| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
Загальнонаукові методи пізнання
| [ Скачать с сервера (90.5 Kb) ] | 29.08.2017, 16:05 |
| 1. Вступ. 2. Методи, що застосовуються на емпіричному рівні (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент). 3. Методи, що застосовуються на двох рівнях: емпіричний та теоретичний (аналіз, синтез, індукція, дедукція, моделювання). 4. Методи, що застосовуються на теоретичному рівні (сходження від абстрактного до конкретного, ідеалізація, формалізація). 5. Висновки. Вступ. Метод – це сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретного завдання. Фактично різниця між методом і теорією має функціональний характер: формуючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод виступає як вихідний пункт й умова майбутніх досліджень. У кожному науковому дослідженні можна виділити два рівні: - емпіричний - на якому відбувається процес накопичення фактів; - теоретичний - досягнення синтезу знань (у формі наукової теорії). Загальнонауковими є методи, які використовуються або можуть використовува¬тися наукою, не залежно від того що це наука. Вони можуть використовуватись у різних галузях пізнання безпосередньо або в пристосованому вигляді. Розрізніють такі методи залежно від дослідження: 1) При емпіричних дослідженнях (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент); 2) При емпіричному та теоретичному дослідженнях (абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання, використання приладів, історичний і логічний методи тощо); 3)При теоретичних дослідженнях (ідеалізація, формалізація, аксіоматичний метод, сходження від абстрактного до конкретного). Наслідком взаємодії емпіричного та теоретичного рівнів пізнання може бути: - виділення групи методів, які використовуються на 2-х рівнях; - кожен з методів діє опосередковано через те, що всі вони тісно взаємопов’язані між собою; - перелік методів у кожній з підвидів є умовним і невичерпним; - кожен з цих методів являє собою цілу систему правил, рекомендацій і способів дій. 2. Методи, що застосовуються на емпіричному рівні (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент). Серед емпіричних методів особливу роль посідає спостереження. Його можна визначити як взаємодія суб'єкта з об'єктом пізнання з метою його вивчення шляхом виявлення та оцінки притаманних йому ознак і властивостей. Структурними елементами спостереження є: субۥєкт, об'єкт, умови та засоби. Основні риси: 1) цілеспрямованість (взаємодію суб'єкта з об'єктом пізнання, мета); 2) наявність стратегії у спостерігача (що спостерігати, на які явища звертати особливу вагу); 3) плановість (визначити програму спостереження, скласти його план); 4) ситуативний підхід до вивчення явищ (суцільне або вибіркове спостереження) ; 5) об'єктивність (розмежування даних спостереження і їхньої інтерпретації) ; 6) активність (спрямування на активні пошукові дії та вибір умов і засобів спостереження з метою найефективнішого виявлення, фіксації, узагальнення й осмислення ознак і взаємозв'язків досліджуваного об'єкта). Спостереження класифікують за різними ознаками. Так, залежно від характеру взаємодії суб'єкта з об'єктом пізнання розрізняють : -просте – коли суб'єкт і об'єкт пізнання перебувають у прямій взаємодії, унаслідок чого об'єкт пізнання сприймається ніби збоку; -включене – коли суб'єкт пізнання стає ніби складовою його об'єкта і, як наслідок, явища ним сприймаються ніби зсередини; самоспостереження – коли суб'єкт і об'єкт пізнання являють собою одне й те ж, унаслідок чого суб'єкт пізнання сприймає сам себе. Залежно від часу реєстрації ознак досліджуваного об’єкта: безперервне, періодичне, разове. Залежно від широти охоплення ознак досліджуваного об'єкта: суцільне та вибіркове спостереження. Залежно від способу отримання інформації: а) безпосереднє спостереження (огляд, вимірювання, зважування); б) самоспостереження (інтроспекцію); в)опитування: усне, кореспондентське. г) документальне; д) комбіноване. Залежно від глибини проникнення в сутність досліджуваного явища – побутове та наукове спостереження. Різні об'єкти, мета, способи здійснення спостереження тощо зумовлюють потребу його модифікації, а тому розрізняють статистичне, соціологічне, психологічне, кримінологічне, криміналістичне спостереження тощо. Функції спостереження: фіксація та реєстрація фактів; попередня класифікація фіксованих фактів на засадах певних принципів, сформульованих на основі існуючих теорій; порівняння зафіксованих фактів. Експеримент – це штучне, цілеспрямоване, багатократно повторюване за різних, завчасно визначених умов, проведення певного випробування чи досліду. Мета - підтвердження чи спростовування наявної гіпотези, установлення природи явища, його сутності, можливих шляхів управління ним тощо. Цінність експерименту проявляється в тому, що він дає можливість досліджувати об'єкти: 1) у чистому вигляді; 2) в екстремальних умовах; 3) повторюваність і можливість повторення його в різних умовах. Особливістю експерименту є те, що його суб'єкт сам планує умови та мету його застосування, варіює засоби та прийоми його реалізації, змінює інші параметри. Вимірювання – це встановлення кількісних характеристик ознак об'єктів, просторових і часових відношень між ними. Вимірювання – це процес визначення відношення однієї кількісної характеристики об'єкта до іншої однорідної з нею, прийнятої за одиницю виміру. Вимірювальні методи поділяються на органолептичні, інструментальні. Органолептичні методи полягають у зіставленні розмірів об'єкта, що спостерігається, з уявним образом метричної міри або якимось зразком. Таке вимірювання є приблизним, його результати виражаються термінами: високий, низький, середній, великий, вище середнього, ящо кажуть про зріст людини. Інструментальний метод вимірювання, що полягає в зіставленні об'єкта зі стандартною метричною мірою – метр, сантиметр, кілометр та ін. Інструментальні методи можуть бути трьох видів: контактні (вимірюють предмети, відстані між ними, сліди, використовуючи для цього масштабні лінійки, рулетки, складні метри); безконтактні (збільшеного мікросліду в полі мікроскопа зі шкалою окуляра мікрометра) ; комбіновані. Порівняння – це одночасне дослідження й оцінка спільних для двох чи більше об'єктів властивостей або ознак. Об'єктами порівняння можуть бути конкретні матеріальні утворення, їхні ознаки, властивості, поняття, висновки і припущення, результати дій тощо. При цьому зміст і значення порівнюваних об'єктів пізнаються шляхом їх зіставлення. Як і спостереження, порівняння може здійснюватися простим візуальним способом та за допомогою технічних засобів. У першому випадку використовуються такі прийоми, як зіставлення, суміщення та накладання. У другому випадку, наприклад використовуються спеціальні оптичні прилади, які дають змогу не лише спостерігати об'єкти, які порівнюються, а й фіксувати результати спостереження. 3. Методи, що застосовуються на двох рівнях: емпіричний та теоретичний (аналіз, синтез, індукція, дедукція, моделювання). Моделювання – це дослідження певних явищ шляхом створення їхніх моделей. Це опосередкований метод пізнання. При його використанні вивчається не сам об'єкт, а його модель, але отримані знання поширюються на об'єкт дослідження. Саме тому моделювання передбачає насамперед створення моделі – матеріалізованої або мислено уявлюваної системи, яка відтворювала б властивості об'єкта таким чином, щоб його дослідження могло дати нові знання про сам цей об'єкт. З моделлю проводяться необхідні дослідження, результати яких потім переносяться на оригінал. Використовуються такі види моделювання, як: - уявне – при розробці слідчих версій і планування розслідування; - фізичне – створення макетів, предметів-аналогів; - математичне – моделювання за допомогою відповідних розрахунків. Моделі можуть бути: - матеріальними (речовими) –макет місця події; - логічними (ідеальними) – слідча версія; - структурними – відображати внутрішню будову об'єкта; - функціональними (динамічними), копіюючи оригінал, що перебуває в русі. Аналіз – це розділення предмета на його складові (аспекти, ознаки, властивості, відношення) з метою їхнього всебічного вивчення. Завдання аналізу: а) установлення генетичного зв'язку різних компонентів і загальної тенденції розвитку явища; б) розкриття частин цілого; в) виявлення зумовлюючих його факторів; г) установлення взаємодії об'єкта з іншими об’єктами. Синтез – це об'єднання раніше виділених ознак предмета в єдине ціле. У процесі синтезу узагальнюються виділені в процесі аналізу якості і визначаються їхні причиново-наслідкові взаємозв'язки. Аналіз і синтез включають у себе багато змінних елементів залежно від ступеня пізнання об'єкта, глибини проникнення в його сутність, які застосовуються в різних формах і модифікаціях. Основними перемінними елементами аналізу та синтезу є: прийоми розділення об'єкта на частини в процесі аналізу та узагальнення їх в єдине ціле при синтезі; зв'язком з іншими методами пізнання та теоріями конкретних галузей знань. | |
| Просмотров: 986 | Загрузок: 54 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |