| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
Зв’язок захворювань пародонту з патологією шлунково-кишкового тракту
| [ Скачать с сервера (45.4 Kb) ] | 20.04.2017, 20:51 |
| Вступ Анатомо-фізіологічна близькість порожнини рота і травного тракту, спільність іннервації та гуморальної регуляції створюють передумови для залучення тканин пародонта в патологічний процес при захворюваннях органів травлення. Захворювання тканин пародонта є однією з найбільш складних проблем сучасної стоматології. Втрата зубів і нормальної жувальної ефективності, косметичний дефект, несприятливий вплив вогнищ пародонтальної інфекції на організм – все це визначає як медичну, так і соціальну значимість цієї проблеми . Епідеміологічні дослідження останніх років показали широку розповсюдженність захворювань пародонта у всьому світі. Вони зустрічаються в різних вікових групах населення, мають різну ступінь важкості і тенденцію до прогресування з віком. Україна належить до країн зі значною розповсюдженістю захворювань пародонта: залежно від регіону та віку обстежених вона досягає 85-95%. Учені всього світу вважають,що ЗП відносяться етіологічними і патогенетичними факторами до гетерогенних захворювань, в етіології і патогенезі яких спостерігається цілий комплекс імунологічних, біохімічних,структурних та інших патологічних змін у механізмах запальної альте- рації навколо зубних тканин ,а порушення обміну речовин в організмі супроводжується патохімічними,морфологічними,імунними і біологічними змінами в пародонті . У зв'язку з цим до перспективних напрямів вивчення етіології і патогенезу захворювань пародонта відносяться виявлення факторів,які впливають на весь організм людини і тканини пародонта зокрема. Серед факторів захисту пародонту та слизової оболонки гастродуоденальної області важливе значення відводиться стану прооксидантно-антиоксидантної системи. Зокрема, активація процесів вільно-радикального окиснення при запаленні пародонтальних тканин пов'язана з патогенним впливом асоціацій мікроорганізмів зубної бляшки як екзогенного індуктора ланцюга радикального окиснення і розвитком гіпоксії змішаного типу, обтяжуючих перебіг запалення . В умовах гіпоксиї порушуються всі види обмінних процесів, накопичуються продукти перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), які вступають в реакції, що призводять до розвитку патологічних станів. Наявність соматичної патології послаблює захисні сили організму і створює умови для зниження резистентності навколо зубних тканин по відношенню до бактерій зубної бляшки й активізації пародонтопатогенної мікрофлори, тому запальні і запально – дистрофічні ЗП можна віднести до захворювань із системними факторами етіології і патогенезу. При вивченні структури супутньої патології у 739 хворих на генералізований пародонтит у 95 % з них виявлено захворювання органів травного тракту (хронічний гастрит різного генезу,виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки,вторинні функціональні розлади кишечнику), у 92 % - хронічні вогнища інфекції різної локалізації (ЛОР- органів, гепатобіліарної і сечовидільної системи, урогенітальної ділянки), у 68 % – нейроциркуляторні розлади; у 26 % –гіпертонічна хвороба; у 25,2 % – міокардіодистрофія різного генезу; у 8 % – ендокринні захворювання. Крім високої (85-98%) розповсюдженності захворювань пародонта відмічається їх поєднання з великим набором різних загально соматичних захворювань на фоні значного зниження захисних сил організму. Дослідженнями багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних, авторів доведено тісний взаємозв’язок між загальними захворюваннями організму, ураженнями твердих тканин зубів та станом тканин пародонта. Наявність соматичних захворювань в організмі людини вносить істотну відмінність в етіопатогенез захворювань пародонта. Для поєднаної патології характерним є взаємообтяжений перебіг захворювань за рахунок наявності тісного функціонального зв’язку між ураженими органами. Прикладом може служити травний тракт. Шлунково-кишковий тракт і тканини пародонта мають тісний анатомічний, нервовий і гуморальний взаємозв’язок. Вони є різними відділами єдиної морфофункціональної системи, тому порожнина рота тонко реагує на зміни, які в ньому відбуваються. Захворювання пародонта при патології шлунков-кишкового тракту зустрічається у 68–90 % обстежених паціентів . Провідною ланкою у розвитку такої синтропії є порушення низки регуляторних механізмів: дисбаланс імунної та ендокринної системи, порушення мікроциркуляції, нейрогуморальної регуляції, психосоматичних взаємин, зміни в метаболізмі сполучної тканини, мінеральному обміні та дефіцит вітамінів. Супутня патологія травного тракту послаблює захисні сили організму і створює умови для зниження резистентності навколозубних тканин по відношенню до бактерій зубної бляшки і активації пародонтопатогенної мікрофлори . Крім того, на тлі захворювань органів травлення порушується функціональна активність слинних залоз та динамічна рівновага процесів де- і ремінералізації емалі. Аналізуючи зв’язок захворювань пародонта та шлунково-кишкового тракту, більшість авторів встановили, що патологія органів травлення частіше передує появі захворювань пародонта. Частота та інтенсивність захворювань пародонта збільшувалась пропорційно тривалості та тяжкості основного захворювання . Таким чином, патологія шлунково-кишкового тракту є фактором ризику розвитку і несприятливого перебігу хронічних запальних та запально-дистрофічних захворювань пародонта. Через наявність всесторонніх взаємозв’язків між органами порожнини рота і гастродуоденальної зони розвиток гінгівіту та пародонтиту розглядають як наслідок захворювань шлунково-кишкового тракту, а саме : виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, хронічного гастриту, панкреатиту, коліту. ГЕРХ Клінічне стоматологічне обстеження пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою показало, що зміни у тканинах пародонта відмічаються у 84% випадків. При цьому у 67% випадків реєстрували хронічний катаральний гінгівіт, а у 23% - хронічний генералізований пародонтит I- II ступенів важкості. Про єдність процесів в ротовій порожнині та шлунково-кишковому тракті свідчить те, що ступінь запальнодеструктивних процесів в пародонті корелює з активністю запалення в стравоході. Виразкова хвороба Проведені дослідження показують, що у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки частота уражень тканин пародонта коливається від 84,6 до 97,3 %. Слід зауважити, що у пацієнтів із ускладненими формами виразкової хвороби патологія пародонта зустрічається ще частіше і характеризується тяжким перебігом . Захворювання пародонта зустрічається у 92% хворих з виразковою хворобою шлунка, з них у 15,4% випадків це катаральний гінгівіт, а у 76% -генералізований пародонтит . Більшість авторів висловлює припущення про можливу схожість патофізіологічних і патоморфологічних процесів у слизовій оболонці шлунка і пародонті. Слід зазначити, що при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки створюються умови для виникнення запалення в пародонті, тому що має місце порушення низки регуляторних механізмів. Внаслідок цього послаблюється резистентність організму, що призводить до розвитку гінгівіту і пародонтиту. Одна з причин швидкого прогресування запальних захворювань пародонта на тлі виразкової хвороби - збільшення в крові пацієнтів рівня кальцій-регулюючих гормонів - паратиреоїдного і кальцитоніну. Припускають, що пусковим механізмом цього процесу є підвищене вироблення при виразковій хворобі гормонів шлунково-кишкового тракту (гастрину, холіцистокініну та ін.). Дані гормони сприяють збільшенню продукції кальцитоніну, і, відповідно, посиленню резорбтивних процесів у пародонті . Сучасні концепції патогенезу поєднаного перебігу захворювань пародонта і виразкової хвороби передбачають зв’язок між порушенням у системі захисних механізмів і, перш за все, в імунній системі та протимікробною резистентністю організму і перебігом репаративних процесів. Дана концепція базується на припущенні, що патологічний процес у слизовій оболонці шлунка і дванадцятипалої кишки супроводжується аутоімунними реакціями, що призводять до пошкодження тканин ясен. | |
| Просмотров: 570 | Загрузок: 13 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |