| Главная » Файлы » Мои файлы |
Основні перешкоди для виконання судових рішень
| [ Скачать с сервера (42.5 Kb) ] | 26.08.2017, 00:08 |
| ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до проекту Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" 1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону 15 жовтня 2009 року Європейський суд з прав людини (далі – Європейський суд) виніс «пілотне» рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», яке набуло статусу остаточного 15 січня 2010 року. У рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» Європейський суд визнав порушення Україною її зобов’язань за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) (п. 1 статті 6 «Право на справедливий суд» та стаття 1 «Захист права власності» Першого протоколу до Конвенції) в зв’язку з систематичним невиконанням державою рішень національних судів. Крім того, було визнано порушення статті 13 «Право на ефективний засіб юридичного захисту» Конвенції в зв’язку з відсутністю у національному законодавстві ефективних засобів юридичного захисту від такого невиконання. З огляду на суть порушення Європейський суд зобов’язав державу, зокрема, невідкладно — не пізніше ніж упродовж одного року від дати, на яку це рішення набуває статусу остаточного (тобто до 15 січня 2011 року), — запровадити ефективний засіб юридичного захисту (або комплекс таких засобів), який би забезпечив адекватний та достатній захист від невиконання або затримки у виконанні рішення національного суду, за виконання якого вона несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду. Внесення запропонованих змін до чинного законодавства дозволить Україні виконати у відповідній частині рішення Європейського суду в справі «Юрій Миколайович Іванов проти України». 7. Прогноз результатів Прийняття цього проекту Закону дозволить усунути неузгодженість чинного законодавства України з положеннями Конституції України, а також Конвенції, що відповідатиме проголошеному конституційному принципу верховенства права. Крім того, прийняття проекту Закону дозволить виконати «пілотне» рішення Європейського суду «Юрій Миколайович Іванов проти України» в частині усунення системної проблеми невиконання рішень суду, за виконання яких держава несе відповідальність відповідно до принципів, встановлених практикою Європейського суду. Виконання в цій частині вказаного рішення Європейського суду усуне підставу для звернення осіб до Європейського суду з відповідними скаргами проти України. Необхідність прийняття законопроекту набуває особливої актуальності у контексті Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1516 від 2.10.2006, відповідно до якої Парламентська Асамблея залишає за собою право вживати відповідні дії, зокрема застосувати Правило 8 свого Регламенту (тобто зупинити повноваження національної делегації), у разі невиконання відповідною державою вимог, зазначених у рішеннях Європейського суду. http://blogs.pravda.com.ua/authors/oliynyk/4d5bfff83bb9e/ Святослав ОлійникНародний депутат України п'ятого та шостого скликань, «Почую кожного...» Пілотне означає, що подібних до цього позовів багато, тому суд не розглядатиме їх окремо, а обмежиться винесенням одного рішення, яким зобов'яже державу Україна привести у відповідність правові механізми реалізації вітчизняних законів та виконання рішень судів, постановлених на підставі цих законів. ЗАУВАЖЕННЯ до проекту Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (реєстраційний № 9127) У Головному юридичному управлінні розглянуто підготовлений до другого читання законопроект про гарантії держави щодо виконання судових рішень. З огляду на це висловлюємо такі зауваження. 1. Головне управління повністю поділяє думку Головного науково-експертного управління, висловлену ним у своєму висновку до вищезазначеного проекту закону, в частині недосконалості його назви. Так, назва проекту «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на нашу думку, не відповідає його змісту, оскільки у ньому йдеться не про гарантії виконання вказаних рішень, а про особливості порядку їх виконання, який відмінний від порядку, встановленого Законом України «Про виконавче провадження». До того ж у проекті йдеться про гарантії виконання не всіх рішень суду, а лише про ті, де боржниками є державні органи, державні підприємства, установи, організації, юридичні особи, примусова реалізація майна яких заборонена законом. Крім того, йдеться ще й про гарантії держави щодо виконання виконавчих документів. http://soter.kiev.ua/publications/state_guarantees_execution_court_decisions 03 Август 2012Автор: Билык Игорь Анатольевич Гарантії держави щодо виконання судових рішень Відповідний Закон має як позитивні, так і негативні сторони. До позитивних сторін, можна віднести врегулювання порядку субсидіарної відповідальності держави за зобов’язаннями окремих суб’єктів та процедури регресної вимоги держави до осіб, діяння яких призвели ло такої відповідальності.. Відповідно до ст. 3 Закону стягнення за грошовими зобов’язаннями здійснюється з рахунків боржника, а у випадках відсутності коштів - а рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпеченнявиконання рішень суду. Отже, особливістю відповідного закону можна визначити можливість грошового відшкодування за спеціальною бюджетною програмою. Фактично, це свідчить про виділення з бюджету певної суми коштів для покриття таких витрат. Нажаль, відповідний Закон не встановлює в якому розмірі буде здійснюватися фінансування такої бюджетної програми. Позитивним моментом відповідного закону є введення процедури регресного відшкодування сум, які були виплачені за рахунок бюджетної програми. Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону кошти, виплачені за рішенням суду про стягнення коштів згідно з цим Законом, вважаються збитками державного бюджету. Відшкодування відповідних збитків здійснюється посадовою чи службовою особо, через чиї винні дії відбулася виплата компенсації. Враховуючи те, що відповідний Закон передбачає порядок списання коштів з рахунків окремих осіб та виплату компенсації за рахунок бюджетної програми, невизначеним залишається питання, в якому випадку буде здійснюватися реалізація права регресної вимоги: у випадку стягнення з рахунку окремих суб’єктів чи у випадку здійснення компенсації. Якщо розгладити варіант, коли право регресу реалізовується виключно у випадку, коли проводиться компенсація за бюджетною програмою, то існує проблема у визначені вини конкретної особи. Фактично відсутність коштів на рахунку такого суб’єкта хоча і є підставою для виплати компенсації, проте не перебуває в причиново-наслідковому зв’язку із діяннями конкретної посадової особи. Посадова чи службова особа не може впливати на наявність коштів на рахунку бюджетної установи чи державного підприємства. Крім того, частина 1 ст. 6 Закону не містить жодного посилання на такий елемент юридичної відповідальності як вина особи. Натомість, формулювання статті має всі елементи відповідальності без вини, адже посадова, службова особа державного органу, державного підприємства або юридичної особи, дії якої призвели до збитків державного бюджету, несе відповідальність згідно із законом. Отже, для наявності складу правопорушення достатньо встановити причиново-наслідковий зв'язок між діями такої особи та виплатою стягненої суми. Це дає можливість зробити висновок про те, що стягнення з рахунків суб’єкта владних повноважень є підставою для застосування права регреса. Це також підтверджується ч. 4 ст. 1191 Цивільного кодексу України, на реалізацію якої і було прийнято відповідний Закон. Помилкою відповідного Закону можна також назвати не вдалість формулювання об’єктивної сторони правопорушення конкретної посадової чи службової особи. Стаття 1191 ЦК України оперує такою категорією як діяння (прийняття рішення, дії чи бездіяльність). Натомість ст. 6 Закону передбачає право регресу виключно у випадках наявності дій, незважаючи на те, що основна частина правопорушень зі сторони посадових чи службових осіб припадає на бездіяльність. 28.04.2011 | Право на справедливий суд УГСПЛ дослідила Закон «Про гарантії держави щодо виконання рішень суду». Висновки невтішні Коментар до Проекту Закону України №7562 від 14.01.2011 року «Про гарантії держави щодо виконання рішень суду»[1] Максим Щербатюк, Володимир Яворський Українська Гельсінська спілка з прав людини Проблема невиконання судових рішень Так, 15 жовтня 2009 року Європейський суд з прав людини вперше застосував процедуру «пілотного рішення» у справі Юрія Миколайовича Іванова проти України[2]. Суд підкреслив хронічну проблему невиконання судових рішень, яка вже була встановлена в більше, ніж у 300 рішеннях Суду проти України. Заборгованість України по виконанню судових рішень у сфері порушень прав людини за офіційними даними вже складає 130 млрд. грн., і зрозуміло, що цей борг продовжує збільшуватися, оскільки в Україні за офіційними даними не виконується близько 60-70 % рішень національних судів (Мова йде про рішення у цивільних та господарських справах, а також винесених адміністративними судами. Не враховано рішення у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення. Дані за 2004-2010 роки.) Комітет міністрів Ради Європи, котрий контролює виконання рішень Європейського суду з прав людини, основними проблемами невиконання рішень національних судів визначив: •- неспроможність держави передбачити належне асигнування державного бюджету на виконання рішень національних судів, де відповідачем є держава, тобто відсутністю таких коштів у держаному бюджеті. До сьогодні в жодному державному бюджеті України не було передбачено коштів для фінансування видатків, пов'язаних з виконанням рішень національних судів, за якими боржником є держава. Наприклад, витрати на виконання Європейського суду з прав людини передбачені в державному бюджеті окремим рядком (у 2009 році - 20 млн. 406 тис. грн.; у 2010 році - 41 млн. 306 тис. грн.); •- відсутність ефективної процедури виконання рішень національних судів, за якими боржником є держава: у такій ситуації державний виконавець упирається зазвичай у формулювання, що „органи влади діють відповідно до закону, закон про державний бюджет чітко передбачає напрямки витрат коштів і в державному бюджеті немає коштів на виконання рішень національних судів"; •- відсутність ефективних заходів щодо протидії тривалому невиконанню рішень національних судів, а також відсутність передбачених законом компенсацій за таке невиконання; •- відсутність ефективної роботи державної виконавчої служби в справах, де відповідачем є держава; •- наявність специфічних галузевих проблем, зокрема, невиконання рішень національного суду: А) пов'язане із існуванням Закону України N 2864-III "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" (чинний з 26 грудня 2001 року), який забороняє реалізацію майна підприємств, 25 % або більше акцій яких належать державі, з метою погашення боргів. Цей мораторій був установлений у 2001 році на невизначений період часу; Б) пов'язане із неможливістю виконання рішень судів щодо підприємств паливно-енергетичного сектору. Відповідно до діючого законодавства реєстрація компанії в спеціальному реєстрі, який веде Міністерство палива та енергетики України дає їй право на відстрочку виконання судового рішення щодо неї. Цей порядок установлений Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»; В) пов'язане із недосконалістю процедури ліквідації підприємств, а також визнання їх банкрутами. Це пов'язано із тим, що в багатьох випадках проведення ліквідаційних процедур щодо підприємств, установ та організацій фактично унеможливлює стягнення заборгованості по заробітній платі, соціальних платежах та матеріальній і моральній шкоді по рішеннях суду із відповідача; Г) пов'язане із неможливістю стягнення із майна підприємств, які знаходились в Чорнобилі; Д) пов'язане із неефективною організацією і менеджментом на багатьох державних підприємствах, а також відсутністю систематичного й ефективного контролю з боку держави за діяльністю таких підприємств. Звісно, така ситуація порушує стандарти справедливого судочинства. Коли боржником є громадянин, то на сьогодні у нього можуть забрати усе наявне у нього майно, проте коли боржником є держава - ситуація діаметрально протилежна і на практиці вилучити будь-яке майно для покриття боргів практично не можливо. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=41367 Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо обмежень при забезпеченні позову) Номер, дата реєстрації: 9248 від 05.10.2011 Сесія реєстрації: 9 сесія VI скликання Включено до порядку денного: 5199-VI від 06.09.2012 Суб'єкт законодавчої ініціативи: Народний депутат України Ініціатор(и) законопроекту: Кармазін Ю.А. VI скликання Головний комітет: Комітет з питань правосуддя Інші комітети: Комітет з питань правової політики Комітет з питань бюджету Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України Комітет з питань європейської інтеграції Проходження законопроекту Останній стан: Очікує розгляду Останній етап проходження: Вручено подання комітету про розгляд (15.05.2012) І. Внести такі зміни до Цивільного процесуального кодексу України 1. Статтю 152 доповнити частиною сьомою наступного змісту: «7. Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили, чи заборони вчинення дій, спрямованих на виконання рішень суду, що набрали законної сили.». ІІ. Внести такі зміни до Господарського процесуального кодексу України Статтю 67 доповнити частиною шостою наступного змісту: «Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили, чи заборони вчинення дій, спрямованих на виконання рішень суду, що набрали законної сили.». ІІІ. Внести такі зміни до Кодекс адміністративного судочинства України 2. Частину 5 статті 117 доповнити пунктом 3 наступного змісту: «3) зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили, чи заборони вчинення дій, спрямованих на виконання рішень суду, що набрали законної сили.». ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо обмежень при забезпеченні позову)» 1. Обґрунтування необхідності прийняття законопроекту Необхідність прийняття законопроекту обумовлена необхідністю встановлення законодавчих бар’єрів для зловживання своїми повноваженнями суддями при вирішенні питань про забезпечення позову. Відповідно до статті 124 Конституції України «Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України», а стаття 129 встановлює серед основних засад судочинства «обов’язковість рішень суду». Проте, не зважаючи на вимоги Основного Закону, в судовій практиці трапляються випадки, коли судді забезпечують позови шляхом зупинення виконання рішень суду, заборони вчиняти дії державним виконавцям чи іншим особам при виконанні рішень суду, які розглядалися судами усіх інстанцій та набрали законної сили. Це, в свою чергу, призводить до створення перешкод для виконання рішень суду, порушення конституційного права громадян на судовий захист. 10. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Проекту Прийняття Проекту сприятиме припиненню зловживань своїми повноваженнями суддями при вирішенні питань про забезпечення позову, унеможливленню створення перешкод для виконання рішень суду шляхом зупинення виконання рішень суду, заборони вчинення дій на викон | |
| Просмотров: 775 | Загрузок: 12 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |