| Главная » Файлы » Мои файлы |
Багатоманітність підходів у визначені держави
| [ Скачать с сервера (69.2 Kb) ] | 11.07.2017, 22:24 |
| роблеми розуміння держави, її сутність і закономірності розвитку (2 години) 1. Загальна характеристика та аналіз основних (найбільш розповсюджені) визначень держави. 2. Ознака держави (загальна характеристика). 3. Сучасні погляди на соціальну сутность держави. 4. Проблема розуміння соціального призначення та цінності держави. 1пит Багатоманітність підходів у визначені держави. Поняття держави та її основні ознаки Протягом багатьох століть ідея держави цікавила мільйони людей. Вони хотіли зрозуміти, що таке держава, як і для чого вона створена. І сьогодні тривають широкі дискусії з питань виникнення і сутності держави, визначення межі її втручання у приватне й суспільне життя та багато інших аспектів, пов'язаних з цим суспільним інститутом. Особливий інтерес викликали і викликають основні закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави у вчених-юристів. Під терміном (словом) "держава" розуміють: по-перше, визначений спосіб організації суспільства, основний елемент політичної системи, порядок створення публічної влади, яка поширюється на все суспільство, виступає від його імені і діє на основі організованого та легітимного примусу; по-друге - це сукупність офіційних органів влади (парламент, уряд, суди) з характерною для них структурою, що діють у масштабах усієї країни; по-третє, держава може бути представлена як юридична особа, як своєрідна корпорація, що відрізняється від інших корпорацій лише більшими масштабами; по-четверте, як суб'єкт міжнародного публічного права - це специфічна юридична особа зі своїми властивими інтересами, носій суверенітету і юридична персоніфікація певного народу (держава-нація) у міжнародних стосунках; по-п'яте, держава визначається як "живий біологічний механізм". За цим підходом суспільство ототожнюється з організмом, а держава є основним органом, що забезпечує життєздатність громадян. Термін "держава" походить, очевидно, від слова "держати" і позначає суспільний інститут, що є найвищим носієм влади. Російською мовою "держава" позначається словом "государство" від слова "государь - цар, князь, суддя, особа, наділена найвищою публічною владою. Необхідно відзначити, що цілком обгрунтоване й узагальнене поняття держави виникло у XVI ст. Італійський політичний мислитель Н, Макіавеллі ввів у науковий обіг термін "stato", як організація публічної політичної влади. Італійським словом "stato", як і латинським "status" також називають стан, становище. Мислитель уперше почав розглядати державу "людськими очима" і "виводив її природні закони із розуму і досвіду", а не з теології. До нього використовували такі поняття як: "поліс", "civitas", під яким розуміли місто-державу; республіку; князівство; герцогство; королівство; царство, імперію. Зупинимося на з'ясуванні змісту двох термінів -"поняття" і "сутність". У правовій науці для цілісної понятійної характеристики державно-правового явища, для встановлення його сутності використовують "сутнісну", істотну, найважливішу ознаку. Згадана ознака, як і інші, входить у загальне поняття, що характеризує основні риси досліджуваного об'єкта. Отже, характеристика сутності держави — це визначення її загального поняття. Разом з тим, розкриваючи сутність згаданого інституту, потрібно віднайти основне, те найбільш важливе і значиме, що вказує на саму його природу. Завдяки цим ознакам об'єкт стає самим собою. При зміні сутності він перетворюється в інше явище. (Див. праці В. Протасова) Професор О.Ф. Скакун стверджує: щоб висвітлити поняття держави, необхідно розкрити її сутність. На її думку, сутність держави — це внутрішній зміст діяльності згаданого інституту, який виражає єдність загально-соціальних і групових (класових) інтересів людей. Сьогодні у політико-правовій літературі можна віднайти різноманіття понять держави. Неоднозначність розуміння держави, поняття, ідеї розвитку, роль і призначення її, обумовлена, в першу чергу, складністю цього явища, 32 33 рівнем розвитку суспільства, відмінним світосприйняттям, свідомістю загалу. Поняття держави Що таке держава? Звернемося до великої історичної спадщини - державно-правових вчень наших пращурів. Австрійський вчений Людвіг Гумплович (1838-1909) з приводу визначення сутності держави писав: "Скільки існувало державознавців і філософів, стільки існувало й визначень держави". Це породжувало помітний суб'єктивізм. Автори таких визначень у своїх працях часто висвітлювали не те, що становить собою держава, а те, на думку мислителів, якою повинна бути держава. Однак це не повинно накладати табу, якусь заборону, під приводом боротьби із суб'єктивізмом, на творчий пошук визначення сутності й поняття держави, на вироблення різнобічних уявлень про неї, на формулювання багатоваріантних дефініцій. І якщо ці дослідження відповідають принципу науковості, об'єктивності, то вони не тільки виправдані, а й і природно необхідні. Такі пошуки надають широкі можливості для глибшого, всебічного пізнання держави (Див. праці М. Марченко). Один із мислителів стародавньої Греції Аристотель (384-322 pp. до н. е.) робив спробу визначити категорію "держава". Держава - це союз людей, що живуть на одній території, це є спілкуванням людей заради якомога кращого існування. Великий французький мислитель XVI ст. Жан Боден (1530-1596) розглядав державу як "правове управління сім'ями". Відомий англійський філософ XVI ст. Томас Гоббс (1588-1679) стверджував, що для панування спокою необхідно примирити людські пристрасті, які ніколи не вгамовуються. Ось це і повинна виконати держава. У його розумінні "держава" - це єдина особа, волю якої у результаті договору багатьох людей вважають волею всіх. 34 По-різному трактували поняття держави у пізніший час. У німецькій літературі державу визначали: як організацію спільного народного життя на визначеній території і під однією вищою владою (Р. Моль); як союз вільних людей на визначеній території під керівництвом спільної верховної влади, що існує для користування правовим станом (Н. Аренін), як природно започатковану організацію владарювання, що призначена для охорони встановленого правопорядку (Гумплович) (Див. праці М. Марченко). Звернемося до традиційних визначень держави, які ми з вами вивчали. Держава - є особливою організацією політичної влади, що існує в соціально-неоднорідному суспільстві і забезпечує його єдність, цілісність і безпеку та здійснює управління загальносуспільними справами на основі права з допомогою спеціального механізму. Держава - це особлива політико-територіальна організація, що володіє суверенітетом, спеціальним апаратом управління і примусу й здатна надавати своїм велінням загальнообов'язкової сили для всього населення країни, яка створюється для керівництва суспільством і виконання загальносуспільних справ. Держава - це суверенна, політико-територіальна організація суспільства, що наділена владою, яку здійснює державний апарат на основі юридичних норм та забезпечує захист і узгодження суспільних, групових та індивідуальних інтересів при необхідності, опорі, застосовуючи примус (проф. О. Скакун). Держава - це територіальна, суверенна організація політичної влади в неоднорідному суспільстві, що з допомогою законів робить свої веління обов'язковими, забезпечує їх організованим примусом і володіє монополією на збір податків (О. Черданцев). Складність держави як соціального явища обумовила і багатоманітність визначень її поняття. У навчальній юридичній літературі останніх років "державу" визначають як форму організації політичної влади в суспільстві, яка 35 володіє суверенітетом і здійснює управління суспільством на основі права з допомогою спеціального механізму. Чи по іншому: "держава - це публічно-правова і суверенна організація влади, що забезпечує загальні інтереси всього населення і виступає гарантом прав і свобод особи, громадян". Тобто термін "держава" може бути використаний у двоякому розумінні: як особлива організація, апарат публічної влади і як державно-організаційна спільність, що розташована на певній території (до другого можна застосувати іншу назву - "країна" (див. праці В. Протасова). Визначити загальне поняття держави, яке б висвітлювало абсолютно всі без винятків ознаки і властивості, характерні для кожного з періодів її буття (минулого, сьогодення, майбутнього), неможливо. Разом з тим, кожна держава володіє набором таких універсальних ознак, рис, які проявляються на всіх етапах цього розвитку і відрізняють її від інших організацій суспільства. Ознаки держави Отже, розглянемо основні ознаки держави. Врахувавши підходи, погляди щодо аналізу, характеристики ознак держави різними науковцями (проф. О.Ф. Скакун; В.М. Протасов; B.I. Четверній; B.C. Нерсесянц) сформулюємо їх. Це єдина політична організація, яка: 1) охоплює все населення країни у просторових кордонах. Територія - матеріальна основа існування держави. Сама територія не породжує державу. Вона тільки створює простір, у межах котрого держава поширює владу на населення, яке проживає у ній. Територія породжує громадянство - юридичний зв'язок особи з державою, що виражається у встановленні спільних прав і обов'язків, основним її призначенням є здійснення владних, управлінських функцій у суспільстві; 2) отже, невід'ємною ознакою держави є населення, яке пов'язане з нею громадянством чи підданством; 3) вона має організацію особливої публічної влади: держава - це така публічна влада, яка не зливається з 36 суспільством, а стоїть над ним; це система спеціальних професійних органів як єдине ціле, що виконують функції, пов'язані з управлінням суспільними справами; держава формально зовні представляє все суспільство; 4) це організація влади, яка має у своєму підпорядкуванні апарат примусу (армія, поліція, виправні установи), побудований на правовій основі; 5) це організація суверенної влади. Суверенітет є політико-юридичним виразом автономії держави (неподільність, недоторканість, незалежність та єдність влади і території). Він, як ознака держави, має внутрішній і зовнішній прояв. Зовнішній - проявляється у незалежності й рівноправності держави як суб'єкта міжнародних відносин, полягає в охороні влади і території держави від будь-яких впливів інших держав чи сил. Внутрішній - виражає верховенство і повноту державної влади щодо інших організацій політичної системи, її монопольного права на законотворчість, управління і юрисдикцію. Він полягає в захищеності державно-правового організму від внутрішніх насильницьких дій. Єдність державної влади означає, що єдиним джерелом влади у державі є народ, і лише народ може визначати питання про організаційні форми і межі її здійснення; 6) це організація влади, фінансову основу діяльності якої становлять податки; 7) невід'ємною ознакою держави є наявність загальнообов'язкових правил поведінки (правових норм), які розробляє, приймає і охороняє держава. Вони визначають сферу відносин, що їх охороняє держава, роблять державні рішення обов'язковими на рівні суспільства та встановлюють можливі міри покарання за порушення встановлених норм. Без права, законодавства держава не в змозі ефективно управляти суспільством, забезпечувати виконання своїх рішень. Характеризуючи цей соціально-політичний інститут, можна виділити й інші ознаки - атрибути держави, грошова система. Для детальнішого висвітлення держави необхідно зупинитися на її сутності, тобто на внутрішньому змісті її діяльності. Надобко С.В. Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, Україна Поняття держави : особливості поглядів Держава, як продукт суспільного розвитку,є складним соціальним явищем, тісно пов’язаним і багато у чому залежним від економічного, політичного і культурного розвитку суспільства. Держава – це знаряддя, інструмент політичної влади(яка,проте,здійснюється не тільки за допомогою держави). У суспільстві діють політичні партії, союзи, релігійні організації. Держава, займаючи особливе місце, має характерні ознаки, що відрізняють її від інших політичних інститутів влади. Вона виникає на певному етапі розвитку людського суспільства і зберігається до цього часу. Багато мислителів намагалися зрозуміти, що являє собою держава, чому вона виникає і чи взагалі вона необхідна людству , яка природа її виникнення. Різноманітність поглядів обумовлена тим , що держава – це надзвичайно складне явище , історично мінливе явище. Науковість цих поглядів на державу визначається ступенем зрілості людської думки у той чи інший період розвитку суспільства. Досить часто поняття про державу базувалось не на історичній дійсності, а на деякому уявному уявленні. Замість того , щоб визначити , що таке держава, часто йдеться лише про те якою вона має бути. Питання щодо походження держави почало досліджуватись ще за Античних часів. Аристотель вбачав у ній зосередження всіх розумових і моральних інтересів громадян. Держава – це організація на засадах користі на справедливості. Цицерон визначав державу як союз людей, об’єднаних загальними основами права і загальної користі. Томас Гоббс назвав державу «природним тілом». І.Кант вважав, що держава – це об’єднання людей , підвладних правовим законам. Г. Гегель писав про державу як про «плин бога у світі». В.І. Ленін називав державу «машиною для придушення опору пригноблених класів» . Слід зауважити, що кожна із цих особистостей жила у різний період, у різній державі, вона формувала своє визначення на основі своїх певних переконань , поглядів , які формувалися впродовж тривалого часу, на це також впливали такі чинники , як те хто правив їх державою , якими способами та заходами здійснювалось це керівництво, від імені правителя чи народу. Так, наприклад, Людовік ХІV говорив, що «держава – це я».З часом характеристики держави поглиблюються, стають ширшими та точнішими. Відомий російський юрист М.Коркунов вважає , що держава – це громадський союз, де вчиняється примус над вільними людьми. Близьким є визначення держави російського юриста В.Хвостова: держава - це одна з форм людського спілкування, один з видів громадських союзів; держава - це союз вільних людей, що живуть на певній території і підкоряються примусовій і самостійній владі. Своє визначення держави запропонував Б. Кістяківський: держава є правовою організацією народу, що володіє у всій повноті своєю власною, самостійною і первинною , тобто ні від кого не залежною, владою. У цьому визначенні є деякі засади народного суверенітету, думки про правову державу, що для того часу було прогресивним кроком у розумінні держави. Після Жовтневої революції у радянській юридичній літературі на довгі роки утвердився однобічний підхід до даного питання. Держава визначалася тільки як політична організація пануючого класу, що має такий апарат примусу , як класова диктатура, апарат класового насильства. Така характеристика походила з ленінського положення про державу як машину для підтримання шанування одного класу над іншим. Це визначення на довгі роки стає для юридичної науки радянського періоду керівним і спрямовуючим. Уже в 60-і рр.. ХХст. радянським політикам і юристам стає зрозумілим, що необхідні нові підходи до розуміння і визначення держави. В СРСР з’являється і обґрунтовується ідея загальнонародної держави, яку ніяк не можна було вважати «машиною для підтримання панування» . Було вирішено, що характеристика держави як «машини» належить лише до експлуататорських держав і частково до держави диктатури пролетаріату. Нові можливості для всебічного аналізу в усвідомленні дійсного змісту державної організації суспільства і розуміння держави з’являються у 90-і рр.. Поряд з класовим підходом до визначення держави , пропонується загально концептуальний підхід, що обумовлює можливість ширшої і загальнішої характеристики суспільних ознак держави. У цій частині українська юридична література поділяє загальнолюдське розуміння держави. Досить природно виглядає більш широке визначення держави, а саме, як особливої організації публічної влади одного класу, блоку класових сил, соціальної групи, всього народу, що має спеціальний апарат управління та примусу, є офіційним представником суспільства і забезпечує його інтеграцію. Державний апарат , проте, відокремлений від суспільства і не збігається з ним, у певній ситуації є антиподом суспільству, що може породжувати серйозні протиріччя між суспільством і владою. У інших обставинах суспільство є системою, у яку державний апарат вписується досить природно, діє адекватно суспільним потребам й інтересам. Це суспільство вважається сильним громадянським суспільством, а держава – правовою. На жаль , прикладів такої взаємодії дуже мало. В наведених вище визначеннях увага звертається на таку важливу якість держави як її загально соціальна визначеність, що , безумовно, робить їх більш змістовними і точними: керівництво й інтеграція суспільства у першому визначенні і забезпечення нормальної життєдіяльності суспільства – у другому. Те , що багато років у визначеннях держави цей її якісний момент був відсутній, а наголос робився лише на класовому характері держави, сутність і соціальне призначення характеризувалися однобічно і , з наукової точки зори, перекручувалися. Аналізуючи попереднє визначення держави, не можна не висловити заперечень проти визначень , у яких відсутня така її якісна ознака, як наявність апарату управління і примусу. Як би не хотілося мати гуманну державу, що відповідає інтересам усіх, вона не може існувати без апарату управління і примусу, без цієї іманентної якості державної влади. Баланс між управлінням і примусом у тій чи іншій державі може бути різним. У певних історичних умовах посилюється елемент керівництва, управління без активного використання примусових ресурсів, у інших – навпаки. 2пит Основні ознаки держави I. Публічно-політична (державна) влада. Державна влада - це влада одночасно публічна й політична. Публічної вона є тому, що офіційно управляє справами всього суспільства й виступає від імені всього суспільства в цілому при рішенні питань, що ставляться до її компетенції. Політична природа державної влади визначається тим, що вона в особі державного апарата відділена від суспільства, відносно відособлена від нього Відносно самостійне існування, положення в суспільстві й тій чинності, який дана влада володіє, дозволяють їй дієво управляти соціально неоднорідним суспільством, тобто таким, де багато в чому відсутні єдність, збіг інтересів у різних верств, груп, общностей. Відносини між ними становлять сферу політики як такий. Пряме призначення державної влади укладається, по-перше, у регулюванні цих відносин, що й робить її як владу публічну владою політичної; по-друге, успіх у боротьбі не співпадаючих багато в чому інтересів різних соціальних верств, груп, общностей у соціально неоднорідному суспільстві завжди буде на боці того, хто має державну владу. Оволодіння цією владою дозволяє одній якій-небудь частині суспільства (більшим або меншої, або її представникам) не тільки управляти справами всього суспільства, забезпечувати його безпека, існування як єдиного цілого, але й керувати їм переважно у своїх інтересах. Останнє й надає публічній владі політичний характер. Тому вона й виступає завжди як влада публічно-політична. Державну владу не можна ототожнювати із самою державою, тому що держава - це організація даної влади, тобто її устрій, механізм її здійснення в особі певних органів: парламенту, уряду, правосуддя, контрольно-наглядових, військових і т.д. Сама ж по собі державна влада - це спосіб керівництва суспільством, для якого характерна опора на спеціальний апарат примуса, тому що основою дієвості державної влади є авторитет чинності, а не чинність авторитету. 2. Суверенітет. Держава - це організація влади, що є суверенної, тобто верховенствующей усередині країни, незалежної в зовнішньополітичних відносинах. Суверенітет припускає, що державна влада є самостійною й незалежною від якої-небудь влади як усередині держави, так і за його межами. Суверенітет можна розглядати як порівняльну властивість державної влади (і держави як його організації), що вказує на її положення серед тої влади, які мають місце в суспільстві,- церковної, батьківської, корпоративної й т.д. Державна влада існує обособленно від зазначеної влади й має верховенство стосовно них у сфері державних справ. Крім того, будь-яка держава повинне визнавати такий порядок речей у системі властеотношеннй усередині держави й не втручатися в його внутрішні справи, а також зважати на нього як з рівноправним, самостійним, незалежним суб'єктом міждержавних відносин. Таким чином, можна говорити про те, що в цілому суверенітет має внутрішні й зовнішні виміри. 3. Всеосяжність. Держава- це організація влади, що є всеосяжною. Тільки державна влада поширюється на всіх осіб (фізичних, юридичних), які перебувають на території держави. Якщо суверенітет є властивість державної влади, що вказує на її чинність, то всеосяжність - властивість державної влади, що вказує на масштаб її дії в суспільстві. Більше широке розуміння "всеосяжності" як ознаки держави припускає вказівка на те, що держава - це ор | |
| Просмотров: 687 | Загрузок: 10 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |