| Главная » Файлы » Мои файлы |
Поняття та завдання касаційного провадження
| [ Скачать с сервера (53.2 Kb) ] | 28.05.2017, 00:29 |
| ВСТУП Актуальність дослідження. Забезпечення права на судовий захист одна з важливих складових доктрини правосуддя, невід'ємною частиною якого є судоустрій, що визначає організацію системи судів загальної юрисдикції шляхом законодавчого окреслення їх ієрархії з урахуванням визначених Конституцією України базисних принципів територіальності і спеціалізації. Водночас ефективність судового захисту нерозривно пов'язана з юридичним обґрунтуванням закріплення за судами обсягів процесуальних повноважень, спрямованих на виконання трьох основних функцій правосуддя: вирішення спору по суті, апеляційне та касаційне оскарження. У зв'язку з актуальністю питань, пов'язаних з визначенням місця та функцій касаційної інстанції в судовій системі України, існує потреба у вивченні механізму касаційного оскарження судових рішень деяких зарубіжних країн, зокрема тих, які належать до романо-германської системи права. Серед країн романо-германської системи права з розвиненою системою касаційного оскарження судових рішень насамперед необхідно виділити Францію, Бельгію, Італію, Нідерланди та Федеративну Республіку Німеччина. Сутність касаційної системи оскарження судових рішень у цих країнах полягає в тому, що рішення у справі, розглянуте першою та апеляційною інстанцією та яке набуло законної сили, може бути переглянуто, вирішено по-іншому або скасовано судовою інстанцією вищого рівня, на яку покладено функції забезпечення однаковості судової практики. Така інстанція є найвищою в судовій системі і має назву касаційного суду. Система касаційного оскарження судових рішень веде свій початок ще з часів римських імператорів, коли відправлення судових функцій було покладено на імператорських чиновників, а оскарження їх рішень здійснювалось до тих осіб, які перебували на вищому ієрархічному ступені. Функції останньої інстанції виконував імператор, який вважався верховним суддею. Питанням касаційного розгляду приділяли увагу в своїх наукових працях такі вчені, як Анікушин С.В., Багряний О.Я., Громов М.О., Грошевий Ю.М., Коваленко Є.Г., Ларин О.М., Михеєнко М.М., Мірошніченко Т.М., Нор В.Т., Тертишник В.М., Торубара В.В., Хоменко О.В., Чименко С.Я., Шибіко В.П. та ін. Водночас окремі питання залишились недостатньо дослідженими або недослідженими взагалі. Це обумовлює актуальність обраної теми та визначає необхідність в більш докладному розгляді питань касаційного провадження в кримінальному процесі Європейських країн. Мета курсової роботи полягає у з’ясуванні порядку провадження на стадії касаційного судового розгляду. У відповідності з поставленою метою в курсовій роботі передбачається розв’язання наступних завдань дослідження: - охарактеризувати поняття та завдання касаційного провадження в Україні; - розглянути повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги та підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції; - проаналізувати особливості касаційного провадження в кримінальному процесі ФРН; - охарактеризувати касаційне провадження в кримінальному процесі Франції та Англії; - проаналізувати значення стадії касаційного провадження в кримінальному процесі України та Європи. Об’єктом дослідження є суспільні правовідносини, які виникають у зв’язку касаційним оскарженням судового рішення в країнах Європи . Предметом дослідження є система законодавчих актів, що регулюють кримінальне судочинство взагалі та здійснення касаційного оскарження, зокрема, практика його застосування в Україні та Європі. Структура курсової роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів з підрозділами, висновків, списку використаних джерел. РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНІ 1.1. Поняття та завдання касаційного провадження Касаційне провадження - це стадія кримінального процесу, змістом якої є перегляд (перевірка) за касаційними скаргами сторін рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Касація буває "ступінчатою"і "стрибковою". В умовах першої касаційна скарга може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції лише після перегляду судового рішення в апеляційній інстанції. "Стрибкова" касація допускає перегляд рішення суду першої інстанції без попереднього перегляду його в апеляційному суді. В Україні "стрибкова" касація існувала до набрання чинності КПК 2012 року. За чинним КПК касацію може бути подано лише після того, як судове рішення було переглянуте в апеляційному провадженні[2]. Касаційне провадження в ході свого розвитку набуло рис "змішаної" і "чистої" касації. Для "змішаної" касації притаманними є такі ознаки: кримінальна справа перевіряється в повному обсязі незалежно від вимог касаційної скарги; суд розглядає суть справи; можливість зміни рішення без повернення справи до нижчестоящого суду. Ознаками "чистої касації є такі: справа переглядається лише в обсязі, заявленому у касаційній скарзі; суд касаційної інстанції розглядає не суть справи (факти), а правильність застосування закону і форм процесу; рішення суду касаційної інстанції визнає порушення закону, внаслідок чого скасовується рішення нижчестоящого суду, або констатує відсутність порушень закону, що має наслідком відхилення скарги; можливість повернення справи до нижчестоящого суду, який розглядав справу, або до іншого суду першої інстанції. В Україні функціонує "чиста" касація. Стадія касаційного провадження не є обов'язковою стадією кримінального процесу. Вона виникає і існує тільки в результаті реалізації представниками сторін свого права на оскарження рішення суду. Провадження у касаційній інстанції здійснюється на підставі таких загальних положень. 1) Свобода касаційного оскарження судових рішень. Зміст цього положення є аналогічним до змісту положення щодо свободи апеляційного оскарження рішень місцевих судів. 2) Перевірка законності оскаржуваною рішення. Суд касаційної інстанції Перевіряє: - правильність застосування кримінального закону; - дотримання норм кримінального процесуального закону[18, с. 37]. 3) Перевірка законності судового рішення тільки в межах поданої касації. Це загальне положення має виняток: якщо розгляд касації дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, щодо яких касації не надійшли, суд касаційної інстанції зобов'язаний ухвалити таке рішення. 4) Заборона провадиш судове слідство. Це правило є притаманним для касаційного провадження, оскільки завданням його не є "перевирішення" кримінальної справи на підставі нових фактичних обставин, які здобуваються під час судового слідства. 5) Заборона повороту на гірше. На відміну від суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції позбавлений повноважень своїм рішенням погіршувати становище засудженого навіть у тому разі, якщо питання про це ставилося у касаціях учасників з боку сторони обвинувачення. 6) Короткостроковість термінів подання касації є відносною. Терміни подання касації порівняно з термінами подання апеляції є більшими. В Україні він становить 3 місяці з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції. Після проголошення рішення цим судом ступінь правової визначеності у кримінальній справі стає більшим, а тому немає нагальної потреби змушувати відповідних учасників поспішати з поданням касації. На збільшення строку подання касації порівняно зі строком подання апеляції впливає і те, що суд касаційної інстанції є більш віддаленим від місцевого і апеляційного судів. 7) Недопустимість перегляду в касаційному порядку рішень, ухвалених судами в межах стадії досудового розслідування (про обшук, взяття під варту тощо). Надання права на касаційне оскарження рішеньдосудового розслідування могло б завдати шкоди реалізації засади розумності строків кримінального провадження. 1.2. Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги та підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення[8, с. 45]. Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право. 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, якщо під час розгляду справи судом касаційної інстанції будь-яких порушень матеріального та процесуального законів судами першої та апеляційної інстанцій не допущено; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції у разі: -істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема, якщо судове рішення ухвалено незаконним складом суду; судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, засудженого (крім випадку спрощеного провадження щодо кримінальних проступків) або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою; судове провадження здійснено за відсутності захисника, коли його участь є обов'язковою; судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання; порушено правила підсудності; у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої та апеляційної інстанцій; судове рішення ухвалено чи підписано не тим складом суду, який здійснював судовий розгляд, або воно не підписано усім складом суду (детальніше про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону див. коментар до ст. 438 КПК). Якщо касаційною інстанцією буде встановлено істотне порушення кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування вироку (ухвали), судове рішення скасовується не тільки щодо скаржника, а й щодо всіх осіб, яких стосується допущене порушення, незалежно від того, подали вони касаційні скарги чи ні[22, с. 23]. При цьому суд касаційної інстанції відповідно до ч. З ст. 438 КПК не вправі скасувати виправдувальний вирок, ухвалу про незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру, ухвалу про закриття кримінального провадження лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про Наведене застереження законодавця зумовлене тим, що скасування виправдувального вироку, ухвали про незастосування примусових заходів виховного або медичного характеру, ухвали про закриття кримінального провадження є неспівмірними порушенню прав обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, навіть за умови істотності таких порушень; - неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у зв'язку з незастосуванням судом закону, який підлягав застосуванню, чи застосуванням закону, який не підлягав застосуванню, або неправильним тлумаченням закону, яке суперечить його точному змісту, чи призначенням більш суворого покарання, ніж передбачене відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність; - невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (призначене покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість); 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності; помер обвинувачений, засуджений, за винятком випадків, коли провадження є необхідним для реабілітації померлого; існує вирок за тим же обвинуваченням, що набрав законної сили, або постановлено ухвалу суду про закриття кримінального провадження за тим же обвинуваченням; 4) змінити судове рішення. Суд постановляє ухвалу про зміну оскаржуваного судового рішення у випадку, якщо помилки, допущені судом першої або апеляційної інстанції, можна усунути без скасування такого рішення, не змінюючи його суті, якщо такі помилки стосуються окремих частин рішення[14, с. 35]. Судом касаційної інстанції не може бути змінено рішення, з огляду на обставини, які не було встановлено судом першої чи апеляційної інстанції. У разі зміни судового рішення суд касаційної інстанції вправі: - виключити частину обвинувачення або обставини, що обтяжують покарання засудженого, якщо для цього є підстави; - виключити статтю або частину статті, інкриміновану засудженому внаслідок помилкової кваліфікації; - змінити кваліфікацію діяння та призначити покарання з урахуванням положень, передбачених у ст. 437 КПК. Тобто у разі призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) та за сукупністю вироків (ст. 71 КК) таке покарання не повинно бути більш суворим, ніж призначене судом першої або апеляційної інстанції. Водночас суд касаційної інстанції не може застосовувати закон про кримінальну відповідальність, що передбачає більш тяжке покарання, навіть за умови зменшення покарання, вказаного у вироку. У разі необхідності застосувати такий закон суд касаційної інстанції має скасувати судове рішення та призначити новий розгляд у суді першої або апеляційної інстанції; - пом'якшити призначене покарання, якщо покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого; - зменшити суми, які підлягають стягненню, або збільшити їх, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і кваліфікацію кримінальних правопорушень. Підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу[11, с. 56]. Суд касаційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок, ухвалу про відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру, ухвалу про закриття кримінального провадження лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого або особи стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Підставами для скасування або зміни судових рішень, передбачених у ст. 424 КПК, при розгляді справи в суді касаційної інстанції відповідно до ч. 1 коментованої статті є істотне порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. З будь-яких інших підстав суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржуваного судового рішення та залишає його без зміни. | |
| Просмотров: 617 | Загрузок: 20 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |