| Главная » Файлы » Мои файлы |
Поняття та сутність конституційного ладу України
| [ Скачать с сервера (93.5 Kb) ] | 22.01.2013, 00:19 |
| - по-перше, як фактична конституція3 або цілісна система основних політико-правових, економічних і соціальних відносин, які встановлюються й захищаються конституцією та іншими конституційно-правовими (державно-правовими) нормами4; - по-друге, як певний спосіб (форма) організації держави, якого (яку) закріплено в його конституції; - по-третє, як такий стан відносин (або порядок), що характеризує державу як конституційну, забезпечує підпорядкованість держави праву, сприяє закріпленню в суспільній практиці й правосвідомості справедливих, гуманних і правових взаємозв'язків між людиною, громадянським суспільством і державою2 або як установлені конституційним правом взаємовідносини між людиною, народом, суспільством і державою, що покликані забезпечити визнання та захист прав і свобод людини і громадянина, народовладдя, громадянського суспільства і демократичної держави'3. При цьому під конституційною державою розуміється держава, що характеризується, по-перше, обмеженістю (підпорядкованістю) державної влади правом і народним суверенітетом, по-друге, забезпеченням такої обмеженості відповідними гарантіями4. Останній підхід до розкриття значення поняття «конституційний лад» уявляється вдалішим, оскільки наявність у країні акта, що офіційно називається конституцією держави та який визначає її устрій, ще не свідчить про конституційний характер цієї держави і, відповідно, про наявність конституційного ладу. Поняття конституційного ладу не можна зводити лише до наявності чи відсутності конституції, воно має характеризувати реальну обмеженість держави конституцією, гарантованість прав і свобод людини і громадянина. Тим паче не можна зводити конституційний лад лише до організації держави, навіть якщо ця держава і є конституційною. Характеристика конституційного ладу передбачає встановлення його співвідношення з такими поняттями, як «державний лад», «громадянське суспільство». Державний лад - це система основних політико-правових, економічних, соціальних відносин, які закріплюються державно-правовими (конституційно-правовими) нормами. Державний лад може бути конституційним, якщо мова йде про конституційну державу, тобто державу, яка впливає на суспільний лад правовим шляхом (установлюючи або санкціонуючи правові норми, забезпечуючи їх реалізацію на основі конституції та інших легітимних джерел права), виконує певні обов'язки перед людиною і суспільством, і неконституційним - державний лад тоталітарної держави. Отже, поняття «державний лад» є ширшим від поняття «конституційний лад». Конституційний лад передбачає наявність у державі юридичної конституції, але не зводиться лише до факту її існування. Конституційний лад набуває реального змісту лише за умови демократичного характеру конституції та реального дотримання конституційних положень, що забезпечує обмеженість держави, державної влади правом. Саме така обмеженість і створює оптимальні умови для функціонування громадянського суспільства, що є невід'ємним атрибутом, передумовою конституційної держави. Конституційні основи суспільного ладу України Важливою складовою конституційного ладу України є її суспільний лад, який визначає характер державного ладу та інших інститутів конституційного ладу. Суспільний лад України загалом можна визначити як організацію і діяльність її суспільства, передбачені й гарантовані Конституцією України. За своєю сутністю суспільний лад України являє собою передбачений Конституцією та іншими законами України певний тип суспільних відносин - організаційних і функціональних, зумовлену внутрішніми і зовнішніми чинниками: політичними, економічними, соціальними, культурними (духовними), історичними, національними тощо. Суспільний лад України на сучасному етапі її розвитку являє приклад суспільного ладу перехідного періоду, оскільки становлення нових суспільних відносин в усіх сферах життя подекуди гальмується пережитками радянського суспільного ладу, тоді як нові суспільні відносини, особливо в політичному житті, переживають період свого становлення. Українське суспільство сьогодні об'єктивно лише формується, створюється, відроджується. Нагальною потребою сьогодення є формування громадянського суспільства як основної складової суспільного ладу України. Тобто створення структурованого суспільства, що є незалежним від держави і, в свою чергу, впливає на її розвиток. За змістом суспільний лад є системою політичних, економічних, соціальних, культурних (духовних) та інших напрямків суспільних відносин, тобто відносин у всіх основних сферах життя і діяльності суспільства, системою політичного, економічного, соціального і духовного ладу суспільства. Зміст суспільних відносин України нині істотно змінюється як кількісно, так і якісно. За формою суспільний лад є системою організаційних і функціональних форм у всіх сферах життя і діяльності суспільства, системою його організацій і форм діяльності. В останні роки суспільний лад України значно збагатився рядом організаційних і функціональних форм. Зокрема, набуває якісно нових властивостей такий інститут суспільного ладу, як політичні партії (станом на червень 2009 р. в Україні зареєстровано 169 політичних партій), які починаючи із 2006 року стали впливовими суб'єктами конституційно-правових відносин, зокрема нових для нашої держави суспільних відносин, пов'язаних з участю політичних партій та їх блоків у формуванні парламенту та уряду. Суспільний лад, як і державний лад, визначається і гарантується Конституцією та законами України. На відміну від гарантованості державного ладу, гарантованість суспільного ладу України характеризується, в першу чергу, нормативно-правовими гарантіями. Але якщо організація та діяльність держави, органів державної влади та інших її інститутів має регулюватися Конституцією та іншими законами всебічно і повно, то організація та діяльність суспільства мають регулюватися мінімально. Конституційні принципи суспільного ладу України виявляються насамперед в основних принципах організації і діяльності суспільства. До них слід відносити принцип суверенності народу, тобто народного суверенітету: принцип демократизму суспільства, суспільного ладу: принцип конституційності, законності суспільного ладу; принцип політичного, економічного та ідеологічного плюралізму; принцип етнічної багатоманітності (поліетнічності) суспільства і політичної єдності Українського народу; принцип соціальної справедливості тощо. Принцип суверенності народу (народного суверенітету) закріплений у ст. 5 Конституції України, яка визначає народ України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в державі. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад України належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Принцип демократизму суспільства полягає у незалежності влади народу і його участі у здійсненні влади. Народ України реалізує свій суверенітет, здійснює народовладдя як безпосередньо. так і через представницькі органи місцевого самоврядування. Одним із важливих принципів суспільного ладу є принцип плюралізму, багатоманітності в політичній, економічній та ідеологічній сферах суспільного життя. Політичний плюралізм виявляється насамперед у багатопартійності і свободі політичної діяльності" забороні цензури; економічний - у багатоманітності форм власності і господарювання, свободі підприємницької діяльності; ідеологічний - у багатоманітності ідеологій, забороні на визнання жодної ідеології державною. Принцип конституційності, законності суспільного ладу України означає, що основні засади організації і діяльності нашого суспільства визначаються і гарантуються Конституцією, а основні форми суспільної діяльності та інших суспільних відносин - політичних, економічних, соціальних та інших-визначаються законами України. Держава гарантує на конституційному рівні свободу суспільної діяльності; політичної, економічної (підприємницької), культурної (духовної, ідеологічної) діяльності, зокрема релігійної діяльності, літературної, художньої, наукової і технічної творчості, інформаційної, природозахистної діяльності тощо. Принцип етнічної багатоманітності й політичної єдності українського народу полягає у конституційному визнанні наявності в Україні ряду етносів. Про це свідчить, зокрема, преамбула Конституції України, в якій зазначено, що Верховна Рада України приймає Конституцію - Основний Закон України від імені українського народу - громадян України всіх національностей. Стаття 11 Конституції України визначила, що держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України. Основний Закон також проголошує (ст. 12), що Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за її межами. Закріплюючи державний статус української мови, Конституція водночас наголошує, що держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України (ст. 10). Водночас Основний Закон гарантує вільний розвиток, використання і захист російської мови та інших мов національних меншин України. Усі природні ресурси, які знаходяться в межах території України, визнаються чинною Конституцією об'єктами права власності українського народу. Принцип соціальної справедливості полягає в конституційному вираженні та захисті інтересів усього суспільства, кожної людини І громадянина та кожної соціальної спільності. Зокрема, Конституція України закріплює і гарантує широке коло громадянських, політичних, економічних, соціальних, інформаційних, екологічних прав і свобод людини і громадянина. Організаційно суспільний лад являє собою систему, що складається з політичної, економічної, соціальної та культурної (духовної) систем, кожна з яких, у свою чергу, включає інститути суспільного ладу України. Так, основними інститутами політичної системи суспільства є народ, держава, політичні партії, територіальні громади, органи місцевого самоврядування та інші; економічної системи - основні форми власності та економічної (господарської) діяльності, економічні права і свободи людини і громадянина; соціальної системи - соціальні спільності (українська нація, корінні народи, національні меншини, соціальні групи, територіальні громади і трудові колективи), соціальні об'єднання (організації), соціальні права та свободи людини І громадянина, форми соціальної діяльності тощо; культурної (духовної) системи - освіта, наука, культура, релігія та церква, мова, культурні права і свободи людини і громадянина, інформація, право вільного доступу до інформації; екологічна сфера - безпечне для життя і здоров'я довкілля тощо. Зазначені підсистеми та інститути суспільного ладу України перебувають між собою в стійких взаємних зв'язках. Злагодженість їх функціонування визначає ефективність суспільного ладу та конституційного ладу України загалом. Конституційні основи державного ладу України Основною складовою конституційного ладу є державний лад, тобто організація (будівництво) і діяльність держави. Конституційним, офіційним, легітимним вважається такий державний лад, який передбачений і закріплений конституцією та реально існує. Він, як правило, найповніше визначається конституцією держави та найчастіше гарантується нею, водночас є одним з найскладніших конституційних інститутів і несе найбільше суспільне навантаження. Державний лад України за змістом і формами є багатогранним явищем, що охоплює структурні (організаційні) і функціональні основи держави, насамперед політичну, економічну, соціальну, культурну. Кожну з основ державного ладу утворюють відповідні механізм і функція держави. Нинішній державний лад України має багато особливостей: - Українська держава й державний лад України багато в чому мають перехідний і змішаний характер, перебувають на стадії становлення; - державний лад України утверджує в Україні національну державу; - Українська держава, як свідчить процес державотворення в Україні, утверджується як європейська держава, що має істотні риси більшості країн світу; Україна з моменту проголошення незалежності є важливим міжнародним фактором, що впливає на інші держави й міжнародні організації і зазнає значного впливу з їх боку. Конституція кожної країни визначає, регулює, закріплює і охороняє насамперед основи державного ладу, його основні засади. Ці основи становлять систему передбачених і закріплених конституцією основних принципів організації (будівництва) і діяльності держави та її основних інститутів і органів державної влади, основних функцій держави, інших елементів (атрибутів) держави. Основні принципи державного ладу визначають суть держави, її тип, місце й роль у суспільстві. Згідно зі статтями 1, 2, 5 Конституції України основними є такі принципи державного ладу: - суверенність і незалежність держави; - демократизм держави; - соціальність держави; - принцип правової держави; - унітарність (єдність, соборність) держави; - республіканська форма правління. Суверенність держави означає її самостійність і незалежність від інших держав у здійсненні своїх функцій як у її межах, так і у зносинах з іншими державами. Отже, йдеться про два аспекти суверенітету — внутрішній і зовнішній. Суверенітет держави не означає право держави здійснювати на міжнародній арені будь-які дії, нехтуючи інтереси інших держав; він завжди має певною мірою обмежений характер. Не може бути абсолютного, безмежного суверенітету, який мав би право здійснювати сваволю в міжнародних відносинах. Реалізація "абсолютного суверенітету" протипоказана світовому співтовариству, бо це може призвести до тяжких наслідків — воєнних сутичок, значних матеріальних і людських втрат. Внутрішній аспект суверенітету держави виявляється в її повній самостійності щодо формування соціально-політичної організації суспільства. Державний суверенітет означає верховенство, незалежність, повноту, загальність і винятковість влади держави, тобто державно організованої публічно-політичної влади. Як атрибут держави він є одним з принципів забезпечення державної влади. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Лише він може визначати і змінювати конституційний лад. Суверенітет надає можливість здійснювати через відповідні державні структури функції формування й реалізації як внутрішньої, так і зовнішньої політики держави. Державний суверенітет України має такі характерні властивості: - установчий характер державної влади; - територіальну цілісність; - єдиний конституційний простір; - легітимність органів державної влади; - єдине громадянство; - державну власність, єдину кредитно-грошову систему; - національні Збройні Сили, які охороняють державний суверенітет, територіальну цілісність і незалежність України; - міжнародну правосуб'єктність; - офіційний статус державної мови; - наявність державних символів: Державного Прапора України, Державного Герба України, Державного Гімну України; - наявність столиці України. Із суверенності держави випливає її незалежність; лише суверенна держава може бути незалежною й мати право самостійно вирішувати свої внутрішні та зовнішні справи без втручання жодної іншої країни. Демократизм держави передбачає створення в ній найсприятливіших умов для широкої і реальної участі її громадян в управлінні справами держави й суспільства, забезпечення багатоманітності політичного та культурного життя. Демократична держава має такі основні риси: - забезпечує послідовне здійснення принципу народовладдя (через демократичну виборчу систему); - має розвинену систему прав і свобод людини й громадянина; - діє за принципом розподілу влад із залученням демократичного механізму усунення суперечностей між окремими гілками державної влади; - гарантує і забезпечує демократичний статус органів місцевого самоврядування. Проголошення України соціальною державою означає її орієнтацію й діяльність щодо здійснення широкомасштабної та ефективної соціальної політики, спрямованої на реальне забезпечення прав людини і громадянина, охорони праці та здоров'я людей, встановлення гарантованого мінімального розміру оплати праці, надання державної підтримки сім'ї, материнству, батьківству, дитинству, інвалідам і людям похилого віку, розвиток системи соціальних служб, встановлення державних пенсій і допомог. Соціальна держава має такі риси: - визнає людину найвищою соціальною цінністю; - правовими методами забезпечує здійснення принципу соціальної справедливості; - підтримує розвиток соціальної активності населення; - здійснює соціально орієнтовану політику: разом із захистом соціально слабкої частини населення всіляко сприяє розвитку не забороненої законом соціальної активності членів суспільства, у тому числі підприємницької діяльності; - закріплює в чинному законодавстві ефективну систему державних соціальних служб, які повинні на практиці здійснювати соціальний захист населення, і надає цим службам статус пріоритетних у складі державного апарату. | |
| Просмотров: 2436 | Загрузок: 134 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |