| Главная » Файлы » Мои файлы |
Організація взаємодії та повноважень
| [ Скачать с сервера (301.3 Kb) ] | 02.06.2017, 23:46 |
| Вступ Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі залучення комплексу джерел, дослідити особливості розвитку пивоварної галузі харчової промисловості в Україні, а також сутність, зміст та напрямки наукової організації праці. Завдання: з’ясувати стан і повноту дослідження проблеми; охарактеризувати пивоварну галузь харчової промисловості в Україні та порівняти показники за останні роки; з’ясувати організацію взаємодії як функцію менеджменту; визначити основні види та принципи професійно-кваліфікаційного розподілу і кооперації управлінської праці; охарактеризувати розподіл функцій між менеджером і підлеглими; Об’єктами практики є пивоварна галузь харчової промисловості та організація управлінської праці. Термін проходження навчальної практики на базі університетської науково - технічної бібліотеки: 1 тиждень (прибуття для проходження практики, інструктаж з техніки безпеки, організаційні питання – 1 день; перебування на базі практики, збір матеріалів для оформлення звіту про навчальну практику – 4 дні; написання звіту про навчальну практику – 2 дні). РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПИВОВАРНОЇ ГАЛУЗІ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ Пивна індустрія займає значну нішу в усій переробній промисловості України. Вона є прибутковою не лише для інвесторів та безпосередніх виробників, а й для держави. Останнє полягає в тому, що пивоварні підприємства є великими платниками податків, а, враховуючи специфіку продукту, і місцевих зборів. Даний продукт є досить рентабельним та популярним, тому вкладання коштів у його виробництво передбачає досить вигідні фінансові перспективи. Прибутковість підприємств пивоваріння значною мірою залежить від багатьох факторів: наявність сировини, канали збуту, платоспроможність населення. Тому наявність прямого доступу до сировини у більшості випадків є значною конкурентною перевагою. Незважаючи на те, що в Україні вирощують ячмінь у тій кількості, яка необхідна для виробництва солоду всім пивоварним заводам, якісної сировини не вистачає. Потреба пивної галузі в продукті переробки ячменю - солоді у 2009 році складала 260 тис. т в рік, а до кінця 2011 року, за рахунок збільшення виробництва пива, вона збільшилася до 600 тис. т. При цьому біля 15-20% вітчизняного солоду - низькоякісна сировина, яку можна використовувати лише для виробництва темних сортів пива. Дефіцит хмільсировини і ячменю доводиться покривати за рахунок імпорту, а це, звичайно, відбивається на рентабельності виробництва і відпускній ціні. На сьогоднішній день на вітчизняному пивному ринку присутні близько 50 підприємств. Якщо говорити про насичення українського пивного ринку, то слід сказати, що тут присутня четвірка лідерів - ABInBev Ukraine, Carlsbeg, Оболонь, SUBMiller ВВН Ukraine. При цьому дві компанії з іноземним капіталом - датський Carlsbeg та американський ABInBev – у 2010 році контролювали понад 45 % вітчизняного виробництва пивних напоїв. У 2011 році ситуація дещо змінилася і 95,3% внутрішнього ринку контролювали чотири пивоварні холдинги: Sun Inbev, "Оболонь", Baltic Beverages Holding (ВВН), SABMiller. З урахуванням такої ситуації поява в галузі найближчим часом нового великого гравця є досить малоймовірною. Частки малих пивоварень становить близько 6% і поступово зменшується. Темпи приросту основних показників розвитку галузі – імпорт, експорт та виробництво - наведені в таблиці 1. Таблиця 1 Тенденції розвитку ринку пива в Україні в 2006-2011 рр. Показник Темп приросту по відношенню до попереднього року, % 2006 2007 2008 2009 2010 2011 Імпорт -61,1 -34,0 129,0 -23,8 63,5 68 Експорт 16,9 13,7 8,1 -1,6 -13,7 -6 Виробництво 12,1 18,3 -1,3 -3,5 4,0 -1 Джерело: складено на основі даних державної служби статистики України. Аналіз фактичних показників розвитку ринку пива за 2006-2011 рр. свідчить про переважання тенденції до скорочення обсягу його імпорту на територію України. Виняток становить лише кризовий 2008 рік, коли обсяги імпорту зросли майже вдвічі, в порівнянні з попереднім роком. Пояснення цього явища досить просте, оскільки пиво – продукт, на який існує відносно стабільний попит. Якщо подивитися на динаміку внутрішнього виробництва, то можна побачити, що саме цього року обсяги скоротились на 1,3%. А обсяги споживання даного продукту постійно зростають. Тому для задоволення потреб споживачів і була залучена така значна кількість імпортного продукту. Більше половини ринку імпортного пива в Україні належить Росії. Решта практично рівномірно поділена між Бельгією, Чехією, Великобританією, Іспанією та Німеччиною. Слід сказати, що імпортний товар досить відрізняється від вітчизняного за якісними характеристиками. Але його головною слабкою стороною є ціна. Вартість імпортованого пива коливається в межах 15 грн, тоді як український продукт коштує в середньому 6-8 грн. Що ж стосується експортних показників, то з 2009 року спостерігається тенденція до зниження обсягів. Експерти пов’язують таку зміну із збільшенням пріоритетності внутрішнього ринку у виробників, а також із післякризовим скороченням обсягів виробництва. Динаміка виробництва пива у 2006-2007 рр. показувала досить позитивну тенденцію. Однак вже починаючи з 2008 року ця тенденція різко змінилася. На сьогоднішній день підприємства докладають максимум зусиль для відновлення своїх потужностей. Заходи включають зміну асортиментної і маркетингової політики. Остання почала відбуватися більш агресивно і зараз включає в себе виведення на ринок нових сортів пива та відмова від малоприбуткових. Окрім того зміни відбулися в ціновій політиці. За друге півріччя 2011 року деякі підприємства підвищили ціни на свою продукцію в середньому на 10-12%. Інші все ж зуміли уникнути цього, пом’якшуючи наслідки подорожчання сировини за рахунок власних витрат. Аналітики відмічають, що останнім часом споживачі все частіше віддають перевагу дорожчим сортам пива. Скоріше за все це відбувається під впливом стереотипу "дорожче, значить якісніше". І все ж приріст обсягів виробництва досить незначний. Найчастіше це пов’язують наслідками світової кризи. Однак не останню роль зіграв вступ України до СОТ, що відкрило доступ на українські ринки для імпортного пива. Слід сказати, що такий розвиток майже повністю співпадає з експертними прогнозами. Проблеми розвитку пивоварної промисловості досліджували такі відомі вчені, як Є. Мазур, Б. Данилишина, В. Дєгтяров, М. Ляшенко, В. Сєров, О. Чирва. Та ринок пива швидко розвивається, тому потребує дальших досліджень, адже саме ринок пива є досить важливим для національної економіки (пиво - підакцизний товар, який до того ж займає значну частку ВВП). Найважливішою проблемою на сучасному ринку пива є вартість та доступність сировини. Більшість українських пивоварень та всі іноземні пивні компанії в Україні імпортують ячмінь та хміль з-за кордону, адже українські аналоги не відповідають міжнародним стандартам якості. Наслідком цього є не лише великі витрати на сировину, а й труднощі з її доставкою. Згідно з переліком дослідних сортів рослин, на які встановлено обмеження щодо переміщення через митний кордон України Постановою КМУ № 436 від 21 травня 2012 р. ячмінь насінний підпадає під ці обмеження. Наступною проблемою є висока монополізація галузі, яка породжує високі бар’єри входу на ринокпива нових компаній. В 2012 р. 86% ринку пива України займали три найбільші пивні компанії: ПАТ «САН ІнБев Україна», ПАТ «Карлсберг Україна» та ВАТ «Оболонь». Загальновідомим індексом Герфіндаля-Гіршмана, який визначається, як сума квадратів часток ринку компаній, можна визначити ступінь концентрації ринку. Цей індекс захищає від монополізації при злитті компаній. Для трьох компаній-лідерів на ринку пива він становить 2494,5. Оскільки згідно критеріїв цей індекс є більшим за 1800, то це свідчить про високу монополізацію ринку пива України та відповідну загрозу у випадку злиття компаній. Основними ризиками для нових учасників ринку є налагоджена система постачання та збуту старих учасників, впізнаваність їхніх брендів, економія за рахунок масштабу. Високі витрати на рекламу також є суттєвою проблемою розвитку ринку пива України. Реклама є об’єктивним чинником формування специфічної культури споживання пивної продукції, а рекламний продукт завжди має чітку направленість на окремий сегмент ринку, надаючи конкретним споживачам можливість в отриманні інформації. При цьому реклама виконує інформаційно-ознайомчу функцію, тобто здійснює вплив на формування особистих потреб споживача через надання йому можливості орієнтуватися в особливостях окремих асортиментних груп, представлених на споживчому ринку товарів-аналогів та субститутів, які здатні задовольнити ті чи інші потреби. Також проблемою розвитку ринку пива України, на нашу думку, є витіснення імпортними марками вітчизняних виробників. З кожним роком вітчизняні компанії намагаються залучити якомога більше імпортних брендів. Це призводить до зменшення продажів вітчизняних марок пива. Люди купують світові бренди, адже це більш популярно та відносно недорого. Імпорт на ринку пива в 2012 р. збільшився на 41,1 % порівняно з минулим роком, в той час, як експорт - лише на 13,3%. Це негативно впливає й на торгівельний баланс України . Таким чином можна зробити висновок, що ринок пива розвивається надзвичайно швидкими темпами. Вітчизняні підприємства повинні здійснювати моніторинг проблем розвитку галузі та стрімко реагувати на виклики конкурентного оточення. Проблему сировини можна вирішити за допомогою вкладень інвестицій у вітчизняні заводи з вирощування та переробки ячменю та хмелю. Україна має сприятливий клімат для вирощування цих культур та спроможна забезпечувати підприємства вітчизняною сировиною за умови застосування новітніх технологій. Малюнок 1.Статистика виробництва пива в Україні Джерело: складено на основі даних державної служби статистики України. РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ ТА ПОВНОВАЖЕНЬ. РОЗПОДІЛ ТА КООПЕРАЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПРАЦІ 2.1 ОРГАНІЗАЦІЯ ВЗАЄМОДІЇ ТА ПОВНОВАЖЕНЬ Організація взаємодії - це процес створення структури управ¬ління підприємством, яка дає можливість персоналу об'єднати свої зусилля для досягнення певних цілей. Організація як функція менеджменту передбачає розподіл зав¬дань між керівництвом підприємства, окремими підрозділами або працівниками і встановлення взаємодії між ними. Організація забезпечує ефективну діяльність підприємства. Це передбачає формування системи управління та її органів - підроз¬ділів апарату управління, включаючи розподіл між ними функцій, прав і відповідальності, раціональне співвідношення керуючої і ке¬рованої підсистем підприємства, взаємозв'язок між елементами цієї системи управління, об'єктами управління та іншими системами; ефективне використання управлінських процесів; розробку рішень та їх виконання; регламентацію управлінських робіт - процедур оброблення інформації, застосування засобів оргтехніки. Виділяють два основних елементи в організації управління. Пер¬ший - організація взаємодії та розподіл повноважень, другий - по¬будова організаційних структур управління підприємством. Ці еле¬менти взаємопов'язані та взаємозумовлені. В їх основу покладено функції апарату управління підприємства. Функції апарату управління - це особливий вид діяльності уп-равлінських працівників, які забезпечують виконання поставлених перед колективом підприємства завдань. Організація взаємодії та повноважень ґрунтується на взаємовід-носинах повноважень, які пов'язують вищі рівні управління з ниж¬чими і забезпечують можливість розподілу і координації завдань. Засобом, за допомогою якого керівництво встановлює відноси¬ни між рівнями повноважень, є делегування. Делегування повноважень полягає в тому, що менеджер надає право безпосередньо підлеглим йому особам самостійно здійсню¬вати певні дії або приймати відповідні рішення. Отже, делегування повноважень передбачає делегування обов'язків і прав, тобто час¬тину своїх функцій і прав, необхідних для їх виконання, менеджер передає підлеглим. Відповідальність найчастіше не делегується. її зберігає цей менеджер перед вищим керівництвом, незалежно від того, кому і які функції він делегував. Отже, | |
| Просмотров: 566 | Загрузок: 13 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |