| Главная » Файлы » Мои файлы |
Пальпація органів черевної порожнини
| [ Скачать с сервера (119.5 Kb) ] | 20.09.2017, 22:44 |
| Пальпація органів черевної порожнини проводиться за суворо визначеним планом, починаючи з більш доступних для пальпації ділянок. Цей порядок наступний: спочатку прощупується сигмоподібна кишка, потім сліпа, кінцевий відрізок клубової кишки, червоподібний відросток, висхідна та низхідна частини ободової кишки, шлунок, поперечна ободова кишка, печінка, підшлункова залоза, селезінка і, нарешті, нирки. Ця вимога постійного суворого порядку при глибокій пальпації живота і є причиною третьої назви методу Образцова і Стражеско — «методична пальпація». Пропальпувавши кишку, визначають її локалізацію, рухливість, болючість, консистенцію, діаметр, стан поверхні (гладка, бугриста), наявність чи відсутність урчання при пальпації. Пальпація сигмовидной кишки. Перший момент — установка рук. Пальці кладуть у лівій клубовій ділянці на межіі середньої і зовнішньої третини лінії, що з'єднує пупок з передньою верхньою остю клубової кістки, паралельно довготі сигмовидної кишки (розташовується ліворуч зверху вниз і вправо). Другий момент — під час вдиху хворого поверхневим рухом пальців правої руки в напрямку до пупка створюють шкірну складку для вільного їх ковзання . Третій момент — під час видиху пальці плавно занурюють у черевну порожнину. Четвертий момент — досягнувши задньої черевної стінки, сковзають по ній перпендикулярно до довготи сигмовидної кишки в напрямку від пупка до передньої верхньої ості клубової кістки (ліктьовий край мізинця разом з ліктьовим краєм нігтьової фаланги четвертого пальця правої руки перекочуються через сигмовидну кишку. Сигмовидна кишка не прощупується: при надмірному здутті живота; у гладких людей; при довгій брижейці і надмірній рухливості кишки. Властивості сигмовидної кишки в нормі: гладкий, щільнуватий циліндр товщиною у великий чи вказівний палець хворого, безболісний при пальпації, без буркотіння, зміщається в той чи інший бік в межах 3—5 см, з майже невідчутною перистальтикою. Пальпація сліпої кишки Сліпа кишка розташована в правій клубовій ділянці, на межі середньої і зовнішньої третини правої лінії, що з'єднує пупок з передньою верхньою остю клубової кістки. Перший момент - установка пальців. Долоню кладуть на праву клубову ділянку так, щоб лінія напівзігнутих складених разом пальців правої руки йшла паралельно довготі сліпої кишки. Основа кисті спрямована до латетерального відділу живота. Другий момент – зрушення шкіри в напрямку до пупка поверхневим рухом пальців і утворення складки. Третій момент — занурення пальців у черевну порожнину на видиху до задньої стінки живота. Четвертий момент — ковзний рух напівзігнутих пальців по задній черевній стінці перпендикулярно довготі кишки. При цьому пальці перекочуються по сліпій кишці, що відчувається в 80—85% випадків у вигляді гладкого помірно пружьоного і злегка рухомого — (2—2,5 см), дещо розширюючогося донизу циліндру із закругленим дном, шириною 3—4 см, що буркотить при натисненні на нього . Пальпація кінцевої частини клубової кишки. При пальпації кінцевого відрізку клубової кишки напівзігнуті пальці правої руки встановлюють паралельно довготі цього відрізка (пальці розташовують трохи нижче linea interspinalis на межі зовнішньої і середньої треті цієї лінії). Під час вдиху хворого поверхневим рухом пальців догори створюють шкірну складку. Під час видиху занурюють пальці в черевну порожнину, притискують кінцевий відрізок клубової кишки до задньої черевної стінки і зісковзують з нього. Червоподібний відросток пальпується у 10% випадків, дещо вище чи нижче кінцевого відрізку клубової кишки й паралельно йому, у вигляді тонкого безболісного циліндру товщиною 1,1-1,5 см, не змінюючого консистенцію, без буркотіння. Пальпація висхідної та нисхідної частини ободової кишки. При пальпации застосовують бімануальну пальпацію. Кисть левой руки підкладається під ліву, а потім і праву половину попереку, а пальцями правої руки проводять за загальними правилами пальпацію до виникнення відчуття доторкання з лівою рукою та ковзають кзовні перпендикулярно вісі кишки. Напівзігнуті в суглобах і зімкнуті разом пальці правої руки встановлюють в область правого і лівого фланків, по краю прямого м'язу живота, паралельно кишці, у місці її переходу в сліпу чи сигмовидную кишку. Пальпація шлунка. Проводиться, як правило, у лежачому положенні хворого, однак усе-таки варто пальпувати й у стоячому положенні незважаючи на велике напруження при цьому черевної стінки, так як тільки в цьому положенні вдається прощупати малу кривизну і високо розташовані пухлини воротаря. Велику кривизну шлунка шукають з обох боків від середньої лінії тіла на 2—3 см вище пупки. Досліджуючий чотирма складеними разом і напівзігнутими пальцями правої руки відтягає шкіру живота догори на вдиху хворого, спричинюючи тиск на шкіру передньої черевної стінки. Під час видиху пацієнта кінчики пальців занурюють у черевну порожнину і по досягненні хребта ковзають ними зверху довниз. Велика кривизна шлунка визначається у вигляді валика, що лежить на хребті і з боків від нього. Якщо валик не прощупується, зміщують пальці то вище, то нижче доти, доки велика кривизна не буде виявлена. Тим же способом, але трохи вище прощупується при опущенні шлунка і мала кривизна, що також являє собою валик, який проходить поперечно по хребту. Велику кривизну шлунка в здорових людей вдається прощупати в 50—60% випадків, малу кривизну — при опущенні шлунка. Пальпація воротаря. Воротар звичайно знаходять у трикутному просторі, утвореному нижнім краєм печінки, праворуч від середньої лінії, середньою лінією тіла і поперечною лінією, проведеною на 3—4 см вище пупки в області правого прямого м'яза живота. Воротар має косий напрям знизу зліва догори і вправо. Пальпуючі пальці рухаються в перпендикулярному йому напрямку, тобто зліва зверху вниз і вправо. Прощупується воротар у 20—25% випадків, у вигляді тонкого циліндру. При перекочуванні воротаря під пальцями іноді відчутно слабке урчання, що нагадує мишачий писк. Визначення положення нижньої межі шлунка. Перкуторний метод. Досліджуваний знаходиться в лежачому положенні. Визначення межі між кишківником і шлунком полягає в розмежуванні області низького тимпанічного звуку шлунка від області високого тимпаніту кишок. Проводиться за допомогою слабкої перкусії, краще перкутувати способом В. П. Образцова, примушуючи палець, що вдаряє, зісковзувати з бічної поверхні сусіднього пальця. Метод перкуторної пальпації за В. П. Образцовим. Полягає у визначенні положення нижньої границі шлунка за шумом плеску. Шум плеску виходить лише при одночасному перебуванні в шлунку газу і рідини. Хворий лежить на спині. Ліктьовим краєм лівої кисті досліджуючий надавлює на область мечоподібного відростку для того, щоб наявний у шлунку газ розташувався спереду рідини. Шум плеску викликається швидким постукуванням чотирма напівзігнутими пальцями правої руки по стінці живота. Ударні рухи пальцями проводяться таким чином, що відсунувши дещо шкіру догори, роблять ударні рухи пальцями. Необхідно підкреслити, що шляхом визначення шуму плеску можна судити про евакуаторну функцію шлунка. У здорових людей шум плеску викликається тільки після прийому рідини. Якщо шум плеску визначається через 7—8 годин і більше після останнього прийому рідини, це вказує на зниження евакуаторної здатності (найчастіше при стенозі воротаря) або на значну секрецію (гастросукорею). Метод пальпаторной аускультації (стетоакустической пальпації). Проводять у такий спосіб. Хворий лежить на спині. Стетоскоп поміщають під лівою реберною дугою, під ділянкою простору Траубе. Одночасно пальцем роблять терущі рухи по черевній стінці, що поступово віддаляються від стетоскопа. Поки палець пересувається в зоні, що відповідає місцю розташування шлунка, у стетоскопі чутно шурхіт, що відразу зникає, як тільки палець виходить за межі зони шлунка. Пальпація поперечної ободової кишки. Кишка прощупується у вигляді горизонтального циліндра в області мезогастрію вище пупка. Пальпується в 70% випадків. Спочатку визначається велика кривизна шлунка, так кишка має довгу брижейку, яка знаходиться на нижчележачих петлях кишок і зв'язана зі шлунком за допомогою lig. gastrocolicum, положення її змінюється в залежності від положення шлунка. Потім, відступивши на 2 — 3 см донизу, покласти праву руку чи обидві руки з напівзігнутими пальцями з боків білої лінії живота і, відсунувши шкіру трохи догори, поступово занурюють руки, користуючись розслабленням черевного преса при видиху, аж до зіткання із задньою стінкою живота. Дійшовши до задньої стінки, ковзають по ній донизу й у випадку прощупування кишки знаходять її у вигляді дугоподібного і поперечного циліндра помірної щільності, товщиною 2—2,5 см, що злегка зміщується догори і вниз, без буркотіння, безболісного. | |
| Просмотров: 1072 | Загрузок: 12 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |