| Главная » Файлы » Мои файлы |
Окремі аспекти незаконного заволодіння транспортними засобами
| [ Скачать с сервера (64.5 Kb) ] | 03.06.2017, 00:16 |
| Окремі аспекти незаконного заволодіння транспортними засобами В статті коротко узагальнено головні аспекти щодо незаконного заволодіння транспортними засобами. Розглянуто основну статтю 289 Кримінального кодексу України на задану тематику. Наведено рекомендації для подальших досліджень. Ключові слова: незаконне заволодіння транспортним засобом, крадіжка, спосіб скоєння злочину. В статье кратко обобщены основные аспекты незаконного завладения транспортными средствами. Рассмотрена основная статья 289 Уголовного кодекса Украины на заданную тематику. Приведены рекомендации для дальнейших исследований. Ключевые слова: незаконное завладение транспортным средством, кража, способ совершения преступления. The paper briefly summarizes the main aspects concerning misappropriation vehicles. The basic article 289 of the Criminal Code of Ukraine on a given subject. The recommendations for further research. Keywords: misappropriation of vehicle theft, larceny, the way crime. Поставка проблеми. Проблема попередження та розслідування злочинів, пов’язаних з незаконним заволодінням транспортними засобами, (у переважній більшості автомобілями) на мою думку, актуальна з наступних причин кількість автомобільного транспорту в Україні невпинно зростає, про що свідчить той факт, що приватний автотранспорт із предмету розкошів стрімко переходить до категорії предметів щоденного користування. Збільшення ціни транспортних засобів робить їх привабливим предметом зазіхання. За офіційною статистикою МВС України кількості зареєстрованих злочинів за ст.289 КК України «Незаконне заволодіння транспортним засобом» зменшилось у 2013 році на 10,5 %, в порівнянні з 2012 роком, однак зменшилось й розкриття справ даної категорії з 62,4 % у 2012 році до 61, 3 % у 2013 році [7, с. 14]. Розслідуванню вказаних злочинів не приділяється достатньої уваги криміналістами: в сучасних підручниках або зовсім не викладено відповідної криміналістичної методики, або вона розглядається поверхово і тільки для випадків, коли вже встановлено особу, яка підозрюється у скоєнні злочину. Не розглядаються типові слідчі ситуації, які виникають при розслідуванні незаконного заволодіння транспортним засобом, типові сліди даного виду злочину та способи його скоєння. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню та криміналістичній оцінці даного злочину приділяли багато уваги такі науковці: Р. С. Бєлкін, В. П. Бахін, А. М. Васильєв, І. О. Возгрін, В. Ю. Шепітько, Г. Г. Зуйков, Г. Н. Танасевич, О. В. Челишева, М. І. Скригонюк. Вивченню способів незаконних заволодінь транспортними засобами займались А. Л. Мишуточкін, В. І. Жулєв, В. С. Корнелюк, Ф. Х. Кульмашев та ряд інших вчених. Мета дослідження полягає у запропонуванні шляхів попередження та запобігання даних діянь. Виклад основного матеріалу. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК) слід розуміти як умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху) шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспортний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху. Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства або погроз. Систематичний аналіз норм Особливої частини КК дає мені змогу, виділити такі ознаки діяння при вчиненні цього злочину: 1) воно полягає лише в активній поведінці - дії; 2) дія проявляється в отриманні можливості керувати таким транспортним засобом; 3) поведінка винного є незаконною, він не має ані дійсного, ані уявного права на транспортний засіб, заволодіння яким здійснює; 4) заволодіння транспортним засобом здійснюється без чітко вираженого і дійсного волевиявлення власника або закопаного користувача транспортного засобу. При цьому воля потерпілого або ігнорується (при таємному заволодінні), або подавляється (при застосуванні насильства або погрози його застосування), або ж фальсифікується (при заволодінні шляхом обману). Даний злочин визнають закінченим з моменту, коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування, а якщо заволодіння відбувається під час руху такого засобу, - з моменту встановлення контролю над ним [3]. Хочу зауважити, що проникнення в кабіну, гараж чи інше сховище, спробу запустити двигун або буксирувати транспортний засіб з метою заволодіння ним необхідно розглядати як замах на вчинення злочину. Також, не є незаконним заволодіння транспортним засобом у стані крайньої необхідності, наприклад, для того, щоб терміново доставити тяжко хвору людину до лікарні, приборкати стихійне лихо, усунути іншу небезпеку, яка загрожує людям, інтересам суспільства чи держави. Заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб має місце у випадках, коли дві особи і більше заздалегідь, тобто до початку виконання дій, які становлять об’єктивну сторону складу злочину, домовилися про спільне його вчинення, незалежно від того, хто з них керував цим засобом. Проте не підлягають кримінальній відповідальності за ст. 289 КК особи, які не брали участі у вилученні транспортного засобу, але після заволодіння ним винною особою здійснили поїздку на ньому. Відповідно до частин 2, 3 ст. 289 КК та п. 3 примітки до цієї статті матеріальну шкоду слід визнавати значною в разі заподіяння реальних збитків на суму від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а великою - на суму понад 250 таких мінімумів [3]. При вирішенні питання про те, чи були збитки реальними, необхідно виходити з положень п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, де зазначено, що такими збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, що вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права [2]. Якщо транспортний засіб не зазнав ніяких пошкоджень унаслідок незаконного заволодіння, його технічний стан не погіршився і відновлення він не потребує або сума відповідних витрат менша від зазначеної у п. 3 примітки до ст. 289 КК, така кваліфікуюча ознака, як заподіяння значної або великої шкоди, відсутня. У випадках, коли особа знищила транспортний засіб, яким незаконно заволоділа, чи призвела до такого стану, що він повністю втратив свою цінність і його вже не можна використовувати за прямим призначенням, розмір реальних збитків дорівнює вартості автомобіля на день учинення злочину. Таким же чином треба вирішувати це питання, якщо транспортний засіб після незаконного заволодіння не знайдено. У разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу розмір реальних збитків необхідно визначати виходячи з вартості запасних частин і відновлювального ремонту. Для вирішення питань, які виникли у справі про злочин проти безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, потрібні спеціальні знання, суд має призначити експертизу. У відповідній ухвалі (постанові) слід навести необхідні експерту вихідні дані, що ґрунтуються на матеріалах справи. За наявності в них різних даних щодо обставин події суд доручає експерту дати висновок стосовно кожного з варіантів окремо. На підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів суд повинен зазначити у вироку, які вихідні дані він визнав такими, що відповідають дійсності, і з їх урахуванням оцінити висновок експерта. При цьому слід виходити з того, що висновок експерта не має наперед установленої сили, а також переваги перед іншими доказами і, як і всі вони, має бути оцінений судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та відповідно до закону [4]. Сучасне ж українське законодавство, наявністю ст. 289 у Кримінальному кодексі України, яка охоплює всі види транспортних засобів, на які направлено злочинне посягання, вимагає від криміналістики розроблення окремої методики розслідування та надання криміналістичної характеристики даного виду злочину. На мій погляд, спосіб скоєння злочину є міжгалузевим поняттям ряду юридичних наук, кожна з яких вивчає його відповідно до свого функціонального призначення. Змістовне наповнення поняття «Спосіб скоєння злочину» в різних галузях вельми різне: у кримінальному процесі воно трактується ширше, ніж в кримінальному праві, а в криміналістиці ширше, ніж в кримінальному процесі. Так, процесуалісти розуміють під способом скоєння злочину комплекс виконаних у певній послідовності дій, що обумовлюють настання злочинного результату. Криміналісти розширюють поняття способу на стадії підготовки і приховання злочину, включаючи в нього місце, час, засоби, особливості особи і так далі Для криміналістики головне в способі не досягнутий результат, а процес досягнення мети, механізм її досягнення. Спосіб скоєння злочину розглядається в криміналістиці як джерело інформації про закономірності виникнення доказів, необхідною для розробки засобів і методів розкриття і розслідування злочинів | |
| Просмотров: 588 | Загрузок: 13 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |