| Главная » Файлы » Мои файлы |
Поняття захисту авторських прав
| [ Скачать с сервера (189.0 Kb) ] | 31.05.2017, 14:52 |
| ВСТУП Актуальність дослідження проявляється в тому, що право власності – це одне з основних прав людини. В усіх демократичних країнах світу право власності є першим правом, яке захищається державою після природних прав людини. В національних правових системах країн Європи регулюванню суспільних відносин у сфері інтелектуальної власності приділяється значна увага. Водночас нині ані універсальні міжнародні договори, ані виключно національно-правове регулювання у сфері інтелектуальної власності не можуть забезпечити ефективність правової охорони результатів інтелектуальної творчої діяльності. У зв'язку з цим дедалі більшого значення набуває новий регіональний інтеграційний правовий механізм регулювання зазначених відносин авторського права. Отже, тема міжнародний захист авторського права є ак¬туальною та має як теоретичний, так практичний інтерес. Предметом дослідження є теоретико-методологічні положення міжнародного захисту авторського права. Об’єктом дослідження є ті суспільні відносини, які виникають, складаються та виконуються у сфері здійснення міжнародного захисту авторського права. Метою курсової роботи є дослідження та аналіз наукових поглядів щодо міжнародного законодавства, що розкривають міжнародний захист авторського права, а також виявлення особливостей правового регулювання і дослідження проблемних питань. Для вивчення даної теми ставляться наступні завдання: - проаналізувати сучасні визначення поняття та кваліфікуючі ознаки незаконного заволодіння інтелектуальною власністю; - узагальнити теоретичні засади щодо предметів злочину у справах незаконного заволодіння інтелектуальною власністю; - обгрунтувати загальну характеристику об'єкта злочину; - виявити об'єктивну сторону даного злочину; - узагальнити суб'єкта злочинного діяння; - оглянути правові аспекти суб'єктивної сторони; - розкрити способи незаконного заволодіння інтелектуальною власністю; - визначити основні напрями подальших досліджень даної тематики. Методи дослідження складають загальнотеоретичні методи та підходи до визначення міжнародного захисту авторського права. З цією метою використовується система як загальнофілософських (діалектика, об’єктивність, історизм), загальнонаукових (метод системного аналізу, структурно-функціональний, ретроспективно-порівняльний, метод моделювання і прогнозування), так і спеціальних (формально-юридичний, порівняльно-правовий, статистичний) методів дослідження. Теоретичне значення мало застосування системно-структурного методу, який сприяв визначенню міжнародного захисту авторського права. У рамках зазначеного методологічного підходу використано також формально-логічний метод, за допомогою якого досліджувалися законодавство щодо міжнародного захисту авторського права. На цих методологічних засадах здійснювалися збір, обробка та аналіз емпіричного матеріалу. Емпіричною базою дослідження є чинне законодавство України, у ході дослідження опрацьовувалися також монографічна та навчальна література. Наукова новизна роботи визначена метою і поставленими завданнями. Аналіз досліджень та публікацій. У розробку загальнотеоретичних та Необхідно зазначити, що проблеми між¬народно-правової охорони інтелектуальної власності досліджувались як ученими-юристами (О. А. Підопригора, О. Х. Юлдашев, В. О. Жаров, Ю. М. Капіца, О. П. Орлюк, В. С. Дроб'язко, І. Ю. Кожарська, так й еко¬номістами (І. І. Дахно, В. Д. Базилевич та В. В. Ільїн, П. М. Цибульов та іншими. РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ЗАХИСТУ АВТОРСЬКОГО ПРАВ А 1.1. Поняття захисту авторських прав На початку свого дослідження, хочу зауважити, що треба розмежовувати авторські й суміжні права та права промислової власності, що у сукупності становлять право інтелектуальної власності. Спочатку права інтелектуальної власності розглядалися в руслі необхідного захисту інших осіб від зловживання правом автора. У часи французької революції з концепцією природного права виникла концепція інтелектуальної власності – право творця на результати своєї інтелектуальної діяльності. В авторському праві принцип “Lex rei sitae” (прикріплення права до речі), розривається. Авторське право має територіальний характер дії й діяло лише на території держави, на якій був створений твір. Постала необхідність відновлення й застосування права власності на території двох й більше держав (здійснення прикріплення права власності до речі). Й вирішили створити територію, в якій би відбувалось прикріплення права автора до речі. Інакше можна сказати, що авторське право діє на території суверена, де твір створений. Для захисту твору на території іншої держави цій державі необхідно прийняти певні нормативні акти, щоб на її території охоронялись авторські права цього автора [19, с. 62]. Далі хочу відмітити, наступні відмінності авторського права від речового: - територіальна сфера дії; - авторське право розщеплюється на два види: - майнові права авторів – підкоряються загальним принципам права власності; - немайнові права – певний статус, який є підставою виникнення права власності (ще до створення твору автор здійснює певні дії, щоб цей твір з’явився). Наголошу, що немайновими ж правами є: - право авторства на твір; - право використовувати твір або надавати право на його використання іншим особам, але за своїм ім’ям, під псевдонімом або анонімно; - право на обнародування твору; - право на захист твору – застосовується режим твору, який не охороняється. Наприклад, американець привіз в США французький твір й видав англійською мовою, але він має видати цей твір лише під ім’ям французького автора; - право на захист репутації автора; - особливим право є право на доступ до своїх творів образотворчого мистецтва – рішення, за якими це право автора захищається зводиться до доступу автора до твору, якщо той знаходиться у приватній колекції. - поряд з авторським правом і у зв’язку з ним виникають суміжні права. Вони мають дві особливості: - ґрунтуються на використанні чужих авторських справ; - тим не менш виникають як наслідок творчої діяльності. У підґрунті цієї різновидності творчої діяльності лежить право на використання вже обнародуваних творів літератури й мистецтва. Принципами авторського права є: - принцип надання національного режиму; - принцип “автоматичної охорони” – на території держав-членів Конвенції повинні бути виконані всі формальні вимоги щодо охорони прав автора; - принцип “незалежності охорони прав від громадянства держави, де ця охорона вимагається” – даний принцип поширюється тоді, коли у державі-походження твору охорона не надається; - принцип географічного критерію – пов’язаний з першою державою опублікування твору. Ефективне використання об'єктів інтелектуальної власності дає змогу підприємствам підвищувати свою конкурентноздатність і за рахунок цього здобувати стратегічні переваги на ринку. Але створення об'єктів права інтелектуальної власності, їх рекламування, дослідження ринку потребують вкладення великих коштів. Значні доходи, які отримують від використання об'єктів інтелектуальної власності, приваблюють деяку категорію недобросовісних ділків, і з метою отримання вигоди, без дозволу використовують чужі літературні чи художні твори, торговельні марки, винаходи, промислові зразки [25, с. 4]. При цьому завдається шкода не тільки власникам прав інтелектуальної власності, винахідникам і авторам, а й державі, бо таке використання найчастіше є тіньовим і не передбачає сплати податків державі і винагороди авторам. Власники прав повинні мати можливість вчиняти дії проти осіб, які порушують їх права, з тим, щоб запобігти подальшим порушенням прав і компенсувати збитки, заподіяні внаслідок таких порушень [28, с. 143]. Без належного захисту прав інтелектуальної власності неможлива і міжнародна співпраця в галузі науки, культури, торгівлі та промисловості. Міжнародні зобов'язання, наприклад України щодо належного захисту прав інтелектуальної власності випливають з її участі в чинних міжнародних угодах й з тих міжнародних угод, до яких Україна прагне приєднатися. Об’єкти інтелектуальної власності відрізняються від інших об’єктів економічної діяльності і тому вимагають особливого підходу до захисту прав власності на ці об’єкти. Захист прав інтелектуальної власності - це правове забезпечення недоторканності цих прав, їх непорушності, а в разі порушення - застосування заходів примусового характеру, направлених на відновлення цих прав. Право на захист з'являється у власника прав інтелектуальної власності тільки в момент порушення або оспорювання його прав і охоронюваних законом інтересів і реалізується в рамках охоронних цивільних, кримінальних та адміністративних правовідносин, які виникли при цьому. Відсутність належного захисту інтелектуальної власності може бути серйозним обмеженням для міжнародної торгівлі (і діяти так само, як тарифи та квоти), оскільки іноземні виробники не зацікавлені продавати свою продукцію чи розміщати своє виробництво там, де вони можуть зазнати збитків від незаконного використання своїх наукових та технологічних досягнень. Недостатній рівень захисту інтелектуальної власності перешкоджає високотехнологічному експорту та прямим іноземним інвестиціям. З іншого боку, у випадку забезпечення захисту прав інтелектуальної власності значно обмежується загальний доступ до творів та винаходів, і знижується суспільна вигода від їхнього використання. Коли ускладнюється доступ до життєво необхідних товарів для незахищених верств населення (напкриклад, проблема дорогих лікувальних препаратів у відсталих країнах) доцільність загальноприйнятих норм захисту інтелектуальної власності ставиться під сумнів. Ефект суттєвого обмеження доступу до певних товарів із введенням захисту інтелектуальної власності є найбільш імовірним для економік, які не мають конкурентних переваг в тій чи іншій галузі, в якій існує захист інтелектуальної власності [18, с. 7]. Слід також зазначити, що додатковий захист інтелектуальної власності є певною формою державного протекціонізму, який порушує принципи економічної ефективності, що виконуються за умов конкурентного ринку. В деяких випадках надмірний і необґрунтований захист інтелектуальної власності може викликати зворотний ефект і стати причиною обмеження міжнародної торгівлі та неефективного надмірного інвестування в творчу та інноваційну діяльність. В результаті такого аналізу прийнято загальні стандарти захисту інтелектуальної власності: - немайнові права інтелектуальної власності забезпечуються безперервно - майнові права мають обмежений період захисту, після якого надається вільний доступ до об’єктів інтелектуальної власності - вводяться деякі обмеження до захисту майнових прав, якщо він порушує зазначені критерії оптимальності захисту інтелектуальної власності. Отже, з метою узгодження законодавчих норм у сфері інтелектуальної власності та забезпечення симетричного захисту інтелектуальної власності укладаються міжнародні угоди про інтелектуальну власність. 1.2. Зарубіжний досвід захисту авторських прав Останнім часом спостерігається активізація розвитку правової системи ЄС у галузі приватного права, зокрема, у сфері правової охорони інтелектуальної власності. Наразі відбувається формування європейського приватного права («європеїзація» приватного права країн-членів ЄС), що обумовлено метою створення та функціонування спільного ринку. Право інтелектуальної власності ЄС є достатньо новою галуззю пра-ва ЄС, що останнім часом досить інтенсивно роз¬вивається та втілює правовий досвід країн-членів ЄС у сфері правової охорони інтелектуальної влас¬ності, для яких стандарти права ЄС були важливим чинником розвитку національного законодавства та оцінки ефективності реалізації відповідних прав . Досить велику роль у питаннях уніфікації та гар¬монізації правового регулювання відносин у сфері охорони та використання інтелектуальної власності відіграє Суд ЄС. За відсутності відповідної гармоні¬зації національних законодавчих актів в сфері інте¬лектуальної власності з принципами вільного руху товарів та послуг та свободи конкуренції, які були проголошені ЄС, значення практики Суду ЄС важко переоцінити. У цілому, Комісія ЄС відводить Суду ЄС визначальну роль. Так, практика показує, що початку всебічної діяльності з уніфікації у сфері охо¬рони та використання інтелектуальної власності, передує етап практики правозастосування прецедентного характеру, яка дозволяє виявити існуючі прогалини у правовому регулюванні та розв'язати відповідні проблеми. Наразі сформувались лише такі інститути пра¬ва інтелектуальної власності, як: охорона промис¬лових зразків, торговельних марок та сортів рос¬лин. Вищезазначені інститути охоплюють суспільні відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією прав на відповідні об'єкти на рівні ЄС та основні уніфіковані норми з охорони прав на ці об'єкти країн-членів ЄС. Проте сьогодні активного станов¬лення у ЄС набувають також й інші інститути права ЄС, зокрема: географічні зазначення, топографії інтегральних мікросхем, комп'ютерні програми, авторське право, суміжні права, проблеми реа¬лізації прав інтелектуальної власності та інше. Щодо вищезазначених об'єктів права інтелектуальної власності застосовуються окремі акти ЄС, як або комплексно розглядають важливі для зближення законодавства матеріальні норми щодо певного об'єкта, або які присвячені гармонізації окремих положень законодавчих актів країн-членів ЄС щодо певних майнових прав чи об'єктів, або регламенту-ють інші важливі питання. | |
| Просмотров: 511 | Загрузок: 9 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |