систематичною діяльністю такого підприємця та передбачатися в довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідці статистики). Разовий договір про передачу в найм рухомої речі кваліфікуватися як прокат не буде. Коло наймачів Цивільним кодексом не обмежується, але, як правило, наймачами у договорах прокату виступають фізичні особи. Передача речей у прокат не належить до ліцензованих видів діяльності. Однак, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 576 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 659), прокат аудіо-та відеокасет і СD-дисків, прокат транспортних засобів, мотоциклів, моторолерів, мопедів, легкових і вантажних автомобілів, причепів до автомобілів та інших пристроїв і прокат весільного вбрання та одягу для урочистих подій належать до побутових послуг і підлягають патентуванню. Якщо у відносини прокату вступають фізичні особи, такі відносини підлягають регулюванню Законом України "Про захист прав споживачів", а також на них поширюється дія Правил побутового обслуговування населення, затверджених постановою КМУ від 16 травня 1994 р. № 313 з відповідними змінами й доповненнями та Порядок надання у тимчасове користування громадянам предметів культурно-побутового призначення та господарського вжитку, затверджений наказом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) від 16 грудня 1999 р. № 46. Зокрема, передбачено, що громадянам предмети прокату видаються за наявності паспорта громадянина України або документа, що його замінює, або під заставу майна, яка має бути не вище вартості предмета прокату. Надання у тимчасове користування громадянам предметів прокату оформляється договором (замовлення м - зобов'язанням) за формою ПО-П1, затвердженою наказом Укрсоюзсервісу від 29 вересня 1995 р. № 8 з відповідними змінами та доповненнями. Об'єктом (предметом) договору прокату може бути лише рухома річ. Передача в користування об'єктів нерухомості регулюється іншими спеціальними правилами або загальними положеннями про найм. Майнові права також не можуть бути предметом прокату. Кваліфікуючою ознакою прокату є мета використання речі. За загальним правилом, така річ має використовуватися для задоволення побутових, невиробничих потреб (власного використання). Це стосується і випадків, коли наймачем за договором прокату виступає юридична особа. Використання предмета прокату для виробничих потреб допускається тільки, якщо така можливість прямо передбачена договором прокату. Наймодавець зобов'язаний видавати предмети прокату, придатні для експлуатації. Справність предметів, що видаються, перевіряється у присутності наймача (п. 2.7 Порядку надання у тимчасове користування громадянам предметів культурно-побутового призначення та господарського вжитку, затвердженого наказом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) від 16 грудня 1999 р. № 46). При видаванні предметів прокату наймодавець ознайомлює наймача з правилами їх експлуатації або видає йому керівництво з експлуатації. Радіоелектронна апаратура, холодильники, пральні машини та інші предмети побутової техніки, що видаються на прокат, повинні мати на відповідних вузлах, деталях, агрегатах пломби, за цілісність яких при поверненні відповідає наймач. Транзисторні приймачі, магнітофони, програвачі, електронно-обчислювальні машини та інша апаратура, яка працює на сухих елементах живлення (батарейках), видаються на прокат повністю укомплектованими новими елементами живлення, що забезпечують їх нормальну роботу. М'який інвентар, одяг видаються на прокат тільки після дезінфекційної обробки, хімічного чищення або прання, що має бути підтверджено відповідними документами при видачі предмета прокату наймачу. Постільна та столова білизна видаються наймачеві чистою та без дефектів. У разі тривалого користування білизна підлягає заміні через кожні 10 днів протягом усього терміну прокату без додаткової оплати. Особливістю договору прокату є специфічні права та обов'язки, які мають сторони (ст. 791 ЦК). Так, наймач за договором прокату не має права на укладення договору піднайму. Тобто річ, взята на прокат, має використовуватися виключно самим наймачем для задоволення його особистих побутових потреб. Передавати її в тимчасове оплатне користування третім особам не дозволяється. Разом з тим ЦК не забороняє передачу предмета прокату у тимчасове безоплатне користування (позичку) іншим особам, наприклад членам сім'ї наймача або його друзям. У такому разі відповідальним перед наймодавцем за стан речі залишається наймач. Наймач за договором прокату не має переважного права на купівлю речі в разі ЇЇ продажу наймодавцем. Тобто у наймодавця відсутній обов'язок насамперед запропонувати річ наймачеві в разі виникнення бажання її продати. Разом з тим, якщо наймач дізнається про намір наймодавця продати предмет прокату, він може на загальних умовах з дотриманням принципу свободи договору стати покупцем цієї речі. Крім того, п. 4.3 Порядку надання у тимчасове користування громадянам предметів культурно-побутового призначення та господарського вжитку, затвердженого наказом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) від 16 грудня 1999 р. № 46, встановлює, що наймодавець вправі за заявою наймача передати йому у власність предмет прокату, який був у цього наймача в експлуатації протягом усього періоду експлуатації, передбаченого нормативно-технічною документацією, а в разі відсутності такого строку - згідно з чинним законодавством. Оскільки наймодавець є професійним діячем на ринку прокату, ЦК саме на нього покладає обов'язок здійснювати як капітальний, так і поточний ремонт предмета прокату. Він звільняється від цього обов'язку, тільки якщо доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача (наприклад, у разі недотримання останнім правил техніки безпеки або інструкції з експлуатації). Тягар доведення вини наймача у погіршенні стану предмета прокату покладається на наймодавця. У разі доведення вини наймача у погіршенні речі, він нестиме відповідальність за загальним правилом ст. 779 ЦК. Порядок надання у тимчасове користування громадянам предметів культурно-побутового призначення та господарського вжитку конкретизує обов'язок наймодавця самостійно здійснювати ремонт переданої у прокат речі. Так, у разі виходу з ладу предмета прокату наймодавець протягом трьох робочих днів з дня одержання заяви від наймача зобов'язаний усунути недоліки на місці, а в разі потреби виконання робіт в умовах стаціонарної майстерні строк ремонту продовжується до десяти днів. За згодою наймача наймодавець може замінити несправний предмет іншим аналогічним предметом без додаткової оплати наймачем витрат, пов'язаних з такою заміною. За час перебування предмета прокату в ремонті оплата за прокат не проводиться, за винятком випадків, коли наймачу предмет прокату було замінено на рівноцінний. Наймач за договором прокату має право відмовитися від договору та повернути річ наймодавцеві в будь-який час (ст. 790 ЦК). При цьому плата за прокат речі, що сплачена наймачем за весь строк договору, зменшується відповідно до тривалості фактичного користування річчю. Тобто при достроковому поверненні наймачем узятого на прокат майна наймодавець зобов'язаний повернути йому відповідну частину отриманої орендної плати, вирахувавши її від дня, наступного за днем фактичного повернення майна. Припиняючи договір прокату, наймач повинен повернути взяту на прокат річ у справному стані з урахуванням нормального зносу. Справність предмета прокату, його зовнішній вигляд, наявність пломб перевіряються у пункті прокату (підприємстві, організації), а в разі доставки предмета прокату транспортними засобами наймодавця - працівником пункту (підприємства, організації) прокату вдома у наймача в його присутності. Решта прав і обов'язків сторін, передбачених загальними положеннями про договір найму, зберігаються для договору прокату в повному обсязі. 2. Договір лізингу Лізинг є специфічним різновидом найму (оренди), що в деяких випадках може поєднувати в собі ознаки купівлі-продажу (поставки). Підтвердженням цього є положення ч. 2 ст. 806 ЦК, відповідно до яких до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), купівлю-продаж та положення про договір поставки з урахуванням особливостей, встановлених спеціальним законодавством. Основними нормативними актами в сфері регулювання лізингових відносин є ЦК (§ 6 гл. 58), ГК (ст. 292), а також Закон "Про фінансовий лізинг". Крім того, оскільки операції фінансового лізингу вважаються фінансовими послугами, на них поширюються вимоги Закону України від 12 липня 2001 р. "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та відповідних підзаконних нормативних актів. Серед підзаконних актів, що регулюють відносини лізингу, доцільно відзначити Порядок використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи по операціях фінансового лізингу, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1904, Порядок використання коштів державного бюджету, які виділяються на надання кредитів для здійснення операцій з фінансового лізингу авіаційної техніки, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2004 р. № 469, а серед відомчих - наказ Міністерства України у справах науки і технологій від З березня 1998 р. № 59 "Про затвердження нормативних актів щодо порядку фінансування інноваційних проектів, яким, зокрема, було затверджено Примірний договір фінансового лізингу та Примірний інноваційний договір, який передбачає застосування фінансового лізингу. Крім того, лізингові відносини, що складаються під час морських перевезень, регулюються спеціальним нормативним актом - Кодексом торговельного мореплавства України (глава 2 розділу VI). Поняття договору лізингу Згідно зі ст. 806 ЦК за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізинго-одержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості Ь лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Схоже визначення лізингу містить ГК, ст. 292 якого визначає лізинг як вид господарської діяльності, спрямованої на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. ЦК називає передачу у лізинг майна, що належить лізингодавцю і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, "прямим", а майна, що спеціально придбавається для передачі у лізинг відомому лізингоодержувачу - "непрямим" лізингом, по суті чітко виділяючи види лізингу: 1. Прямий лізинг - передбачає передачу лізингодавцем лізингоодержувачу власного майна, набутого без попередньої домовленості з лізингоодержувачем. Відносини прямого лізингу регулюються зазначеними вище загальними положеннями ЦК та ГК з урахуванням положень про найм (оренду), а також у відповідних випадках - загальних положень про купівлю-продаж та положень про договір поставки. 2. Непрямий лізинг - передбачає передачу лізингодавцем лізингоодержувачу майна, набутого ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна. На відміну від прямого лізингу, відносини непрямого лізингу регулюються, окрім загальних положень зазначених вище нормативних актів, актом спеціальним - Законом "Про фінансовий лізинг", згідно з яким він називається, відповідно, "фінансовим лізингом". Згідно зі ст. 1 цього Закону за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). З огляду на суттєву різницю в правовому регулюванні видів лізингу, ознаки лізингу розкриватимуться з урахуванням зазначеної класифікації. 3. Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме та рухоме майно, що може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства (в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами): машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телеко-мунікацій тощо, не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду). Однак закон встановлює певні обмеження щодо окремих груп об'єктів. Так, майно, яке є в державній власності, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Не можуть бути об'єктами лізингу: • об'єкти оренди державного майна, визначені в ст. 4 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»', крім окремого індивідуально визначеного майна державних підприємств (зазначене майно, яке є в державній власності, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням у встановленому порядку з органом, що здійснює управління цим майном; перелік таких органів визначений Декретом Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» від 15 грудня 1992 р.; • земельні ділянки та інші природні об'єкти. Об'єкт лізингу в передбачених законом випадках (транспортні засоби, обладнання підвищеної небезпеки тощо) має бути зареєстрований у встановленому порядку на ім'я лізингодавця чи лізенгоодержувача. Ризики щодо випадкового знищення або випадкового пошкодження об'єкта лізингу несуть: а) за договором фінансового лізингу — лізенгоодержувач, якщо інше не передбачено договором лізингу; б) за договором оперативного лізингу — лізингода-вець, якщо інше не передбачено договором лізингу. У разі, якщо продавець або лізингодавець простро- 1 Див.: Відомості Верховної Ради України.— 1995. № 15.— Ст. 99 (з наступними змінами та доповненнями). чили строк передачі об'єкта лізингу, ризик його випадкового знищення чи випадкового пошкодження у період прострочення несе сторона, що допустила таке прострочення. З метою забезпечення інтересів суб'єктів лізингу під час виконання ними лізингових операцій закон передбачає обов'язковість страхування об'єкта лізингу від ризику його випадкового знищення чи пошкодження. Таке страхування здійснюється за домовленністю сторін відповідно до Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 р.1. Витрати на утримання об'єкта лізингу (лізингового майна), пов'язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним обслуговуванням і ремонтом, відповідно до ст. 15 Закону «Про лізинг» розподіляються таким чином: • при фінансовому лізингу — вони покладаються на лізингоодержувача, якщо інше не передбачено договором лізингу; • при оперативному лізингу — на лізингодавця, крім витрат, пов'язаних з експлуатацією та поновленням використаних матеріалів, якщо інше не передбачено договором лізингу. Суб'єктний склад лізингових правовідносин складний. Суб'єктами лізингу є: • лізингодавець — суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська чи небанківська фінансова установа, який передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу; • лізингоодержувач — суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу; • продавець лізингового майна (далі — продавець) | |
| Просмотров: 473 | Загрузок: 9 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |