| Главная » Файлы » Мои файлы |
Цивільний процес України
| [ Скачать с сервера (124.0 Kb) ] | 23.04.2017, 23:08 |
| Форма контролю: І сем – залік, ІІ сем – іспит Література: - Комаров В.В. Цивільний процес. Х., 2012р. - Фурса С.Я. Академічний курс цивільного процесу. - Штефан М.Й. Цивільний процес. 2005р. - Програма курсу. Тема 1. Предмет і система цивільного процесу 1. Форми захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів ф/о, ю/о та інтересів держави. 2. Право на судовий захист. 3. Значення правосуддя у цивільних справах. 4. Поняття цивільного процесу, його предмет, метод і система. 5. Наука цивільного процесу. 6. Співвідношення ЦПП з іншими галузями права. 7. Джерела ЦПП. 8. Дія цивільних процесуальних норму часі, просторі, щодо кола осіб. 9. Поняття цивільного процесу, цивільного судочинства, правосуддя у цивільних справах, цивільного процесуального права та їх співвідношення. 10. Види цивільного судочинства. 11. Стадії цивільного процесу. 12. Цивільна процесуальна форма, її суть, характерні риси та значення. 1. Форма захисту права – категорія процесуального характеру. Форма захисту суб’єктивного права – це визначений законодавством порядок захисту права, свободи чи інтересу тим чи іншим юрисдикційним органом. ч. 4 ст. 127 КУ: Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. Однак, не лише в судовому порядку можуть захищатись права, свободи та інтереси. В російських джерелах (М. Солбатіна-Шакарян) форми захисту цивільних прав, свобод та інтересів поділяють на o судову форму o суспільну форму o адміністративну форму. Штефан виділяє наступні форми захисту цив. прав, свобод та інтересів: o судова o несудова. Несудові форми захисту поділяють на • захист прав, свобод та інтересів в адміністративному порядку e.g. Згідно ч.1 ст. 19 СК у випадках, передбачених СК, органи державної влади (органи опіки та піклування). Зокрема, право на створення прийомної сім’ї може бути реалізовано лише за зверненням із заявою; створення дитячого будинку сімейного типу e.g. Органи державної реєстрації актів цивільного стану – анулюють актові записи про шлюб у випадку, коли шлюб було зареєстровано з особою, яка вже перебуває в шлюбі. e.g. Органи місцевого самоврядування, органи виконавчої влади уповноважені законом розглядати земельні спори. • захист прав нотаріусом e.g. Нотаріуси вживають заходів по охороні спадкового майна; e.g. Нотаріуси видають Свідоцтва про право на спадщину; e.g. Нотаріуси вчиняють протести векселів; e.g. Нотаріуси вчиняють виконавчі написи; e.g. Нотаріуси посвідчують неоплачені чеки. • захист прав громадськими організаціями e.g. Комісіями з трудових спорів e.g. Професійні спілки (уповноважені захищати трудові права, свободи та інтереси, які виникають з трудових правовідносин відносно своїх членів) e.g. Організації, що створюються з метою захисту прав споживачів • ЦК ВИЗНАЧАЄ САМОЗАХИСТ. Але це лише теоретично. Основною є судова форма захисту цивільних прав, свобод та інтересів. Гарантії судової форми захисту цивільних прав: - КУ - ст. 16 ЦК o шляхом визнання права o визнання правочину недійсним o припинення дії, яка порушує права o відшкодування майнової чи немайнової шкоди тощо. - ст. 18 СК o шляхом встановлення правовідношення (e.g. справи про усиновлення); o припинення правовідношення або його анулювання (e.g. справи про розірвання шлюбу); o зміни правовідношення (e.g. справи про надання подружжя режиму окремого проживання); o тощо. - ст. 232 КЗПП o шляхом захисту порушеного права (як працівника, так і роботодавця) (e.g. справи про поновлення на роботі, справи про зміну дати і формулювання причини звільнення, справи про незаконність переведення на іншу роботу тощо); - ст. 52 ЗУ «Про авторські і суміжні права» o ( e.g.справи про визнання авторського права, справи про відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, справи про заборону опублікування твору тощо); - інші законодавчі акти також містять статті, які встановлюють шляхи судового захисту прав, свобод та інтересів в рамках матеріального права. 2. Право на судовий захист – це, насамперед, конституційне право, передбачене ст. 55 КУ. Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В силу різних причин (стан здоров'я, матеріальне становище тощо) не кожна особа може самостійно реалізувати своє право на судовий захист. Обов'язок по захисту прав, свобод та інтересів таких осіб покладається законодавством на органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (прокурор, УВРУзПЛ), органи державної влади, органи місцевого самоврядування, профспілки, установи, окремих посадових осіб, які мають право як звертатись до суду з позовом (заявою) або вступити вже у відкрите провадження з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів особи, яка бере участь у справі (ст. 46 ЦПК). Найчастіше з позовами (заявами) на захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів інших осіб до суду звертається прокурор, органи опіки та піклування. (e.g. справи про позбавлення батьківських прав, справи із житлових правовідносин), а також відділи по захисту прав споживачів. 3. Правосуддя у цивільних справах (цивільне судочинство) – це детально урегульована нормами цивільного процесуального законодавства діяльність суду, яка спрямована згідно ст. 1 ЦПК на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Судовий захист прав, свобод та інтересів є найбільш поширеним і досконалим. Пов’язано це з тим, що рішення суду, яке набрало законної сили, є остаточним і обов'язковим для виконання усіма суб'єктами. Постанови інших юрисдикційних органів держави підлягають і оскарженню, і перевірці. Цивільна справа – це юридичний конфлікт, що виникає у приватно-правових відносинах (цивільних, житлових, трудових, сімейних тощо), яка вирішується в порядку цивільного судочинства. Правильне, справедливе, своєчасне і неупереджене вирішення цивільної справи має надзвичайно важливе значення для учасників справи і суспільства в цілому. 4. Цивільний процес – складова правової системи будь-якої держави, який характеризується як певною самостійністю (врегульована ЦПК), так і співвідношенням, взаємозв’язком з іншими галузями права. (Очевидно, що не може виникнути цивільна справа без порушення норм матеріального права). В юридичних джерелах існує багато поглядів, що таке цивільне процесуальне право. Цивільне процесуальне право – це самостійна галузь права, сукупність норм якої регулює правовідносини в сфері здійснення правосуддя у цивільних справах. Предмет ЦПП – цивільний процес (цивільне судочинство). Цивільний процес – це діяльність суду та інших учасників процесу; це цивільні процесуальні відносини. Метод ЦПП зумовлений наступним (критерії методу): - відкриття провадження у справі, розвиток процесу, перехід з однієї стадії до другої залежить виключно від волі осіб, які беруть участь у справі; - з іншого боку обов'язковим і вирішальним суб’єктом правовідносин є суд, який від імені держави приймає владне рішення. У зв'язку з цим метод цивільного процесуального права є імперативно-диспозитивним. Імперативність (з лат. – владний) в контексті цивільного процесу означає такий спосіб побудови процесу, при якому розпорядчі дії суду є обов'язковим для інших учасників процесу. Імперативна норма – норма-обов’язок. Диспозитивність (з лат. – упорядкований, розподілений) в контексті цивільного процесу означає можливість суб’єктів цивільних процесуальних відносин самостійно регулювати відносини, діяти в процесі на власний розсуд. У приватних правовідносинах діє правило – дозволено все, що не заборонено законом. В публічних – дозволено лише те, що передбачено законом. І імперативний, і диспозитивний методи є взаємопов'язаними, взаємообумовленими. Система цив. процесуального права складається з сукупності цив. процесуальних норм, які регламентують порядок здійснення судочинства у цивільних справах. Систему цив. процесуального права прийнято поділяти на частини: - загальна частина - складається з інститутів, закріплених в розділі І ЦПК, які регулюють o основні засади цивільного процесу (завдання цив. судочинства, право на звернення до суду, гласність, мова судочинства, змагальність процесу, диспозитивність тощо) o містить регламентацію цивільної юрисдикції (компетенцію судів, тобто які цивільні справи уповноважений розглядати суд(суди) загальної юрисдикції) o положення про складу суду, порядку відводів o норми про учасників цивільного процесу o регламентація процесу доказування у цивільних справах o регламентація процесуальних строків o норми про судові виклики та повідомлення o порядок сплати судових витрат o положення про заходи процесуального примусу - особлива частина – сукупність норм ЦПП, які містять регламентацію: o видів судочинств (видів проваджень), зокрема позовного провадження, наказного та окремого провадження o стадійності цивільного процесу o видів судових рішень у цивільному процесі, порядок їх ухвалення, проголошення та оскарження o порядок провадження у цивільних справах з іноземним елементом (міжнародний цивільний процес = цивільні справи з іноземним елементом) тощо. 5. Наука цивільного процесу – складова юридичної науки, юриспруденції, яка складається з висновків, поглядів, пропозицій, вчень тощо про - історію виникнення та розвитку цивільного процесу - інститути цивільного процесуального права - принципи цивільного процесу - розвиток цивільного процесуального законодавства тощо. 6. Насамперед, ЦПП найтіснішим чином пов’язане із конституційним правом. Конституція визначає основоположні засади діяльності судів (розділ 8 КУ), участь прокурора в т.ч. і в цивільному процесі (розділ 7 КУ), саме КУ проголошує право на судовий захист (ст. 55 КУ), право на правову допомогу (ст. 59 КУ). Враховуючи те, що правосуддя у цивільних справах здійснюється виключно судом, т.ч. ЦПП тісно пов’язане із «Судоустроєм України» (ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визначає систему судів загальної юрисдикції, мету та компетенцію судів). І для ЦПП, і для Судоустрою загальними є принципи: • законності • принцип здійснення правосуддя виключно судом • незалежності суддів та ін. Оскільки при здійсненні судочинства в будь-якій справі суддя обов’язково застосовує норми матеріального права, що регламентують дані правовідносини, ЦПП дуже тісно пов’язане з нормами матеріального права (ЦК, СК, ЖК та ін.). ЦПП також пов’язане з кримінально-процесуальним правом. Цей зв'язок простежується в єдиній конституційній основі і ЦПП, і кримінально-процесуального права, тісно пов’язані принципи, багато спільного в процесі доказування, і цив. процес, і крим. процес характеризуються стадійністю, багато спільного в процедурі ухвалення, проголошення судових рішень, порядку їх оскарження тощо. Згідно ч.4 ст.61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони були саме цією особою. Існує зв'язок також з господарським процесуальним правом та адміністративно-процесуальним правом. 7. Джерела ЦПП – це правові акти, які містять норми даної конкретно галузі права. Джерела ЦПП поділяють на дві групи: • законодавчі акти України; • міжнародні договори. | |
| Просмотров: 474 | Загрузок: 14 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |