| Главная » Файлы » Мои файлы |
Мир как воля и представление
| [ Скачать с сервера (409.1 Kb) ] | 18.06.2017, 07:17 |
| Артур Шопенгауер ( 1788 – 1860 ) Артур Шопенгауер - німецький філософ, яскравий представник посткласичної філософії ХІХ століття. Є одиним з найвідоміших мислителів ірраціоналізму. Народився 22 лютого 1788 року в м. Данциг (Пруссія) в родині багатого комерсанта. Батько філософа, Генріх Флоріс Шопенгауер, був освіченою людиною, цінував європейську культуру. Часто їздив по торгових справах в Англію і Францію. Мати Артура, Йоганна, була письменницею і господинею літературного салону. У 9 років батько відвіз Артура до Франції і залишив у Гаврі на 2 роки, в сім'ї знайомого. У цьому ж 1797 народилася сестра Артура, Адель. У 1799 році Артур вступив у приватну гімназію Рунге, де навчалися сини самих знатних громадян, готуючись до занять комерцією. У 1803 році близько півроку навчався в Уїмблдоні. У січні 1805 року Артур почав працювати в конторі торгової компанії в Гамбурзі. Навесні того ж року його батько загинув за загадкових обставин. Стосунки Артура з матір'ю були напруженими і в результаті між ними відбувається повний і остаточний розрив. У 1809 році вступив до Геттінгенського університету на медичний факультет, а потім перейшов на філософський. У Геттінгені прожив з 1809 по 1811 рік. Потім переїхав до Берліна, де відвідував лекції Фіхте і Шлейермахера. У 1812 році Йенський університет заочно удостоїв його звання доктора філософії. З 1814 в Дрездені працював над своїм головним філософським твором " Мир как воля и представление ". Перший том основної праці опублікував у 1819 році та займався коментуванням аж до самої смерті. У 1820 році отримує звання доцента і починає викладати в Берлінському університеті, успіху не мав. Артур важко переживав це, але продовжував працювати. У серпні 1831році через епідемію холери покидає Берлін він перебрався до Франкфурту-на-Майні. Вів нетовариське і майже самітницьке життя, був холостяком. Взагалі Шопенгауер був недовірливою людиною, здоров'я ставив на перше місце, славився своєю внутрішньою і душевної свободою, нехтував елементарними суб'єктивними благами. Вільно володів німецькою, латинською, англійською, французькою, італійською та іспанською мовами. Найбільше часу проводив у кабінеті своєї двокімнатної квартири, де його оточували портрети Гете, Декарта і Шекспіра, бронзова позолочена тибетська статуя Будди, шістнадцять гравюр на стінах із зображенням собак. Багато часу проводив за читанням книг. У його бібліотеці було 1375 книг. Однак Шопенгауер критично ставився до читання - у своєму творі «Parerga und Paralipomena» він писав, що надмірне читання не тільки марно, а й шкідливо для розуму, оскільки послаблює його і привчає черпати ідеї з зовнішніх джерел, а не з власної голови. Шопенгауер з презирством ставився до «філософів» і «вчених», діяльність яких в основному складається з цитування і дослідження книг. Він виступає за самостійне мислення. Тяжів до німецького романтизму, цікавився містикою, вивчав філософію Канта та філософські ідеї буддизму, а також Епіктета, Овідія, Цицерона та інших, критикував своїх сучасників Гегеля і Фіхте. Називав існуючий світ «найгіршим з можливих світів», за що отримав прізвисько «філософ песимізму». У 1839 році отримав премію Королівського норвезького наукового товариства за конкурсну роботу «Про свободу людської волі». У 1840-х роках Шопенгауер став одним з піонерів перших зоозахисних організацій, які з'являлися тоді в Німеччині. У 1843 році перевидає трактат «Мир как воля и представление» і додає до нього другий том. Р. Вагнер присвячує Шопенгауеру свій оперний цикл «Кільце Нібелунгів». В кінці життя до нього приходить популярність, у нього з'являються послідовники і учні, в університетах читається курс його лекцій. 21 вересня 1860р. - у розквіті гучної слави Артур Шопенгауер помер від пневмонії. На могильному камені філософа всього два слова: «Артур Шопенгауер». Переказ основних ідей твору «Метафизика половой любви» Основоною працею видатного німецького філософа Артура Шопенгауера є твір "Мир как воля и представление" (1819-1844). Він підрозділяється на два томи, які в свою чергу діляться на глави. Я б хотіла відобразити зміст та ідеї 44 глави 2-го тому, яка має назву « Метафизика половой любви». Любов – це наче прагнення однієї особи до фізичного володіння іншої особи. Любов спрямована на якусь конкретну особу, а не на представників протилежної статі. У творі Шопенгауера любов – це відносини між чоловіком та жінкою для того, щоб не дати загинути власним генам, народжувати дітей для продовження свого роду. Люди живуть заради дітей, заради наступного покоління. «...То, что в основе всякой половой любви лежит инстинкт, направленный исключительно на будущее дитя, — это станет для нас вполне несомненным, если подвергнуть его, названный инстинкт, более точному анализу, который поэтому неминуемо и предстоит нам ». Автор розглядає п’ять абсолютних категорій, які впливають на вибір жінки - це вік, здоров'я ,статура, повнота тіла і обличчя. На думку Шопенгауера, головною характеристикою є вік. «…особенное предпочтение отдаем мы поре от восемнадцати до двадцати восьми лет. За этими пределами ни одна женщина не может быть для нас привлекательной… Очевидно, соображение, которое здесь бессознательно руководит нами, это — возможность деторождения вообще; оттого всякий индивидуум теряет свою привлекательность для другого пола в той мере, в какой он удаляется от периода наибольшей пригодности для производительной функции или для зачатия». Як бачимо, то саме вік пов’язаний з народжуваністю. На другому місці автор ставить здоров’я. «Острые болезни являются в наших глазах только временной помехой; болезни же хронические или худосочие совершенно отталкивают нас, потому что они переходят на ребенка». Третьою умовою є статура. «После старости и болезни ничто так не отталкивает нас, как искривленная фигура: даже самое красивое лицо не может нас вознаградить за нее… непропорциональность в телосложении действует на нас заметнее и сильнее всего… поразительно красивый стан может возместить всякие изъяны: он очаровывает нас». При виборі жінки, чоловік звертає увагу на фігуру, зуби, ноги, ходу. «Женщина, которая стройна и у которой красивые ноги, подобна золотой колонне на серебряной опоре... Важны для нас и зубы, потому что они играют очень существенную роль в питании и особенно передаются по наследству». Категорія повноти тіла виявилася на четвертому місці. «…преобладание растительной функции, пластичности: оно обещает плоду обильное питание, и оттого сильная худоба сразу отталкивает нас. Полная женская грудь имеет для мужчины необыкновенную привлекательность, потому что, находясь в прямой связи с детородными функциями женщины, она сулит новорожденному обильное питание. С другой стороны, чрезмерно жирные женщины противны нам...». Остання п’ята умова - чоловік дивиться на обличчя: ніс, ріт, підборіддя, очі, лоб. «…главное внимание мы обращаем на красивый нос; короткий вздернутый нос портит все. Счастье целой жизни для множества девушек решил маленький изгиб носа кверху или книзу…Маленький рот, обусловленный маленькими челюстями, играет очень важную роль... Отставленный назад, как бы отрезанный подбородок в особенности противен, потому что выдающийся вперед подбородок составляет характерный признак исключительно нашего, человеческого вида. Наше внимание привлекают красивые глаза и лоб…». Жінка обирає мужнього й сильного чоловіка, з гарним торсом, щоб в нього було добре серце і він зміг стати гарним батьком. Якщо говорити на рахунок обличчя, то жінки мало уваги приділяють цьому. «Женщину всегда привлекают в мужчине достоинства его сердца, или характера, которые составляют отцовское наследие. В особенности пленяют женщину сила воли, решительность и мужество, а также, пожалуй, благородство и доброе сердце». Тепер Шопенгауер розглядає відносні мотиви при в | |
| Просмотров: 423 | Загрузок: 12 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |