| Главная » Файлы » Мои файлы |
основні проблеми та шляхи їх подолання
| [ Скачать с сервера (102.0 Kb) ] | 05.04.2017, 14:39 |
| Анотація Падох О.І. Вища рада юстиції: основні проблеми та шляхи їх подолання У статті аналізуються проблемні питання правового статусу Вищої Ради юстиції та обґрунтовуються пропозиції щодо підвищення ефективності правового регулювання в цій сфері. Ключові слова: правовий статус Вищої ради юстиції; склад Вищої ради юстиції; функції та повноваження Вищої ради юстиції. Падох О.И. Высший совет юстиции: основные проблемы и пути их преодоления В статье анализируются проблемные вопросы правового статуса Высшего совета юстиции и обосновываются предложения по повышению эффективности правового регулирования в этой сфере. Ключевые слова: правовой статус Высшего совета юстиции; cостав Высшего совета юстиции; функции и полномочия Высшего совета юстиции. Padoh O.I. The High Council of Justice: basic problems and possible solutions This article analyzes the problematic issues of the legal status of the High Council of Justice and justified proposals for improving the efficiency of regulation in this area. Keywords: legal status of the High Council of Justice; the High Council of Justice; the functions and powers of the High Council of Justice. Актуальність теми даного наукового дослідження зумовлена необхідністю з’ясування проблемних питань правового статусу Вищої ради юстиції (далі – ВРЮ), порядку її формування, основних її функцій та повноважень з урахуванням рекомендацій Венеціанської комісії та реалій української судової системи, а також виявлення можливих перспектив і напрямів удосконалення правового регулювання цієї сфери суспільних відносин. Метою цієї роботи є розкриття основних проблем в правовому статусі ВРЮ, а також формулювання і обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності її діяльності. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання: розкрити зміст правового статусу ВРЮ в українській державі; розглянути основні функції та повноваження ВРЮ; визначити оптимальний склад ВРЮ; проаналізувати основні рекомендації Венеціанської комісії та Ради Європи; розробити науково обґрунтовані пропозиції з удосконалення нормативно-правового регулювання даної сфери правовідносин. До питань правового статусу ВРЮ зверталися ряд дослідників, серед яких: Долежан В.В., Ігонін Р.В., Колесниченко В.М., Коліушко І., Кривенко В.В., Крусян А.Р., Марчук О.Л., Назаров І.В., Татьков В.І., Шукліна Н.Г. та ін І. Формування нового інституту в системі правосуддя – ВРЮ Варто зазначити, що Україна повністю виконує зобов’язання, викладені у Висновку № 190 (1995 р.) Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо заяви України на вступ до Ради Європи, пункт VIII якого передбачає, що в Україні буде “забезпечена незалежність судової влади відповідно до стандартів Ради Європи, зокрема стосовно призначення та перебування на посадах суддів” [4]. З урахуванням цього Висновку Конституція України передбачила створення в державі Вищої ради юстиції, яку офіційно утворено було у 1998 році при прийнятті спеціального Закону України “Про Вищу раду юстиції”. Слід відзначити, що, аналізуючи діяльність новоутвореної Вищої ради юстиції, експерти Венеціанської комісії Джозеф Пуллічіно, Торфасон та Ганна Сухоцька у своїх висновках від 4 січня 2000 р. і 3 липня 2001 р. визначили, що метою створення таких інституцій, як Вища рада юстиції, є захист незалежності суддів шляхом ізолювання їх від надмірного тиску з боку інших гілок влади в державі у питаннях призначення суддів і здійснення дисциплінарних функцій. За роки, що минули, діяльність Вищої ради юстиції була спрямована на здійснення судово-правової реформи, забезпечення функціонування судової гілки влади, формування незалежного суддівського корпусу, забезпечення незалежності суддів при здійсненні правосуддя, а також на утвердження в суддівських лавах законності, чесності та неупередженості. За цей час Вищою радою юстиції внесено Президентові України подання про призначення на посади суддів стосовно 1073 осіб, стосовно 95 осіб відмовлено у внесенні таких подань у зв’язку із непідготовленістю працювати на посадах суддів, 495 суддів призначено на адміністративні посади, 6 суддям – відмовлено. Стосовно 59 суддів внесені подання про звільнення з посад за порушення присяги. За цей час до Вищої ради юстиції надійшло 27 420 звернень. З огляду на багаторічний досвід роботи В. Колесниченко, Голова ВРЮ, зазначає, що можна дійти висновку, що Вища рада юстиції стала важливим і необхідним органом у справі забезпечення добору кандидатів на посади суддів, їх відповідальності на якісно новому рівні. Закріплений у Конституції України та чинному законодавстві правовий статус Вищої ради юстиції обґрунтовується представництвом у ній інтересів усіх органів державної влади, у тому числі виконавчих, і природою здійснюваних нею функцій – державного управління у сфері формування суддівського корпусу, участі в адмініструванні судів, дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів, що належить до публічних завдань держави. Це обумовлює незалежну, непідконтрольну і непідзвітну сутність Вищої ради юстиції. Наразі можна впевнено стверджувати, що Вища рада юстиції є важливим чинником у становленні демократичної судової влади в Україні, реалізації судової реформи, забезпеченні незалежності судів і суддів, впровадженні міжнародних стандартів при формуванні судового корпусу, а в підсумку – забезпеченні права наших громадян на справедливий судовий захист та верховенства права [9; с. 8, 10]. ІІ. Статус Вищої ради юстиції У Конституції України функції та порядок формування складу Вищої ради юстиції урегульовано в розділі VIII “Правосуддя”. Це свідчить про те, що Верховна Рада намагалася зробити ВРЮ одним із провідних конституційних органів національної системи судової влади – основним гарантом неупередженого і справедливого судочинства в нашій державі. При утворенні Вищої ради юстиції в Україні в якості прикладу було враховано досвід існування вищих рад магістратур, які діють у Франції, Італії, Іспанії, Португалії, рад судової влади в Болгарії та Польщі. Ці органи в зазначених країнах вирішують питання призначення, просування по службі, дисциплінарного провадження, професійної підготовки суддів, а також бюджету судової влади, забезпечуючи тим самим у першу чергу незалежність правосуддя, недопустимість вручання в реалізацію судових функцій з боку органів законодавчої та виконавчої влади [11; c. 66-67]. На превеликий жаль, навіть на доктринальному (науковому) рівні Вищу раду юстиції поки що не сприймають вітчизняні вчені як орган у системі судової влади, який би обстоював та захищав інтереси цієї влади. Так, представник харківської юридичної школи І.В. Назаров розглядає Вищу раду юстиції насамперед як контрольно-наглядовий орган (фактично належний до 4-ої контрольно-наглядової влади). Зокрема, науковець пише, що “цілком очевидно, що контрольний напрямок є пріоритетним складником усієї діяльності Вищої ради юстиції. Це викликає потребу детальної процедурної регламентації здійснення контрольних повноважень Ради, починаючи з формування поняття “Вищої ради юстиції як державного органу контролю, його завдань і сфери діяльності, місця у структурі державних органів, визначення об’єкта контролю і підконтрольних суб’єктів, методів та форм проведення ним перевірок, аналізу існуючого стану, прийняття рішень за результатами контролю” [14]. За цим підходом, суддя виступає суто підконтрольним об’єктом з боку Вищої ради юстиції, а Рада – суб’єктом контролю, та про жодну спрямованість діяльності цього органу на забезпечення гарантій незалежного й неупередженого судочинства в державі не йдеться [11; c. 68]. Ще далі у своїх міркуваннях щодо статусу і ролі Вищої ради юстиції (з огляду на форми і напрями її роботи) пішов доцент Національного університету ДПС України Р. Ігонін, запропонувавши розглядати Раду як орган виконавчої влади із спеціальним статусом. Зокрема, цей науковець пише, що хоча такий статус Вищої ради юстиції і не закріплений на законодавчому рівні, але розуміння контрольно-наглядових повноважень Ради, з огляду на положення адміністративно-правової теорії, дозволяє зробити саме такий висновок [8]. Разом з тим, такі підходи, які певною мірою є відображенням чинної нормативної конструкції статусу та повноважень Вищої ради юстиції й практики діяльності цього органу, не відповідають концепції правової держави, будівництво якої проголосила Україна у статті 1 Конституції, європейському досвіду щодо функцій та завдань подібних органів, адже вищі ради магістратури (ради судової влади) зосереджують свою роботу на представництві судової влади у взаємовідносинах з іншими гілками влади, захищають передусім судівництво від неправомірного впливу з боку політиків та адміністративного механізму, а не є знаряддям такого впливу [11; c. 68]. ІІІ. Особливості формування складу ради Відповідно до ст. 131 Конституції України ВРЮ складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з’їзд суддів України, з’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, всеукраїнська конференція працівників прокуратури – двох членів Вищої ради юстиції. До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України. Однак, і Венеціанська комісія, і Парламентська Асамблея Ради Європи, і ряд відомих науковців вказують на недоліки такого складу ВРЮ. Так, Європейська хартія про Закон “Про статус суддів” від 10 липня 1998 р. містить вимоги, яким має відповідати орган, що приймає рішення щодо суддів. Відповідно до її норм вирішення питань, пов’язаних із добором, призначенням, просуванням по службі або закінченням перебування на посаді судді, належить здійснювати органу, незалежному від виконавчої й законодавчої гілок влади, у якому не менше половини тих, хто бере участь у засіданні, мають становити судді, обрані такими ж суддями в порядку, що гарантує найширше їх представництво у складі [15; c. 54-55]. Питання збільшення у ВРЮ кількості представників суддівського корпусу не обділене увагою і в Резолюціях Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо України. 26 січня 2012 року нам дорікнули, що “склад Вищої ради юстиції суперечить принципу поділу влади й також підриває незалежність судової системи; тому асамблея просить ухвалити поправки до відповідних законів та реально усунути представників Верховної Ради, Президента України та прокуратури від членства у ВРЮ. В очікуванні на прийняття поправок ці три інституції повинні призначити до Вищої ради юстиції неполітичних членів” [16]. В рамках Плану заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи, затвердженого Указом Президента України від 12 січня 2011 р. № 24/2011, Адміністрацією Президента України було підготовлено проект Закону України “Про внесення змін і доповнень до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів”. Цим проектом пропонується вжити законодавчих заходів “щодо посилення гарантій незалежності суддів”, у тому числі внести зміни до статті 131 Конституції України, яка присвячена ВРЮ. Так, передбачається новий порядок формування Вищої ради юстиції: дванадцять членів з числа суддів призначає з’їзд суддів України, забезпечуючи при цьому представництво суддів судів різних інстанцій та спеціалізацій, двох членів Вищої ради юстиції призначає з’їзд адвокатів України та ще двох – з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів і наукових установ. Крім того, за посадою до складу Вищої ради юстиції входять Голова Конституційного Суду України, Голова Верховного Суду України, Голова Ради суддів України та Генеральний прокурор України. | |
| Просмотров: 415 | Загрузок: 8 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |