| Главная » Файлы » Мои файлы |
История патентов в мире
| [ Скачать с сервера (494.5 Kb) ] | 08.05.2017, 00:24 |
| История патентов в мире С древнейших времен ремесленники хранили тайны своего дела, что служило гарантией сохранение монополий на производство тех или иных изделий. В Средние века у многих талантливых изобретателей была нелегкая судьба: архитекторов таких, например, как строители Соборов Московского Кремля, ослепляли, венецианских мастеров-стеклодувов заперли в пожизненной тюрьме на острове Мурано. А например секрет производства шелка, который китайцы строго охраняли, продержался несколько столетий и был украден очаровательной принцессой. Она знала тайну производства и вывезла в шляпе несколько коконов шелковичных червей за пределы Китая, передав затем их своему возлюбленному. Это классический пример промышленного шпионажа, описанный в китайских хрониках еще в 15 в. до н.э. Слово «патент» происходит от латинского Litterae Patentes, что в переводе означает «открытая грамота». В то время патенты выдавались властями и удостоверяли право на монопольное производство и продажу определенного товара, услуг или изобретений. Патент скреплялся соответствующей печатью так, чтобы грамоту можно было развернуть, не нарушая печать, предъявив ее содержание. Этим Litterae Patentes отличались от традиционных грамот, которые нельзя было прочесть, не взломав печати. С тех пор в той или иной форме образ этой печати сохранился до наших дней на патентах многих стран. Считается, что первый патент был выдан в 1421 г. во Флоренции. Однако история патентного законодательства началась в Венецианской республике, где в 1474 г. был издан указ, предписывавший сообщать властям о реализованных на практике изобретениях, целью которого было предотвратить использование изобретений третьими лицами. Патент выдавался Дожем по рекомендации Совета. В 1594 г. Г. Галилей получил патент Венеции на «средство для перекачивания воды». Монополии, щедро раздаваемые монархами, обогащали фаворитов и сдерживали развитие экономики. По юридическим нормам федеральных государств выдача патентов была прерогативой королевской власти и рассматривалась как милость суверена, своего рода привилегия вассалу. Поэтому для нарождающихся капиталистических отношений это становилось преградой. Исторически в каждой стране складывалась своя система учета изобретений и охраны прав. В 1623 году при Джеймсе I английским парламентом издан «Статут о монополиях», согласно которому патенты выдавались на «проекты новых изобретений» только на 14 лет. Впервые в Европе естественное право собственности изобретателя на свое изобретение было провозглашено патентным законом, принятым Конвентом революционной Франции в январе 1791 г. В своей преамбуле закон запрещал всем и всякому пользоваться изобретением без дозволения субъекта права, каким являлся патентообладатель. «Патентный закон Франции» и «Статут о монополиях» имели общее сходство в главном. Они ликвидировали монополизм верховной власти как наследие феодальной эпохи и утверждали монополию патентовладельца во имя развития промышленности. С этого времени патент на изобретение, родившийся одновременно с капитализмом, способствует его прогрессу. В США федеральный патентный закон принят 1790 г., до этого момента права на выдачу патентов принадлежали губернаторам штатов. В первой половине девятнадцатого века патентные законы принимаются большинством европейских государств, в том числе и Россией в 1812 г. 20 марта 1883 г. в Париже было заключено первое международное соглашение в области охраны прав на промышленную собственность «Парижская конвенция по охране промышленной собственности». Несколько раз пересматривалась и изменялась, последний раз в 1979 г. Інтелектуальна власність: погляд з ХХІ століття • Головна сторінка • Архів подій та публікацій • Юридична література • ЗМІ про нас • Сторінка абітуріента • Актуальна конференція Правова природа патенту Батова Віра Олександрівна., Аспірантка Інституту держави і права ім. В.М. Корецького, науковий співробітник Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України Характерною рисою патентного права є охорона об’єктів права інтелектуальної власності за допомогою патенту. Не зважаючи на те, що патентне право є предметом чисельних досліджень, не можна не відзначити існування у науці, а також у законодавстві деяких розбіжностей щодо розуміння правової природи патенту. Метою цієї роботи є визначення основних поглядів на термін „патент” у вітчизняній та зарубіжній практиці та з’ясування сутності та правової природи патенту. У ДСТУ 3574-97 (Патентний формуляр. Основні положення. Порядок складання та оформлення) патент визначається як юридично-технічний документ, який засвідчує право на винахід (корисну модель, промисловий зразок) [1]. Слово „патент” походить від латинського Litterat Patentes, що означає „відкрита грамота”. Раніше патенти видавалися владою та засвідчували право на монопольне виробництво та продаж певного товару, послуг чи винаходів [2, 28]. Британський вчений В.П. Томпсон, автор книги „Настільна книга з патентного права усіх країн”, ототожнює патент з ексклюзивними привілеями, наданими винахіднику на певний строк, які, „по суті є договором між владою, яка діє від імені нації в цілому, та винахідником. Останній надає суспільству те, чого раніше у нього не було, детальний опис винаходу, а влада, у свою чергу, надає винахіднику на певних умовах виключне право використовувати його винахід протягом певного строку, по закінченні якого усі вигоди винаходу переходять у розпорядження суспільства” [3, 1]. За сучасних кмов патент розглядають у двох аспектах. По-перше, під патентом розуміють надане державою право забороняти третім особам виготовлення, використання чи продаж винаходу [4, 195]. По-друге, патент визначають як охоронний документ. Характеристику патенту як права інтелектуальної власності можна знайти у матеріалах Всесвітньої організації інтелектуальної власності (далі – ВОІВ) [5]. Так, патент визначається ВОІВ як право, надане державою винахіднику забороняти використання з комерційною метою винаходу протягом певного періоду часу в обмін на розкриття сутності винаходу, достатнього для отримання вигоди від нього іншими. Відповідно до Філіппінського кодексу інтелектуальної власності, патенти визнаються складовою частиною права інтелектуальної власності, поряд із авторськими та суміжними правами, торговими марками, промисловими зразками тощо [6]. Щодо розуміння патенту як охоронного документу, зазначимо таке. Відповідно до ч. 1 ст. 462 ЦК України, набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Закон „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” визначає патент як охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель). ВОІВ також характеризує патент як документ, який видається за заявкою органом держави або регіональним органом, повноваження якого розповсюджуються на декілька держав, який розкриває сутність винаходу та створює правовий режим, у якому запатентований винахід, як правило, може використовувати (виготовляти, використовувати, продавати, імпортувати) лише патентовласником або за його згодою [5]. П.М. Цибульов визначає патент, як „вид інтелектуальної (промислової) власності, який використовуються як інструмент, що регулює створення і передачу нових технологій” [7, 44]. Згідно з юридичною енциклопедією, патент – це виданий компетентним державним органом документ, який надає його власникові виключне право на винахід (корисну модель тощо). Також патент визначається як форма охорони об’єктів інтелектуальної власності [8, 390]. Енциклопедія зазначає, що патент необхідно розцінювати як визнання та підтвердження державою того, що подана пропозиція є винаходом, корисною моделлю тощо; надання інформації суспільству про наявність даних науково-технічних чи селекційних нововведень та їх охорону державою; визначення пріоритету і авторства його творців [9; 453]. Деякі автори, наприклад, В. Коссак, окремо наголошують, що патент не є об’єктом права інтелектуальної власності, а є лише документом, що засвідчує право інтелектуальної власності на відповідний об’єкт [10, 45]. В. Дроб’язко визначає патент як форму охорони винаходів, корисних моделей тощо. Автор пише, що патент – це юридично-технічний документ, виданий уповноваженим компетентним державним органом, за допомогою якого держава засвідчує виключне право володільця на створений ним об’єкт промислової власності (винахід, корисну модель, промисловий зразок) [11, 316]. На думку Н. Халаїм, підставою для виникнення у суб’єкта виключного права на використання промислового зразка є патент [12]. Із такою думкою погодитись не можемо, оскільки патент лише засвідчує вже набуті права інтелектуальної власності. Видачі патенту передує прийняття рішення про його видачу та внесення відомостей до відповідного реєстру. Передача прав від одного суб’єкта до іншого здійснюється відповідно до договору про передання виключних прав інтелектуальної власності (договір про передачу права власності на винахід (корисну модель), а не відповідно до договору про передання патенту. Разом із тим, передача патенту як документа від правовласника до набувача є однією з умов такого договору. Відповідно до законодавства, договір передання виключних прав інтелектуальної власності підлягає державній реєстрації. Реєстрація полягає у внесенні змін до відповідного реєстру на підставі заяви (та інших визначених документів) сторони договору, представника у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) чи іншої довіреної особи, які діють за дорученням сторони договору. Згідно зі ст. 210 ЦК України, якщо правочин підлягає державній реєстрації, він є вчинений з моменту такої реєстрації. Таким чином, головним тут є саме передача прав, яка засвідчується рішенням про публікацію та внесення до реєстру відомостей, а також самим договором з відповідною відміткою реєструю чого органу. Додатково слід звернути увагу на термінологічні розбіжності між ЦК України та Законом України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”. Так, у п. 3 ст. 465 ЦК України зазначено, що „строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід спливає через 20 років…”. Разом із тим, Закон говорить не про чинність прав, а про чинність патенту, зазначаючи, що „строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Установи”. Такі розбіжності ускладнюють розуміння правової природи патенту та породжують численні дискусії з цього приводу. В контексті цієї проблематики необхідним є з’ясування співвідношення понять „охоронний документ” та „форма правової охорони”. Спочатку розглянемо зміст поняття „документ”, який вдало викладений у юридичній енциклопедії за ред. Ю. Шемшученко. Так, під документом розуміється матеріальна форма відображення, поширення, використання інформації, яка надає їй юридичної сили [13, 276]. Документи створюються для реалізації конкретної соціальної функції. У випадку патенту такою функцією є здійснення власником патенту наданих йому прав інтелектуальної власності. У більш широкому розумінні, документ тлумачиться як будь-який вид інформації незалежно від способу закріплення, передачі її змісту і техніки відтворення. Держстандарт колишнього СРСР (ГОСТ 16487-83) термін „документ” визначений як „засіб закріплення різним способом на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності і розумової діяльності людини”. Форма правової охорони – це сукупність прав та обов’язків, які виникають у зв’язку зі створенням, зміною чи припиненням правовідносин щодо об’єкту правової охорони. У Радянському Союзі існувало два способи правової охорони винаходів – за допомогою патенту та за допомогою авторського свідоцтва. Підсумовуючи вищенаведене, стверджуємо, що поняття „патент” та „форма правової охорони” співвідносяться як форма та зміст. Патент виступає документом, який закріплює відповідну форму (спосіб) правової охорони, засвідчує права інтелектуальної власності. Самі ж права на винахід, корисну модель або промисловий зразок виникають раніше, ніж видається патент, а саме від дати публікації відомостей про його видачу. Таким чином права не «надаються” патентом, а лише ним підтверджуються. Також, враховуючи зазначене, вважаємо необхідним узгодження термінології ЦК України та спеціальних законів з метою уникнення двозначного розуміння терміну „патент” в українському законодавстві. Список використаних джерел: 1. ДСТУ 3574-97 (Патентний формуляр. Основні положення. Порядок складання та оформлення). 2. Белов В.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Интеллектуальная собственность. Законодательство и практика применения. Практическое пособие. – М.: Гардарика, 1997. – 320 с. 3. W. P. Thompson, Handbook of Patent Law of All Countries. – London, 1920. 4. В. В. Белов, Г. В. Виталиев, Г. М. Денисов Интеллектуальная собственность: законодательство и практика его применения: практическое пособие. – М.: Юрист, 2006. – 351 с. 5. WIPO Intellectual Property Handbook: Policy, Law and Use.Geneva. WIPO publ. № 489 (E). 2004, Second Edition. 6. Intellectual Property Code of the Philippines: Republic Act no. 8293, 06/06/1997. 7. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник. – К.: „Інст. інтел. власності і права”, 2005. – 112с. 8. Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю70 Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: „Укр. енцикл”, 1998. Т 4. 9. Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю70 Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: „Укр. енцикл”, 1998. Т 4. 10. Коссак В. М. Якубівський І. Є. Право інтелектуальної власності: Підручник. – К.: Істина, 2007. — 208 с. 11. Дроб’язко В.С., Дроб’язко Р.В. Право інтелектуальної власності. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с. 12. Халаїм Н. Правова природа патенту на промисловий знак // Право України. – 2000. – N 8. – С.92-95. 13. Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю70 Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: „Укр. енцикл”, 1998. – Т 2. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі Верховна Рада України; Закон від 15.12.1993 № 3687-XII • Картка • Файли • Історія • Зв'язки • Публікації • Текст для друку Документ 3687-12, чинний, поточна редакція — Редакція від 05.12.2012, підстава 5460-17 З А К О Н У К Р А Ї Н И Про охорону прав на винаходи і корисні моделі ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 7, ст. 32 ) { Вводиться в дію Постановою ВР N 3769-XII ( 3769-12 ) від 23.12.93, ВВР, 1994, N 7, ст. 33 } { Роз'яснення: цей Закон застосовується до правовідносин, що виникли після введення його в дію згідно з Постановою ВР N 3769-XII ( 3769-12 ) від 23.12.93 } { В редакції Закону N 1771-III ( 1771-14 ) від 01.06.2000, ВВР, 2000, N 37, ст.307 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2188-III ( 2188-14 ) від 21.12.2000, ВВР, 2001, N 8, ст. 37 N 2921-III ( 2921-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 16, ст.114 N 34-IV ( 34-15 ) від 04.07.2002, ВВР, 2002, N 35, ст.256 N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 35, ст.271 N 1256-VI ( 1256-17 ) від 14.04.2009, ВВР, 2009, N 36-37, ст.513 N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 } Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: Установа - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності; ( Абзац другий статті 1 в редакції Закону N 2188-III ( 2188-14 ) від 21.12.2000; із змінами, внесеними згідно із Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 ) Апеляційна палата - колегіальний орган Установи для розгляду заперечень проти рішень Установи щодо набуття прав на об'єкти інтелектуальної власності та інших питань, віднесених до її компетенції цим Законом; ( Абзац третій статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 ) винахід (корисна модель) - результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології; ( Абзац четвертий статті 1 в редакції Закону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 ) ( Абзац п'ятий статті 1 виключено на підставі Закону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 ) секретний винахід (секретна корисна модель) - винахід (корисна модель), що містить інформацію, віднесену до державної таємниці; службовий винахід (корисна модель) - винахід (корисна модель), створений працівником: у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше; з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця; службові обов'язки - зафіксовані в трудових договорах (контрактах), посадових інструкціях функціональні обов'язки працівника, що передбачають виконання робіт, які можуть привести до створення винаходу (корисної моделі); доручення роботодавця - видане працівникові у письмовій формі завдання, яке має безпосереднє відношення до специфіки діяльності підприємства або діяльності роботодавця і може привести до створення винаходу (корисної моделі); роботодавець - особа, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом); винахідник - людина, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено винахід (корисну модель); ( Абзац тринадцятий статті 1 в редакції Закону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 ) патент (патент на винахід, деклараційний патент на винахід, деклараційний патент на корисну модель, патент (деклараційний патент) на секретний винахід, деклараційний патент на секретну корисну модель) - охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель); патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід; деклараційний патент на винахід - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи заявки на винахід; ( Абзац шістнадцятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 ) деклараційний патент на корисну модель - різновид патенту, що видається за результатами формальної експертизи заявки на корисну модель; патент (деклараційний патент) на секретний винахід - різновид патенту, що видається на винахід, віднесений до державної таємниці; деклараційний патент на секретну корисну модель - різновид патенту, що видається на корисну модель, віднесену до державної таємниці; кваліфікаційна експертиза (експертиза по суті) - експертиза, що встановлює відповідність винаходу умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню, промисловій придатності); ( Абзац двадцять перший статті 1 виключено на підставі Закону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 ) ( Абзац двадцять другий статті 1 виключено на підставі Закону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 ) формальна експертиза (експертиза за формальними ознаками) - експертиза, у ході якої встановлюється належність зазначеного у заявці об'єкта до переліку об'єктів, які можуть бути визнані винаходами (корисними моделями), і відповідність заявки та її оформлення встановленим вимогам; ліцензія - дозвіл власника патенту (ліцензіара), що видається іншій особі (ліцензіату), на використання винаходу (корисної моделі) на певних умовах; особа - фізична або юридична особа; заявка - сукупність документів, необхідних для видачі Установою патенту; ( Абзац двадцять шостий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 ) заявник - особа, яка подала заявку чи набула прав заявника в іншому встановленому законом порядку; ( Абзац двадцять сьомий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 ) пріоритет заявки (пріоритет) - першість у поданні заявки; дата пріоритету - дата подання заявки до Установи чи до відповідного органу держави - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, за якою заявлено пріоритет; ( Абзац двадцять дев'ятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 ) міжнародна заявка - заявка, подана згідно з Договором про патентну кооперацію; Реєстр - Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на винаходи, Державний реєстр деклараційних патентів України на корисні моделі, Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на секретні винаходи, Державний реєстр деклараційних патентів України на секретні корисні моделі; заклад експертизи - уповноважений Установою державний заклад (підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи заявок; ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 2188-III ( 2188-14 ) від 21.12.2000 ) державна система правової охорони інтелектуальної власності - Установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління Установи. ( Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 2188-III ( 2188-14 ) від 21.12.2000 ) Стаття 2. Законодавство України про охорону прав на винаходи (корисні моделі) Законодавство України про охорону прав на винаходи (корисні моделі) базується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається із цього Закону, Цивільного кодексу України ( 435-15 ), Закону України "Про державну таємницю" ( 3855-12 ) та інших нормативно-правових актів. { Стаття 2 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 } Стаття 3. Повноваження Установи у сфері охорони прав на винаходи (корисні моделі) 1. Установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони прав на винаходи і корисні моделі, для чого: організовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рішення щодо них; видає патенти на винаходи і корисні моделі, забезпечує їх державну реєстрацію; забезпечує опублікування офіційних відомостей про винаходи і корисні моделі; здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності і представляє інтереси України з питань охорони прав на винаходи і корисні моделі в міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства; { Абзац шостий частини першої статті 3 виключено на підставі Закону N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 } організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері правової охорони інтелектуальної власності; організовує науково-дослідні роботи з удосконалення законодавства та організації діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності; організовує роботу щодо перепідготовки кадрів державної системи правової охорони інтелектуальної власності; доручає закладам, що входять до державної системи правової охорони інтелектуальної власності, відповідно до їх спеціалізації, виконувати окремі завдання, що визначені цим Законом, Положенням про Установу, іншими нормативно-правовими актами у сфері правової охорони інтелектуальної власності; здійснює інші повноваження відповідно до законів. { Абзац одинадцятий частини першої статті 3 в редакції Закону N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 } ( Частина перша статті 3 в редакції Закону N 2188-III ( 2188-14 ) від 21.12.2000 ) ( Частину другу статті 3 виключено на підставі Закону N 2188-III ( 2188-14 ) від 21.12.2000 ) 2. Фінансування діяльності Установи провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України. Стаття 4. Міжнародні договори Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про винаходи (корисні моделі), то застосовуються правила міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Стаття 5. Права іноземних осіб та осіб без громадянства 1. Іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені цим Законом, відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. 2. Іноземні особи та особи без громадянства, які проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Установою реалізують свої права через представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), зареєстрованих відповідно до закону. Розділ II ПРАВОВА ОХОРОНА ВИНАХОДІВ (КОРИСНИХ МОДЕЛЕЙ) Стаття 6. Умови надання правової охорони 1. Правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності. ( Частина перша статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 ) 2. Об'єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з цим Законом, може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу. ( Частина друга статті 6 в редакції Закону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 ) 3. Правова охорона згідно з цим Законом не поширюється на такі об'єкти технології: сорти рослин і породи тварин; біологічні в своїй основі процеси відтворення рослин та тварин, що не відносяться до небіологічних та мікробіологічних процесів; топографії інтегральних мікросхем; результати художнього конструювання. ( Частина третя статті 6 в редакції Закону N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 ) 4. Пріоритет, авторство і право власності на винахід засвідчуються патентом (деклараційним патентом). Пріоритет, авторство і право власності на корисну модель засвідчуються деклараційним патентом. Строк дії патенту України на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Установи. Строк дії деклараційного патенту на винахід становить 6 років від дати подання заявки до Установи. Строк дії патенту на винахід, об'єктом якого є лікарський засіб, засіб захисту тварин, засіб захисту рослин тощо, використання якого потребує дозволу відповідного компетентного органу, може бути продовжено за клопотанням власника цього патенту на строк, що дорівнює періоду між датою подання заявки та датою одержання такого дозволу, але не більше ніж на 5 років. За подання клопотання сплачується збір. ( Абзац п'ятий частини четвертої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003 ) Порядок подання клопотання та продовження строку дії патенту у цьому випадку визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. { Абзац шостий частини четвертої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 } Строк дії деклараційного патенту на корисну модель становить 10 років від дати подання заявки до Установи. Строк дії патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід і деклараційного патенту на секретну корисну модель дорівнює строку засекречування винаходу (корисної моделі), але не може бути довшим від визначеного за цим Законом строку дії охорони винаходу (корисної моделі). Дія патенту припиняється достроково за умов, викладених у статті 32 цього Закону. 5. Обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу (корисної моделі). Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису винаходу (корисної моделі) та відповідних креслень. 6. Дія патенту (деклараційного патенту), виданого на спосіб одержання продукту, поширюється і на продукт, безпосередньо одержаний цим способом. Стаття 7. Умови патентоздатності винаходу, корисної моделі 1. Винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним. 2. Корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною. 3. Винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо. 4. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. 5. Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує тій даті, яка зазначена у частині четвертій цієї статті, і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати. 6. На визнання винаходу (корисної моделі) патентоздатним не впливає розкриття інформації про нього винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цієї частини. 7. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки. При оцінці винахідницького рівня зміст заявок, зазначених у частині п'ятій цієї статті, до уваги не береться. 8. Винахід (корисна модель) визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промисловості або в іншій сфері діяльності. Розділ III ПРАВО НА ОДЕРЖАННЯ ПАТЕНТУ Стаття 8. Право винахідника 1. Право на одержання патенту має винахідник, якщо інше не передбачено цим Законом. 2. Винахідники, які спільно створили винахід (корисну модель), мають однакові права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними. 3. У разі перегляду умов угоди щодо складу винахідників Установа за спільним клопотанням осіб, зазначених у заявці як винахідники, а також осіб, що є винахідниками, але не зазначені у заявці як винахідники, вносить зміни до відповідних документів у порядку, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності. | |
| Просмотров: 602 | Загрузок: 11 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |