| Главная » Файлы » Мои файлы |
Адміністративне право в країнах-членах ЄС: загальна характеристика.
| [ Скачать с сервера (52.4 Kb) ] | 09.06.2017, 23:14 |
| Європейські адміністративні традиції: французька, німецька, змішана, англосаксонська Європейська адміністративна традиція обумовлює: предмет АПр, структуру галузі АПр та формування тих чи інших інститутів, зокрема змістовних блоків. У Франції структура галузі АПр представлена наступними інститутами: 1) організація діяльності адміністративних установ 2) загальні та спеціальні адміністративні режими 3) державна служба (кар’єра державного службовця, соціальне забезпечення) 4) контроль за публічною адміністрацією 5) медіатор 6) адміністративні акти публічної адміністрації 7) можливість їх перегляду 8) судовий контроль за актами 9) публічні контракти 10) юрисдикційний контроль, проведення публічних розслідувань В англосаксонській традиції провідним є судовий контроль за публічною адміністрацією, а саме: 1) судовий контроль за публічною адміністрацією 2) 3) захист прав людини Формування європейського АПр відбулося на наднаціональному рівні для країн-членів ЄС з метою уніфікації, наближення, формування єдиних вимог до діяльності публічної адміністрації. Саме це ЄАПр врегульовує взаємостосунки між наднаціональними органами ЄС (інституціями). Фактично йде мова про тристоронні відносини між Європейською комісією, (над)національною адміністрацією та приватною особою. Адміністративне майнове право, публічні фінанси, індивідуальні трудові відносини, колективні трудові відносини, методика законотворчої діяльності, міжнародне публічне право, порівняльні політичні системи, цифрове адміністративне право, право територіальних утворень, фінанси територіальних утворень, публічні контракти та угоди, право технологій, інформації, телекомунікація, адміністративні телепроцедури, економічні інтервенції територіальних об’єднань, право благоустрою територій, спеціальні контракти, податкові спори, фінансове управління… Знайти інформацію про: – публічну адміністрацію, адміністративну відповідальність публічної адміністрації (розглядає питання, що стосуються різних сфер державного регулювання – освіти, охорони здоров’я, оподаткування…); – публічні контракти (у французькій традиції це контракти ПА, адм. договори і адм. акти, що укладаються органами ПА). Методи АПр за акад. курсом… Окремо існують принципи глобального АПр, європейського АПр, галузей АПр в рамках конкретних адміністративних традицій. Крім цього, на рівні Ради Європи формуються… кодифіковані та рекомендовані… Модельний кодекс належної адміністрації. Базове значення мають принципи законності, рівності, адекватності, недискримінації… Принципи АПр поділяються на 4 групи: І. Базові принципи: законності, справедливості, юридичної визначеності, захисту порушених прав, діяти належним чином, відсутності дискримінації, пропорційності, заборона зловживання владою, безсторонності (об’єктивності), відповідності законним очікуванням. ІІ. Організаційно-технічні принципи: раціоналізація організації; вдосконалення внутрішніх правил організації; підготовки державних службовців; простоти адміністративних процедур та вимог щодо оформлення документів; доступності адміністративної влади і публічних послуг, електронного урядування і використання електронної пошти; збереження і охорони державної власності; виконання бюджетних вимог; справедливої та обґрунтованої оплати витрат приватних осіб за прийняття адміністративних рішень; ефективності та прозорості адміністративних дій. ІІІ. Процедурні принципи: право бути заслуханим, право робити заяви, принцип розумного часу на прийняття рішень, обов’язок зазначати підстави адміністративних рішень, зазначення засобів захисту права на оскарження рішень, участь приватних осіб у прийнятті певних регуляторних рішень, встановлення вимог щодо форми адміністративних рішень. ІV. Принципи обліку інформації: 1. принципи конфіденційності та захисту даних: обов’язку захисту даних, поваги до приватної інформації. дотримання конфіденційності, належного документування; 2. принципи, що забезпечують інформування громадян про діяльність органів публічної адміністрації: інформування; консультування; етичності; гнучкості у практичній роботі консультативних органів, чіткості, простоти та зрозумілості мови; 3. принципи права на отримання інформації: режим персонального доступу; режим загального доступу; режим доступу осіб, що мають законні інтереси в певній справі; повідомлення про отримання документів, що містять інформацію про певну особу; обов’язкової фіксації факту передачі документів. Административное право зарубежных стран, Козырина, Москва (є електрон форм) Порівняльне адміністративне право, Школик А.М. Демократичні засади державного управління та адміністративне право, 2010, ін. Корецького Державне управління: європейські стандарти, досвід та адміністративне право, Юстиніан, 2010 Глобальне адміністративне право – провідна галузь права глобального рівня, якою врегульовуються правовідносини за участю специфічних суб’єктів глобального адміністративного права (міждержавні установи, неформальні міжурядові організації, урядові національні установи, публічно-правові утворення та приватні суб’єкти, які виконують публічні функції транснаціональної адміністрації), діяльність яких регулює або має вплив на усі нижче визначені рівні адміністрацій (міжнародний, національний, регіональний, локальний) та колективи, громади, що лобіюють публічні, локальні та інші інтереси в національних країнах, їх мережі, та взаємодію між ними. Предмет глобального адміністративного права не обмежується діяльністю транснаціональної адміністрації та взаємостосунками між суб’єктами глобального адміністративного права різних рівнів, цим правом опосередковуються і відносини означених суб’єктів з зовнішнім середовищем (наприклад, приватними невладними суб’єктами з приводу виконання окремих складових функцій чи делегування окремих повноважень). Також до глобального адміністративного права відноситься вивчення питань форм та методів впливу, адекватних засобів впливу транснаціональних адміністрацій; гарантії справедливого порядку прийняття суб’єктами глобального адміністративного права (особливо на глобальному та міжнародному рівнях) правил та рішень, що мають загальний характер; визначення підстав та органів уповноважених переглядати такі рішення; а також питання притягнення до відповідальності відповідних суб’єктів глобального адміністративного права. Європейське адміністративне право – самостійна наука і галузь права, що почала виокремлюватися наприкінці 80-х рр. ХХ століття як закономірний результат європейських адміністративних конвергенційних процесів, спрямованих на зменшення розбіжностей та невідповідностей в адміністративній структурі та налагодженню зв’язків між формально відокремленими публічними адміністраціями європейських країн. Європейське адміністративне право відрізняється від національного адміністративного права європейських країн за наступними ознаками: 1) змішаною структурою європейської адміністрації, до якої відносяться органу управління наднаціонального та національного рівня; 2) наявністю, переважно, тристоронніх відносин, наприклад, між громадянином, Європейською Комісією та національними органами державного управління. У національному ж адміністративному праві характерні, як правило, двосторонні адміністративні правовідносини між громадянином та національними органами державного управління. На основі європейського адміністративного права формуються та запроваджуються у правозастосовну практику країн-членів Європейського Союзу уніфіковані вимоги-принципи, правила взаємостосунків органів публічної влади з особами публічного і приватного права. Європейське адміністративне право та одноіменні принципи відіграють важливу роль в уніфікації зовнішньої діяльності публічних адміністрацій європейських країн, першочергово – у взаємостосунках з громадянами. Окремі принципи європейського адміністративного права дістали закріплення в Модельному кодексу належної адміністрації. Вбачається, що розробка національного Кодексу належної адміністрації та врахування принципів європейського адміністративного права виступають основними напрямами оновлення доктринальних засад діяльності вітчизняних органів виконавчої влади, визначаються орієнтирами удосконалення правотворчої та правозастосовної практики в Україні. Європейський адміністративний простір – юридична категорія, що використовується для позначення складної, цілісної, диференційованої та динамічної системи міжнародного співробітництва публічних адміністрацій європейських держав, покликана забезпечувати однакову реалізацію прав громадян та юридичних осіб, створених в межах Європейського Союзу, а також забезпечувати ефективне та якісне надання адміністративних послуг. Слід підкреслити, що до принципів Європейського адміністративного простору не відносяться всі без винятку принципи адміністративного права окремо взятих європейських держав. До принципів Європейського адміністративного простору відносяться лише ті з них, які відповідають цілям та завданню створення ЄАПЄвропейське АПр – міжнаціональна галузь публічного права, предметом регулювання якої є суспільні відносини взаємодії громадянського суспільства з органами національної та європейської публічних адміністрацій. Публічна адміністрація, служба, послуги; відповідальність, юстиція… Система галузі, інститути… Акти законодавства на всіх рівнях… Групи стандартів діяльності ПА… Врахування специфіки унітарного та федеративного устрою… Семінар 1 – 25.02.2014 Критерій платності/безоплатності повинен бути визначений у законі. сайт інституту держави і права РФ – цифрове адміністративне право визначення галузі адміністративного права предмет адміністративного права – публічно-сервісна складова послуги публічної адміністрації організація діяльності публічної адміністрації нові інститути – інститут публічних контрактів, інститут публічної адміністрації, інститут адміністративних актів інститут адміністративної відповідальності публічної адміністрації перед громадянином через закріплення в законі вимог про форми, підстави відповідальності методи: імперативний та диспозитивний копенгагенські і мадридські критерії роль принципів належної адміністрації good administration, good governments електронна форма взаємодії На наступний семінар: організація публічної адміністрації система о.в.в. загальні засади правового статусу КМУ: порівняльно-правовий аспект Лекція 2 – 25.02.2014 Співвідношення структури галузі і навчальної дисципліни “АПр в КЄС” 1. Особливості національних підходів до формування галузі та навчальної дисципліни. 2. Європейські адміністративні традиції та їх вплив на формування спільних засад правового регулювання. 3. Континентальна правова система: ілюстрація… 4. Англосаксонська правова система: особливості розмежування предмету адмін. і конст. права. 5. Сучасний український підхід. Єдина назва АдмПр має свій індивідуальний зміст у кожній правовій системі. У Великій Британії в адміністративному праві залишилися: – питання адміністративного судового контролю за адміністративною діяльністю; – питання відповідальності органів публічної влади; – спеціальні питання захисту пав людини в межах предмета Конвенції про захист прав і основоположних свобод. В Україні – теоретичні та галузеві блоки 04.03.2014 – Семінар 2 програма діяльності КМУ ЗУ Про КМУ №794 від 27.02.2014 ЗУ Про ц.о.в.в. №795 від 27.02.2014 ЗУ Про визнання таким, що втратив чинність, ЗУ Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо приведення їх у відповідність з КУ від 23.02.2014 №763 ЗУ Про відновлення дії окремих положень КУ 04.03.2014 – Лекція наш підхід: публічна адміністрація визначається через суб’єктний склад о.в.в. та о.м.с. європейський підхід: європейська адміністративна конвергенція – процес поглиблення співробітництва публічної адміністрації країн-членів ЄС з метою формування спільних засад, вимог, стандартів, що визначають організаційні (інституційні) основи їх взаємодії. Традиційно питання організації публічної адміністрації віднесено до компетенції національних органів держав, тому їм властиво таке різноманіття. Властиві поняття: європейська адміністративна конвергенція та європейський адміністративний простір. Європейська адміністративна конвергенція: – поняття обумовлено специфікою складних регіональних євроінтеграційних процесів др. пол. ХХ ст., серед яких провідну роль зіграло створення ЄС; – за своїм змістом виступає процесом формування загальних (спільних) засад взаємодії о.п.а. європейських країн, що дістали закріплення не тільки на рівні програмних документів, а й…; – процес, який призводить до зменшення невідповідностей в адміністративній структурі, що сприяє більшій однорідності та налагодженню зв’язків між формально відокремленими ПА. Глобальна конвергенція – Європейська конвергенція – спільне ціннісне підґрунтя цінностей ЄС та країн-членів ЄС… Адміністративна здатність публічної адміністрації – визначається як інтегрований показник діяльності органів публічної влади, що реалізують функції державної влади у сфері виконавчої влади (о.п.а.) і використовується для позначення двох взаємопов’язаних аспектів в діяльності ПА: – здатності проводити підготовку, координацію та виконання процедури входження до ЄС; – здатності інтегрувати правове надбання ЄС (Акі комунітер) і забезпечувати ефективне співробітництво з іншими країнами ЄС на постійній основі. проаналізувати: президентську республіку у Франції і 2 варіанти змішаних (semi-) співвідношення повноважень глави держави і глави уряду в змішаних республіках: в змішаній республіці характерний дуалізм глава держави – одноосібний конституційний орган (у Франції президент очолює уряд, але є адміністративна посада …міністра; в Польщі президент… аналогія з Україною) порівняння Польщі та Франції… при президентах створюються дорадчі органи (в Польщі рада національної безпеки, Президентська канцелярія; у Франції Кабінет президента (60 осіб), Генеральний секретаріат) Місце уряду визначається перш за все взаємостосунками між главою держави, парламентом та урядом. В президентській республіці уряд не несе відповідальності перед парламентом, а підконтрольний і відповідальний перед президентом. У Польщі прем’єр-міністр – глава Ради Міністрів… 22 міністри (1-4-17) державні секретарі в європейських країнах в основу покладено принцип децентралізації (у Франції це – функціональна децентралізація) Міністру освіти підпорядковані: 1) делегований міністр; 2) кабінет міністра; 3) децентралізовані служби (загальна інспекція з управління національною освітою і наукою, загальна дирекція людського персоналу або кадрів, дирекція зі справ ліцензування, дирекція з юридичних питань, окрема дирекція з європейських відносин та міжнародних відносин і кооперації, окрема служба забезпечення адміністративної діяльності та модернізації міністерства, окремий підрозділ, що очолюється медіатором…). Європейські принципи і стандарти: 1) стандарти, що визначають побудову ПА; 2) стандарти, що визначають діяльність ПА. КУ – поєднання принципів централізації і децентралізації – слід обрати домінуючий… У Франції так само встановлено два принципи, але принцип децентралізації там розуміється значно інакше. Доповідь на лекцію: децентралізація… досвід Франції… перенесення прийняття рішень на місця… 11.03.2014 – Лекція Конституційні принципи публічної адміністрації Стаття 132 Конституції України визначає, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Слід критично оцінити принцип поєднання централізації і децентралізації, фактично йдеться про поєднання двох самостійних принципів, причому в Україні централізація відображає дійсний стан речей, а децентралізація – бажаний. Сьогодні принцип децентралізації на практиці в Україні використовується не так, як він розуміється в європейській доктрині. Тому вітчизняна доктрина потребує розкриття змісту принципу децентралізації, відмежування його від принципу ієрархічності, яким в європейській доктрині визнач порядок співпідпорядкування… Борденюк Прояви децентралізації у сфері виконавчої влади можуть бути наведені на прикладі функцій і повноважень, їх розподілу між о.в.в. різних рівнів, а також о.м.с. в частині делегованих повноважень. Переваги використання принципу функціональної децентралізації: + сприяння удосконалення системи о.в.в. + покращення доступу до надання публічних та інших публічних послуг + можливість залучення суб’єктів приватного права до виконання окремих повноважень (агенти ПА) + можливість розподілу компетенції о.п.а. за основними видами публічних/адміністративних послуг функціональний принцип – визначення органів, спрямованих на виконання однієї чи кількох функцій; галузевий принцип – керівництво однією чи кількома галузями; програмно-цільовий принцип – для вирішення конкретної цілі/проблеми, що має суспільне значення; публічний інтерес – державний інтерес – приватний інтерес – інтерес територіальної громади – Дивитись в рішеннях ЄСПЛ! це концепція справедливого балансу між різними інтересами… Принцип децентралізації: 1) територіальна (політична) децентралізація: – офіційне визнання державою існування адміністративно-територіальних утворень; – надання адміністративно-територіальним утворенням статусу юридичної особи; – організація адміністративно-територіальних утворень на виборній основі; – передача окремих повноважень держави на підставі закону відповідним децентралізованим органам влади. 2) функціональна (технічна) децентралізація: – виокремлення із загального обсягу публічної діяльності певного виду діяльності (за послугами, що надаються); – надання повноважень щодо управління такою діяльністю окремій спеціалізованій установі; – надання статусу юридичної особи відповідним децентралізованим органам влади. Децентралізація необхідна для усунення диспропорції розвитку регіонів і пропорційного покращення життя людей в усіх населених пунктах. Це називається глибока децентралізація влад або децентралізація у власному значенні. Передбачається, що значна частина повноважень буде передана о.м.с., для цього потрібна політична воля та запровадження самостійних бюджетів о.м.с. в рад період… ці ідеї розроблялися в аспекті соціалістичного управління… 6 елементів: соц. управління, соц. законність… Принцип централізації полягає в тому, що: – це ключовий принцип реалізації державної влади; – полягає в наданні повноважень щодо виконання політичних та управлінських завдань виключно органам та інститутам державної влади. різні ступені централізації: – держава – єдина юридична особа публічного права – В європейській сфері немає нічого про поєднання принципів централізації та децентралізації. Як правило, принцип централізації стосується тільки державного рівня, а децентралізація означає вихід за його межі і передачу окремих функцій держави недержавним самоврядним інституція (о.м.с.). в Європі окремі закони про організацію державного управління, де відображено не тільки нові дефініції, а й систему державного управління (в Латвії закон про устрій державного управління) 1995 рік доповідь запропоновано закон про організацію державного управління в Україні прийняття такого закон сприятиме оптимізації засад організації засад о.в.в., оновленню законодавства у цій сфері… деконцентрація – особливий вид децентралізації, в окремих джерелах йому надається провідне місце його зміст розкривається через потребу підвищення ефективності виконання окремих повноважень, для чого їх здійснення доручається агентам, призначеним у відповідних адміністративних округах, які реалізують ці повноваження від імені держави. В Україні це слід досліджувати… зокрема, співвідношення з принципом деволюції – форми делегування, що використовується для о.в.в. місцевого рівня. принцип концентрації принцип єдності й неподільності публічної адміністрації (не закріплений в Україні) принцип агенсифікації Організація центральної державної адміністрації: політики та інструменти, 2007 15.03.2014 – Лекція французький досвід – АПр вивчається з 2-го року навчання структура підручника з курсу АПр: Вступ: специфіка, визначення, автономність АПр. Розділ 1. Фундаментальні засади адміністративної організації. Розділ 2. Застосування принципу законності. Розділ 3. Акти адміністрації. Розділ 4. Форми і способи діяльності адміністративних органів (в т.ч. поліції). Розділ 5. Адміністративна юстиція. Розділ 6. Адміністративна відповідальність. 1. Фундаментальні засади адміністративної організації: 1) загальна характеристика адміністративної організації: – специфіка юридичної особи, держава і територіальні утворення наділяються правами юридичної особи, дозволено залучати юридичні особи приватного права шляхом деволюції, щоб вони виконували функції з надання адміністративних послуг – децентралізація, деконцентрація – правила трансферту компетенції окремим утворенням в межах децентралізації 2) управління державою і адміністрація: – розподіл компетенції на центральному рівні – президент та його компетенція – прем’єр-міністр і уряд – міністри і міністерства – служби – департаменти, їх префекти, статус, повноваження щодо надання деконцентрованих послуг; поліція – регіони, їх префекти, статус, повноваження щодо надання деконцентрованих послуг – послуги, що надаються державою на нац. рівні (управління, освіта, виробництво благ і надання послуг) 3) місцеві органи: – загальні положення правового статусу – муніципальна рада – комуна (аналог нашої громади) – взаємозв’язок з префектами і департаментами 4) контроль держави 5) публічні установи: – їх визначення як юридичних осіб публічного права – їх взаємозв’язок з територіальними утворення – спеціалізація 2. Застосування принципу законності: місце Конституційної ради | |
| Просмотров: 1130 | Загрузок: 34 | Рейтинг: 1.0/1 | |
| Всего комментариев: 0 | |