| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
Порівняльна характеристика джерел права
| [ Скачать с сервера (89.5 Kb) ] | 31.05.2017, 14:27 |
| План 1. Вступ 2. Характеристика джерел права України в складі Російської імперії 3. Характеристика джерел права України в складі Австрійської монархії 4. Порівняльна характеристика 5. Список використаної літератури Вступ Протягом ледь не всього ХІХ століття нові ідеї, політичні перевороти та суспільні реформи привертали до себе увагу європейців, отже й українців. Однак паралельно з цим розвивався менш помітний, проте набагато глибший процес змін, а саме – промислова революція. Ще ніколи від кам’яного віку, коли людина навчилася обробляти землю, не відбувалисятакі докорінні зміни в усіх царинах людського життя, як ті, що були викликані появою машини. Втім на Україні індустріалізація спочатку відбувалася повільно, й величезна більшість її населення лишалася такою, якою вона була протягом тисячоліть,- хліборобами. Але, нарешті розвинувшись наприкінці ХІХ століття в деяких регіонах України, індустріалізація стала швидко набирати широкого розвою. Внаслідок цього несподівано виник конфлікт між двома цілком різними системами виробництва, суспільної організації, цінностей – однією, пов’язаною з модернізованим містом, пролетаріатом і машинами, та іншою – традиціоналістським селом, селянином і ручною працею. Звичайно, у незрозумілому положенні знаходилось і право. Багато у чому залежачи від Російської та Австрійської імперії, право України ввібрало в себе багато змішаних рис права різних країн. Таке змішання не могло пройти без суперечностей та невдоволень, які викликали нові та старі закони у різних прошарків населення. Тертя, суперечності та дилеми, що виникали з цього протистояння, формували плин української історії протягом не одного десятиліття ХХ століття. Тому метою моєї роботи стало порівняння права на території України в складі Російської та Австрійської імперії, для того, що визначити відмінності джерел, реалізації права та виникнення таких настроїв населення. 2. Характеристика звичаєвого та офіційного права України в складі Російської імперії Розвиток права у російській Україні першої половини XIX ст., подібно до джерел, відзначався низкою особливостей, що мали регіональний характер. Передовсім, особливості виявляли себе у сфері врегулювання цивільно-правових відносин у Лівобережній та. частково, у Правобережній Україні. У цілому право залишалось феодальним, та у нього все більш впроваджувались принципи і норми буржуазного характеру. Російська бюрократія негативно ставилась до видання чітких галузевих кодексів, у яких вбачала можливе обмеження дій властей, тож роботи кодифікаційних комісій тривали десятиліттями, внаслідок чого підготовані проекти кодексів до кінця століття так і не набрали чинності. У другій половині XIX ст. на території України, яка входила до складу Російської імперії, функціонувала імперська система права, закладена ще в кодифікаційних роботах, здійснених під керівництвом М. М. Сперанського. Однак соціально-економічний, політичний і культурний розвиток країни зумовили подальший розвиток російського права в цілому та його окремих галузей. До значних змін у правовій системі Російської імперії привело скасування кріпосного права в 1861 р., а також судова, земська, міська, військова, фінансова та університетська реформи, що відбулися потім і мали буржуазний характер. У російському пореформеному законодавстві зберігалося водночас чимало архаїчних норм, які гальмували розвиток капіталістичних відносин. Наприклад, збереження приватної власності на надра за власниками землі стримувало розвиток гірничодобувної промисловості. Архаїчним було авторське право, деякі інші галузі права. Перешкоджали розвиткові капіталістичних основ у праві контрреформи 80-90-х рр. ХІХ ст. Втім, як правильно наголошується в новій історико-правовій літературі, капіталізм у кінцевому підсумку (тим більше монополістичний капіталізм наприкінці XIX ст.) уже не міг уживатися з нормами дореформеного права. Тому передусім цивільне право з його центральним інститутом права власності поступово почало звільнятися від обмежень часів кріпосництва. Основні джерела права у другій половині 19 ст. не змінились – звичаєве право; магдебурзьке право; ІІІ Литовський статут; діяло Повне зібрання законів Російської імперії (було опубліковано його 2-е і 3-є видання) і Звід законів Російської імперії (було видано його 16-ий том). У галузі кримінального права діяла більшість положень Уложення про покарання кримінальні і виправні 1845 р. у нових редакціях 1866 і 1885 рр. Основним джерелом цивільного права був 10-ий том Зводу законів Російської імперії, а також Судові статути 1864 р. (Установлення судових установ, Статут цивільного судочинства, Статут кримінального судочинства, Статут про покарання, що накладаються мировими суддями), Тимчасові правила про волосний суд та ін. реформенні акти, які були джерелом і процесуального права. У період буржуазних революцій під впливом утвердження ідеї законності звичаєве право офіційно заперечувалось, але наприкінці ХІХ ст. відбулась своєрідна реабілітація звичаєвого права, насамперед у сфері цівільного права. Основою для застосування звичаєвого права були визнані : 1)пряме посилання на нього в текстах нормативних актів; 2) так звана мовчазна згода, неявне відсилання до звичної, усталеної практики. Як джерело права використовувалось звичаєве право, зокре¬ма у практиці волосних судів. Про можливість посилатися на міс¬цеві звичаї під час розгляду і вирішення справ говорилося, наприк¬лад, у Статуті цивільного судочинства 1864 р. У дореволюційній Ро¬сії звичаєве прав як джерело права було загальновизнаним. Вступ Російської імперії на шлях капіталістичного розвитку, нестримне зростання промисловості і пов'язане з цим збільшення кількості найманих працівників закономірно потягли за собою становлення і розвиток спеціального законодавства - фабричного. Розвиток робітничого руху зумовив розробку фабричного законодавства: закони “Про малолітніх працюючих на заводах, фабриках і мануфактурах” 1882 р., “Про заборону нічної праці неповнолітнім і жінкам на фабриках, заводах і мануфактурах” 1885 р., “Про нагляд за закладами фабричної промисловості та про взаємні відносини фабрикантів і робітників” 1886 р., “Про тривалість та розподіл робочого часу в закладах фабрично-заводської промисловості” 1897 р. Поширивши фабричні закони на центральні губернії Росії, уряд повільно запроваджував їх у інших місцевостях – в Україні закон 1886 р. був уведений у Київській, Волинській, Харківській і Херсонській губерніях лише у 1894 р., а ще пізніше був поширений на Таврійську, Полтавську і Чернігівську губернії. Норми фабричних законів, які захищали інтереси робітників, часто мали декларативний характер. У галузі адміністративного законодавства основним було Положення про заходи по охороні державного порядку і громадського спокою 1881 р. - прийняте як тимчасовий звхід на 3 р., воно постійно доповнювалось і проіснувало до повалення царату у 1917 р. В обмеженому вигляді зберігав значення джерела права звичай – звичаєве право застосовувалось волосними судами при розгляді майнових спорів селян та дрібних проступків у торгівельно-промислових правовідносинах. Звичаями послуговувались за відсутності норми закону, та при тому використання звичаю не повинно було суперечити загальним вимогам закону. У судочинстві щодо осіб духовного звання зберігався вплив церковного права. З 1883 р. стало видаватись періодичне “Зібрання узаконень і розпоряджень уряду”. Значну роль у закріпленні принципів буржуазного права відігравали департаменти Сенату; тлумачачи закони, Сенат поступово пристосовував їхні застарілі положення до капіталістичних умов і потреб суспільства. У другій половині XIX ст. на території України, яка входила до складу Російської імперії, функціонувала імперська система права, закладена ще в кодифікаційних роботах, здійснених під керівництвом М. М. Сперанського. Однак соціально-економічний, політичний і культурний розвиток країни зумовили подальший розвиток російського права в цілому та його окремих галузей. До значних змін у правовій системі Російської імперії привело скасування кріпосного права в 1861 р., а також судова, земська, міська, військова, фінансова та університетська реформи, що відбулися потім і мали буржуазний характер. Вступ Російської імперії на шлях капіталістичного розвитку, нестримне зростання промисловості і пов'язане з цим збільшення кількості найманих працівників закономірно потягли за собою становлення і розвиток спеціального законодавства - фабричного. У російському пореформеному законодавстві зберігалося водночас чимало архаїчних норм, які гальмували розвиток капіталістичних відносин. Наприклад, збереження приватної власності на надра за власниками землі стримувало розвиток гірничодобувної промисловості. Архаїчним було авторське право, деякі інші галузі права. Перешкоджали розвиткові капіталістичних основ у праві контрреформи 80-90-х рр. ХІХ ст. Втім, як правильно наголошується в новій історико-правовій літературі, капіталізм у кінцевому підсумку (тим більше монополістичний капіталізм наприкінці XIX ст.) уже не міг уживатися з нормами дореформеного права. Тому передусім цивільне право з його центральним інститутом права власності поступово почало звільнятися від обмежень часів кріпосництва. Основним джерелом права у пореформений період продовжувало залишатися Повне зібрання законів Російської імперії (ПЗЗ). Водночас розвиток буржуазних відносин обумовив, як уже зазначалося, необхідність внесення істотних змін до чинного законодавства. Це було реалізовано насамперед у публікації другого та третього видань ПЗЗ. Нове законодавство включалося і у Звід законів Російської імперії (33). У 1857 р. вийшло третє видання Зводу законів. У подальшому повне видання 33 вже не випускалося. У 1876 р. була зроблена спроба приступити до нового видання 33, однак воно залишалося незавершеним. У 1885-1897 рр. велика частина томів 33 видання | |
| Просмотров: 562 | Загрузок: 11 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |