| Главная » Файлы » Мои файлы |
Окремі аспекти визнання твору архітектури
| [ Скачать с сервера (37.9 Kb) ] | 01.08.2017, 11:54 |
| Окремі аспекти визнання твору архітектури у якості об’єкта авторського права Архітектура будинків і споруд покликана задовольняти різноманітні сторони життєдіяльності людини. Вона відповідає матеріальним і духовним запитам суспільства. Значні за своїм архітектурно-художнім образом будинки й споруди, особливо їхні комплекси організують міські простори, стаючи архітектурною динамікою. Їм належить важлива містобудівна роль і в районах житлової забудови, і в нових чи реконструйованих міських центрах [Архітектура будівель і споруд: Навчальний посібник /З.І.Котеньова. – Харків: ХНАМГ, 2007. – с. 6]. Відомий французький теоретик архітектури ХХ століття Шарль Ле Корбюзьє зазначав наступне: «Архітектор – це той, хто займається справами людськими... Він повинен бути художником і поетом, і в той же час знаючим інженером». Саме даний суб’єкт включений до процесу проектування (ідейного, концептуального оформлення) майбутнього матеріального об’єкта, вираженого у формі споруди, будівлі чи іншого просторового об’єкта. Специфіка архітектурного проектування полягає в тому, що окремі наукові й технічні знання, придбані порізно, інтегруються у творчому процесі, грані між різними областями знань стираються, відбувається їхнє взаємне проникнення і комплексне охоплення. Даний процес знаходить співвідношення між предметами гуманітарного, науково-технічного і художнього циклів, синтезуючи їх у єдиному творчому процесі роботи над проектом або вирішенням певного архітектурного завдання [Основи і методи архітектурного проектування. Курс лекцій з дисципліни «Теоретичні та методичні основи архітектурного проектування» /Укл.: С.О. Шубович, Л.П. Панова, Г.В. Гамалєй та інш.; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Х.: ХНАМГ, 2009. – с. 19]. З огляду на вище зазначене, логічним є виокремлення творів архітектури у якості самостійних та специфічних об’єктів авторського права, надання творцям відповідних прав на такі твори, що відображено на рівні національних законодавств у сфері інтелектуальної власності більшості держав світу. Аналіз теоретичних і прикладних проблем, а також формулювання науково-обґрунтованих пропозицій щодо визначення, характеристики твору архітектури в межах права інтелектуальної власності, здійснювали такі представники зарубіжної та вітчизняної доктрини як Є.А. Греков, О.А. Заславський, І.О. Ізарова, М.М. Кахадзе, О.М. Люкшин, Н.М. Мироненко, Х.А. Пізуке, Л.П. Тимофієнко, Д.Б. Якуб та інші. Проте, на сьогодні актуальність подальшого дослідження обраної теми є очевидною, оскільки на вітчизняному рівні законодавчого регулювання відсутня єдина концепція розуміння творів архітектури у контексті авторського права та відносин, що виникають у разі їх створення. Отже, подальший науковий пошук щодо обраного предмета дослідження, а саме твору архітектури як об’єкта авторського права, не втрачає свого значення і має на меті усунути суперечності між нагальними потребами практики і законодавчим регулюванням. ______________________________________________________________ На національному рівні відносини, що виникають під час створення і використання об'єктів архітектури як об'єктів авторського права, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про авторське право і суміжні права», Законом України «Про архітектурну діяльність» та іншими законодавчими актами України. Держава взяла на себе обов’язок забезпечувати умови для здійснення авторських прав і забезпечення свободи творчості архітекторів. Проте постає питання стосовно ефективної реалізації даного законодавчого положення ч.1 ст.2 Закону України «Про архітектурну діяльність». Для створення об´єкта архітектури необхідно здійснити цілий комплекс заходів, серед яких проведення проектних робіт, будівництво і введення його в експлуатацію. На стадії проведення проектних робіт готується ціла низка проектної документації, яка необхідна для створення і належного використання цих об´єктів . Цей аспект створення твору архітектури регулює національне законодавство у сфері містобудівної діяльності. Відповідно до положення ч. 1 ст. 433 ЦК України об´єктами авторського права є твори архітектури. На наш погляд, у даному нормативно-правовому акті законодавець ставить такий об’єкт на один щабель з творами живопису, скульптури, графіки, таким чином вказуючи на пріоритет творчого компоненту створення подібних об’єктів міської забудови. Частина 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» у якості самостійної групи об’єктів авторського права виокремлює твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва. Даний законодавчий акт наводить коротке визначення твору архітектури. Це твір у галузі мистецтва спорудження будівель і ландшафтних утворень (креслення, ескізи, моделі, збудовані будівлі та споруди, парки, плани населених пунктів, тощо). Закон України «Про архітектурну діяльність» (ч.2 ст. 29) об´єктами авторського права в галузі архітектури є твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, а також плани, креслення, пластичні твори, ілюстрації, карти та ескізи, що стосуються архітектури. Відтак, можна простежити неузгодженість стосовно чіткого законодавчого підходу до виокремлення у якості об’єкта авторського права твору архітектури з огляду на вище зазначені правові положення. Питання стосовно суб’єкта авторського права: Стаття 29 ЗУ «Про архітектурну діяльність» вказує, що особа (особи), творчою працею якої (яких) створено об'єкти архітектури як об'єкти авторського права, вважається автором (співавторами) цих об'єктів. Питання про те, чи може юридична особа бути суб’єктом первинного авторського права, тобто здобути право на твір за допомогою своїх власних дій, багато років залишалося спірним питанням. Зокрема, Ю. Басін зазначав, що коли проект реалізує архітектурні ідеї або пропозиції однієї або декількох осіб, які до того ж виконують усю творчу частину його розробки, авторами проекту повинні визнаватися саме ці особи з одночасною вказівкою при згадуванні про авторство, що проект виконаний у певній проектній організації. юридична особа не може бути суб’єктом первинного авторського права. Вони керуватися тим, що створювати можуть тільки живі люди. Тому як би не вплинула юридична особа на процес створення твору, саме створення твору є справою окремих фізичних осіб. Автором твору архітектури може бути виключно фізична особа, творчою діяльністю якої створено цей твір. Завдання щодо забезпечення сприятливого середовища життєдіяльності людини, зручності і надійності створюваних будинків і споруд, збереження архітектурного вигляду сформованої забудови населених пунктів вимагають від осіб, які створюють архітектурні проекти, значного рівня знань у галузі архітектури і будівництва. Наявність ліцензії на проектні роботи для будівництва в особи, яка займається господарською діяльністю зі створення об’єктів архітектури, є обов’язковою умовою при вирішенні питання про можливість виконання окремих будівельних робіт (ст. 27 Закону України „Про архітектурну діяльність”). Таким чином, наявність у автора проекту відповідної ліцензії перетворюється в одну із правових підстав зведення (створення) архітектурного об’єкта, тобто в юридичну умову практичної реалізації самого авторського проекту. Проте відсутність у автора архітектурної освіти, а також ліцензії на проектні роботи, з огляду на авторське законодавство, не може виступати обмеженням для самореалізації особистості у сфері архітектурного мистецтва, тобто для створення твору архітектури, втіленого в архітектурній частині проекту, і для визначення за автором цього твору повного обсягу авторських правомочностей. Другу категорією осіб, які можуть бути віднесені до суб’єктів авторського права на твори архітектури, складають фізичні та/або юридичні особи, у яких виникнення права на твір виникає на підставі правочинів, інших юридичних фактів або за вказівкою закону. На підставі закону правонаступником автора твору архітектури також може бути суспільство: закінчення строку авторського права на твори означає їх перехід у суспільне надбання. Твори архітектури, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без виплати авторської винагороди використовуватися будь-якою особою за умов дотримання особистих немайнових прав автора (ст. 30 ЗУ „Про авторське право і суміжні права”). Проте, незважаючи на відповідну норму закону, правовий статус суспільства як суб’єкта авторського права в юридичній літературі піддається сумніву через невизначеність його суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, а також неможливість притягнення до юридичної відповідальності. Законодавче положення: Співавторами не можуть бути особи, які подають автору об'єкта архітектури технічну, консультаційну чи організаційну допомогу або такі, що здійснюють організацію проектування і будівництва(реконструкції, реставрації, капітального ремонту), контроль за виконанням зазначених робіт. _______________________________________________________________________ З правового погляду, відносини, що виникають у процесі здійснення архі¬тектурної діяльності мають 3 складові: 1) авторські відносини, що вини¬кають між замовником і автором результатом яких є створений твір архітектури, який охороняється авторським правом; 2) підрядні відносини, що вини¬кають між замовником і проекту¬вальником, результаті яких є про¬ектна документація; 3) послуги щодо здійснення автор¬ського нагляду. Ці правовідносини регулюються цілою низкою цивільно-правових договорів. Договірна форма на викори¬стання твору архітектури забезпечує реалізацію й охорону особистих немайнових і майнових прав автора. Крім цього договірна форма відповідає інтересам користувачів — вони набу¬вають певних прав на використання твору архітектури та можуть отрима¬ти прибуток від їх реалізації. Суспіль¬ство також зацікавлене у договірному регулюванні використання творів ар¬хітектури, позаяк такий порядок сти¬мулює творчу активність його членів і сприяє примноженню духовного ба¬гатства суспільства [2]. Аналіз положень Закону України «Про авторське право і суміжні права» свідчить про наявність колізії між ви¬значенням твору архітектури й об’єк¬тів авторського права в галузі архітек¬тури, які містяться в Законі України «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон). Так, твір архітектури це твір у галузі мистецтва споруджен¬ня будівель і ландшафтних утворень (креслення, ескізи, моделі, збудовані будівлі та споруди, парки, плани насе¬лених пунктів тощо) (ст. 1 Закону). При цьому до об’єктів авторського права в галузі архітектури належать твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва, а також ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосують¬ся архітектури (ст. 8 Закону). Анало¬гічним чином визначено об’єкти автор¬ського права в галузі архітектури в ст. 29 Закону України «Про архітек¬турну діяльність». Якщо в ст. 8 Закону розкрити ви¬значення твору архітектури, то текст статті може бути викладений таким чином: «Об’єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і ми¬стецтва, а саме: (...) твори у галузі ми¬стецтва спорудження будівель і ланд¬шафтних утворень (креслення, ескізи, моделі, збудовані будівлі та споруди, парки, плани населених пунктів тощо); (...) ілюстрації, карти, плани, креслен¬ня, ескізи, пластичні твори, що сто-суються архітектури (...). Звідси випливає, що твори архітек¬тури й твори, що стосуються архітек¬тури, матеріалізуються майже в одна¬кових формах, окрім збудованих буді¬вель, споруд та парків, які є формою втілення тільки для творів архітекту¬ри. Що стосується моделей, то за своєю природою це пластичні твори. Зважаючи на вищесказане, не¬обхідно дати відповідь на запитання: чи є твір архітектури єдиним об’єктом авторського права, а ілюстрації, карти, плани ескізи та пластичні твори є різними формами втілення твору архітектури? Або ж, необхідно визнати наявність ще кількох само¬стійних творів авторського права в га¬лузі архітектури, а саме: ілюстрацій, карт, планів, ескізів і пластичних тво¬рів, які стосуються архітектури. Серед науковців існують різні по¬гляди на цю проблему. Так, фахівець у сфері авторського і суміжних прав Д. Ліпцик вважає, що твори архітек¬тури, що охоплюють авторським пра¬вом, включають в себе як будівлі та споруди, так і проекти, малюнки, креслення, плани й макети, підготов¬лені для їх зведення [5]. Іншу думку підтримує X. Пізуке, який, розглянувши стадії творчого процесу архітектора, виділив два види об’єктів авторського права, котрі він створює в процесі своєї діяльності: по- перше, твори архітектурної графіки та пластики, що є результатами стадії проектування та складаються з ескі¬зів, планів, схем, розрізів, фасадів, перспектив, малюнків, макетів і моде¬лей, та, по-друге, безпосередньо твори архітектури, які поєднують в собі бу¬дови, споруди та їхні комплекси як результат етапу натуральної форми створення твору архітектури [6]. На думку О. Люкшина, важливо розрізняти власне твір, який має не¬матеріальну сутність і постає як ком¬плекс ідей і образів, які отримують своє об’єктивне вираження в створено¬му об’єкті, та форму його втілення, тобто ту речову форму, котра є матері¬альним носієм твору. Звідси випливає, що об’єктом авторського права є сам твір архітектури, втілений, наприк-лад, у формах архітектурного проекту, документації для будівництва, розроб¬леній на основі архітектурного про¬екту, архітектурного об’єкта тощо [7]. Вказуючи на помилковість ототож¬нення ідей з об’єктами, В. Дозорцев за¬значає, що «винахід не можна ототож¬нювати з машиною, в якій його втіле¬но. Літературний твір не можна ототожнювати з рукописом або кни¬гою. Це — якась сукупність ідей, що є результатом інтелектуальної діяльно¬сті, які мають суспільну цінність неза¬лежно від тих об’єктів, у яких вони втілюються, бо вони можуть бути за¬кріплені і в інших об’єктах» [8]. Ця позиція стосовно творів архі¬тектури набула логічного завершення в формулюванні ст. 1259 Цивільного кодексу Російської Федерації. Так об’єктами авторських прав, відповідно до цієї статті, є твори науки, літерату¬ри та мистецтва незалежно від їхніх властивостей і призначення твору, а також від способу його вираження: (...) твори архітектури, містобудуван¬ня і садово-паркового мистецтва, зо¬крема й у вигляді проектів, креслень, зображень і макетів; (...) географічні, геологічні та інші карти, плани, ескі¬зи й пластичні твори, що відносяться до географії, топографії та до інших наук [9]. Аналогічну думку стосовно визна¬чення об’єктів авторського права в ар¬хітектурі висловлює Є. Греков. Він вважає, що в галузі архітектурної дія¬льності існує єдиний об’єкт авторського права — твір архітектури, а положення цивільного законодавства, які визнають твори архітектури та ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються архітектури, са¬мостійними об’єктами автор- ського права є такими, що не відповідають доктрині авторського права, де твір ви¬знається нематеріальним продуктом творчої діяльності людини. Свою думку Є. Греков пояснює таким чином. Спочатку в автора твору, зокрема і твору архітектури, на підста¬ві певних вихідних даних формується низка ідей і образів, які складаються в уяві автора в єдиний об’єкт. Під час зміни матеріального результату вира-ження думок автора, зокрема у формі ескізу, креслення, моделі, збудованої будівлі та споруди, плану населеного пункту тощо, первісний авторський задум не змінюється, не виникає ново¬го твору та, як наслідок, нового об’єк¬та авторського права. У такому разі відбувається власне відтворення об’єк¬та авторського права, первісно вира¬женого в одній формі, в іншій об’єк¬тивній формі [10]. Для того щоб дати відповідь на по¬ставлене вище запитання, необхідно дослідити стадії створення об’єктів ар¬хітектури. Специфіка архітектурної діяльності полягає в тому, що ідеї та рішення архітектора спочатку мате¬ріалізуються в ескізах, планах, маке¬тах, у подальшому отримують втілен¬ня в проекті, а відтак реалізуються в будинках і спорудах житлово-цивіль¬ного, комунального, промислового та іншого призначення, їхніх комплек-сах, об’єктах благоустрою, садово-пар¬кової та ландшафтної архітектури, монументального й монументально-де¬коративного мистецтва. Проект, відповідно до ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяль¬ність», — це документація для будів¬ництва об’єктів архітектури, що скла¬дається з креслень, графічних і текс¬тових матеріалів, інженерних та кошторисних розрахунків, які визна¬чають містобудівні, об’ємно-плануваль¬ні, архітектурні, конструктивні, техніч¬ні та технологічні рішення, вартісні по¬казники конкретного об’єкта архітекту¬ри, та відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил. Проектувальникам необхідно забез¬печити відповідність проектних рішень, зокрема: архітектурним і містобудів¬ним вимогам, визначеним у містобу¬дівних умовах та обмеженнях забудо¬ви земельної ділянки; вихідним даним; основним вимогам до об’єктів щодо забезпечення механічного опору та стійкості, пожежної безпеки; безпе¬ки життя і здоров’я людини й захисту навколишнього природного середови¬ща, безпеки експлуатації, захисту від шуму, економії енергії. Склад і зміст проектної документа¬ції на нове будівництво, реконструк¬цію, капітальний ремонт і технічне переоснащення будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їхніх комплексів, лінійних об’єктів інже¬нерно-транспортної інфраструктури встановлюється Державними буді¬вельними нормами України ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст про¬ектної документації на будівництво» (далі — ДБН А.2.2-3-2012) [11]. Цим нормативно-правовим доку¬ментом визначені такі стадії проекту¬вання: 1) техніко-економічне обґрунтування; 2) техніко-економічний розрахунок; 3) ескізний проект; 4) проект; 5) робочий проект; 6) робоча документація. Наявність та кількість стадій про¬ектування залежить від категорії склад¬ності об’єктів проектування та їх при¬значення. Наприклад, для об’єктів IV та V категорій складності проектування виконується в три стадії: 1) для об’єктів невиробничого при¬значення — ескізний проект (ЕП), а для об’єктів виробничого при¬значення — техніко-економічне обґрунтування (ТЕО); 2) проект (П); 3) робоча документація (Р). ЕП розробляється на підставі за¬вдання замовника для принципового визначення вимог до містобудівних, архітектурних, художніх, екологічних та функціональ | |
| Просмотров: 501 | Загрузок: 7 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |