| Главная » Файлы » Мои файлы |
Амеба дизентерійна. Амебіаз
| [ Скачать с сервера (68.4 Kb) ] | 14.09.2017, 09:27 |
| Актуальність теми…………………………………………………………...3 Тип Саркоджгутикові (Sarcomastigophora)……………………………….4 Клас Справжні амеби (Lobosea)…………………………………………....4 Амеба дизентерійна (Entamoeba histolytica)………………………………5 Амебіаз…………………………………………………………………………9 Висновок……………………………………………………...………………12 Список використаної літератури…………………………………………13 Актуальність теми На сьогоднішній день амебіаз як протозойне захворювання в Україні зустрічається не надто часто у порівнянні з іншими протозойними та інфекційними хворобами. Однак такі фактори, як збільшення активності міграційних процесів через населення, зміна кліматичних умов та зниження рівня санітарного контролю та комунально-побутових умов життя населення, а також мінімальний рівень інформаційної забезпеченості стосовно даного виду патологічних збудників зумовлюють закономірне збільшення числа випадків амебіазу, що, відповідно, створює проблеми для лікування і діагностики пацієнтів з амебіазом. Так, зважаючи на непоширеність та не типовість даного захворювання в Україні, практикуючий лікар часто стикається з труднощами при постановці діагнозу «амебіаз» у зв’язку з складністю диференційної діагностики. Внаслідок цього зростає і рівень смертності пацієнтів з амебіазом. Тому вивчення дизентерійної амеби та впровадження і розробка диференційно-діагностичних схем для амебіазу є важливим завданням протозоології. Тип Саркоджгутикові (Sarcomastigophora). Клас Справжні амеби (Lobosea) Саркодові налічують близько 10 000 видів. Більшість (понад 80  мешкають у морях, частина - у прісних водоймах і ґрунті. Деякі види перейшли до паразитичного способу життя, серед них є як непатогенні, так і патогенні для людини форми амеб. Саркодові - це організми з найпростішою будовою, їм притаманна здатність утворювати псевдоподії для захоплення їжі й руху. Це є важливою систематичною ознакою. Вони містять одне або декілька ядер у цитоплазмі, вкриті цитоплазматичною мембраною (плазмолемою), пелікули не мають, тому їхня форма тіла не стала. Прісноводним формам притаманні скоротливі вакуолі. Живляться бактеріями, водоростями і найпростішими. І патогенні, і непатогенні амеби можуть перебувати як у формі цисти (за деяким винятком), так і у вегетативній формі. Багато видів мають зовнішній та внутрішній скелет. Розмноження нестатеве (поділ навпіл, різні форми пупкування), а також статеве (за участю джгутикових або амебоподібних гамет). Амеба дизентерійна (Entamoeba histolytica) Дизентерійна амеба - збудник амебіазу (амебної дизентерії). Географічне поширення: зустрічається повсюдно, частіше у країнах з тропічним і субтропічним кліматом (Індія, Північна і Центральна Африка, Південна Америка). Морфологія: паразит існує у трьох формах. Тканинна вегетативна форма (forma magna). Розміри 20-40 мкм, дуже рухома. Цитоплазма чітко розділена на дрібнозернисту ендоплазму і склоподібну ектоплазму. Ядра в живої амеби не видно. Живиться еритроцитами, які можна побачити в ендоплазмі. Виділяє протеолітичні ферменти, патогенна. Рис. 1 Дизентерійна амеба (Entamoeba histolytica), тканинна вегетативна форма(forma magna). Просвітна вегетативна форма (forma minuta). Розміри 15-20 мкм. Рух більш слабкий, ніж у forma magna, поділ на екто- й ендоплазму відбувається тільки при утворенні псевдоніжок. Живиться бактеріями, часточками їжі. Розмножується поділом. Циста. Нерухома, 8-15 мкм в діаметрі, безбарвна, покрита товстою оболонкою. Зріла циста містить 4 ядра, які добре помітні при фарбуванні розчином Люголя. Можна побачити хроматоїдні тіла (містять РНК і протеїн) у вигляді коротких паличок із заокругленими кінцями і включеннями глікогену. Рис. 2. Дизентерійна амеба, циста. Життєвий цикл: паразитує тільки в людини. Інвазійна форма - циста. Механізм передачі фекально-оральний. Цисти потрапляють в організм здорової людини з забрудненою їжею, водою, із брудних рук. Механічними переносниками можуть бути мухи і таргани. У кишківнику оболонка цисти розчиняється, ядра поділяються навпіл, із кожної цисти утворюється 8 просвітних форм (forma minuta),що є сапрофітами. Локалізація: просвіт товстої кишки, переважно сліпа і сигмоподібна кишки. При зміні рН середовища утворюють цисти, що виділяються з фекаліями (цистоносійство). За деяких умов, поки недостатньо з'ясованих, просвітня форма переходить у патогенну тканинну форму (forma magna). Виділяє протеолітичні ферменти і проникає у стінку кишки (локалізація - всередині стінки товстої кишки), де живиться еритроцитами, викликає утворення виразок. Патогенна дія: утворення мікроабсцесів стінки кишківника при проникненні амеби, після прориву яких виникають виразки різного розміру подразнення нервових закінчень стінки кишки, що викликає гіперперистальтику і гіперсекрецію слизової оболонки; руйнування стінки кровоносних судин при поглибленні виразки, а як наслідок, кровотеча і розповсюдження з течією крові паразита в печінку та інші органи; перфорація виразки призводить до перитоніту. При ректороманоскопії на фоні незміненої або малозміненої слизової оболонки видно виразки на різних стадіях розвитку (свіжі, які рубцюються, і такі, що вже зажили). Виразки облямовані гіперемованою слизовою оболонкою, дно вкрите некротичними масами брудно-жовтого кольору. Без лікування хвороба переходить у хронічну форму, що перебігає зі зникненням чи ослабленням симптомів хвороби, або з їх посиленням. Кишкові ускладнення можуть призвести до смерті хворого. Це перитоніт внаслідок перфорації виразки, кишкова кровотеча при руйнуван | |
| Просмотров: 530 | Загрузок: 13 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |