| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
ТОРГІВЕЛЬНІ МАРКИ
| [ Скачать с сервера (120.5 Kb) ] | 13.07.2017, 14:38 |
| ЗМІСТ ВСТУП 3 ОСНОВНА ЧАСТИНА 4 ВИСНОВКИ 19 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 21 ВСТУП Для ефективної діяльності юридичної особи важливе значення мають засоби індивідуалізації юридичної особи, засоби ідентифікації продукції та робіт. Вказані елементи можна розглядати як одні з основних ознак юридичної особи. З моменту виникнення у юридичної особи з‘являються права на найменування, місце знаходження, ділову репутацію. Права на товарний знак, знак обслуговування, найменування місця походження товару з‘являються з моменту реєстрації в установленому порядку . Таким чином, у юридичної особи ряд прав на об‘єкти інтелектуальної власності з‘являється в результаті факту її створення, а інші - лише за умови їх реєстрації та отримання охоронних документів. Відповідно до положень Паризької конвенції про охорону промислової власності товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і вказівки про походження чи найменування місця походження поряд з винаходами, корисними моделями і промисловими зразками охоплюються категорією «промислова власність». Водночас у процесі становлення інститутів інтелектуальної власності та джерел їх правового регулювання почали виразніше виявлятися певні відмінності між винаходами, корисними моделями, промисловими зразками й товарними знаками, знаками обслуговування, фірмовими найменуваннями, географічними зазначеннями. Відповідно в системі права інтелектуальної власності виділився окремий інститут, який в літературі називають правовими засобами індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. До правових засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг за законодавством України належать такі об'єкти права інтелектуальної власності: 1) комерційне (фірмове) найменування; 2) торговельна марка (знак для товарів і послуг); 3) географічне зазначення. ОСНОВНА ЧАСТИНА Спільною рисою, що поєднує вказані об'єкти і водночас відрізняє їх від інших об'єктів права інтелектуальної власності, є їхнє призначення. Вони індивідуалізують учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Комерційне (фірмове) найменування індивідуалізує самого суб'єкта, а торговельні марки та географічні зазначення є засобами індивідуалізації товарів, послуг. Комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення є об'єктами цивільних прав саме завдяки тому, що дозволяють індивідуалізувати певного суб'єкта, товар чи послугу. Це відрізняє їх від багатьох інших об'єктів права інтелектуальної власності, що виступають в цивільних відносинах як результати творчої діяльності (твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції та ін.). Це позначається на особливостях правового режиму засобів індивідуалізації: 1) оскільки комерційні найменування, торговельні марки й географічні зазначення не є результатами творчої діяльності, у відносинах, що виникають з приводу цих об'єктів, немає такого суб'єкта, як творець. Відповідно щодо таких об'єктів не передбачено особистих немайнових прав. Зміст права інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації становлять лише майнові права; 2) оскільки основна функція цих об'єктів полягає в індивідуалізації певної особи, товару чи послуги, законодавство до певної міри обмежує оборотоздатність майнових прав на них. Право на комерційне найменування може передаватися іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом чи його частиною. Право на торговельну марку може передаватися іншій особі, але за умови, що це не вводитиме в оману споживача. Географічне зазначення взагалі не є об'єктом чиїх-небудь виключних прав, тому право на географічне зазначення не може переходити до іншої особи за договором. До позначень, що індивідуалізують виробника, продукцію, належать географічні зазначення. Вони є своєрідною прив'язкою виробника до місця виготовлення товару. Адже певною мірою географічне розташування, національні й соціально-економічні умови, пов'язані з виробництвом продукції, безпосередньо впливають на якість продукції, товарів та інші показники, що відрізняють їх від однорідної продукції, товарів. Так, деякі назви товарів асоціюються з певними місцевостями, що підкреслює особливі природні властивості або традиції виготовлення цих товарів. Водночас право на користування географічним зазначенням на відміну від права на торговельну марку, не є виключним правом лише одного суб'єкта інтелектуальної власності. Загалом будь-яка особа — суб'єкт підприємницької діяльності, що знаходиться в конкретному географічному місці, може використовувати географічне зазначення для позначення виготовленої продукції, яка пов'язана з природними властивостями певного регіону. Ці властивості також можуть перебувати в зв'язку з так званим людським фактором. Суб'єктами права інтелектуальної власності на географічне зазначення є виробники товарів, асоціації споживачів, інші особи, визначені законом. Практика свідчить, що в більшості випадків суб'єктами права інтелектуальної власності на географічне зазначення є саме виробники. Це пояснюється тим, що виробники заінтересовані в охороні своєї продукції в умовах ринкової економіки, їхня мета — не допустити підробок, фальсифікації товарів, під виглядом продукції, виготовленої у регіонах з особливими природними умовами чи поєднанням таких умов з людським фактором. Обсяг правової охорони географічного зазначення характеризується не тільки назвою географічного місця його походження, але й характеристиками товару (послуги). Адже географічне зазначення має свідчити про особливі природні властивості виготовленого товару або поєднуватися з людським фактором безпосередніх виконавців. Використання географічного зазначення залежить від виду товару, на якісні показники якого впливають природні умови і пов'язаний з ними людський фактор. Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» поділяє їх на два види: 1) просте зазначення походження товарів; 2) кваліфіковане зазначення походження товарів. Просте зазначення походження товару — будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. Ним може бути і назва географічного місця, яка вживається для позначення товару або як складова частина такого позначення. Кваліфіковане зазначення походження товару — термін, що охоплює (об'єднує) такі терміни: 1) назва місця походження товару; 2) географічне зазначення походження товару. Правова охорона простого зазначення походження товару полягає в недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного географічного місця походження товару. Правова охорона надається назві місця походження товару, щодо якої виконуються такі умови: 1) вона є назвою географічного місця, з якого цей товар походить; 2) вона вживається як назва цього товару чи як складова цієї назви; 3) у вказаному цією назвою географічному місці об'єктивно існують характерні природні умови чи поєднання характерних природних умов і людського фактора, що надають товару особливих властивостей порівняно з однорідними товарами з інших географічних місць; 4) позначуваний цією назвою товар має відповідні властивості, що виключно або головним чином зумовлені характерними для цього географічного місця природними умовами чи поєднанням цих умов з характерним для цього географічного місця людським фактором; 5) виробництво (видобування) і переробка позначуваного цією назвою товару здійснюється в межах зазначеного географічного місця. Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» конкретизує перелік осіб, які мають право на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару. До них належать: 1) особи або групи осіб, які в заявленому географічному місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов'язані з цим географічним місцем; 2) асоціації споживачів; 3) установи, які мають безпосередній стосунок до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць. Перш за все, необхідно зупинитися на такому критерії співвідношення як поняття зазначених об‘єктів, оскільки саме з визначення випливають їх основні функції та призначення. Комерційне найменування, а також і фірмове, поряд із торговельною маркою, є важливим елементом у системі взаємовідносин між виробниками та споживачами, а також має першочергове значення як показник стабільності й добробуту фірми. Вдало підібране комерційне найменування може мати велике позитивне значення для залучення покупців, збільшення обсягів виробництва. Зокрема, успішний вибір комерційного найменування впливає також і на довголіття фірми. Як приклад можна навести компанію Kodak, яка існує на ринку понад сто років . Слід зазначити, що право на торговельну марку, так само, як і право на фірмове найменування, а також право на географічне зазначення є абсолютним правом, тобто цим правам кореспондується обов‘язок невизначеного кола осіб утримуватись від їх порушення. Необхідно звернути увагу на момент виникнення прав на фірмове найменування, торгівельну марку та географічне зазначення. Право на фірмове найменування виникає з моменту державної реєстрації юридичної особи. Ст. 489 Цивільного кодексу України визначає, що право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування й охороняється без обов‘язкового подання заявки на нього чи його реєстрації й незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торгівельної марки. Отже, відповідно до чинного законодавства України фірмові найменування на її території охороняються без обов‘язкової реєстрації, у той же час документом, що підтверджує право юридичної особи на фірмове найменування, є її свідоцтво про державну реєстрацію. Таким чином, можна говорити, що в Україні право на фірмове найменування виникає саме з моменту реєстрації юридичної особи у відповідних державних органах. Згідно зі ст. 494 ЦКУ набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюється законом. Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів та послуг” передбачає процедуру отримання охоронного документа на торговельну марку. Така процедура складається з декількох етапів: 1. подача заявки; 2. проведення експертизи; 3. прийняття рішення про реєстрацію або про відмову в реєстрації; 4. видача свідоцтва на торговельну марку. Відповідно до ст. 501 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності на географічне зазначення виникає з дати державної реєстрації цього права, якщо інше не передбачено законом. Таким чином, право на торговельну марку, права на фірмове найменування та географічне зазначення виникають у результаті одного й того ж факту – факту реєстрації. Однак права на торговельну марку та географічне зазначення потребують спеціальної реєстрації, не залежної від реєстрації юридичної особи, якій ці права належать, на відміну від прав на фірмове найменування, які власник отримує разом із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Крім того, необхідно зауважити, що реєстрація прав на фірмове найменування та торговельну марку надає їх власникам виключні права, у той час, як реєстрація зазначення походження товару не надає таких виключних прав, оскільки таким правом можуть скористатися й інші виробники за умови, що вони знаходяться у певній місцевості, і якісні властивості їхнього товару зумовлені особливостями саме цього географічного середовища. Слід зазначити, що при виникненні спорів із приводу використання торговельних марок та фірмових найменувань слід враховувати наступне. Перш за все, пріоритет реєстрації зазначених об‘єктів. Юридична особа, що першою отримала свідоцтво про державну реєстрацію, у якому зазначається фірмове найменування, відповідно, має право на таке найменування. Дата ж пріоритету на торговельну марку встановлюється з моменту подачі заявки до Відомства. Момент виникнення пріоритету зазначених об‘єктів різниться тому, що процедура реєстрації фірмового найменування та торговельної марки відрізняються. По-друге, слід враховувати дату реєстрації прав на фірмове найменування і торговельну марку. Так, відповідно до вимог ст. 6 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів та послуг” не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, що є тотожними або схожими на стільки, що їх можна сплутати з фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні й належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених із ними товарів і послуг. Необхідно зазначити, що одна юридична особа може мати лише одне фірмове найменування, яке б її індивідуалізувало, але в той же час вона може мати безліч торговельних марок, якими позначається кожен окремий вид товарів чи послуг, та декілька зареєстрованих географічних зазначень. Особливу увагу слід звернути на вимоги, що встановлюються до торговельних марок, географічних позначень та фірмових найменувань для можливості їх правового захисту. Так, відповідно до ст. 489 Цивільного кодексу України правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Тобто фірмове найменування має правдиво відображати організаційно-правову форму підприємства, якому воно належить, і мати спеціальну вирізняльну частину, не схожу з будь-якою іншою вже існуючою. Стосовно фірмових найменувань законодавство України не містить переліку вимог, які до нього ставляться. З аналізу законодавства лише випливає, що фірмове найменування має вирізняти юридичну особу з-поміж інших осіб. Однак у літературі виділяють основні принципи, яким має відповідати найменування – це принцип істинності, винятковості й сталості. Торговельна ж марка, для отримання правової охорони має не суперечити суспільним інтересам, принципам гуманності й моралі та на неї не повинні поширюватися підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені законом. Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів та послуг” в ст. 6 передбачає, що не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які зображують або імітують державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми); офіційні назви держав; емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій; офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки. Згаданий закон встановлює цілий ряд вимог, відповідно до яких не може бути зареєстрована та чи інша торговельна марка. Відповідно до ст. 7 Закону України „Про охорону прав на зазначення походження товарів” правова охорона надається кваліфікованому зазначенню походження товару, що вказує на конкретне географічне місце, з якого походить товар, і на яке не поширюються встановлені | |
| Просмотров: 672 | Загрузок: 18 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |