| Главная » Файлы » Мои файлы |
Оцінка хімічної небезпеки.
| [ Скачать с сервера (443.0 Kb) ] | 14.02.2018, 20:56 |
| У відповідності з Міжнародним Регістром, у світі використовується в промисловості, сільському господарстві і побуті близько 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. з яких виробляються у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) - найбільш токсичних для людей. Об`єкти господарювання, на яких використовуються СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це так звані хімічно небезпечні об`єкти (ХНО). При аваріях або зруйнуванні цих об`єктів можуть виникати масові ураження людей, тварин і сільськогосподарських рослин сильнодіючими отруйними речовинами. Усього в Україні функціонує 1810 об`єктів господарювання, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності більше 283 тис. тонн сильнодіючих отруйних речовин (СДОР), у тому числі - 9,8 тис. тонн хлору, 178,4 тис. тонн аміаку. До хімічно небезпечних об’єктів (підприємств) відносяться: 1. Заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки і агрегати, які виробляють або використовують СДОР. 2. Заводи (або їх комплекси) по переробці нафтопродуктів. 3. Виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДОР. 4. Підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції і очисні споруди, які використовують хлор або аміак. 5. Залізничні станції і порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали і склади на кінцевих пунктах переміщення СДОР. 6. Транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові і морські танкери, що перевозять хімічні продукти. 7. Склади і бази, на яких знаходяться запаси речовин для дезинфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки. 8. Склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства. Основними причинами виробничих аварій на хімічно небезпечних об`єктах можуть бути: поломки деталей, вузлів, устаткування, ємностей, трубопроводів; несправності у системі контролю параметрів технологічних процесів; неполадки у системі контрою і забезпечення безпеки виробництва; порушення герметичності зварних швів і з`єднувальних фланців; організаційні і людські помилки; пошкодження в системі запуску і зупинки технологічного процесу, що може привести до виникнення вибухонебезпечної обстановки; акти обману, саботажу або диверсій виробничого персоналу або сторонніх осіб; зовнішня дія сил природи і техногенних систем на обладнання. Існує можливість виникнення значних аварій, якщо має місце витік (викид) великої кількості хімічно небезпечних речовин. Це може бути наслідком таких обставин: заповнення резервуарів для зберігання вище норми при помилках в роботі персоналу і відмови систем безпеки, що контролюють рівень; пошкодження вагона - цистерни з хімічно небезпечними речовинами або ємностей для їх зберігання внаслідок відмови систем безпеки, що контролюють тиск; розрив шлангових з`єднань у системі розвантаження; полімеризація хімічно небезпечних речовин у резервуарах для їх зберігання; витік хімічно небезпечних речовин із насосів; витік хімічно небезпечних речовин із труб, виконаних з непридатних матеріалів; руйнування обладнання внаслідок екзотермічних реакцій через відмову системи безпеки; помилки при виготовленні деталей обладнання, втрата енергії, відмова у роботі машин та інше. Головним фактором ураження при аваріях на хімічно небезпечних об`єктах є хімічне зараження місцевості і приземного шару повітря. При попередньому прогнозуванні наслідків, за величину викиду речовини, приймається її вміст у найбільшій за об’ємом одиничній ємкості (технологічній, складській, транспортній чи іншій). Припускається, що при цьому ємкість руйнується повністю. Для сейсмонебезпечних районів завчасний розрахунок іде на загальний запас речовини, яка знаходиться в усіх ємкостях. При розливі рідких або скраплених вибухо-пожежонебезпечних речовин на підстілаючу поверхню вільно, товщина шару рідини приймається за 0,05 м по усій площі розливу. При розливі у піддон чи на обваловану поверхню, товщина шару рідини приймається на 0,2 м нижче висоти стінки (обваловки). Оцінка хімічної обстановки. 1. Визначають глибину зон можливого зараження Г. Для цього: 1.1. Визначають еквівалентну кількість речовини у первинній хмарі: (т), (1.26.) де : К1 - коефіцієнт, який залежить від умов зберігання СДОР (таблиця Д1) ; К3 - коефіцієнт, рівний відношенню порогової токсодози хлору до порогової дози інших СДОР (таблиця Д 1); К5 - коефіцієнт, який враховує ступінь вертикальної стійкості повітря: - при інверсії К5=1, - при ізотермії К5=0,23, - при конвекції К5=0,08; K7 - коефіцієнт, який враховує вплив температури (таблиця Д1); Q0 - кількість викинутої СДОР (т). 1.2. За таблицею Д3 визначають глибину зони первинної хмари Г1. Якщо значення Г1 не можна визначити безпосередньо з таблиці Д3, то використовують метод інтерполювання, згідно якого (км), (1.27.) де: Г1 - значення глибини зони первинної хмари при еквівалентній кількості речовини QE1 згідно формули (1.26.); - найближчі табличні значення еквівалентної кількості речовини, яким, згідно таблиці Д3, відповідають значення глибини зон первинної хмар Г11 і Г12 . 1.3. Визначають еквівалентну кількість речовини у вторинній хмарі. (т), (1.28.) де: K2 - коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей СДОР (таблиця Д1); K4 - коефіцієнт, який враховує швидкість вітру (таблиця Д2); K6 - коефіцієнт, який залежить від часу, що минув після початку аварії і тривалості випаровування речовини; d - густина СДОР, т/м3 (таблиця Д1); h - товщина шару СДОР, м (при вільному розливі h=0.05 м, при виливі у обваловку або піддон h = H - 0,2, де Н – висота обваловки або піддону в м [8]); K6=N 0.8 при N<Т і K6=Т0.8 при N>Т, (1.29.) де: N - час після аварії, год.; Т - тривалість випаровування речовини, год. (год), (1.30.) при Т<1, K6 приймається для Т = 1 год. 1.4. Для знайденої величини QE2 визначають глибину зони вторинної хмари Г2 (таблиця Д3), аналогічно як для Г1. Отримані значення Г1 і Г2 - це максимальні значення зон зараження пер¬винною або вторинною хмарою, що визначаються в залежності від еквівалентної кількості речовини і швидкості вітру. 1.5. Повна глибина зони зараження Гп , що залежить від сумісної дії первинної і вторинної хмари СДОР, визначається за формулою Гп = Г12 +0,5 Г21 (км), (1.31.) де: Г12 = max {Г1 , Г2 }; Г21 = min {Г1 , Г2 }. 1.6. Отримане значення повної глибини зараження Гп порівнюється з максимально можливим значенням глибини переносу повітряних мас Гп ‘, що ви¬значається за формулою (км), (1.32.) де: N - час від початку аварії, год; Vп - швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря при даній швидкості і ступеню вертикальної стійкості повітря, км/год (таблиця Д4). За істинну розрахункову глибину зони зараження (Г) приймається менше значення з глибин Гп ‘ і Гп (Гпі = min{ Гп ‘ , Гп }). 2. Визначають площу зони можливого зараження первинною (вторинною) хмарою СДОР: (км2), (1.33.) де: - кутові розміри зони можливого зараження, град. (таблиця Д5). 3. Площа зони фактичного зараження Sф розраховується за формулою: (км2), (1.34.) де: K8- коефіцієнт, що залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря (при інверсії - K8=0.081, при ізотермії – K8=0.133, при конвекції - K8=0.235, таблиця Д4). 4. Час підходу хмари СДОР до заданого об'єкту залежить від швидкості пере¬носу хмари повітряним потоком і визначається за формулою: (год), (1.35.) де: l - відстань від джерела зараження до заданого об'єкту (км). 5. Можливі втрати робітників і службовців на хімічно небезпечному об'єкті визначаються з використанням таблиці Д11. 6. Час перебу¬вання людей у засобах індивідуального захисту (3І3) шкіри визначаються за допомогою таблиці Д14. | |
| Просмотров: 496 | Загрузок: 15 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |