| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
постанови Пленуму
| [ Скачать с сервера (35.5 Kb) ] | 13.07.2017, 14:12 |
| Реферат на тему: “Чи можуть постанови Пленуму Верховного Суду України допомогти при кваліфікації злочинів?” Окремого розгляду при висвітленні питань кваліфікації злочинів потребують постанови Пленуму Верховного Суду України (далі - постанови ППВСУ), що в різний час мали різну правову природу. Від часу набрання чинності нового КК України з'явилося чимало Законів України, якими внесено зміни та доповнення до чинного кримінального законодавства. У зв'язку з цим набуває актуальності питання правозастосовного тлумачення закону про кримінальну відповідальність. Постанови ППВСУ є роз'ясненнями, в котрих давалася тлумачення кримінально-правових норм і які орієнтували судову практику на правильне застосування чинного законодавства. Це сприяло усуненню прогалин і недоліків у кримінальному законодавстві. При цьому в постановах ПВСУ йшлося про легітимні повноваження, якими законодавець наділив судові органи - правом видавати певні роз'яснення щодо положень, які не відображені чи нечітко закріплені в кримінально-правових нормах. Набуваючи форми постанов, роз'яснення ППВСУ мали загальний характер і не підміняли законів [2]. На це вказує і Навроцький В., Верховний Суд України вправі давати керівні роз'яснення з питань застосування законодавства. Такі роз'яснення в певній мірі стоять над законом, оскільки Пленум Верховного Суду нерідко дає тлумачення, які виходять за межі закону, по суті становлять собою специфічну судову правотворчість. При цьому навіть законодавець не може змінити текст постанов Пленумів Верховного Суду [1, ст. 84-85]. Але потрібно зазначити що зараз Верховний суд України позбавлений такого права, а Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в свою чергу наділений повноваженнями згідно п.4 ч.1 ст. 36 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. Однак виникає питання щодо юридичної сили постанов ППВСУ, які були прийняті до набрання чинності Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 р. Але як би не вирішилось дане питання, головне те, що ці постанови будуть все одно здійснювати значний вплив на кваліфікацію злочинів. Так, М. Марітчак, здійснюючи анкетування суддів, слідчих і працівників прокуратури щодо визначення ієрархічної значущості факторів, які впливають на стабільність правозастосовної практики, а отже, і на правильну кримінально-правову кваліфікацію, встановив, що перше місце одностайно віддано саме постановам ППВСУ, потім - консультаціям безпосереднього керівника; порадам колег по роботі; коментарям до законодавчих актів, насамперед до КК України; позиції прокурора [2]. Я вважаю, що така тенденція збережеться, адже ППВСУ мають свої беззаперечні переваги: 1) вони конкретизують багато положень та оціночних понять; 2) усувають прогалини і недоліки у кримінальному законодавстві; 3) аналіз судової та слідчої практики показує, що часто ці постанови беруться за основу при кваліфікації злочинів, а деякі судді ще й досі обґрунтовують ними прийняті рішення у процесуальних документах; 4) не дивлячись на те, що в Україні панує романо-германська (континентальна) система права, іноді саме постанови ППВСУ були тією "істиною в останній інстанції", що допомагали вирішити спірне питання. ППВСУ мають і негативний бік: 1) проблеми, що виникали під час застосування норм кримінального законодавства, зазвичай, відповідними постановами ППВСУ повністю вирішити було не можливо; 2) на жаль, в деяких постановах ПВСУ, викладаються загальновідомі чи прямо передбачені в КК України положення. Так п. 2, абзаци 1, 2 п. З, п. 4 постанови ПВСУ № 1 від 26 квітня 2002 р. "Про судову практику у справах про необхідну оборону" просто дублюють положення, викладені в ст. 36 КК України. Це також стосується пункту 2, 4 постанови ПВСУ № 2 від 7 лютого 2003 р. "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи", котрі дублюють статті 65-69, 15,17,31 КК України; 3) деякі положення постанов ПВСУ були неточними, а подекуди - помилковими. Так, згідно з п. 21 постанови ПВСУ № 2 від 7 лютого 2003 р. "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи", умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини через деякий час після пологів за відсутності кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 115 КК України, тягне відповідальність за ч. 1 зазначеної статті. Однак у такому разі вбивство дитини буде завжди охоплюватися п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України (вбивство малолітньої дитини) й тому вказівка в постанові на можливість застосування ч.1 ст. 115 КК України є помилковою [2]. Підсумовуючи все вищесказане, потріб | |
| Просмотров: 416 | Загрузок: 10 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |