Банківський сектор працював у першому півріччі 2018 року без помітних потрясінь, макроекономічна ситуація була сприятливою завдяки вищим темпам економічного зростання, відсутності шоків на валютному ринку та подальшому уповільненню інфляції. За оцінками Національного банку за останні півроку знизилися кредитний ризик та ризик прибутковості банківського сектору.
Ризик ліквідності залишається низьким. Ключовим викликом для України протягом наступних двох років буде рефінансування зовнішніх боргів. Без належної співпраці з міжнародними фінансовими організаціями неможливо буде залучити необхідні кошти на вигідних умовах. Після прийняття Закону України “Про Вищий антикорупційний суд” з’явилися обґрунтовані надії на відновлення програми МВФ протягом літа. Проте для цього необхідно виконати ще низку взятих Україною зобов’язань. Якщо країна отримає ще два транші до кінця поточної програми, то коротко- та середньострокові ризики для макроекономічної та фінансової стабільності зведуться до мінімуму.
Низький захист прав кредиторів залишається ключовим фактором, що стримує розвиток фінансового сектору. Усунення перешкод для ефективної роботи банків із недобросовісними позичальниками сприяло би стрімкому відновленню кредитування фізичних осіб та бізнесу. Для цього, зокрема, необхідне прийняття ряду законів, що мінімізують можливості невиконання боржниками своїх зобов’язань. Для більш ефективної роботи фінансового сектору також необхідно прийняти Закон “Про валюту” та закон, що змінює стандарти корпоративного управління в державних банках. Сприятливі макроекономічні тенденції забезпечили стабільну роботу банківського сектору.
Банки мають стійке внутрішнє фондування – гривневі кошти зростають темпами вищими за 15% на рік, кошти клієнтів перевищують 80% загальних зобов’язань сектору. Це також створює певні ризики ліквідності у разі настання зовнішнього шоку – залучені на внутрішньому ринку ресурси короткі. Банки повинні тримати достатній обсяг високоякісних ліквідних активів, щоб мати змогу повністю виконувати свої зобов’язання навіть в умовах стресових сценаріїв.
Банки повинні максимально консервативно оцінювати ризики за новими кредитами та формувати відповідні резерви. На сьогодні рівні резервування за схожими портфелями в різних банках дуже відрізняються. Це може свідчити про те, що окремі банки недооцінюють можливі втрати від знецінення кредитів. Окремої уваги потребує прозорість умов кредитування. Незалежні дослідження свідчать, що банки не надають достатньо інформації про умови кредитів, як вимагає Закон України “Про споживче кредитування”.
Це також закладає ризики втрат банків за кредитами в разі, якщо клієнт недооцінив розмір відсоткових та комісійних платежів у момент отримання кредиту. Темпи зростання портфеля корпоративних кредитів символічні – на загальну статистику суттєво впливають списання та відновлення кредитів на балансі (для валових показників), формування чи розформування резервів за старими кредитами (для чистого портфеля).
Висока частка непрацюючих кредитів – 56.2% наприкінці квітня – змушує банки надалі дотримуватися вкрай консервативних стандартів оцінки платоспроможності потенційних корпоративних позичальників. Разом із тим, за оцінками НБУ, кредити позичальникам, що не допускали дефолтів, зростають на понад 20% р/р.
Співвідношення політики і бізнесу в банківському секторі України
Глобальна економіка жваво зростає попри високі геополітичні й геоекономічні ризики. Це зумовлює висхідну динаміку світових цін на сировину й високий попит на український експорт. Водночас дедалі жорсткіша монетарна політика в США створює щоразу вищі ризики відпливу капіталу з країн, що розвиваються. Вони можуть реалізуватися протягом найближчих кварталів, що загрожує й фінансовій стабільності в Україні. Конфлікт на сході України залишається неврегульованим.
Відповідно до квітневих оцінок МВФ, у 2018 році світовий ВВП виросте на 3.9%, що на 0.1 в. п. вище, ніж торік. Очікується, що економічне зростання торговельних партнерів України пришвидшиться (Єврозона, Росія, Індія, Єгипет) або хоча б збереже високі темпи (Китай, Польща, Туреччина). Це підтверджують високі результати першого кварталу. Торік почалося стрімке відновлення глобальної торгівлі. Її обсяг у натуральному вимірі зріс на 4.9%, удвічі перевищивши показник 2016 року та прогноз СОТ. У грошовому вимірі він збільшився на 9.5% після падіння два роки поспіль. Стрімке відновлення торгівлі та високі темпи економічного зростання у світі також позитивно вплинули на країни, що розвиваються. Темпи припливу іноземного капіталу до них значно виросли. За даними МВФ, у 2017 році обсяг чистих прямих і портфельних іноземних інвестицій у країни, що розвиваються, виріс на 66% р/р. Це було перше зростання за 5 років.
Монетарна політика ФРС стає дедалі жорсткішою. Це негативно впливає на фінансові ринки, особливо в країнах, що розвиваються. З одного боку, ФРС скорочує баланс, ліквідовуючи цінні папери з портфеля. Через це грошова база вже знизилася на понад 150 млрд дол. з кінця грудня до кінця травня. З іншого – підвищення облікової ставки зумовлює зростання дохідності держоблігацій США: за десятирічними паперами вона досягла 3% уперше з початку 2014 року. Цей рівень зіставний із Польщею (3.2%), Угорщиною (3.2%), Китаєм (3.7%), Таїландом (2.7%) за принципово різних кредитних рейтингів. Підвищення вартості грошей може негативно вплинути на ризикові активи в розрізі як класів (корпоративні облігації з низьким рейтингом та акції), так і країн (активи із країн, що розвиваються). Податкова реформа, ухвалена в США наприкінці минулого року, підсилить тенденцію, адже призведе до збільшення дефіциту бюджету та пропозиції державного боргу. Разом це може зумовити відплив капіталу з ризикових активів та країн, що розвиваються.
Протягом останніх півроку загальний рівень геополітичних ризиків зберігався високим через загострення протистояння в Сирії, нові санкції Британії проти Росії після отруєння колишнього агента КДБ, буксування переговорів про Brexit, вихід США з ядерної угоди з Іраном. Водночас суттєво виріс рівень геоекономічних ризиків через низку кроків США, зокрема запровадження протекціоністських імпортних мит на сталь та алюміній, загрозу встановлення мит на широкий перелік товарів, вироблених у Китаї, запровадження санкцій проти окремих компаній з Росії та КНР, погрози застосувати санкції проти всіх, хто підтримуватиме будівництво газопроводу “Північний потік-2” тощо. Ці фактори поки не мали помітного прямого впливу на Україну, однак значно вплинули на окремі сировинні ринки, зокрема нафти, газу, алюмінію, сталі. Збереження геополітичних, а особливо геоекономічних ризиків у світі не сприятиме відновленню цін на фінансові активи. Для України головними геополітичними ризиками є двозначні кроки окремих країн ЄС. Серед них підтримка посадовцями ФРН побудови газопроводу “Північний потік-2”, пропозиції окремих політиків Німеччини та Італії обмежити чи скасувати санкції проти російського бізнесу, а також спроби Угорщини блокувати переговори України з ЄС та НАТО через новий закон про освіту.
“Великоднє повне припинення вогню” на сході України тривало лише кілька днів, після чого відновилися бойові зіткнення. Рішення про введення сил ООН у зону конфлікту не ухвалене. Перша зустріч канцлера ФРН та президента РФ після виборів в обох країнах не принесла видимих результатів у врегулюванні конфлікту. Юридично визнання Росії стороною, яка контролює НКТ (у т. ч. з боку ПАРЄ), підвищило ймовірність того, що РФ відповідатиме за події на цих територіях. Додатковим аргументом стало офіційне звинувачення Нідерландами та Австралією Росії в знищенні цивільного літака рейсу МН17 на підставі висновків міжнародної слідчої групи. Але наразі відсутні механізми, які б дали змогу змусити Росію вивести свої війська та компенсувати втрати Україні.
За результатами двох арбітражних рішень, Газпром повинен компенсувати Нафтогазові 2.56 млрд дол. Це позитивно для державних фінансів, ризики для фінансової стабільності України не реалізувалися. Важливим прецедентом може стати рішення за позовом 18 українських компаній проти РФ за шкоду, завдану їхній діяльності, та експропріацію активів у Криму , що його ухвалив Міжнародний третейський суд у Гаазі на початку травня (на суму 159 млн дол.). Низка подібних справ очікує на розгляд. Росія ймовірно відмовиться виплатити зобов’язання, що виникають за такими позовами, тому доведеться продовжувати стягнення її закордонного майна, щоб компенсувати втрати компаній у Криму.
Третій рік поспіль економіка відновлюється після кризи, проте темпи зростання ВВП невисокі. Потенціал подальшого зростання суттєво обмежують інституційні проблеми економіки, як-то корупція та слабкий захист прав кредиторів й інвесторів. У середньостроковій перспективі однією з найгостріших проблем для економіки є високий рівень трудової міграції, що створює значний тиск на ринок праці, а також потреба в рефінансуванні зовнішніх боргів у 2018 – 2020 роках. Відтак ключове завдання уряду на найближчий час – відновлення співпраці з МВФ. Після прийняття закону про Антикорупційний суд шанси на відновлення програми суттєво зросли.
Відповідно до попередніх оцінок у I кварталі 2018 року реальний ВВП виріс на 3.1% р/р. До кінця року очікується прискорення його зростання, зокрема завдяки ефекту бази порівняння: на результатах II – IV кварталів минулого року позначилися наслідки припинення торгівлі з НКТ. Тому НБУ прогнозує, що у 2018 році економіка України зросте на 3.4%. Суттєву підтримку економічному зростанню забезпечило підвищення соціальних стандартів, передусім значне збільшення МЗП у 2017 – 2018 роках. Але надалі позаплановий перегляд соціальних виплат, зокрема мінімальної заробітної плати, малоймовірний з огляду на те, що бюджетні ресурси обмежені. Рівень зарплат стрімко зростає, що приводить до збільшення частки оплати праці найманих працівників у структурі ВВП за доходами. Після різкого скорочення до історично низького рівня 36.6% у 2016 році, частка оплати праці зросла до 38.9% у 2017 році. У 2018 році доходи населення продовжать зростати завдяки дедалі жорсткішій конкуренції за працівників на ринку праці. Поточні й очікувані темпи зростання ВВП занадто низькі, особливо якщо врахувати суттєве падіння виробництва в попередніх періодах. Прогноз на поточний рік для України нижчий, ніж показники багатьох східноєвропейських країн (близько 4% у середньому) та країн, що розвиваються (4.9%). Темпи економічного зростання можуть залишатися невисокими ще довго. Щоб економіка зростала високими темпами, потрібно проводити структурні реформи, які б усунули бар’єри для припливу інвестицій та забезпечили сприятливішу ситуацію на ринку праці, зокрема географічну та міжгалузеву мобільність робітників.
Перерва у співпраці з МВФ триває вже понад рік. Це ускладнює отримання кредитів від інших міжнародних організацій, зокрема Світового Банку чи ЄС. Поточна програма розширеного фінансування EFF завершується у березні 2019 року, Україна поки не отримала 6.2 млрд СПЗ з передбаченого обсягу у 12.3 млрд СПЗ (близько 9 млрд дол.). Протягом останнього року уряд не мав труднощів із погашенням зовнішнього боргу та сплатою відсотків за ним завдяки високим запасам валюти на рахунках. Проте в найближчі місяці питання отримання фінансування від МФО стане критичним. У другому півріччі 2018 року Україна (НБУ та уряд) має виплатити понад 2 млрд дол. (основна сума та відсотки/купони за кредитами), ще близько 6 млрд дол. – у 2019 році. Погашення та обслуговування зовнішнього боргу починають тиснути на міжнародні резерви. За перші п’ять місяців 2018 року їх обсяг скоротився на 3.7% до 18.1 млрд дол. Нинішній рівень резервів поки комфортний, проте його зниження може спровокувати девальваційні очікування та негативно вплинути на рівновагу на валютному ринку та на готовність зовнішніх кредиторів рефінансувати борги приватного сектору.
За будь-якого сценарію розвитку відносин із МВФ Україні доведеться виходити на міжнародний ринок запозичень. Це відбуватиметься в умовах зростання дохідності єврооблігацій через дедалі жорсткішу монетарну політику в США. Відсутність співпраці з МВФ суттєво підвищить суверенний ризик України. Тож зовнішні запозичення можуть стати вкрай дорогими не тільки для уряду, а й для українських корпорацій, зокрема тих, що потребуватимуть рефінансування свого зовнішнього боргу. Це створюватиме додатковий тиск на платіжний баланс та державні фінанси в середньостроковому періоді й може стати джерелом фінансової нестабільності. Відсутність співпраці з МФО обмежить коло інвесторів, зацікавлених в українському державному та приватному зовнішньому боргу, та не дасть змогу позичати на тривалий період. Відновлення співпраці з МВФ дасть Україні можливість мінімізувати ризики рефінансування в період значних виплат за зовнішніми боргами протягом 2018 – 2020 років, а також забезпечить збереження стабільності на валютному ринку та фінансової стабільності в цілому.
Виконання плану приватизації традиційно під питанням. У бюджеті заплановано отримати від роздержавлення майна 21.3 млрд грн. Однак цей план вкотре надто оптимістичний, беручи до уваги необхідність ухвалити низку підзаконних актів для його виконання, а також низькі темпи підготовки приватизаційних конкурсів та їх неодноразове перенесення. За оцінками Національного банку, фактична сума надходжень від приватизації буде в рази меншою, від запланованої. Це змусить Уряд України шукати компенсатори для покриття розривів ліквідності, зокрема, шляхом збільшення запозичень на внутрішньому ринку. Нещодавня ініціатива Кабміну дозволити місцевим громадам розміщувати тимчасово вільні кошти в державні цінні папери може підвищити попит на ОВДП. Спрямування ресурсів місцевих бюджетів на ринок державних цінних паперів – тимчасове рішення, що принципово не вирішує проблеми. Вкладення в ОВДП також можуть призводити до відтермінування капітальних інвестицій та перешкоджати реалізації інфраструктурних проектів на місцевому рівні.
Поступ у запровадженні низки важливих реформ фіскального сектору потребує нового поштовху, зокрема в частині середньострокового бюджетного планування. Незважаючи на значний обсяг роботи, здійснений в цьому напрямі, Верховна Рада України відклала ухвалення відповідних законопроектів на невизначений термін. Запровадження трирічного планування видатків для головних розпорядників, у межах яких вони мають здійснювати свою діяльність, сприятиме збільшенню ефективності витрачання коштів бюджету, посилить контроль за фіскальними ризиками та збільшить відповідальність учасників цього процесу. Це також сприятиме довгостроковому прогнозуванню ліквідності уряду та залишків на ЄКР. Потрібно також активізувати реформування Державної фіскальної служби та митниці, докладати більше зусиль для детінізації економіки, зменшення обсягів фіктивного відшкодування ПДВ, контрабанди, використання офшорних схем. Поступ у цих напрямах суттєво допоміг би наповнити дохідну частину бюджету, навіть за консервативних сценаріїв розвитку подій.
Висновки
Протягом наступних двох років банки будуть зобов’язані вибудувати ефективні системи управління ризиками. Це вимога нового положення НБУ “Про організацію системи управління ризиками в банках України та банківських групах”. Постанова містить синтез ключових рекомендацій Базеля. Передусім вона запроваджує нові повноваження органів управління банком під час здійснення контролю за ризиками. Установлено жорсткі вимоги до процесів оцінювання та контролю ризиків (кредитного, ринкового, операційного, процентного ризику банківської книги, ліквідності), їх фіксації та реагування на них відповідальними особами та органами банку. Запроваджується вимога обов’язкового стрес-тестування для оцінювання ризиків та спроможності їм протистояти. До середини серпня НБУ завершить першу щорічну оцінку стійкості банківського сектору. Більшість банків проходять лише етап оцінювання якості активів зовнішніми незалежними аудиторами. 25 банків, найбільш значущих для стійкості банківського сектору, на які припадає понад 90% активів, пройдуть стрес-тестування за базовим та несприятливим сценаріями. НБУ вперше опублікує результати оцінки стійкості банків наприкінці 2018 року. Національний банк продовжує удосконалювати нормативну базу, вимоги до капіталу та ліквідності, системи управління ризиками в банках. Банки розпочинають тестовий розрахунок коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR), який стане обов’язковим пруденційним нормативом від грудня 2018 року. Виконання цього нормативу повинно суттєво знизити ймовірність виникнення кризи ліквідності в банківському секторі у випадку негативного економічного шоку. Національний банк разом із банківською спільнотою розпочали обговорення нового інструмента капіталу – довгострокового субординованого боргу, який стане частиною основного капіталу.
|