| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
ПОЗАДОГОВІРНІ (ДЕЛІКТНІ) ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
| [ Скачать с сервера (39.6 Kb) ] | 04.06.2017, 00:41 |
| ПЛАН Вступ………………………………………………………………………………….3 1. Правова природа позадоговірних (деліктних) зобов’язань…………………….4 2.Співвідношення поняття «деліктна відповідальність» та «деліктне зобов’язання»………………………………………………………………………...6 3. Суб’єкти деліктних зобов’язань………………………………………………...11 Висновки…………………………………………………………………………….18 Список використаних джерел……………………………………………..………19 ВСТУП Цікавим є те, що не дивлячись на дуже довгу історію деліктних зобов’язань, досліджувати їх як окремий інститут почали порівняно недавно. Звичайно, вже з кінця ХІХ століття вчені жваво обговорювали проблему визначення складу цивільного правопорушення, особливо поняття вини у цивільному праві, але ще у 80-х рр. ХХ століття В.А. Носов наголошував на тому, що «до останнього часу поняття позадоговірного зобов’язання у літературі не досліджувалося. Зобов’язання розглядалися у тій послідовності, у якій вони викладені у цивільному законодавстві…, і позадоговірні зобов’язання в окрему групу не виділялися» . Радянська правова ідеологія не допускала можливості впливу буржуазного законодавства на створення своїх кодифікацій, яке ґрунтувалось на засадах римського приватного права. Відповідно римські правові категорії «делікт», «деліктне зобов'язання», як і низка інших, визнавались буржуазними, тому згадка про них у радянських нормативних актах була відсутня, незважаючи на їх широке застосування у цивільних кодифікаціях інших країн, зокрема за Кодексом Наполеона розрізняли зобов'язання із деліктів і квазіделіктів (глава II титулу IV). За радянських часів інститут деліктних зобов'язань був предметом дослідження у працях К. М. Варшавського, К. А. Флейшиц, О. С. !оффе, О. О. Красавчікова, Ю. X. Калмикова, В. Т. Смірнова, А. О. Собчака, В. О. Тархова та ін. Завданням нашого дослідження є загальна характеристика недоговірних зобов’язань у Цивільному кодексі України, окреслення співвідношення між поняттями «деліктна відповідальність» та «деліктне зобов’язання», а також визначення суб’єктного складу такого виду зобов’язань. 1. Правова природа позадоговірних (деліктних) зобов’язань Сьогодні в більшості європейських країнах, зокрема колишніх союзних республіках Радянського Союзу, змінилася концепція деліктних зобов'язань. Якщо радянське цивільне законодавство було орієнтоване на визначення наслідків «заподіяння шкоди», наслідків учинення цивільного правопорушення, то нині на перше місце поставлено завдання відшкодування шкоди . У сучасному цивільному законодавстві України не застосовується римська термінологія «делікт», «деліктні зобов'язання», однак їх сутність відображена у змісті ч. 1 ст. 1166 ЦК України, де розкривається зміст зобов'язання відшкодування майнової шкоди: «шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала». Тобто про деліктні зобов'язання мова йде тоді, коли завдано шкоду неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи. Інститут відшкодування шкоди у системі цивільного права України застосовується у двох сферах: 1) відшкодування шкоди, завданої порушенням зобов'язання (договірного або із адміністративного акта); 2) відшкодування шкоди, завданої у позазобов'язальних відносинах . Така широка сфера застосування інституту відшкодування шкоди пояснюється тим, що він є правовим оформленням реакції суспільства на процеси патологічні — порушення існуючої правової системи. Як відзначав К. М. Варшавський, цей інститут не виконує самостійної господарської функції подібно до інститутів власності, договору, спадкування: він встановлює норми другорядного порядку, допоміжні норми, що забезпечують безперешкодне виконання вказаними інститутами їх господарського призначення . Про деліктні зобов'язання мова йде лише в останньому випадку, коли завдана шкода не була наслідком невиконання зобов'язання із договору, адміністративного акта або іншої, передбаченої законом підстави. Як уточнювала К. А. Флейшиц, мова йде про відшкодування майнової шкоди, завданої без порушення зобов'язання, існуючого між відповідальним за шкоду і потерпілим . Тому, як стверджував Г. К. Матвєєв, сторони пов'язані між собою правами й обов'язками тільки з моменту завдання шкоди, якщо у договірних зобов'язаннях — з моменту укладення договору . Отже, характерною ознакою деліктних зобов'язань є те, що вони виникають тоді, коли завдана шкода не була наслідком невиконання або неналежного виконання існуючого зобов'язання. Сама назва цих зобов'язань — деліктні — вказує, що їх відмінність від інших зобов'язальних правовідносин визначається, насамперед, підставою їх виникнення , якою є делікт. Для виникнення обов'язку із відшкодування шкоди, завданої деліктом, крім наявності шкоди, також необхідно, щоб: 1) було вчинено протиправну дію або бездіяльність; 2) між протиправною дією або бездіяльністю і шкодою існував причинний зв'язок; 3) була наявність вини завдавача шкоди, крім випадків, спеціально встановлених законом . Відмінність між договірною і недоговірною або деліктною відповідальністю за завдану шкоду К. А. Флейшиц пояснювала таким чином. По-перше, до підстав звільнення від відповідальності за шкоду, завдану невиконанням зобов'язання, покладеного договором, належить неможливість виконання, зумовлена виною, тобто умислом або необережністю кредитора. Підставою звільнення від відповідальності за шкоду, завдану деліктом, крім умислу, є груба необережність потерпілого. По-друге, відповідальність за шкоду, завдану особою, на яку законом або дорученням боржника покладено виконання договірного обов'язку останнього, — це відповідальність за чужу вину. Боржник звільняється від цієї відповідальності, якщо доведе, що неможливість виконання ним, боржником, обов'язку викликана не умислом або необережністю особи, яка в силу закону або доручення боржника мала б виконати обов'язок останньої, а в силу обставин, настання яких ця особа не могла попередити. Відповідальність за шкоду, завдану деліктом іншій особі, є відповідальністю за свою вину, за culpa eligendo або за culpa in custodiendo. По-третє, відповідальність за шкоду, завдану невиконанням договору декількома боржниками, вважається дольовою. Відповідальність осіб, які спільно завдали недоговірну шкоду, є відповідальністю солідарною. По-четверте, не завжди збігаються строки давності для подання позовів для відшкодування договірної і недоговірної шкоди . 2. Співвідношення поняття «деліктна відповідальність» та «деліктне зобов’язання» Як відомо ще з римського права, деліктні зобов’язання (ex delicto) відносяться до позадоговірних зобов’язань, і виникають із правопорушень. Варто зазначити, що саме цей вид зобов’язань (у порівнянні із договірними) був історично першим. Але необхідно підкреслити важливу відмінність між тогочасними деліктними зобов’язаннями та тими, що існують сьогодні. Як висловився І.А. Покровський, «тоді вони переслідували іншу мету: з одного боку, відшкодування завданих збитків, а з іншого – деяке майнове покарання правопорушника; у тому майновому штрафі, яке тягло за собою правопорушення, дуже часто поєднувалася і винагорода за шкоду, і каральний штраф у власному розумінні поступово ця друга, каральна, функція відпала (перейшовши до кримінального права), і для цивільного права залишилося лише завдання першого роду – організація відшкодування завданих збитків» . На даний час деліктні зобов’язання, за словами О.С. Іоффе, мають «двояке цільове призначення»: – по-перше, вони слугують охороні власності, оскільки загроза майнових санкцій відіграє превентивну (попереджувальну) роль… вона попереджає випадки заподіяння шкоди майну. Але якщо, не дивлячись на попереджувальні заходи, майнова шкода все-таки була заподіяна, компенсація за рахунок порушника забезпечить відновлення власнику того становища, у якому він знаходився до моменту, коли йому було завдано шкоди або коли інша особа набула майно за його рахунок; – по-друге, зобов’язання, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, слугують також захисту інтересів особистості, охорони її життя та здоров’я. Завдана шкода теж може призводити до певних майнових втрат..., тому вона виконує і відновлювальну (компенсаційну) функцію . У теорії цивільного права під деліктним зобов’язанням розуміють зобов’язання, яке виникає з неправомірних актів, якими є правопорушення, тобто протиправне винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Це зобов’язання, в якому особа, що протиправно і винно заподіяла шкоду особистості громадянина або його майну чи майну організації, зобов’язана її відшкодувати, а потерпілий має право на відшкодування заподіяної шкоди у повному обсязі. При цьому змістом деліктного зобов’язання є право кредитора (потерпілого) вимагати повернення його майнової сфери у той стан, у якому він знаходився до правопорушення, та обов’язок особи, відповідальної за заподіяння шкоди (боржника) вчинити вказані дії. Таким чином, можна зробити перший важливий висновок, що цивільне правопорушення (делікт) тягне за собою виникнення деліктного зобов’язання, | |
| Просмотров: 1025 | Загрузок: 34 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |