| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
Ситуаційні теорії лідерування
| [ Скачать с сервера (126.3 Kb) ] | 23.07.2017, 12:38 |
| Головний недолік усіх поведінкових теорій лідерування – це намагання виділити єдиний певний оптимальний стиль керування. Наступні дослідження з теорії лідерування показали, що разом з особистими якостями та манерою поведінки керівника на ефективність управління суттєво впливають так звані ситуаційні фактори. Метою сучасних ситуаційних теорій лідерування є визначення особистих якостей менеджерів і стилів керування, які щонайкаще відповідають певним ситуаціям. Це означає, що стиль керування має змінюватися в залежності від конкретної ситуації, тобто керівник повинний вміти вести себе по-різному за різних обставин. Одним із показових прикладів нового напряму дослідження лідерства є ситуаційна теорія Ф. Фідлера. Цей дослідник запропонував модель ефективності лідерства, яка базується на ступені так званої сприятливості ситуації для лідерства. Відповідно до цієї моделі, управлінську ситуацію в організації можна класифікувати відповідно до того, наскільки ця ситуація "сприятлива" для лідерства чи ні. "Сприятлива" ситуація така, яка дає можливість лідерові впливати на діяльність його підлеглих. Ф. Фідлер виділив три чинники, які детермінують "сприятливість" ситуацій: — взаємовідносини між лідером і підлеглими; — структура завдання; — сила влади (або повноважень) відповідно до офіційної позиції лідера. Взаємодія цих чинників зумовлює той чи інший ступінь "сприятливості" ситуації. Вирішальним елементом лідерства вважають такий характер взаємовідносин лідера і підлеглих, при яких вони довіряють лідерові і прагнуть задовольняти його вимоги. Аналізуючи чинники "сприятливості" ситуації, Ф. Фідлер поділяє взаємовідносини між лідером і підлеглими на добрі (сприятливі) і погані (несприятливі). Поставлені перед групою завдання класифікує на структуровані і неструктуровані. Влада лідера, на його думку, є сильною і слабкою. На підставі емпіричних досліджень виділено вісім "ситуаційних комбінацій". Вони рангуються від ситуацій, найбільш сприятливих для лідера (сприятливі взаємовідносини, структуровані завдання, сильна влада), до найменш сприятливих (несприятливі взаємовідносини, неструктуровані завдання, слабка влада). Відповідно до моделі Ф. Фідлера, в першій ситуації найкращий результат одержує лідер, орієнтований на завдання. Лідерство, орієнтоване на підлеглих, найбільш ефективне у проміжних ситуаціях, коли робота неструктурована й офіційна влада лідера менш сильна. На думку Ф. Фідлера, в "найменш сприятливій" ситуації найкращого результату досягне лідер, орієнтований на завдання (за умови, що група визнає його як свого лідера). Як приклад — Ф. Фідлер указує на групу, яка перебуває в напруженій ситуації, що загрожує існуванню цієї групи. Тоді, коли члени групи відчувають свою залежність від лідера у боротьбі за існування, лідерство, орієнтоване на завдання, є найефективнішим. У такій ситуації лідер не має часу для того, щоб розвивати дружні відносини з підлеглими. Стиль лідерства, орієнтований на підлеглих, буде найефективнішим тільки на проміжних стадіях, тобто коли ситуація класифікується як помірно сприятлива або помірно несприятлива. Як підсумок — Ф. Фідлер виокремлює напрями ефективності лідерства в організації: — зміна складу групи з метою формування більш сприятливого клімату; — подальша структуризація завдань; — зміцнення офіційної влади лідера. Ф. Фідлер вважає, що в більшості випадків легше змінити характеристики "сприятливості" ситуації, ніж переводити менеджера з однієї роботи на іншу або навчати його іншого стилю взаємодії з підлеглими. Розвиток "ситуаційної теорії" П. Херсі, її основні положення. Теорія ситуаційного управління, розроблена П. Херсі, базується на використанні безпосереднього управління (завданняцентристська поведінка) і соціоемоційної підтримки (антропоцентристська поведінка). Завданняцентристська поведінка означає, якою мірою лідер використовує однобічну комунікацію у вигляді наказів під час пояснення того, що кожен підлеглий повинен зробити і яким чином необхідно виконати завдання. Антропоцентристська поведінка (або поведінка, яка виражає підтримку) означає, якою мірою керівник використовує двосторонню комунікацію під час використання психологічних стимулів надання підтримки і сприяння в роботі підлеглих. | |
| Просмотров: 464 | Загрузок: 10 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |