| Главная » Файлы » Мои файлы |
Пояснювальна записка
| [ Скачать с сервера (130.5 Kb) ] | 07.07.2017, 14:41 |
| Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про службу пробації» В.Швець 1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Цей Закон визначає правові основи організації та діяльності служби пробації, її завдання, функції та повноваження, основні засади здійснення соціальної та виховної роботи з особами, які вчинили кримінальні правопорушення невеликої та середньої тяжкості, та здійснення нагляду за ними. Проект Закону України “Про службу пробації” розроблено на виконання Національного плану дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 12 березня 2012 року № 187, та Концепції державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої Указом Президента України від 08 листопада 2012 року № 631, що передбачають впровадження системи пробації. Організаційно-функціональна структура державного управління процесом виконання покарань характеризується відсутністю з’єднувальної ланки між виконанням покарань та соціальної роботою з правопорушниками, що робить чинний інститут покарання з випробуванням винятково формальним та унеможливлює досягнення цілей покарання, передбачених кримінальних законом. Необхідність прийняття Закону України “Про службу пробації” обумовлена відсутністю в Україні законодавчих умов для проведення соціальної роботи з особами, які підозрюються у вчиненні правопорушення, притягаються до кримінальної відповідальності, засудженими, а також здійсненням індивідуалізованого нагляду за ними з метою убезпечення суспільства та попередження рецидивних кримінальних правопорушень. Необхідність прийняття цього Закону обґрунтовується також тим, що служба пробації у всіх країнах світу стала невід’ємним елементом системи кримінальної юстиції, а сам термін “пробація” отримав міжнародне визнання, у той час коли в Україні система пробації та відповідна публічна структура відсутня. 2. Цілі і завдання прийняття акту Законопроект спрямований на створення в Україні системи пробації та відповідної публічної структури (служби пробації) з метою запровадження дієвих механізмів соціальної роботи з особами, що притягуються до кримінальної відповідальності, та засудженими, а також здійснення індивідуального нагляду за ними, що служитиме убезпеченню суспільства та зниженню рівня рецидивної злочинності в Україні. 3. Загальна характеристика і основні положення проекту акта Проект Закону України „Про службу пробації” складається з шести розділів. Розділ 1 У проекті Закону під поняттям “пробація” розуміється сукупність наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються за рішенням суду до осіб, що підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувачуваних або визнаних судом винними у вчиненні кримінального правопорушення невеликої та середньої тяжкості. Згідно статті 6 проекту Закону заходи пробації здійснюються щодо осіб, які вчинили кримінальні правопорушення невеликої та середньої тяжкості за умови визнання особою своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення. Новаційними для кримінального судочинства та виконання кримінальних покарань в Україні є перелік запропонованих проектом Закону (стаття 7) заходів пробації, серед яких виділяються наступні: – здійснення контролю за дотриманням особами, до яких застосовано пробацію, виконання покладених обов’язків й зобов’язань та дотриманням обмежень; – здійснення нагляду за поведінкою осіб, до яких застосовано пробацію, за місцем проживання, роботи та навчання; – проведення соціальної та виховної роботи з особами, до яких застосовано пробацію; – надання психологічної допомоги особам, до яких застосовано пробацію; – проведення індивідуально-профілактичної роботи з особами, до яких застосовано пробацію, спрямованої на попередження вчинення ними кримінальних правопорушень; – організація та сприяння організації програм медіації, а також заохочення участі осіб, до яких застосовано пробацію, у цих програмах; – забезпечення участі осіб, до яких застосовано пробацію, у суспільно-корисній безоплатній праці, – надання соціальних послуг та сприяння у вирішенні соціально-побутових проблем осіб, до яких застосовано пробацію (працевлаштування; отримання документів; забезпечення місцем проживання й реєстрації; медичне забезпечення; отримання освіти та професії; інших проблемних питань) спільно з іншими державними органами і громадськими організаціями, на які покладаються обов’язки з проведення роботи і надання допомоги засудженим. Відповідно до статті 8 проекту Закону, підставами для застосування заходів пробації є: 1) рішення суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності з одночасним застосуванням пробації; 2) обвинувальний вирок, яким особу засуджено до покарання у виді виправних або громадських робіт з одночасним застосуванням пробації; 3) обвинувальний вирок, яким особу звільнено від покарання з випробуванням з одночасним застосуванням пробації; 4) постанова суду про умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання з одночасним застосуванням пробації. При вирішенні питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характеристику особи підозрюваного, підсудного та характер скоєного кримінального правопорушення, а також інші психологічні та соціальні характеристики, що містяться у досудовій доповіді служби пробації. Розділ 2 проекту Закону визначає функції служби пробації та повноваження працівників служби при реалізації заходів пробації, а також порядок взаємодії органів внутрішніх справ та служби пробації у проведенні індивідуально-профілактичної роботи з особами, до яких судом було застосовано пробацію. Основний акцент у проекті Закону (стаття 12) зроблено на функціях, які покладаються на службу пробації, а саме: 1) підготовка досудових доповідей; 2) виконання покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт; 3) здійснення нагляду за особами, до яких застосовано пробацію, засудженими до покарання з випробуванням та засудженими до покарань, виконання яких віднесене до компетенції служби пробації; 4) проведення соціальної, виховної та профілактичної роботи з відповідними категоріями осіб, перелік яких визначено законом; 5) організація виконання пробації у взаємодії з органами державної влади та місцевого самоврядування. Новацією для України є те, що служба пробації здійснює координацію діяльності усіх органів державної влади та неурядових організацій, на які покладаються завдання щодо соціальної адаптації осіб, що звільнилися з установ виконання покарань, у тому числі: – Міністерства соціальної політики України; – установ виконання покарань; – органів внутрішніх справ; – центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; – служб у справах дітей; – центрів соціальної адаптації для звільнених осіб; – центрів зайнятості; – органів охорони здоров’я; – освітніх установ; – органів місцевого самоврядування; – громадських організацій. Розділ 3 проекту Закону вводить (на підставі Концепції реформування кримінальної юстиції) принципово новий для України елемент кримінального процесу, який широко і досить успішно використовується у зарубіжних системах кримінального судочинства – складання службою пробації досудової доповіді, спрямованої на встановлення дійсних соціальних, психологічних та біологічних потреб підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), вирішення яких сприятиме його ресоціалізації та недопущенню вчинення інших кримінальних правопорушень. Досудова доповідь також містить висновок-рекомендацію службовця пробації щодо вибору найбільш адекватного заходу пробації щодо конкретного правопорушника. Досудова доповідь спрямована на встановлення дійсних соціальних, психологічних та біологічних потреб підозрюваного, обвинуваченого (підсудного), вирішення яких сприятиме його ресоціалізації та недопущенню вчинення інших кримінальних правопорушень. Досудова доповідь (стаття 17) надається слідчому, прокурору або суду працівником служби пробації з метою: 1) винесення справедливих, законних та справедливих вчиненому кримінальному правопорушенню та особі правопорушника процесуальних рішень; 2) складання кримінально-процесуальних документів з урахуванням інформації про особу підозрюваного, обвинуваченого, його соціально-психологічні особливості та соціальне оточення. Розділ 4 проекту Закону передбачає запровадження інституту пробації неповнолітніх. Розділ визначає мету та завдання пробації неповнолітніх, перелік осіб, до яких застосовується пробація неповнолітніх, порядок застосування заходів пробації неповнолітніх та перелік обов’язків, зобов’язань та обмежень, які можуть покладатися на неповнолітню особу, яка вчинила кримінальне правопорушення. Згідно з статтею 21 проекту Закону метою пробації неповнолітніх є сприяння убезпеченню суспільства шляхом здійснення нагляду за неповнолітніми особами, які вчинили кримінальні правопорушення, та проведення виховної та соціальної роботи з метою профілактики вчинення неповнолітніми особами рецидивних кримінальних правопорушень, агресивної поведінки, мотивацію позитивних змін особистості та поліпшення соціальних стосунків. Розділ 5 проекту Закону визначає правовий статус посадових осіб служби пробації, вимоги до них, їхні права та обов’язки. Розділ 6 містить прикінцеві положення Закону та встановлює порядок набрання чинності цим Законом. 6. Прогноз соціальних наслідків Внаслідок прийняття законопроекту передбачається зменшення чисельності засуджених осіб та зменшення державних витрат на утримання слідчих ізоляторів та установ виконання покарань. Прийняття законопроекту забезпечить дотримання міжнародних зобов'язань України у сфері кримінального судочинства, виконання покарань та надання соціальних послуг соціально вразливим групам населення. Прийняття запропонованого законопроекту сприятиме убезпеченню суспільства шляхом створення більш дієвих механізмів контролю за особами, що притягаються до кримінальної відповідальності, та засудженими, а також надання їм соціальних послуг. Крім того, прийняття цього законопроекту підвищить рівень захисту прав і свобод громадян, які притягуються до кримінальної відповідальності, засуджених та потерпілих. Внаслідок прийняття цього Закону можна очікувати зниження рецидивної злочинності в Україні завдяки проведенню соціальної роботи з особами, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, притягаються до кримінальної відповідальності, та засудженими, та здійснення за ними індивідуалізованого нагляду. ВИСНОВОК на проект Закону України "Про службу пробації" Головне науково-експертне управління в цілому підтримує намагання створити в Україні дієві механізми соціальної роботи з особами, які винні у вчиненні злочинів та відбувають покарання. Тим не менш, за результатами вивчення проекту виникають наступні зауваження та пропозиції до його змісту. 1. Назва законопроекту не відповідає його змісту. Адже виходячи із назви законопроекту, а також його преамбули, предметом його правового регулювання має бути визначення правових основ організації та діяльності Державної служби пробації, а не підстав та порядку застосування заходів пробації, як це фактично має місце. 2. Проектом пропонується визначити пробацію як систему наглядових, соціальних, виховних та профілактичних заходів, які застосовуються за рішенням суду до осіб, обвинувачених або визнаних судом винними у вчиненні правопорушень невеликої або середньої тяжкості (п. 1 ст. 1). У свою чергу, відповідно до приписів ст. 6 законопроекту пробація призначається судом і застосовується щодо осіб, звільнених від кримінальної відповідальності, покарання (або подальшого його відбування), а також засуджених до певних видів покарань. Враховуючи це, згадка у законопроекті про таких учасників процесу, як підозрюваний та обвинувачений, на наш погляд, є юридично некоректною. Адже у разі звільнення особи судом від кримінальної відповідальності або покарання вона аж ніяк не може залишатися у статусі підозрюваного чи обвинуваченого. Окрім цього обвинувачений може бути згодом виправданим, що означатиме його повну реабілітацію. За таких обставин ведення щодо нього «виховних» або «профілактичних» заходів не має під собою належних підстав і фактично означатиме неправомірне визнання особи винною (адже якщо особа невинна, то потреби у проведенні з нею відповідних заходів немає) ще до винесення відповідного рішення судом. 3. Пропозиція проекту щодо одночасного застосування заходів пробації до осіб, звільнених від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 8), на наш погляд, суперечить призначенню такого кримінально-правового інституту, як звільнення від кримінальної відповідальності. Зокрема, певні умови, встановлені законодавцем у статтях 45 – 49 Кримінального кодексу України (далі –КК) (вчинення злочину вперше, щире каяття винного, відшкодування заподіяної шкоди тощо), є обов’язковими до виконання і "передують" звільненню особи від кримінальної відповідальності. Якщо ж суд, врахує вказані умови та застосує до особи певний вид звільнення від кримінальної відповідальності, то через відсутність обвинувального вироку особа вважається такою, що не має судимості. Тому після винесення відповідного рішення суду до звільненої особи навряд чи можуть бути застосовані такі заходи пробації, як здійснення контролю за дотриманням виконання покладених обов’язків й зобов’язань та дотриманням обмежень; забезпечення участі у суспільно-корисній безоплатній праці та ін. (ст. 7 законопроекту). Єдиним видом звільнення від кримінальної відповідальності, який залишає після себе певне "обтяження", є звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки (ст. 47 КК), порушення умов якої тягне за собою притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин. Однак і в цьому випадку обов’язок щодо "нагляду" за звільненою особою протягом року має здійснювати колектив відповідного підприємства, установи чи організації, а не служба пробації. Зважаючи на викладене, сумнівними є й визначені проектом строки пробації при звільненні особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч.1 ст. 10). 4. Що стосується можливості застосування заходів пробації до осіб, звільнених судом від покарання чи подальшого його відбування, то чинним КК вже передбачений інститут звільнення від кримінального покарання з випробуванням з одночасним покладанням на особу певних обов’язків (ст. ст. 75 – 78, 104 КК), який за своїм змістом значною мірою співпадає з пробацією. При цьому контроль за поведінкою відповідних засуджених здійснюється органами виконання покарань за місцем проживання засудженого (ст. 76 КК). За таких умов пропозиція про створення нового органу державної влади – Державної служби пробації (який відповідно до приписів проекту є "урядовим органом державного управління", має територіальні підрозділи, а його чисельність має становити 5% від кількості осіб, які перебувають на обліку у цій службі) з одночасною корекцією функцій органів виконання покарань та зміною їх штатної чисельності викликає значні сумніви. На нашу думку, за нинішніх економічних умов механізми пробації було б доцільніше запроваджувати не шляхом створення нових державних органів, а шляхом удосконалення існуючих законодавчих положень та функцій тих державних органів, які уже фактично здійснюють аналогічну роботу. До того ж у системі діючих органів виконавчої влади України не існує такого виду органів, як "урядовий орган державного управління", а питання створення центральних органів виконавчої влади відповідно до п. 15 ст. 106 Конституції України належить до конституційної компетенції Президента України. 5. Відповідно до ст. 11 проекту служба пробації проводить "соціальну, виховну та профілактичну роботу з особами, до яких застосовано пробацію". Ст. 13 проекту також передбачає повноваження служби пробації, серед яких немає повноважень, пов’язаних з виконанням кримінальних покарань. У той же час п. 2 ч. 1 ст. 12 проекту передбачається така функція служби пробації, як виконання покарань у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт. Із цього випливає, що проектом фактично передбачається створення в Україні ще однієї (окрім уже існуючої) служби виконання покарань, що виглядає нелогічним і нераціональним як з організаційної, так і з фінансової точки зору. 6. Ст. 14 проекту окреслює повноваження органів внутрішніх справ, що можуть бути здійснені у взаємодії зі службою пробації. Однак, сам проект не містить жодних змін до Закону України "Про міліцію", що безпосередньо визначає права, обов’язки та повноваження міліції. Крім того, сумнівними з точки зору обґрунтованості кримінальними процесуальними нормами виглядають строки (1 день), протягом яких слідчий або органи дізнання повинні направити до служби пробації копію постанови про порушення кримінальної справи та інформацію про обрання запобіжного заходу (ст. 14), а також надати службі пробації інформацію для складання досудової доповіді (ч. 2 ст. 20). До того ж, у законопроекті не враховано, що новим Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК) не передбачена така стадія кримінального провадження, як порушення кримінальної справи. Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК досудове розслідування починається слідчим або прокурором не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. При цьому, вказані відомості підлягають обов’язковому внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Що ж стосується запобіжних заходів, про які йдеться у ст. 14 проекту, то відповідно до вимог нового КПК запобіжні заходи є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, до яких також відносяться: виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід, накладення грошового стягнення, тимчасове обмеження у користування спеціальним правом, відсторонення від посади та ін. (розділ ІІ КПК). 7. Не зовсім зрозумілою виглядає редакція ч. 1 ст. 17 проекту, виходячи з мети подання досудової доповіді (ч. 2 ст. 17) та її змісту (ст. 18 проекту). Адже за змістом ч. 1 ст. 17 служба пробації має займатись встановленням соціальних, психологічних та біологічних потреб обвинуваченого (підсудного), вирішення яких сприятиме його ресоціалізації та недопущенню вчинення інших кримінальних правопорушень. Однак результати цього "встановлення" не відображаються у документах, які готуються цією службою. Окрім цього, в проекті нічого не сказано про те, чи потрібно задовольняти ці потреби обвинуваченого, хто саме і в якій спосіб буде це робити. 8. Викликає зауваження також зміст окремих положень ст. 18 проекту. Зокрема, положення частини 2 даної статті, відповідно до якої досудова доповідь має містити "інформацію про вчинене кримінальне правопорушення", фактично покладають на службу пробації обов’язок щодо розслідування злочину, що суперечить як основним завданням цієї служби, так і вимогам чинного КПК про те, що органами досудового розслідування є слідчі підрозділи: органів внутрішніх справ; органів безпеки; органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, а також органів державного бюро розслідувань (ч. 1 ст. 38 КПК). 8. Із розділу 5 законопроекту незрозумілою є необхідність виділення особливих порядку та підстав застосування заходів пробації до неповнолітніх, адже вони майже повністю співпадають із загальним порядком та підставами. До того ж такий вид покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (про який йдеться у ст. 23 проекту) може застосуватися до неповнолітніх лише як додаткове покарання (ч. 2 ст. 98 КК). 9. Проектом пропонується створення нового органу державної влади – служби пробації. При цьому до проекту не додано фінансово-економічне обґрунтування, яке вимагається відповідно до ч. 3 ст. 91 Регламенту Верховної Ради України, хоча є очевидним, що реалізація положень проекту, пов’язаних з утворенням цієї служби, потребує значних видатків з Державного бюджету України. Виходячи з викладеного вважаємо, що поданий законопроект не може бути прийнятий у запропонованому вигляді. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про пробацію» Міністр Олександр Лавринович 2. Мета і шляхи її досягнення Проект Закону ставить за мету впровадження в Україні пробації як системи наглядових та соціально-виховних заходів, які застосовуються за рішенням суду та відповідно до закону до осіб, які притягаються або яких притягнуто до кримінальної відповідальності. Проект підготовлено з урахуванням міжнародного досвіду у сфері кримінального судочинства, виконання покарань та соціальної роботи з особами, що вчинили злочини. Проектом Закону передбачається перейменування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, у центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. Новелою законопроекту є те, що однією із функцій органів пробації буде складання досудових доповідей, тобто письмове забезпечення суду інформацією, що характеризуватиме особу, яка притягається до кримінальної відповідальності. Досудова доповідь буде містити соціально-психологічну характеристику, оцінку ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, висновок щодо можливості виправлення правопорушника без обмеження волі або позбавлення волі на певний строк. Окрім цього, проектом Закону передбачається, що однією із функцій органів пробації буде здійснення нагляду та проведення з клієнтами пробації соціально-виховної роботи. Ця робота буде проводиться за індивідуальним планом з урахуванням оцінки ризиків вчинення клієнтом пробації нових кримінальних правопорушень та передбачатиме диференційований підхід при наданні консультативної, психологічної та інших видів допомоги, сприятиме працевлаштуванню, залученню до навчання, участі у виховних заходах та соціально корисній діяльності. Необхідно зауважити, що певні елементи пробації вже існують в чинному законодавстві. Так, до наглядової пробації можна віднести функції кримінально-виконавчої інспекції, яка відповідно до статті 10 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» виконує покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт та здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням. Проектом Закону пропонується, що органи пробації під час наглядової пробації будуть реалізовувати пробаційні програми, що призначатимуться за рішенням суду т | |
| Просмотров: 518 | Загрузок: 9 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |