| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
Поняття, мета і форми державного регулювання ринків фінансових послуг
| [ Скачать с сервера (67.3 Kb) ] | 22.01.2018, 19:53 |
| ЗМІСТ Вступ……………………………………………………………………………… 3 1. Поняття, мета і форми державного регулювання ринків фінансових послуг………………………… 4 2. Уповноважені органи виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг…………………………………………………………… 8 Висновок………………………………………………………………………… 13 Список використаної літератури………………………………………………. 14 ВСТУП Фінансовий ринок у країнах з розвиненою економікою часто називають фінансовим барометром економіки держави. Ефективно працюючі фінансові ринки та їх динамічний розвиток - основа стійкості національної валюти. Метою органів державної влади з нагляду за діяльністю на ринку фінансових послуг має стати впевненість у тому, що фінансові установи функціонують ефективно та безпечно, що вони мають достатній капітал та резерви для недопущення ризиків, які виникають у їх бізнеси. Ефективний нагляд за діяльністю на ринку фінансових послуг є важливим інструментом, який разом з ефективною макроекономічною політикою є основою фінансової стабільності в країні. 1. ПОНЯТТЯ, МЕТА І ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ По-перше, основним нормативно-правовим актом, що регулює дане питання є Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг.” В ст.1 вищезазначеного закону надано визначення основним поняттям. Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. (п.5 ч.1 ст.1) Ринки фінансових послуг – це сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. (п.6 ч.1 ст.1) До ринків фінансових послуг належать наступні: професійні послуги на ринках банківських послуг; страхових послуг; інвестиційних послуг; операцій з цінними паперами; інших видів ринків, що забезпечують обіг фінансових активів. Учасниками ринку фінансових послуг являються особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об'єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; споживачі фінансових послуг. Законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть також визначатися інші учасники ринків фінансових послуг; (п.7 ч.1 ст.1) Правове регулювання фінансового ринку України полягає у впорядкуванні взаємодії та захисті інтересів його учасників шляхом встановлення певних правил, критеріїв і стандартів стосовно відносин з приводу фінансових ресурсів. Дослідження питань необхідності та рівня державного полювання економічних процесів почало здійснюватися науковцями ще з XV століття. Джон Кейнс - англійський економіст, у відомій книзі «Загальна теорія зайнятості, відсотків і грошей» довів що держава має відігравати провідну роль та активно втручатися в економічні та фінансові процеси. Проте, в свою чергу, представники неокласичної політекономії віддавали перевагу ринковому механізму регулювання,який обмежує рівень державного регулювання. Також, окремі положення, щодо обмеження процесів економічного та фінансового розвитку містилися у представників інституціональної школи. В результаті виникнення та існування альтернативних економічних теорій та під впливом особливостей функціонування національних фінансових систем, відмінностей рівня регулювання економіки, на сьогоднішній день сформувалися і працюють наступні моделі державного регулювання ринку фінансових послуг: - Секторна; - Єдиного нагляду; - Перехрестного регулювання; Секторна модель ґрунтується на чіткому розподілі зобов'язань і функцій наглядових органів за окремимисекторами – банківським, страховим, фондовим (наприклад, Україна, Росія, Греція, Іспанія, Кіпр, Литва). Ця модель є базовою для більшості країн через те, що перелічені сектори історично з'явилися незалежно один від одного і через використання різного законодавства, різних інструментів і методів. Модель єдиного нагляду ґрунтується на концентрації всіх наглядових функцій в єдиному наглядовому органі, що охоплює своєю діяльністю всіх суб'єктів, які діють на фінансовому ринку в кожному аспекті їхнього бізнесу. Модель перехресного регулювання передбачає розподіл повноважень: з пруденційного нагляду одному органу, а повноважень з регулювання комерційних операцій на фінансовому ринку – іншому. Ця модель є найменш використовуваною серед країн світу. Згідно п.10 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” державне регулювання ринків фінансових послуг – це здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг, з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг, запобігання кризовим явищам. Метою державного регулювання ринку фінансових послуг є забезпечення єдності і сприятливих умов для розвитку та функціонування ринку фінансових послуг; нагляду за фінансовим станом його учасників, а також додержання ними законодавства щодо захисту інтересів споживачів фінансових послуг. Мета державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні конкретизується у ст. 19 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг». Метою регулювання фінансового ринку та нагляду за діяльністю фінансових установ в Україні є: - проведення єдиної державної політики на фінансовому ринку України; - захист прав інвесторів та споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на фінансовому ринку, застосування до певних осіб санкцій за порушення законодавства; - вирішення стратегічних системних питань розвитку фінансового ринку в Україні; - забезпечення рівних можливостей для доступу до фінансового ринку та захист прав його учасників; - координація діяльності органів державного регулювання фінансового ринку та нагляду за діяльністю фінансових установ; - контроль за прозорістю та відкритістю фінансового ринку; - дотримання учасниками фінансового ринку вимог законодавства; розвитку економічної конкуренції та захист від недобросовісної конкуренції на фінансовому ринку; - сприяння адаптації національного фінансового ринку до міжнародних стандартів. Форми регулювання фінансового ринку та нагляду за діяльністю фінансових установ в Україні: - державна реєстрація фінансових установ; - ліцензування окремих видів діяльності фінансових установ; - нормативно-правове регулювання діяльності фінансових установ, а також вимог до фінансових установ, включаючи вимоги щодо розкриття інформації фінансовими установами про себе, свої послуги та звітність фінансових установ; - контроль за діяльністю фінансових установ; - нагляд за діяльністю фінансових установ; - застосування заходів державного примусу до учасників фінансового ринку. Регулювання фінансового ринку та нагляду за діяльністю фінансових установ базуються на трьох цілях: - захист інвесторів та споживачів фінансових послуг; - забезпечення умов для справедливості, ефективності та прозорості фінансового ринку; - зниження системних ризиків як інвесторів та споживачів фінансових послуг, так і фінансових установ. Повноцінна реалізація вищезазначеної мети передбачає виконання даним механізмом комплексу функцій, які становлять сутність його функціонального призначення. Виділяють наступні функції державного регулювання ринку фінансових послуг: - Інституційна. Полягає у забезпеченні розвитку конкурентного середовища на ринку фінансових послуг. У забезпеченні рівноправності учасників ринку, вільне входження та вихід з нього. Визначальна роль в цьому процесі належить процесу розробки та прийняття законодавчих та інших нормативно правових актів. - Регулююча. Передбачає здійснення регулювання процесу організацією ринку фінансових послуг. Полягає у забезпеченні регулювання діяльності його сегментів. - Захисна. Забезпечує захист від внутрішніх та зовнішніх загроз як ринку фінансових послуг пвцілому, так і захист прав споживачів фінансових послуг. - Контрольна. Спрямована на виявлення порушень чинного законодавства та застосування заходів впливу до порушників. - Координаційна. Сприяє налагодженню взаємодії між регулюючими органами державної влади. - Інтеграційна. Полягає у сприянні входженню у світовий фінансовий ринок. 2. УПОВНОВАЖЕНІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ У СФЕРІ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ Важливе місце у формуванні системи державного регулювання посідають його елементи. Що забезпечують цільовий вплив на відповідні об'єкти. Форми, методи та інструменти. Згідно із законодавство виділяються такі форми регулювання: 1)ведення державних реєстрів фінансових установ і реєстрів осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг; 2) нормативно-правове регулювання діяльності фінансових установ; 3) нагляд за діяльністю учасників ринків фінансових послуг; 4) застосування уповноваженими державними органами заходів впливу; 5) проведення інших заходів з регулювання ринків фінансових послкг. Не обмежує форми регулювання. Виділяють прямі і непрямі методи регулювання фінансових послуг. Щодо інструментів регулювання, то до них відносять наступні: 1) Законодавчі та нормативні документи, стратегічні плани та цільові програми, ліцензування діяльності і нагляд. 2) Фіскальна політика, грошов-кредитна політика, інвестиційна політика, амортизаційна політика. | |
| Просмотров: 939 | Загрузок: 22 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |