| Главная » Файлы » Мои файлы |
Адміністративна юрисдикція
| [ Скачать с сервера (62.0 Kb) ] | 19.06.2017, 07:39 |
| студентка 1курсу ОКР «Магістр» 3 група спеціалізація: « Адміністративна юрисдикція» Кархут Руслана Василівна Робота на тему: «Описати модель оскарження рішень суду в європейських країнах та запропонувати пропозиції для України» В умовах становлення системи адміністративної юстиції в Україні доцільним є вивчення закордонного досвіду. Найбільший інтерес для України викликають системи адміністративної юстиції романо - германської правової родини, оскільки саме принципи в зазначеній сфері країн, що входять до цих правових родин, були певним чином запозичені нашою країною для формування власної адміністративної юстиції. Забезпечення гарантій суб'єктивних прав громадян у відносинах з державними органами є обов'язком правової держави, що обумовило створення в Україні адміністративної юстиції, яка покликана, з одного боку, захищати права та інтереси осіб, з іншого - за допомогою сталої судової практики забезпечити законність діяльності таких органів, і, таким чином, сприяти зміцненню правопорядку в державі. Важливою подією в українській державі, в законодавчій її сфері, стало прийняття у 2005 році Кодексу адміністративного судочинства України, який встановив дієву можливість здійснення правого контролю управлінської діяльності, що, в свою чергу, забезпечило реалізацію прав окремих громадян по відношенню до органів державної влади шляхом оскарження їх неправомірних рішень, дій чи бездіяльності. Тобто із прийняттям КАСУ відбулося істотне наближення до втілення в життя положень статті 55 Основного Закону. Адміністративне судочинство - це важлива складова у гарантуванні забезпечення прав і свобод громадянина, законних інтересів юридичних осіб, які у сукупності сприяють зміцненню економічного, соціального, політичного і юридичного "добробуту", що є основою забезпечення суверенітету народу, верховенства його потреб і законних інтересів. Відповідно до положень КАС України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" запроваджено систему адміністративних судів, яка складається із місцевих адміністративних судів (місцеві загальні суди та окружні адміністративні суди), апеляційних адміністративних судів, Вищого адміністративного суду України, як суду касаційної інстанції, та Верховного Суду України, як найвищого судового органу в системі судоустрою. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії суб'єктів владних повноважень з мотивів їх незаконності або невідповідності правовому акту вищої юридичної сили, крім випадків, коли щодо таких актів Конституцією України чи законами України встановлено інший порядок судового оскарження. у той же час законодавець заборонив відмовляти особі у доступі до правосуддя та неможливості оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, що регулює спірні відносини. Українська модель конституційно-правого захисту особи є здобутком як вітчизняної науки, так і світової практики адміністративної юстиції. Звичайно, система адміністративних судів, сама концепція судового захисту прав громадян і організацій від свавілля адміністрації залежать від характеру системи права кожної окремої країни. Але безперечно об'єднуючим фактором є належність до однієї правової родини, яка спричиняє спільність поглядів на завдання, принципи і механізми адміністративної юстиції у країнах всередині цієї правової родини. У Західній Європі існує багато моделей адміністративної процедури щодо судового контролю за діяльністю органів державного управління, які відповідають правовим системам та історії цих країн, певним поглядам теоретиків права . Досить схожою для України є система адміністративної юстиції Болгарії, яка належить до романо-германської правової сім'ї. В соціалістичний період ідея про встановлення судового контролю за законністю адміністративних актів будь-яких органів в Болгарії була відхилена. Однак у подальшому, відповідно до прийнятої 12.07.1991 року Конституції Болгарії та Закону "Про судову систему" 1994 року, була передбачена можливість оскарження рішень державних органів в адміністративному порядку. Взагалі, в систему судових органів республіки Болгарія входять: Верховний касаційний суд, який здійснює верховний судовий нагляд за точним і однаковим застосуванням законів всіма судами; Верховний адміністративний суд, що здійснює зазначений вище нагляд в адміністративному правозастосуванні; апеляційні; окружні; військові та районні суди. Також, Верховний адміністративний суд виносить рішення щодо спорів по законність актів Ради міністрів, міністрів та ін. При цьому рішення Верховного адміністративного суду можуть бути оскаржені у Верховний касаційний суд. Крім того, Верховний адміністративний суд є інстанцією, яка здійснює тлумачення законів, які є обов'язковими для всіх гілок влади. Слід відзначити, що хоча законодавством Болгарії і передбачена можливість оскарження рішень державних органів в адміністративному порядку, проте у деяких випадках, визначених у нормативно-правових актах, рішення адміністративного органу по скарзі є остаточним. Наприклад, рішення Центрального управління національної служби Зайнятості щодо відмови надати іноземцю дозвіл на працевлаштування в Болгарії не може бути оскаржене до суду. Зазначене значно звужує функції контролю з боку адміністративної юстиції за діяльністю органів влади, що не сприяє укріпленню та належному розвитку демократії в країні. Модель судоустрою в Німеччині характеризується тим, що чинне законодавство виокремлює спори між приватними особами, що відносяться до системи загальних судів, та спори між приватними особами і органами влади, що належать до компетенції адміністративних судів. При цьому останні утворюються шляхом їх спеціалізації та формують струнку систему органів, очолювану Вищим адміністративним судом. Так, система адміністративних судів Німеччини має три інстанції: суди першої інстанції, вищі адміністративні суди на рівні земель і Федеральний адміністративний суд з місцезнаходженням у м. Берлін. В той же час, в окремих випадках, встановлених законом, суди другої і вищої інстанцій можуть виступати як суди першої інстанції. Крім того, на підставі спеціальних нормативних актів і відповідно до прийнятих для них процесуальних правил, у Німеччині діють соціальні, фінансові і дисциплінарні суди, як спеціальні адміністративні. Рішення адміністративного суду першої інстанції може бути оскаржене у вищому суді землі, а його рішення, в свою чергу, - у касаційному провадженні в Федеральному адміністративному суді. Однак таке провадження може бути розпочато лише якщо його допускає вищий земельний суд або мали місце серйозні процесуальні порушення. у зазначених у законі випадках можливе звернення до Федерального суду, минаючи вищий суд землі, який приймає до розгляду справи у разі, коли йде мова по порушення норм федерального права. Якщо оскаржується правильність застосування права землі, Вищий адміністративний суд приймає остаточне рішення. Французька система адміністративної юстиції, яка за своєю природою є класичною, характеризується наявністю спеціальних судових органів, що займаються розглядом і розв'язанням лише спорів за позовами громадян до органів управління. Метою французької адміністративної юстиції є регулювання конфліктів між громадянами і органами державного управління або між самими органами і установами, а також прийняття рішень, що ґрунтуються на нормах адміністративного права . В основі французької моделі адміністративної юстиції, як і в української, лежить принцип розподілу влад на законодавчу, виконавчу і судову, які не повинні втручатися у справи один одного. У Франції діє триланкова система адміністративної юстиції: низові суди (регіональні і спеціальні), апеляційні суди, які виключно розглядають скарги на рішення низових судів, та Державна рада, яка є Вищим адміністративним судом та одночасно діє як головний консультаційний орган уряду країни. За загальним правилом Державна рада є судом касаційної інстанції по рішенням, винесеним спеціалізованими судами адміністративної юстиції. Однак у деяких випадках, визначених законом, Державна рада розглядає спори як суд першої і останньої інстанції, має апеляційні повноваження та приймає до провадження найбільш важливі справи. Крім того, у разі, коли закон визнає можливість конфлікту юрисдикцій, тобто коли визначення підвідомчості спору між загальним судом та судом адміністративної юстиції є утрудненим, зазначений конфлікт вирішує спеціальний орган - Трибунал по конфліктах. Можливі ситуації, коли зволікання з розв’язанням адміністративної справи може завдати непоправної шкоди позивачеві. Наприклад, рішення органу місцевого самоврядування про знесення житлового будинку може позбавити особу права на житло. Під час оскарження цього рішення до суду воно може бути виконане. Якщо рішення про знесення будинку адміністративний суд згодом визнає незаконним, повноцінне поновлення права на житло буде ускладненим. У зв’язку з цим у процесуальному законодавстві багатьох країн передбачається інститут попереднього судового захисту, який дає можливість суду до ухвалення рішення по суті справи вжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, якщо існує небезпека неспівмірного заподіяння шкоди інтересам позивача або якщо внаслідок невжиття цих заходів захист прав особи стане ускладненим або неможливим. Йдеться передусім про зупинення на час судового розгляду дії правового акта, який оскаржується. За чинним Цивільним процесуальним кодексом України (ст. 248-4), подання до суду скарги зупиняє виконання оскаржуваного рішення, Такий підхід не завжди може бути правильним, оскільки не запобігає зловживанню такою можливістю звернення до суду з єдиною метою – відтягнути реалізацію невигідного для особи управлінського рішення, що нерідко може завдати значної шкоди суспільним відносинам та публічним інтересам. Питання про зупинення дії оскаржуваного рішення неоднаково розв’язується у різних країнах. Звернення до суду не веде до автоматичного зупинення дії оскаржуваного рішення. Акт з питань загального адміністративного права Нідерландів надає голові суду право вжити попередніх заходів судового захисту, зокрема заборонити виконання рішення за клопотанням сторони. Підстави для вжиття таких заходів актом чітко не регламентовані. Подібний підхід існує й у Німеччині: суд, що розглядає справу, за заявою сторони своїм тимчасовим розпорядженням може зупинити виконання рішення повністю чи в частині, якщо вона стосується стягнення податків, містить невідкладні розпорядження службовців виконавчих органів поліції та в інших передбачених законом випадках. Однак особливістю тут є те, щ | |
| Просмотров: 463 | Загрузок: 7 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |