| Главная » Файлы » Мои файлы |
ПОНЯТТЯ І РОЛЬ ЄВРО ПАРЛАМЕНТУ
| [ Скачать с сервера (93.5 Kb) ] | 27.06.2017, 22:40 |
| ПОНЯТТЯ І РОЛЬ ЄВРО ПАРЛАМЕНТУ Європейський парламент найчастіше характеризують як представницький орган Європейських співтовариств і Європейського Союзу. Це формулювання грунтується, перш за все, на положеннях ст. 137 Договору про ЄС. Згідно з данною постановою Європейський парламент складається з представників народів держав-членів, об'єднаних у Співтоваристві. Європейський парламент має повноваження, які традиційно притаманні парламентським установам у сучасних державах. Це, по-перше, законодавчі повноваження, по-друге, вотирование бюджету та звіту про його виконання, по-третє, контроль за діяльністю органів управління, по-четверте, здійснення зовнішньополітичних повноважень. Європейський парламент має однопалатної структурою. Мабуть, головна особливість його внутрішньої побудови пов'язана практично з особливостями функціонування Парламенту. Європейський парламент працює на постійній основі. Щорічно затверджується депутатами програма його роботи. Основну масу часу депутати проводять, однак, не на пленарних засіданнях, а на засіданнях комітетів. Щомісяця пленарні засідання займають один тиждень, у той час як для засідань комітетів відводиться не менше двох тижнів на місяць. Європейський парламент має повноваження, які традиційно притаманні парламентським установам у сучасних державах. Це, по-перше, законодавчі повноваження, по-друге, вотирование бюджету та звіту про його виконання, по-третє, контроль за діяльністю органів управління, по-четверте, здійснення зовнішньополітичних повноважень. Відмінність і своєрідність у здійсненні цих повноважень Європейським парламентом пов'язані з його статусом, місцем і роллю у загальній системі інститутів Співтовариств і Союзу. Воно обумовлене також специфікою здійснення цих повноважень, які значною мірою лімітовані як чинним законодавством, так і відсутністю в більшості випадків самостійності у прийнятті рішень. Три основні рівні бюджетних повноважень Європейського Парламенту: 1. Розгляд та прийняття законопроекту. У процесі розгляду законопроекту Європейський Парламент готує поправки. Договір про Європейський Союз поділяє витрати на обов'язкові та необов'язкові. Такий поділ пояснюється політичними факторами і пов'язаний з розподілом бюджетних повноважень відповідних інститутів ЄС. 2. Поточний контроль за виконанням бюджету. Комітет з питань бюджету здійснює поточний контроль за виконанням основного фінансового плану шляхом розгляду щоквартальних звітів Комісії щодо поточного виконання бюджету. 3. Затвердження звіту про виконання бюджету. Парламент затверджує звіт про виконання бюджету на підстави поданих Рахунковою палатою документів. Він має право схвалити чи відхилити звіт. Законодавством ЄС не визначено можливих наслідків відмови Парламенту затвердити звіт Комісії. В історії Європейського Парламенту така ситуація вже мала місце щодо бюджету за 1982 рік. Вважається, що відмова затвердити звіт не означає винесення вотуму недовіри. Корепер Комітет постійних представників (фр. Comité des représentants permanents, Coreper) — впливове об'єднання глав (послів) і членів постійних представництв країн Європейського Союзу у Брюсселі. Готує засідання Ради міністрів: веде переговори щодо порядку денного Ради (пропозиції та проекти рішень готує Європейська Комісія) і попередньо розглядає питання, чимало з яких Рада лише формально ухвалює. Комітет постійних представників або Корепер (Coreper, акронім від назви комітету французькою) відіграє ключову роль у системі ухвалювання рішень Спільноти. Він є водночас і форумом для діалогу (між самими представниками і між ними та національними урядами їхніх країн), і органом політичного контролю (керує роботою експертних груп і наглядає за їхньою діяльністю). Комітет фактично розділений на два: • Корепер I, до складу якого входять заступники постійних представників, та • Корепер II, який складається з глав постійних представництв. КОРЕПЕР складається з Постійних Представників держав-членів — голів національних делегацій, що мешкають і працюють в Брюсселі, яких в разі необхідності заміняють Заступники Постійних Представників. У 1962 р., Комітет було розділено на Корепер І, до складу якого увійшли Заступники Постійних Представників і Корепер ІІ, що складається із Постійних Представників. Корепер ІІ займається загальними та політичними питаннями, а Корепер І вирішує технічні питання. Очолює Корепер Постійний Представник держави, яка на той момент головує в Раді ЄС. Представникам та Заступникам асистує штат з дипломатів і службовців, який кількість якого може перевищувати 100 осіб. Корепер І наділений повноваженнями займатися питаннями, що стосуються: • Сільського господарства і рибальства; • Зайнятості, соціальної політики, здоров'я та захисту прав споживачів; • Конкурентоздатності; • Транспорту телекомунікацій і енергетики; • Охорони довкілля; • Освіти, молоді і культури. В свою чергу, Корепер ІІ займається такими категоріями питань, як: • Загальних справ; • Закордонних справ; • Економічних і фінансових справ; • Юстиції і внутрішніх справ. Суд ЄС та Європейський суд з прав людини Забезпечення дотримання та захисту прав людини є невід’ємною частиною міждержавного співробітництва на сучасному етапі, незалежно від сфери здійснення цього співробітництва. Підтвердженням цього є діяльність таких міжнародних судових установ як Суд ЄС та Європейський Суд з прав людини. Суд ЄС за своєю суттю є наднаціональним судовим органом, що ставить його у виключне становище по відношенню до інших міжнародних судових установ. Діяльність Суду ЄС спрямована, насамперед, на однакове тлумачення і застосування права на всій території, що знаходиться під юрисдикцією ЄС, стосовно всіх суб’єктів права ЄС, а також на забезпечення розширення юрисдикції ЄС. Суду вдалося підвищити авторитет прийнятих ним рішень, що призвело до появи найважливішого джерела європейського права – судового прецеденту – і сприяло успішному розвитку процесу європейської інтеграції. Крім того, Суд ЄС виступає в ролі стража європейського права і виконує функції арбітра у вирішенні спорів між державами - членами ЄС та інституціями, а також інститутів між собою з усіх питань застосування права ЄС. Створений на основі Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод Європейський суд з прав людини – унікальне явище в міжнародних відносинах. Цей орган гарантує реалізацію Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини. Таким чином, в умовах всебічної інтеграції висвітлення порядку формування та функціонування Суду ЄС та Європейського суду з прав людини є вкрай важливою умовою для усвідомлення та розуміння відносно цілісної системи права Європейського Союзу, його однакового тлумачення і застосування на території держав-членів. Інститути, органи та агенції в ЄС Європейська рада Європейська рада є органом стратегічного планування розвитку європейської інтеграції. До складу Європейської ради входять керівники держав або урядів держав-членів, її голова та голова Комісії. За домовленістю їх можуть супроводжувати по одному міністру і один з членів Комісії. У її роботі бере участь Високий представник Союзу із зовнішніх справ і політики безпеки. Європейська рада збирається на свої чергові засідання принаймні двічі на півроку. Передбачені також позачергові засідання цього органу. Відповідна ініціатива може належати голові Європейської ради, одному з її членів або Комісії. Європейська Комісія Комісія є інститутом, який виступає захисником інтересів Союзу в цілому. До складу Комісії входять 27 чиновників, яких називають комісарами. Членами Комісії можуть бути тільки громадяни держав-членів. Апарат Комісії складається з департаментів - генеральних дирекцій. Кожен комісар відповідає за конкретну сферу діяльності ЄС - економічну або фінансову політику, сільське господарство, зовнішні зносини, юридичні питання, наукові дослідження, питання конкуренції тощо. Основні функції Комісії полягають у просуванні загальних інтересів Союзу і наданні відповідних ініціатив, спостереженні за реалізацію положень права ЄС під контролем Суду ЄС, виконанні бюджету і управлінні програмами, здійсненні координаційної, виконавчої та управлінської функції, представництві Союзу на міжнародній арені за виключенням спільної зовнішньої політики і політики безпеки, ініціюванні програм Союзу з метою досягнення міжінституційних угод. Комісія виявляє загальні інтереси ЄС та ініціює ухвалення актів, які забезпечують подальший розвиток Союзу і поглиблення європейської інтеграції. Суд ЄС Включає Суд, Загальний суд і спеціалізовані суди (ст. 19.1 ДЄС). Між ними існують відносини субординації. Окрім судів, вирішенням суперечок в ЄС займаються також Європейська рада та Комісія. Суд засідає в Люксембургу. В його складі представлені по одному судді від кожної держави-члена та 8 генеральних адвокатів. Європейський центральний банк Європейський центральний банк (надалі – ЄЦБ) почав діяти у 1998 р. як один з органів Євросоюзу, який відповідав за європейську валютну політику. З набуттям чинності Лісабонськими договорами ЄЦБ отримав статус інституту Союзу. Йому надали додаткові повноваження і наділили правосуб'єктністю. Європейський центральний банк тісно співпрацює з національними банками держав-членів Союзу. Разом вони утворюють Європейську систему центральних банків (ЄСЦБ). Управління системою покладено на керівні органи ЄЦБ - Раду управляючих і Дирекцію Рахункова палата Була створена у 1975 р. Вона має забезпечувати перевірку рахунків Союзу. У складі Рахункової палати 27 членів, які призначаються Радою після консультації з Європарламентом. її членами можуть бути особи, які належали у своїх країнах до органів зовнішнього аудиту, або ті, хто має спеціальну кваліфікацію для обіймання цієї посади. Термін призначення членів Рахункової палати - 6 років з правом переобрання на повторний строк. Основні повноваження Рахункової палати охоплюють: перевірки звітів про всі доходи та видатки ЄС; розгляд звітів про всі доходи та видатки всіх органів ЄС; підготовку щорічних звітів після закінчення кожного фінансового року; підготовку спеціальних звітів щодо певних питань; надання висновків на вимогу інститутів ЄС; допомогу Європарламенту та Раді у здійсненні ними повноважень щодо контролю за виконанням бюджету ЄС. Рахункова палата має право звертатися з позовом до Суду ЄС у разі порушення її повноважень. Рахункова палата може укладати угоди з ЄЦБ і Комісією щодо доступу до інформації Банку. Економічний і соціальний комітет (надалі - ECK) Складається з представників організацій роботодавців, найманих працівників та інших суб'єктів, які належать до громадянського суспільства. Зокрема, це можуть бути об'єднання, які функціонують у соціально-економічній, громадській, професійній, культурній та інших сферах. Усього в ECK можуть засідати не більше 300 членів. Вони призначаються на 5 років з числа осіб, запропонованих державами-членами. Комітет регіонів Представляє в Євросоюзі інтереси регіональних і місцевих спільнот, які мають виборчий мандат у межах політико-територіальних утворень чи несуть відповідальність перед виборчими зборами. До його складу входять до 350 членів, які призначаються державами-членами на 5 років. Комітет регіонів збирається на засідання на запит від Європарламенту, Ради чи Комісії, а також за власною ініціативою. Агенції ЄС для підтримки держав-членів та громадян ЄС було створено ряд спеціалізованих та децентралізованих агентств. Вони не є інституціями ЄС, ці органи створені вторинними актами законодавства з метою реалізації певних окреслених завдань. Їх можна поділити на чотири категорії: 1. Агентства Спільноти утворені з метою виконання спеціальних технічних, наукових або управлінських завдань. Перші такі агенції – Європейський центр розвитку професійного навчання та Європейська фундація з поліпшення умов життя та праці, - були створені ще в 70-х рр. на сьогодні існують такі агентства спільноти: - Агентство з контролю за рибальством Спільноти (CFCA) - Європейське агентство з авіаційної безпеки (EASA) - Управління Спільноти з рослинного розмаїття (CPVO) - Центр перекладів для установ ЄС (CdT) - Європейський інститут гендерної рівності та інші. Агентства виконують численні та різноманітні функції, індивідуальні для кожного з них. Кожне агентство функціонує під управлінням адміністративного правління, яке визначає загальні напрямки роботи та приймає робочі програми, відповідно до його основної місії, наявних ресурсів та політичних пріоритетів. 2. Агентства у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки Такими є: - Європейське оборонне агентство (EDA) - Європейський інститут вивчення проблем безпеки (ISS) - Європейський супутниковий центр (EUSC) 3. Агенства у сфері співробітництва поліцейських та судових органів і кримінально-правовій сфері Створені з метою надання допомоги державам-членам у співробітництві в сфері боротьби з організованою міжнародною злочинністю. - Європейський підрозділ судової співпраці (Євроюст) - Європейський поліцейський коледж (CEPOL) - Європейська поліційна служба (EUROPOL) 4. Виконавчі агентства Створені з метою виконання ними конкретних завдань, що стосуються управління однією або декількома програмами Спільноти. Створюються на встановлений період часу за місцезнаходженням Єврокоміссії. - Виконавче агентство з питань освіти, аудіовізуальних засобів та культури (EACEA) - Виконавче агентство Європейської науково-дослідницької Ради (ERC) - Виконавче агентство з питань конкурентоспроможності і інновації (EACI) - Виконавче агентство з питань охорони здоров’я та споживачів (EAHC) - Виконавче агентство з питань наукових досліджень (REA) - Виконавче агентство транс’європейської транспортної мережі (TEN-T EA) Повна імплементація «acquis communautaire» є обов’язковою перед вступом держави-кандидата до ЄС. В Стратегії Вступу до ЄС присутній так званий «критерій acquis», відповідно до якого держава-кандидат може отримати повне громадянство в ЄС лише у разі успішної імплементації та ефективного застосування «acquis communautaire» в національній правовій системі. Дослівний переклад поняття «acquis communautaire» з французької означає «те, чого було досягнуто в рамках Співтовариства». Переклад на інші мови держав – членів ЄС включає: «сукупність правил» фінською; «чинне право Співтовариства» датською; «нормативна спадщина» шведською; «акумуляція норм» португальською . Тільки в кінці XIX століття міжнародне наукове співтовариство з метою систематизації стандарту «цивілізованості» розробило п'ять наступних критеріїв. 1. «Цивілізована» держава гарантує основні права, тобто право на життя, гідність і власність; свободу пересування, торгівлі та віросповідання, особливо для іноземних громадян. 2. В «цивілізованій» державі існує організована політична бюрократія, яка ефективно підтримує функціонування державного апарату. 3. «Цивілізована» держава визнає загальноприйняте міжнародне право, включаючи закони війни; воно також підтримує внутрішню систему судочинства, кодексів і писаних законів, які гарантують правову справедливість для всіх суб'єктів, що входять до сфери її юрисдикції, як для іноземних громадян, так і для своїх підданих. 4. «Цивілізована» держава дотримується норм міжнародних відносин через підтримку адекватних і постійних каналів дипломатичного обміну і комунікацій. 5. «Цивілізована» держава в основному відповідає нормам і практиці «цивілізованої» поведінки, прийнятної у міжнародному співтоваристві, в якому, наприклад, самоспалення вдів, полігамія і рабство вважаються «нецивілізованими», а значить неприйнятними. Ще досі не має єдиного підходу до розуміння обсягу і змісту acquis communautaire, як в законодавстві так і в науці. В роботі висвітлено основні наукові підходи до цього питання, як європейських так і вітчизняних вчених. В історичному зрізу передвісником acquis communautaire, що панував в Європі на рубежі XIX-XX століть був стандарт «цивілізованості». Пройшовши досить великий шлях, на сьогоднішній день «acquis communautaire» становить собою динамічну правову категорію, що відображає сукупності цілей, принципів і норм спільної політики та законодавства ЄС, а також юридичних та інституційних механізмів їхнього впровадження. Незважаючи на численні особливості політичних взаємовідносин між ЄС та його державами-членами, поняття «acquis communautaire» широко застосовується не лише у внутрішній, а й у зовнішній політиці ЄС. «Аcquis communautaire» – важливий інструмент процесу підготовки країн – кандидатів на вступ до ЄС, а імплементація «acquis communautaire» є необхідною умовою посилення економічного та політичного співробітництва між ЄС та іншими країнами. | |
| Просмотров: 469 | Загрузок: 8 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |