| Главная » Файлы » Мои файлы |
Поняття авторського права
| [ Скачать с сервера (36.0 Kb) ] | 24.08.2017, 23:23 |
| Творча діяльність людей є надзвичайно різноманітною. Ре¬зультати такої діяльності також характеризуються різноманіт¬ністю. В одному випадку це можуть бути літературні, музичні твори, а в іншому - винахід, раціоналізаторська пропозиція, корисні моделі тощо. Але у будь-якому випадку об´єкти творчої діяльності людей потребують правової охорони. Правова охорона творів у галузі літератури, науки, мистец¬тва, зокрема статей, монографій, дисертацій, картин, музичних творів, творів скульптури, архітектури, фотографій здійснюєть¬ся авторським правом. Об´єкти, що охороняються авторським правом, для одержання правової охорони не потребують подання спеціальної заявки, проведення експертизи і державної реєстра¬ції. На результати духовної творчості правоохоронні документи не видаються. Для одержання правової охорони цих об´єктів до¬сить надати їм об´єктивну матеріальну форму. Інша група об´єктів (винаходи, корисні моделі, промислові зраз¬ки, знаки для товарів і послуг, знаки обслуговування тощо) - охо¬роняєтьсяпатентним правом (правом промислової власності). Отже, у цивільному праві та в цивільному законодавстві скла¬лося два самостійні правові інститути - авторське право і право промислової власності (патентне право). Поняття «авторське право» виділяють в об´єктивному і суб´єктивному розумінні. В об´єктивному розумінні авторське право - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслі¬док створення і використання творів науки, літератури та мистецтва. У суб´єктивному розумінні авторське право - це сукуп¬ність прав, які належать автору або його правонаступникам у зв´язку зі створенням і використанням твору літератури, науки і мистецтва. Серед джерел авторського права слід назвати Конституцію України (ст.ст. 41, 54, 55), Закон України «Про власність» (ст. ст. 13, 41), Закон України «Про авторське право і суміжні пра¬ва», ЦК України (ст.ст. 433-448). Особливу групу джерел сучасного авторського права склада¬ють міжнародні договори (Бернська конвенція з охорони літера¬турних та художніх творів (1886), Всесвітня (Женевська) кон¬венція про авторське право (1952) та ін.). Авторське право виникає з моменту створення твору. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може ви¬користовувати спеціальний знак, який розміщується на кожно¬му екземплярі твору і складається з трьох елементів: латинської букви «С», обведеної колом (©), імені (найменування) особи, яка має авторське право, та року першого опублікування твору. Здебільшого автором твору науки, літератури, мистецтва є одна особа. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права», автор є первинним суб´єктом, якому на¬лежить авторське право. За відсутності доказів іншого, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або при¬мірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосо¬вується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його ство¬рення. Для виникнення і здійснення авторського права не вима¬гається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його офор¬млення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Під охорону закону підпадають усі передбачені твори (ст. 8 За¬кону України «Про авторське право і суміжні права»), як опри¬люднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, ін¬формація, реклама, пропаганда, розваги тощо). В окремих випадках у творчому процесі беруть участь кіль¬ка осіб. їх називають співавторами. Співавтори - дві або більше особи, творчою працею яких створено твір. Відносини між цими особами називають співавторством. Цивільно-правова теорія встановлює два види співавторства: роздільне і нероздільне. Суб´єктами авторського права можуть бути фізичні та юри¬дичні особи, а в окремих випадках держава Україна. Серед фізичних осіб слід першочергово виділити авторів, тоб¬то творців об´єктів авторського права. Вони складають першу групу суб´єктів (первинні суб´єкти). Автор твору є первинним суб´єктом авторського права. Відповідно до статті 435 ЦК Ук¬раїни, за відсутності доказів іншого, автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригі¬налі або примірнику твору. Особливою категорією авторів, саме творців творів, є неповнолітні та інші недієздатні особи. Створені ними об´єкти також можуть охоронятися авторським правом. Суб´єктами авторського права є також фізичні особи (спад¬коємці автора, особи, яким автор чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права). Вони не є творцями певного твору, а набувають авторських прав за договором чи законом. Суб´єктами авторського права можуть бути також юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону. Таких суб´єктів відносять до другої групи (похідні суб´єкти). Відповідно до статті 6 Закону України «Про авторське пра¬во та суміжні права», іноземні особи та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності мають однакові з особами України права за цим За¬коном. В окремих випадках, якщо твір створено у співавторстві, авторське право на нього належить співавторам спільно, неза¬лежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути вико¬ристана незалежно від інших частин цього твору. Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створе¬ну ним частину твору, яка має самостійне значення. Відносини між співавторами можуть бути визначені догово¬ром. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно (ст. 436 ЦК України). Авторські права поділяють на особисті немайнові та май¬нові. До особистих немайнових прав належать: а) право на визнання людини творцем об´єкту авторського права; б) право перешкоджати будь-якому посяганню на своє авторське право, здатному завдати шкоди честі чи репутації автора; в) право вимагати зазначення свого імені у зв´язку з вико¬ристанням твору, якщо це практично можливо; г) право забороняти зазначення свого імені у зв´язку з вико¬ристанням твору; д) право обирати псевдонім у зв´язку з використанням твору; є) право на недоторканість твору. До майнових прав автора належать: а) право на використання твору; б) виключне право дозволяти використання твору; в) право перешкоджати неправомірному використанню тво¬ру, в тому числі забороняти таке використання; г) право на відтворення твору та ін. Такі права автора не є ви¬черпними. Весь обсяг особистих немайнових та майнових прав належить лише первинному суб´єкту авторських прав - автору. Особисті немайнові права авторів творів не можуть бути пе¬редані іншим особам. Вони належать автору незалежно від його майнових прав і зберігаються за ним навіть у випадку уступки майнових прав на використання твору. Майнові права автора можуть переходити до інших суб´єктів авторського права у силу закону чи договору, спадкування. В силу статті 429 ЦК України, особисті немайнові права авто¬ра на твір, створений у зв´язку з виконанням трудового догово¬ру, належать працівникові, який створив цей твір. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права на та¬кий твір можуть належати юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник. Майнові права автора на об´єкт, створений у зв´язку з ви¬конанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об´єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено дого¬вором. Об´єктами авторського права є твори. Таке правило закріп¬лене у статті 433 ЦК України. За відсутності законодавчого визначення терміну «твір», біль¬шість дослідників дотримуються позиції, відповідно до якої тво¬ром вважається результат творчої діяльності автора, виражений в об´єктивній формі. Цим самим встановлюються два критерії охороноспроможності об´єктів авторського права: по-перше, ав¬торське право правопоширюється лише на ті результати науко¬вої, літературної і мистецької діяльності людини, які виникли в результаті її творчої діяльності; по-друге, твір має існувати в об´єктивній формі. Така форма може бути письмовою, усною, звуковою, відеозаписом тощо. Об´єктом авторського права може бути як твір в цілому, так і його окрема частина, що відповідає критеріям охороноз-датності і може використовуватися самостійно. При цьому, як попередньо відмічалося, для авторського права не мають значення сутність твору, його наукова, літературна, художня цінність. До об´єктів авторського права належать: 1. Літературні та художні твори, зокрема: романи, поеми, статті, та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пан¬томіми, хореографічні, інші сценічні твори; музичні твори (з текстом або без тексту); аудіовізуальні твори; твори живопису, архітектури, скульптури та графіки; фотографічні твори; тво¬ри ужиткового мистецтва; ілюстрації, картини, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архі¬тектури або науки; переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів; збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності. 2. Комп´ютерні програми. 3. Компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелекту¬альної діяльності. 4. Інші твори. Важливо, що твори є об´єктами авторського права без вико¬нання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження, оприлюднені вони чи не оприлюднені. Законом встановлено, що авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі. Разом з тим не всі твори отримують правову охорону. Відповід¬но до статті 434 ЦК України не є об´єктами авторського права: 1) акти органів державної влади та органів місцевого самов¬рядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади; 2) державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами державної влади; 3) повідомлення про новини дня або інші факти, що мають ха¬рактер звичайної прес-інформації; 4) інші твори, встановлені законом. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від¬носить до таких об´єктів також твори народної творчості (фоль¬клор), розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіо-передач, телефонні довідники та ін. (ст. 10 Закону). Передбачена вищезазначеним Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, те¬орії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, по¬яснені, проілюстровані у творі. Використання твору будь-якою особою (користувачем) допус¬кається виключно на основі авторського договору. Саме у такий спосіб забезпечується реалізація і охорона особистих та майно¬вих прав автора. Відповідно до статті 444 ЦК України, твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та безоплатно використаний будь-якою особою: 1) як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюс¬трація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відео¬грамах, призначених для навчання, за умови дотримання зви¬чаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому пос¬тавленою метою; 2) для відтворення у судовому та адміністративному провадженні в обсязі, виправданому цією метою; 3) в інших випадках, передбачених законом. Особа, яка використовує твір, зобов´язана зазначити ім´я ав¬тора твору та джерело запозичення. Закон України «Про авторське право і суміжні права» вста¬новлює положення, відповідно до якого передача права на вико¬ристання твору іншим особам може здійснюватись на основі: - авторського договору про передачу виключного права на ви¬користання твору; - авторського договору про передачу невиключного права на використання твору. ТВІР 1. Поняття та ознаки об’єктів авторського права Творча діяльність особи знаходить свій прояв у різних галузях: літературі, мистецтві, архітектурі, театрі, кіно та інші. Результатом творчої діяльності є твори науки, літератури, мистецтва. Законодавство про авторське право визначає, що охороні підлягають всі твори, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, цінності, жанру, обсягу, мети, засобу чи форми вираження (ст. 8 Закону, ст. 433 ЦКУ). Таким чином, головним є те, що твір – це результат творчої діяльності, виражений в об’єктивній формі. В існуючому законодавстві немає визначення поняттю «твір», але вказується на його ознаки. Перш за все, твір є результатом творчої діяльності. Показником творчого характеру твору, на думку багатьох вчених, є його оригінальність. Воно може виражатися у новому змісті, новій формі, ідеї, концепції та ін. В цьому сенсі кожний твір є новим, оригінальним, неповторним. Другою ознакою твору є наявність об’єктивної форми. Твір як результат творчої діяльності автора стає об’єктом авторського права лише тоді, коли він виражений у будь-якій об’єктивній формі (що робить його доступним для сприйняття, допускає можливість відтворення). Таким чином, об’єктивна форма твору тісно пов’язана з можливістю його відтворення. Авторське право охороняє форму вираження твору, воно не поширюється на ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, концепції тощо, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені у творі. Слід звернути увагу на те, що авторське право розповсюджується на усі твори, незалежно від їх призначення та художнього рівня. Авторське право охороняє як високохудожні твори, так і твори, художній рівень яких не є високим. Якість твору визначається при його опублікуванні, визначенні кількості примірників, авторської винагороди. Будь-який твір охороняється законом. Відповідно до українського законодавства авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору або спеціальне оформлення, чи виконання будь-яких інших формальностей. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Він складається з таких елементів: латинська літера «С», обведена колом ©; ім’я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору. Застосування знака для охорони не означає, що правовій охороні підлягають тільки твори, які містять цей знак. Його застосування залежить від бажання особи, якій належить авторське право. Закон забезпечує правовою охороною і твори, на яких є знак, і твори, на яких його немає. Суб’єкт авторського права для засвідчення авторства має право протягом строку охорони зареєструвати своє право у відповідних державних реєстрах. Слід звернути увагу на те, що авторський твір і право власності на матеріальний об’єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об’єкту, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки. Наприклад, продаж роману видавництву не позбавляє письменника його авторських прав. Об’єктом авторського права може бути не тільки твір в цілому, але і його частина, якщо вона може використовуватися самостійно, в тому числі назва, якщо вона є оригінальною. 2. Твори, які не є об’єктами авторського права До кола об’єктів, що не охороняються авторським правом, належать ті твори, в яких відсутня хоча б одна з ознак, необхідних для визнання його твором науки, літератури і мистецтва. Результати діяльності, що не містить творчості, оригінальності, або вони не виражені в об’єктивній формі, що робить твір доступни | |
| Просмотров: 530 | Загрузок: 10 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |