| Главная » Файлы » Мои файлы |
Юридична природа ліцензування
| [ Скачать с сервера (28.1 Kb) ] | 04.06.2017, 01:00 |
| функціональному регулюванні аграрних правовідносин. Розвиток сучасного суспільства і господарських систем всебічно демонструють безапеляційну залежність від інновацій. В той час, як інноваційна діяльність як процес, базисний чинник ефективності економічних агентів та ринку є фундаментальною причиною успіху у формуванні інститутів. Особливо важливим цей фактор є для соціально-економічних систем, які знаходяться на етапі інституціоналізації ринку. Реальним прикладом такого стану можна вважати саме аграрну сферу економіки України, яка потребує трансформації усталених базисних норм і правил регулювання раціонального використання природного потенціалу для подолання застійних кризових явищ в агропромисловому комплексі. Сучасна економічна наука все частіше звертається до здавалося б нетрадиційних методологічних підходів наукового пошуку, одним з яких є інституціоналізм як універсальна методологія міждисциплінарного змісту. Значимість та невід’ємність інституційного підходу підкреслюють всі вчені, що колись вивчали і зараз вивчають дане питання у своїх дослідженнях, зазначаючи, що основне призначення і зміст економічних інститутів не в тім, щоб бути просто «правилами гри», а у функціональній організації суспільних взаємодій людей, їх груп і співтовариств. Інститути створюють правила, визначаючи одночасно можливість й обмеження, права й обов’язки, ролі і статуси. Будь-яке ігнорування ролі і значення актуальних інституційних змін, їхня несумісність зі структурними й організаційними заходами для реформування економіки споконвічно прирікає останню на невдачу. Аграрна економіка, на думку Шпикуляка О.Г., - «особлива сфера життєдіяльності і є важко адаптованою до швидких трансформаційних перетворень. Формування ринкових інститутів у цій галузі відбувається повільно, еволюційним шляхом, адже селянин є надзвичайно консервативним» Державне регулювання розвитку аграрного сектору слід розглядати як економічний вплив держави на виробництво, переробку та реалізацію сільськогосподарських продукції, сировини і продовольства, а також на виробничо-технічне обслуговування та його матеріально-технічне забезпечення. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; сертифікація та стандартизація; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Зазначимо, що в аграрно-правовій літературі з урахуванням комплексного характеру аграрних правовідносин та їх поділу на внутрішні та зовнішні пропонувалося виокремлювати й відповідні методи правового регулювання. Так, В. З. Янчук виділяє специфічні методи регулювання зовнішніх і внутрішніх аграрних правовідносин. Серед перших він називає членський, засновницький, легалізаційний (явочно - нормативний), дозвільно-ліцензійний методи, економічного стимулювання, дестимулювання, договірно-комерційний метод, рекомендації державних та інших органів. В Українi склалися кiлька систем лiцензування, якi можна класифiкувати таким способом: - лiцензування певних видiв господарської дiяльностi вiдповiдно до Закону України “Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi”; - лiцензування окремих видiв господарської дiяльностi(лiцензування банкiвської дiяльностi, лiцензування дiяльностi з надання банкiвських послуг, лiцензування каналiв мовлення, лiцензування у сферi електроенергетики та використання ядерної енергiї, лiцензування виробництва й торгiвлi спиртом етиловим, коньячним i плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами) згiдно iз спецiальними законами, що регулюють вiдносини в цих сферах; - лiцензування зовнiшньоекономiчної дiяльностi; - лiцензування у сферi iнтелектуальної власностi. Прикладом того, як саме ліцензування і квотування регулює аграрні правовідносини, слід навести рішення, яке було обговорено і прийнято 5 лютого 2007 року в Міністерстві аграрної політики України, щодо питань ринку зерна. На даній нараді було прийнято ряд рішень, щодо ліцензування і квотування аграрного сектору економіки. З метою гарантування продовольчої безпеки урядом було вжито заходів щодо стабілізації на ринку зерна. Зокрема, прийнято постанови Кабінету Міністрів України: від 28.09.2006 №1364 «Про доповнення додатка 12 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2005 р. №1304 «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та обсягів квот у 2006 році»; від 11.10.2006 №1418 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2005 року №1304 та визнання такою, що втратила чинність постанови Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2006 р. №1364»; від 08.12.2006 №1701 "Про затвердження обсягів квот на окремі види сільськогосподарської продукції, експорт якої підлягає ліцензуванню до 30 червня 2007 р., та порядку видачі ліцензій". Відповідно до встановленої постановою №1364 квоти Мінекономіки видало 8 експортерам ліцензії на експорт 344,2 тис. т пшениці, з яких було вивезено 325,9 тис. т. Запровадження механізму ліцензування експорту пшениці дало змогу встановити обсяги намірів зернотрейдерів щодо експорту до кінця поточного календарного року, які відповідно до поданих заявок становили 2,4 млн. т пшениці, в т.ч. 2,15 млн. т – продовольчої. Постановою №1418 було запроваджено квотування експорту пшениці, жита, кукурудзи та ячменю та визнано такою, що втратила чинність, постанову №1364. Видано ліцензій у межах квоти: пшениця – 400 тис. т (квота – 400), ячмінь – 600 тис. т (квота – 600), кукурудза – 0 (квота – 600). Довідково: відвантажено зерна за ліцензіями 561,8 тис. т, у т.ч. пшениці (дійсних ліцензій – 312 тис. т, призупинених – 88 тис. т) – 263,3 тис. т, ячменю (дійсних ліцензій – 224,4 тис. т, призупинених – 375,6 тис. т) – 295,3 тис. т, жита – 2,3 тис. т. Слід відзначити, що у II півріччі 2006 року відвантажено на експорт 5544 тис. т зерна, у т. ч. пшениці – 2386 тис. т, ячменю – 2995 тис. т, кукурудзи – 163 тис. т. Довідково: експорт зернових у першому півріччі 2006 року становив 5 450 тис. т, у т.ч. пшениці – 2 286 тис. т (січень – 168 тис. т, лютий – 325 тис. т, березень – 368 тис. т, квітень – 477 тис. т, травень – 439 тис. т, червень – 500 тис. т), ячменю – 1 575 тис. т (січень – 234 тис. т, лютий – 376 тис. т, березень – 337 тис. т, квітень – 139 тис. т, травень – 170 тис. т, червень – 319 | |
| Просмотров: 406 | Загрузок: 8 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |