| Главная » Файлы » Мои файлы |
Пацієнт та його правовий статус.
| [ Скачать с сервера (45.9 Kb) ] | 15.09.2017, 10:14 |
| 1. Пацієнт та його правовий статус. Правовий статус законних представників. Будь-яка особа, що звернулася по медичну допомогу або скористалася нею, — незалежно від того, в якому вона стані: хвора, здорова чи погодилася на медико-біологічні дослідження, — є пацієнтом. Серед міжнародних нормативних документів, що регулюють правовий статус пацієнта, можна виділити такі: Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права,Європейська соціальна хартія, Лісабонська декларація про права пацієнта. Норми міжнародних правових документів були включені до вітчизняного законодавства, а саме до: Конституції України, Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р., Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 р., Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р., Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19 листопада 1992 р., Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного бла- гополуччя населення» від 24 лютого 1994 р., Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 р. Аналіз чинного законодавства дає змогу виокремити кілька груп прав та обов’язків пацієнта. До першої групи належать основні права та обов’язки договірних правовідносин: право на забезпечення кваліфікованою медичною до помогою, право на збереження лікарської таємниці, право вимагати роз’яснення діагнозу, методів лікування і можливих наслідків, право на надання згоди на медичне втручання, обов’язок повідомити необхідні відомості про стан свого здоров’я, обов’язок оплатити надану медичну послугу тощо. До другої групи входять права та обов’язки, закріплені за окремими категоріями пацієнтів: право матері на перебування в стаціонарі з дитиною, яка потребує догляду, право на участь у медичному експерименті тощо. Третю групу становлять права та обов’язки, які в договорі про надан- ня медичних послуг є додатковими, виконують допоміжну функцію щодо головного змісту зобов’язань: зберігання речей, харчування в стаціонарних лікувальних установах. Права пацієнта — основні права людини, яка потребує медичної допомоги для охорони власного здоров’я та життя, з точки зору забезпечення доступу до медичного обслуговування, рівноправності, якості та ефективності такої допомоги. Відповідно до чинного законодавства України пацієнт має право на: охорону здоров’я, повагу честі та гідності, вибір лікаря, у тому числі сімейного і лікуючого лікаря, з урахуванням його згоди, а також вибір лікувально-профілактичної установи відповідно до договорів обов’язкового і добровільного медичного страхування; обстеження, лікування в умовах, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам; проведення на його прохання консиліуму і консультацій інших фахівців; полегшення болю, пов’язаного із захворюванням і медичним втручанням, доступними способами і засобами; збереження таємниці про факт звернення по медичну допомогу, про стан здоров’я, діагноз та результати, отримані при його обстеженні і лікуванні; інформовану добровільну згоду на медичне втручання; відмову від медичного втручання, крім невідкладних випадків, коли є наявною реальна загроза життю; одержання інформації про свої права й обов’язки, стан свого здоров’я, а також на вибір осіб, яким в інтересах пацієнта може бути передана інформація про стан його здоров’я; безпосереднє ознайомлення з медичною документацією; одержання медичних та інших послуг у рамках програм добровільного медичного страхування; допуск адвоката або іншого законного представника для захисту його прав; допуск священнослужителя, а в лікарні — на надання умов для відправлення релігійних обрядів, у тому числі на надання окремого приміщення, якщо це не порушує внутрішній розпорядок лікувально- профілактичного закладу; відшкодування збитків у випадку заподіяння шкоди його здоров’ю при наданні медичної допомоги; оскарження неправомірних дій. Право на високоякісне медичне обслуговування. Будь-яка особа має право на отримання якісної медичної допомоги чи послуги без будь-яких обмежень. Надання такої допомоги має проводитися виключно в інтересах здоров’я пацієнта лікарем, який має право приймати професійні медичні та етичні рішення незалежно від стороннього впливу. Лікування пацієнтів в Україні має здійснюватися відповідно до загальноприйнятих медичних принципів з урахуванням рекомендацій протоколів та стандартів надання медичної допомоги за будь-якою спеціальністю. Право на свободу вибору. Пацієнт та його представник за відповідними повноваженнями мають право вільно вибирати і змінювати лікаря, лікарню чи інший заклад охорони здоров’я, незалежно від того, чи перебувають вони в приватному або державному секторі. На будь-якому етапі діагностики чи лікування пацієнт має право звернутися для консультації до іншого лікаря, а також самостійно приймати рішення щодо необхідності проведення діагностики, лікування, профілактики. Вислухавши рішення пацієнта, лікар повідомляє йому про ймовірні наслідки прийнятого рішення для життя та здоров’я. Надаючи згоду на медичне втручання, пацієнт (представник пацієнта) має отримати вичерпну інформацію про цілі, очікувані результати та ймовірні ускладнення щодо запропонованих методів діагностики та лікування, а також відмовитися від подальшої діагностики чи лікування у будь-який момент. Право на отримання інформації та збереження конфіденційності. Розголошення інформації про стан здоров’я пацієнта може спричинити тяжкі наслідки для його життя та здоров’я. Тому така інформація є конфіденційною (лікарська таємниця) та охороняється законом навіть після смерті особи. У виняткових випадках нащадки можуть отримати право доступу до інформації, що стосується ризику спадкових захворювань. Конфіденційна інформація може бути розголошена тільки у випадку, якщо пацієнт надасть згоду або таке розголошення прямо передбачено законом. Міжнародні нормативні документи передбачають передання медичної конфіденційної інформації іншим закладам охорони здоров’я в міру необхідності, якщо пацієнт не дав прямої згоди. Проте чинним законодавством України цього не передбачено. Пацієнт має право на отримання інформації щодо стану свого здоров’я, поданої у зрозумілій формі. За бажанням пацієнта інформація про стан його здоров’я може йому не надаватися. Про таке волевиявлення пацієнта необхідно зробити відповідний запис у первинній медичній документації. У виняткових випадках інформація може бути прихована від пацієнта за наявності достатніх підстав для припущення, що така інформація створить серйозну загрозу його життю чи здоров’ю. Пацієнт має право вибирати свого представника, якому слід повідомляти відомості про стан здоров’я пацієнта. Право на підтримку та захист. Пацієнт має право скористатися духовною чи моральною підтримкою, включаючи допомогу служителя будь-якої релігійної конфесії, або відхилити її. Захист порушених прав пацієнт може вчиняти самостійно або із залученням фахівців. Обов’язки пацієнта. Відповідно до норм чинного законодавства пацієнт зобов’язаний: піклуватися про своє здоров’я та здоров’я дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян; виявляти в спілкуванні з медичними працівниками повагу і такт; повідомляти лікарю всю інформацію, необхідну для встановлення діагнозу і лікування захворювання; після надання згоди на медичне втручання неухильно виконувати всі розпорядження лікуючого лікаря. У разі відмови від запропонованих методів обстеження чи лікування, підписати відмову від медичного втручання; дотримуватися правил внутрішнього розпорядку лікувальної установи, де він перебуває; співпрацювати з лікарем при одержанні медичної допомоги; негайно інформувати лікаря про зміну стану свого здоров’я в процесі діагностики і лікування; негайно звертатися до лікаря у разі підозри на наявність або за наявності захворювання, що представляє небезпеку масового поширення; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; подавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які перебувають у загрозливому для їх життя і здоров’я стані; не починати дій, здатних порушити права інших пацієнтів. Лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпо- рядку закладу охорони здоров’я, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров’ю населення. Відповідальність пацієнта. Пряме порушення договірних правовідносин у медичній сфері з боку пацієнта тягне за собою настання юридичної відповідальності. Пацієнта може бути притягнуто до цивільно-правової або кримінальної відповідальності. Звернутися до суду із позовом проти пацієнта в рамках цивільного або господарського судочинства має право керівник лікувальної установи, щодо якої з боку пацієнта були вчинені такі дії: порушення прав медичних працівників на повагу честі, гідності, ділової репутації або псування ділової репутації (іміджу) лікувального закладу; порушення прав інших пацієнтів на забезпечення якісною, своєчасною та безпечною медичною допомогою; введення в оману співробітників лікувально-профілактичних закладів при наданні персональних відомостей, що потягло за собою надання документів, у тому числі суворої звітності, із неправдивими даними; псування матеріально-технічної бази лікувальної установи із відмовою пацієнта компенсувати матеріальні збитки; порушення строків та порядку розрахунку за надані медичні послуги. Так, у разі неповідомлення медичних працівників щодо підозри чи наявності висококонтагеозного захворювання, яке стало причиною зараження медичних працівників та інших пацієнтів, залежно від виду захворювання та ступеня тяжкості завданої шкоди пацієнта буде притягнуто або до цивільно- правової, або до кримінальної відповідальності. При зверненні до лікувально-профілактичного закладу пацієнт має надати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, для внесення правильних відомостей про особу до паспортної частини первинної медичної документації. За надання документів з неправдивими даними, в яких засвідчено тимчасову непрацездатність або медичні висновки, що подаються до МСЕК при встановленні групи інвалідності, законодавством України передбачено адміністративну та кримінальну відповідальність для медичних працівників. Вчинене пацієнтом псування матеріально-технічних цінностей лікувальної установи, як випадкове, так і свідоме, має відображатися в акті, складеному в присутності свідків та засвідченому їхніми підписами. Якщо на вимогу лікувальної установи компенсувати матеріальні збитки пацієнт відмовляється, необхідно подати позов до суду із вимогою відшкодувати завдані збитки. У розділі ІІ особливої частини Кримінального кодексу України є низка статей, за якими пацієнта, який вчинив протиправні дії щодо медичних працівників або пацієнтів чи інших осіб, може бути притягнуто до кримінальної відповідальності. [9,с.356] Як свідчить досвід, медичні працівники найчастіше не обізнані щодо того, хто саме може бути законним представником пацієнта, а також щодо переліку документів, які підтверджують повноваження представника, обсяг його прав, обов’язків та відповідальності. Відповідно до Глави 17 ЦКУ під представництвом розуміють п | |
| Просмотров: 587 | Загрузок: 19 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |