| Главная » Файлы » Мои файлы |
План створення магазину чоловічого одягу:
| [ Скачать с сервера (33.5 Kb) ] | 10.08.2017, 20:29 |
| 1.Для відкриття магазину необхідно мати певний капітал. 2. Скласти бізнес-план, без нього - нікуди. Скласти його можна самому, а можна найняти для цього людей з фаховою освітою. Але ідея ця - не найкраща. Адже, як дилетант без цього самого утворення, ви цей геніальний і професійний план просто не зрозумієте. Тому, план я пропоную скласти за такою схемою: • Витрати на оренду приміщення для зберігання й продажу товару (реалізації послуг). • Необхідна кількість товару + кількість витрат на його закупівлю (прайс на послуги). • Список можливих постачальників продукції (послуг). • Список необхідного устаткування. • Витрати на покупку або оренду необхідного устаткування. • Кількість необхідної робочої сили(персонал) й витрати на її втримування. • Ідея рекламної кампанії для розкручування й залучення клієнтів. • Витрати на рекламну компанію. 3.Місце торгової точки. 4.Торговельні документи, оформлені відповідно до чинного законодавства. Отже, розберемо кожний пункт плану викладеного вище й проаналізуємо всі умови ефективного функціонування “нашого” магазину продажу чоловічого одягу з правової позиції. Необхідно розпочати з врегулювання зобов’язально-правових відносин між власниками майбутнього магазину(Олійника Олександра Анатолійовича, Сербіної Тетяни Володимирівни та товариства з обмеженою відповідальністю «Корона»). Їхні відносини мають бути врегульовані договором про спільну діяльність(ст.1130ЦК України), але, оскільки сторони(учасники)беруть зобов’язання обєднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку, то в даному випадку має місце договір простого товариства(ст.1132ЦК України). Відносини за цим договором регулюються параграфом 2глави 77. Відповідно до ч.1ст.1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності(ч.2ст.1131 ЦК України). Місце тогової точки. Приміщення під магазин може бути у приватній власності або орендованим. В нашій ситуації доцільніше буде використовувати орендоване приміщення, оскільки: - по-перше, власники майбутнього магазину, зокрема Олійник Олександр Анатолійович, Сербіна Тетяна Володимирівна, є початківцями, це їхня перша власна справа й у них немає достатнього досвіду управління таким обєктом; - по-друге, для того, щоб притбати приміщення у приватну власність необхідно мати чималий капітал, якого може не вистачити, бо магазин ще потрібно належним чином обладнати, вчасно виплачувати зарплату працівникам та сплачувати податки, крім того бувають різні форс-мажорні обставини; -по-третє,у питанні з приміщенням треба дивитись у майбутнє,тобто спільна діяльність Олійника Олександра Анатолійовича, Сербіної Тетяни Володимирівни та товариства з обмеженою відповідальністю «Корона» не буде постійною і рано чи пізно приміщення магазину треба буде поділити,можливо навіть у судовому порядку, а орендоване приміщення не викличе ніяких матеріальних суперечок. Приміщення в оренду Якщо власного приміщення для торгівлі немає, то його можна взяти в оренду. Причому орендувати можна як все приміщення, так і його частину. Правила оренди приміщень регулює параграф 4 глави 58 ЦК України. Договір оренди обов'язково повинен бути укладений у письмовій формі. Здати приміщення в оренду може власник або його довірена особа. Права довіреної особи повинні бути підтверджені документально (довіреністю). Звичайно в договорі вказують призначення орендованого приміщення, і орендар не має права використовувати його в інших цілях. Наприклад, якщо в договорі сказано, що приміщення буде використано під магазин, організувати там перукарню не можна. Інакше орендодавець може відмовити в оренді. У договорі доцільно узгодити термін, з якого ви збираєтеся використовувати приміщення за призначенням, тобто торгувати. Це важливо, якщо приміщення вимагає певної підготовки. Наприклад, потрібно провести косметичний ремонт, змонтувати обладнання. Якщо цей термін не визначено, орендодавець має право вимагати сплати орендної плати з моменту передачі приміщення. Одне з найважливіших умов договору оренди – це розмір орендної плати. Зазвичай його визначають за угодою між орендарем та орендодавцем і обчислюють: – Чітко визначеною сумою платежу на місяць (квартал, рік); – Виходячи з вартості оренди 1 кв. м (наприклад, 1500 грн. за 1 кв. м). У цьому випадку важливо вказати точну площу орендованого приміщення. Закон не встановлює граничних термінів для оренди приміщень. Тому сторони договору можуть укласти його на будь-який термін: – Певний (наприклад, шість місяців, один рік і т. п.); – Невизначений (вказують тільки дату початку строку дії договору). Якщо договір укладений на конкретний термін, в ньому можна передбачити можливість його продовження (пролонгації). Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму,то , за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк,який був раніше встановлений договором. Договір, укладений на невизначений строк, кожен його учасник може розірвати у будь-який момент. Але про свій намір він повинен письмово повідомити контрагента заздалегідь. Термін такого повідомлення зазвичай погоджують у договорі (наприклад, не пізніше двох місяців до передбачуваної дати розірвання). Якщо ж у договорі такий термін не визначений, слід звернутися до терміну, встановленого законом. Він становить три місяці . Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди(їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки ,підлягає державній реєстрації. Якщо договір пройшов державну реєстрацію, то повинні бути зареєстровані і всі можливі зміни його умов. Наприклад: – Зміна порядку користування приміщенням; – Зміна порядку оплати; – Зміна розміру орендної плати; – Зміна терміну дії договору. В іншому випадку угода про зміну умов договору не буде мати сили. Передачу приміщення оформляють передавальним актом .Його складають у письмовому вигляді у двох примірниках. Один залишається в наймодавця, другий в наймача. В акті слід докладно описати передане приміщення: вказати його місцезнаходження, загальну площу, кількість окремих приміщень, а також його стан. Якщо є недоліки, їх потрібно перерахувати. При поверненні приміщення після того, як термін оренди закінчиться, це позбавить наймача від претензій наймодавця щодо стану приміщення. Разом з приміщенням орендодавець має передати його план (його складає Бюро технічної інвентаризації – БТІ). У ньому зазначено точні розміри та межі всіх переданих приміщень. Якщо ви орендуєте частину приміщення, на плані слід вказати, яку саме, тобто виділити межі орендованого приміщення. Якщо в приміщенні є обладнання і воно також передається в оренду, це слід відобразити в передавальному акті. А саме: привести перелік обладнання, вказати його технічний стан, комплектність тощо. Приміщення у власності У вас обов'язково повинні бути документи на приміщення: – Свідоцтво про право власності (якщо приміщення належить вам); – Договір оренди (якщо приміщення передано в тимчасове користування). Щоб придбати приміщення у власність, вам потрібно укласти з його продавцем договір купівлі-продажу. Він повинен бути складений у письмовій формі і підписаний продавцем і покупцем. Врахуйте, продавцем може бути тільки власник приміщення. Якщо від його імені виступає довірена особа, його повноваження мають бути підтверджені документально (довіреністю). Договір купівлі-продажу приміщення вступить в силу тільки після того, як буде зареєстрований у відомстві з реєстрації прав на нерухоме майно та угод з ним. Після реєстрації ви отримаєте свідоцтво про право власності на придбане приміщення. При покупці житлового приміщення процес державної реєстрації проходить у два етапи: – Реєстрація договору купівлі-продажу; – Реєстрація права власності на житлове приміщення. Для реєстрації договору купівлі-продажу слід звернутися в територіальне відомство з реєстрації прав на нерухоме майно та угод з ним і подати документи: – Заяву з проханням про реєстрацію договору купівлі-продажу; – Договір купівлі-продажу; – Документи на приміщення (свідоцтво про власність, план БТІ, довідка з РЕУ про зареєстрованих мешканців); – Документи, які підтверджують повноваження осіб за угодою (для фірми – установчі документи, свідоцтво про постановку на облік в податковому органі, свідоцтво про реєстрацію юридичної особи, довіреність або наказ про призначення особи, уповноваженої укласти договір; для підприємця – паспорт); – Документ про сплату держмита .На підтвердження реєстрації на всіх оригіналах договору проставляється штамп. Після того як договір буде зареєстрований, проводять реєстрацію права власності на житлове приміщення. Для цього в територіальне відомство з реєстрації прав на нерухоме майно та угод з ним потрібно подати: – Заяву про державну реєстрацію права власності; – Оригінал зареєстрованого договору купівлі-продажу; – Документ про оплату. Співробітник відомства повинен зареєструвати ці документи і видати вам розписку в отриманні. У ньому вказують повний перелік зданих документів і дату їх прийняття. Подати документи на реєстрацію договору та права власності ви можете одночасно. Реєстрація повинна бути проведена в місячний термін з дня подачі документів. Після оформлення документів та реєстрації права власності вам видадуть свідоцтво про право власності на приміщення. Свідоцтво підтверджує ваше право розпоряджатися приміщенням на свій розсуд: використовувати для власних потреб, здати в оренду, продати. Майте на увазі, тільки після отримання свідоцтва про право власності можна змінювати призначення приміщення. При покупці нежитлового приміщення реєструють тільки право власності на нього. Договір купівлі-продажу реєструвати не потрібно. Проте укласти його необхідно, так як він знадобиться вам при реєстрації права власності на приміщення. Порядок реєстрації права власності на нежитлове приміщення такої ж, як і при покупці житлового приміщення. Залежно від місця розміщення магазина до нього пред'являють певні вимоги. Розмістити магазин можна: – В окремо розташованій будівлі; – У вбудованому приміщенні; – У прибудованому приміщенні. Магазини, розташовані в окремо розташованих будинках, – це, як правило, великі універмаги і торгові центри. Такий магазин розрахований на велику кількість покупців і тому повинен мати великі торгові площі, місткі складські приміщення, власну каналізаційну систему. У них продають максимально можливий асортимент товарів: продукти харчування, товари для дому, побутову техніку. Крім продажу товарів такі торгові центри можуть надавати й інші послуги (кінозали, кафе, хімчистки, перукарні та ін.) Якщо ваш магазин являє собою великий торговий комплекс площею більше 1000 кв. м, він повинен розташовуватися віддалено від житлових будинків (мінімальна відстань – 50 метрів). Крім того, для паркування машин відвідувачів повинна бути стоянка. Магазин можна розмістити і в приміщенні житлового будинку. Зазвичай воно спочатку призначено під магазин. У ньому виділено торговий зал, відведено місце під підсобні та складські приміщення. При необхідності їх можна обладнати підйомниками для переміщення товару. Від розмірів приміщення буде залежати асортимент товару, що продається. Якщо приміщення достатньо велике, то і товар може бути різноманітним. Якщо ж площа приміщення невелика, то краще спеціалізуватися на продажі певного виду товарів, наприклад продовольчих, господарських чи електротоварів. У будь-якому випадку площа магазину, що знаходиться в прибудованому або вбудованому приміщенні, не повинна бути більше 1000 кв. м. Ще один вид вбудованих магазинів – це так звані магазини в квартирі. Його ви можете створити, переобладнавши звичайну квартиру. Щоб відкрити магазин у квартирі, необхідно: – Отримати згоду мешканців будинку; – Перевести приміщення в нежитловий фонд; – Обладнати окремий вхід; – Вивести з квартири газопровід. Згода мешканців будинку вам необхідно отримати у двох випадках: – Коли в квартирі передбачається обладнати магазин (закон іменує це перекладом приміщення з житлового фонду в нежитловий); – Якщо змінюється цільове призначення приміщення (наприклад, якщо замість дитячого саду, розміщеного в житловому будинку, планується відкрити магазин). Якщо ви купуєте в житловому будинку приміщення, в якому вже був магазин, то просити згоду мешканців не потрібно. Згода мешканців будинку слід оформити протоколом зборів мешканців. У ньому має бути сказано, що мешканці не заперечують проти переобладнання квартири під магазин. Цей документ необхідно представити в комісію при територіальній житлової інспекції. Рішення про переведення приміщення в нежитловий фонд вживає місцева влада. Контролює порядок прийняття цих рішень міська житлова інспекція. Обладнання окремого входу – ще одна обов'язкова умова, щоб відкрити магазин у житловому будинку. Зазвичай вхід в магазин розташовують в торці або з зовнішнього боку будинку (тобто в стороні від житлових під'їздів). Це необхідно для того, щоб робота магазину не заважала мешканцям. Магазини в квартирі мають невеликий торговий зал. Часто це єдине приміщення. Складське приміщення зазвичай невелике або повністю відсутня. Розраховані такі магазини на обслуговування невеликої кількості покупців і спеціалізуються на продажу товару певного виду (наприклад, продуктів харчування, косметичних товарів). Однак такий магазин не може бути спеціалізованим рибним або овочевим. 4.Торговельні документи. Для відкриття торгової точки необхідно мати певний пакет документів, що дозволить здійснювати продаж товарів(у нашому випадку чоловічого одягу). | |
| Просмотров: 446 | Загрузок: 12 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |