| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
ПОРУШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ В СУДІ
| [ Скачать с сервера (105.5 Kb) ] | 12.07.2017, 23:14 |
| План Вступ…………………………………………………………………………..3 1. Поняття та види гарантій здійснення цивільного судочинства……..4 2. Юридичні наслідки порушення цивільно-процесуальних гарантій……………………………………………………………………………….9 Висновки……………………………………………………………………..17 Перелік використаних джерел……………………………………………...18 Вступ Визнання і гарантування прав і свобод особистості згідно загальновизнаних принципів і норм міжнародного права представляє один з основних обов'язків правової держави. У ст. 13 Конвенції від 4 листопада 1950 року «Про захист прав людини і основних свобод» проголошений обов'язок країн-учасників вищезазначеної Конвенції створити відповідні ефективні засоби і механізми правового захисту. Ефективність правосуддя у цивільних справах, а в рівній мірі і досягнення його цілей є одним з основних показників побудови правової демократичної держави і безпосередньо залежить від гарантованої реалізації принципів цивільного процесуального права, прав та обов'язків учасників цивільного судочинства і власне механізму реалізації гарантій. Більш того, не маючи доступу до правосуддя, особа не може реалізувати своє гарантоване право на судовий захист, а вказівка на забезпеченість його прав правосуддям надає сенс зверненням особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, право на судовий захист є основною гарантією, що надається громадянинові для реалізації свобод, а стало бути, і всього того, що пов'язане з цією реалізацією (а саме: захисту особистості, майнових прав та законних інтересів). Аналіз цивільного процесуального законодавства та судової практики показує, що деякі права і обов'язки учасників цивільних процесуальних правовідносин не забезпечуються гарантіями, що дозволили б в повній мірі і у всіх випадках втілювати їх у життя. У зв’язку із цим, побудова системи гарантій здійснення цивільного судочинства є необхідним завданням законодавства. Водночас, процесуальні гарантії як певна категорія, правове явище не знайшло нормативного визначення в Цивільному процесуальному кодексі України (далі - ЦПК). Не була предметом обговорення вказана тема серед вітчизняних науковців в сфері цивільного судочинства. Поняття та види гарантій здійснення цивільного судочинства В сучасному розумінні слова «гарантія» - це умови, що забезпечують успіх чого-небудь . Зрозуміло, що таке визначення поняття гарантії не може дати відповідь про природу процесуальних гарантій, але вже можна зробити висновок, що ключовим елементом у визначенні сутності гарантій є певні умови, що, в більшій чи меншій мірі, забезпечують щось. Вочевидь, процесуальні гарантії - це різновид правових гарантій. Останні прийнято визначати як встановлені законом засоби забезпечення використання, дотримання, виконання і застосування норм права. Є два види правових гарантій - нормативно-правові та організаційно-правові. В свою чергу, нормативно-правові гарантії поділяються на матеріальні і процесуальні . У енциклопедичних джерелах правові гарантії пов'язують з нормами права, їх реалізацією, застосуванням. Якщо звернутися до більш високого рівня узагальнень правових явищ, які забезпечують створення, застосування норм права, то в теорії права цим вимогам відповідає поняття механізму правового регулювання. Отже, норми-гарантії – це норми, які забезпечують виконання норм, що розкривають зміст принципу, так і норм – винятків з принципу, в деяких випадках під загрозою настання несприятливих процесуальних наслідків, у тому числі застосування процесуальних санкцій. Норми, які сприяють виконанню принципів, – це норми, застосування яких сприяє більш ефективному та правильному застосуванню норм, що розкривають зміст принципу . Механізм правового регулювання - це система правових способів, за допомогою яких здійснюється упорядкування суспільних відносин відповідно до цілей та завдань правової держави. Основні структурні елементи механізму правового регулювання - це норми права, правовідносини та акти реалізації юридичних прав і обов'язків . Таким чином, правомірно процесуальні гарантії в цивільному процесі розглядати як підпорядковане, невід'ємне явище механізму правового регулювання при здійсненні цивільного судочинства. Зазначена постановка питання все ж не дає відповіді про природу процесуальних гарантій. В контексті вищенаведеного визначення правових гарантій процесуальні гарантії, як поняття, в загальному вигляді має також підпорядковуватись цьому визначенню, або, принаймні, не суперечити цій дефініції. Водночас не можна процесуальні гарантії розглядати тільки через механізм засобів забезпечення виконання, застосування норм права або як засоби реалізації принципів цивільного процесуального права. Можна погодитись, що проблема принципів цивільного процесуального права знайшла достатньо глибоке висвітлення в процесуальній літературі, але, разом з тим залишається не вирішеним питання про стале розуміння і визначення принципів цивільного процесуального права, критерії їх систематизації . В цьому аспекті видається вкрай спірним аналізувати проблеми правової природи процесуальних гарантій через залучення спірних наукових здобутків в сфері визначення принципів цивільного процесуального права. Водночас не можна не помітити певної суперечливості думок дослідників в цій сфері, коли вони розмірковують про співвідношення принципів цивільного процесуального права і їх реального нормативного визначення в законі. В цьому контексті необхідно погодитись з висновками тих дослідників, які приходять до висновку про неможливість існування принципів цивільного процесуального права як ідеї, певного суспільного погляду без нормативного їх оформлення . Видається, що лише у правових нормах принципи набувають загальнообов'язкового значення. В цьому аспекті розрізнити принцип права і певну процесуальну гарантію, коли йдеться про нормативне визначення, наприклад, забезпечення апеляційного, касаційного оскарження судових рішень неможливо і не варто, оскільки це різні сторони одно й того ж правового явища - мети і завдань певного виду судочинства. Між тим процесуальні гарантії, безвідносно до проблем розмежування юрисдикцій спеціалізованих судів, визначені в низці статей Конституції України, зокрема, про процесуальні гарантії йдеться в статтях 8, 55, 59, 61, 62, 63 та інших. Так, в ст. 55 Конституції проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. В ст. 8 Конституції визначено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Гарантоване право на судовий захист кореспондується з конституційними приписами, що визначають обов'язки або правосуб'єктність органів судової влади, зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Отже, попередньо можна зробити висновок, що процесуальні гарантії, в т.ч. в цивільному процесі - це передусім система процесуальних засобів забезпечення реалізації прав учасників певного виду судочинства, визначена Конституцією і Законами України. Про які процесуальні засоби в цьому випадку йдеться? Передусім необхідно говорити про процесуальні засоби, які забезпечують безумовне виконання завдання цивільного судочинства - це справедливий, неупе- реджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. С.В.Васильєв до процесуальних гарантій відносить, окрім власне процесуальних засобів, які забезпечують доступ до правосуддя, процесуальних засобів виправлення судових помилок (забезпечення апеляційного і касаційного оскарження судових рішень) і т.і., ще й організаційні і функціональні принципи цивільного процесуального права . Не заперечуючи допустимість визначення вказаних принципів як процесуальних гарантій, необхідно все ж назвати суб'єктів щодо яких спрямовані ті чи інші процесуальні гарантії. Повертаючись до завдань цивільного судочинства необхідно погодитись, що центральною фігурою в цивільному судочинстві є особа, якій гарантується право звернення до суду за захистом (ст. 3 ЦПК). Звісно, що не менш важливим є гарантування реалізації правосуб'єктності візаві особи, що звертається до суду за захистом, та іншим учасникам цивільного процесу, однак без процесуальних гарантій реалізації права особи на звернення до суду за захистом завдання цивільного судочинства не може бути виконане. Видається, що забезпечення процесуальних прав учасників цивільного процесу, з одного боку, та виконання процесуальних обов'язків іншими суб'єктами цивільного судочинства, це власне квінтесенція процесуальних гарантій. Інший висновок полягає в тому, що права і гарантії не можна змішувати. В науковій літературі зазначається, що конструювання прав має супроводжуватися конструюванням засобів і умов їх забезпечення. Не можна вважати, що встановлення певного права автоматично тягне його гарантію. В науковій літературі справедливо зазначається, що для забезпечення гарантій прав в процесі першочергове значення мають: 1) законодавче встановлення прав учасників процесу; 2) законодавча регламентація умов забезпечення прав учасників процесу; 3) точне виконання посадовими особами приписів законів щодо забезпечення гарантій прав учасників процесу; 4) знання власних прав і обов'язків учасниками процесу та безумовне їх виконання . Розглянути і проаналізувати всі складові забезпечення процесуальних гарантій прав учасників цивільного процесу в рамках цієї статті неможливо, а тому спробуємо дослідити окремі проблемні питання, пов'язані з новим етапом реформування судоустрою України. Серед процесуальних новел чергового етапу судової реформи заслуговує окремої уваги запровадження автоматизованої системи документообігу суду (ст. 11- 1 ЦПК). Вочевидь це комплекс процесуальних гарантій учасникам цивільного процесу. З одного боку, це процесуальні гарантії, що забезпечують публічні інтереси (об'єктивний та неупереджений розподіл справ між суддями і т.і.), а з іншого боку - це гарантії, що забезпечують інтереси конкретних учасників процесу. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який ураховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішення для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчені терміну повноважень. Поряд з об'єктивними чинниками, що супроводжують розподіл справ між суддями і які можна формалізувати і ввести в програмне забезпечення, законодавець привніс елементи суб'єктивізму. Йдеться про припис законодавця, що справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Але ж спеціалізація судді може бути змінена за його власним розсудом наказом голови відповідного суду або лише за розсудом голови суду. Як і за раніше діючим Законом України "Про судоустрій та статус суддів" в нових умовах судоустрою суддя судів цивільної і кримінальної юрисдикції призначається на посаду без зазначення певного виду спеціалізації судової діяльності. Попри ці та інші окремі нормативні вади, все ж видається, що на цьому прикладі допустимо зробити висновок про можливість і допустимість класифікації процесуальних гарантій в цивільному процесі за критерієм їх забезпечення публічних, приватноправових інтересів, або комплексного типу. Юридичні наслідки порушення цивільно-процесуальних гарантій Правові наслідки порушення цивільно-процесуальних гарантій, що закріплені в законі, при розгляді цивільної справи в суді першої інстанції закріплені в різних статтях ЦПК України. Зокрема, порушення принципів цивільного судочинства сторонами та іншими учасниками процесу, а також невиконання покладених на них процесуальних обов’язків зумовлює застосування судом санкцій, передбачених в ст.162 ЦПК України. Так, учасники цивільного процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених в суді правил. За неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, для чого у судовому засіданні із розгляду цивільної справи оголошується перерва. Юридична природа процесуального правопорушення проявляється через його ознаки: суспільну небезпечність, шкідливість, винність та наданність. При тому суспільна небезпечність, незважаючи на дискусію про її наявність у всіх чи лише в окремих видах правопорушень , все-таки, на наш погляд, виявляється в порушенні суспільного порядку, що встановлен | |
| Просмотров: 478 | Загрузок: 8 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |