| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
Особливості господарсько-правової відповідальності, як виду юридичної відповідальності
| [ Скачать с сервера (111.5 Kb) ] | 06.04.2017, 00:27 |
| Вступ Значення юридичної відповідальності, як і господарсько-правової, наразі істотно зростає у зв’язку з підвищенням ролі правових засобів у виконанні завдань регламентації господарського обігу. Відповідальність має розглядатися як один із дієвих важелів механізму господарювання, що справляє значний вплив на прискорення економічного розвитку нашого суспільства. Господарсько-правова відповідальність завдяки своїм функціям і завданням, призначенню у механізмі правового регулювання господарських відносин, значному понятійному апарату набуває комплексну інституційну форму. Будучи відносно великою правовою конструкцією в рамках галузі господарського права відповідальність об’єднує окремі досить автономні підінститути: відшкодування збитків, неустойку, адміністративно-господарські санкції, які, незважаючи на істотні видові особливості, спираються на спільний понятійний апарат. В юридичній літературі зазначене поняття досліджується під різним кутом зору, що зумовлює неоднозначне ставлення до господарсько-правової відповідальності з боку науковців і практиків. Причин виникнення такого явища багато, але основним з них є такі : 1) багатопланове функціональне призначення господарсько-правової відповідальності в механізмі правового регулювання господарських відносин; 2) відсутність єдиного законодавчого та доктринального підходу щодо встановлення суті даного виду відповідальності ; 3) різноманіть форм, в яких реалізується господарсько-правова відповідальність та виражаються її економічні наслідки; 4) широке коло суб’єктів господарсько-правової відповідальності та підстав її застосування ; 5) відсутність чітко визначених законодавчих меж господарсько-правової відповідальності; 6) недостатній рівень правового регулювання особливостей господарсько-правової відповідальності в окремих видах господарських відносин, зокрема організаційно-господарських; 7) різноманітність поглядів щодо способів викладення господарсько-правової відповідальності. 1. Концептуальні підходи до розуміння поняття та суті господарсько-правової відповідальності як виду юридичної відповідальності. До прийняття ГК України поняття господарсько-правової від-повідальності залишалося вельми дискусійним. Навіть у науці господарського права воно було визнане лише в середині 80-х років XX століття. Зокрема, в одному з перших підручників з господарського права обережно застосовувався термін «відповідальність за результати господарської діяльності». Згодом вчені говорили про «санкції в господарському законодавстві», про «відповідальність у господар¬ських відносинах» Нарешті, в підручнику 1985 року за редакцією професора І.Г. Побірченка з'явилося поняття господарсько-правової відповідальності, розроблене професором В.К. Мамутовим. Сучасні підручники з господарського права одностайні у визнан-ні самостійності господарсько-правової відповідальності стосовно інших видів. Господарсько-правова відповідальність – багатозначне поняття, що відіграє важливу роль у механізмі правового регулювання господарських відносин Відсутність на протязі багатьох років нормативної дефініції господарсько-правової відповідальності зумовило виникнення численних концепцій, в яких ставиться акцент на різних аспектах даного правового явища. Наслідком відповідної дискусії стало формулювання різноманітних понять, якими позначається господарсько-правова відповідальність. В літературі можна зустріти поняття економічні, оціночні, планово-господарські санкції, економічна, загальногосподарська відповідальність тощо. Деякі вчені вважають за необхідне формування єдиного виду юридичної відповідальності підприємців за порушення встановленого державою порядку здійснення підприємницької діяльності – підприємницької відповідальності. Такий рід юридичної відповідальності об’єктивно необхідний і фактично існує у вітчизняному законодавстві за назвою економічних або господарських санкцій . Термін «підприємницька відповідальність» вважається спірним. Більш прийнятним є вживання терміна «відповідальність у сфері підприємництва», що сприймається як сукупність заходів державного примусу, які передбачені нормами права та спричиняють негативні наслідки для підприємця у вигляді позбавлення прав унаслідок порушення ним правопорядку або законних прав та інтересів інших осіб у ході підприємницької діяльності. Однак, з метою забезпечення єдності законодавства і практики його застосування, дослідження доктринальних положень з відповідної проблематики слід використовувати легальний термін –господарсько-правова відповідальність. У літературі зазначається, що в Господарському кодексі України є багато новел, принципово нових підходів у правовому регулюванні господарських відносин. Це повною мірою стосується і правового регулювання відповідальності. Варто оцінити як позитивний той факт, що в ГК передбачено положення про відповідальність . Відсутність подібних положень у єдиному кодифікованому акті, наприклад у Російській Федерації, викликає справедливу критику в юридичній літературі. Разом з тим, немає єдиного визначення поняття «господарсько-правова відповідальність». Так, на думку Г.В. Пронської, господарсько-правова відповідальність – це економічні за змістом і юридичні за формою методи впливу на економічні інтереси суб’єкта господарювання – правопорушника. Д.Х. Липницький і А.Д. Болотова вважають, що господарсько-правова відповідальність являє собою певний механізм перекладання несприятливих наслідків з одного учасника господарських відносин на іншого . Господарською відповідальністю вважають настання несприятливих майнових наслідків (стягнення збитків, штрафу тощо) при порушенні правил функціонування господарського механізму, які встановлюють державні органи в інтересах держави або сторони в договорі. При цьому зазначається, що господарсько-правова відповідальність відрізняється від інших видів відповідальності тим, що поєднує елементи майнового та примусового (організаційного) характеру . Таким чином, господарсько-правова відповідальність визначається і як метод впливу на економічні інтереси, і як механізм перекладання несприятливих наслідків, і як настання цих наслідків, що не можна вважати найбільш повними та точними характеристиками цього виду юридичної відповідальності. Здебільшого на позначення господарсько-правової відповідальності використовують поняття «господарські санкції». Господарсько-правова відповідальність, на погляд В.К. Мамутова, це перетерплювання (або несення) господарським органом несприятливих економічних наслідків безпосередньо в результаті застосування до нього передбачених законом санкцій (мір відповідальності) економічного характеру . В.С. Щербина вважає, що відповідальність у господарському праві (господарсько-правова відповідальність) – це комплексний правовий інститут, який має свій особливий предмет регулювання – господарські правопорушення. Відповідальністю є застосування до правопорушника встановлених законом або договором санкцій, унаслідок чого він зазнає майнових втрат. Отже, поняття господарсько-правової відповідальності включає в себе і майнові наслідки застосування санкцій . Цю точку зору підтримує законодавець. Інколи в літературі пропонують надзвичайно вузьке розуміння господарсько-правової відповідальності як різновиду юридичної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'я¬зань суб'єктами господарської діяльності . Найбільш влучним є визначення господарсько-правової відповідальності як майново-організа¬ційних за змістом і юридичних за формою заходів впливу на економіч¬ні інтереси учасників господарських правовідносин у разі вчинення ними господарського правопорушення . Будучи одним з видів юридичної відповідальності, господарсько-правова відповідальність, як наукове поняття і правовий засіб розкривається через категорії теорії права. В літературі можна зустріти доктринальні погляди, відповідно до яких, юридична, в тому числі господарсько-правова відповідальність являє собою реалізацію санкції правової норми , міру державного примусу , перетерпіння несприятливих наслідків застосування санкцій . Але, найбільшу підтримку одержав погляд, за яким відповідальність – це додатковий обов'язок для правопорушника, що покладається на нього поряд з належним виконанням зобов'язання чи його заміна іншим обов'язком якого не існувало до правопорушення . Широке, багатопланове використання в юридичній площині понять відповідальність та обов'язок зумовило встановлення кількох форм їх співвідношення. Існуючі в доктрині погляди на цю проблему умовно можна об'єднати у три групи: 1) відповідальність та обов'язок є різними поняттями і не пов'язані між собою за змістом та формою; 2) юридична відповідальність виступає для учасника господарських відносин, який вчинив правопорушення у формі додаткового обов'язку або у заміні невиконаного обов'язку новим, якого не існувало до вчинення правопорушення; 3) господарсько-правова відповідальність виступає у формі додаткового обов'язку, який виникає для учасника господарських відносин після вчинення правопорушення і не має наслідком звільнення від виконання господарського зобов'язання. Прибічники першої точки зору вважають, що категорії обов'язок протистоїть суб'єктивне право вимоги належного виконання прийнятого зобов'язання, а відповідальність кореспондує до безвідповідальності. Дослідники, які розділяють поняття відповідальність і обов'язок, перше розглядають як поєднання позитивного та ретроспективного аспектів, а обов'язок, як елемент змісту зобов'язання. В межах цієї концепції обов'язок охоплюється позитивним аспектом відповідальності і полягає у відповідальному ставленні до прийнятих зобов'язань. В цьому контексті слід погодитися з тими науковцями, які ототожнюють відповідальність у позитивному аспекті з належним виконанням прийнятих зобов'язань. Отже, категорія обов'язок перебуває в межах зобов'язання, а юридична відповідальність являє собою перетерпіння правопорушником несприятливих наслідків, в результаті застосування до нього санкцій. Невиконання суб'єктом господарювання прийнятого зобов'язання тягне за собою виникнення для правопорушника обов'язку відшкодувати збитки чи сплатити неустойку. При цьому, новий обов'язок безпосередньо залежить від двох факторів: по-перше від змісту порушеного зобов'язання, зокрема, умов про предмет, строк виконання сторонами прийнятих обов'язків; по-друге – настання господарсько-правової відповідальності не є автоматичним наслідком правопорушення, а залежить від волевиявлення управненої сторони зобов'язання або рішення компетентного державного органу, на якого покладений обов'язок по застосуванню санкцій . Цікавою, але небезспірною є точка зору за якою відповідальність – це така санкція, застосування якої призводить до настання певного обтяження у формі додаткового або заміні існуючого обов'язку новим обов'язком чи позбавленні певних прав . У ч. 2 ст.193 та ч.3 ст.216 ГК закріплений універсальний принцип господарсько-правової відповідальності, відповідно до якого відшкодування суб'єктом господарювання завданих збитків чи сплата неустойки не звільняє його від виконання прийнятих зобов'язань. Припинення зобов'язання через неможливість його виконання відповідно до ч. 2 ст. 205 ГК не звільняє порушника від юридичної відповідальності, крім випадків, коли суб'єкт наділений правом застосування санкцій відмовиться від їх реалізації. Слід підкреслити, не застосування до зобов'язаної сторони санкцій є не відмовою від суб'єктивного права покладення відповідальності, а відмовою від його реалізації. Господарсько-правова відповідальність в цій ситуації спрямована на відновлення майнового становища управненої сторони зобов'язання шляхом стягнення на її користь певної грошової суми. Однак, застосування санкцій не завжди відповідає меті, яку суб'єкти господарювання переслідували, вступаючи у зобов'язання. Адже наприклад, управлінські дії, які має вчиняти зобов'язаний суб'єкт і результат їх виконання не може замінюватися відшкодованими збитками, тим більше значна група управлінських функцій виконується органами державної влади та місцевого самоврядування, котрі не підлягають делегуванню. Головним чином ідея про можливість заміни невиконаного зобов'язання мірами відповідальності розрахована на майново-господарські відносини, де не поставлена продукція чи виконані роботи можуть бути замовлені у іншого контрагента за рахунок суми сплачених санкцій. При цьому, за загальним правилом, передбаченим ч. 3 ст. 193 та ст. 204 ГК, заміна виконання зобов'язання сплатою санкцій допускається у випадках, передбачених законом чи договором і не суперечить обов'язковому правовому акту, з якого виникло попереднє зобов'язання. В юридичній літературі найбільш розповсюдженою є думка, відповідно до якої господарсько-правова відповідальність існує у формі додаткового обов'язку, що покладається на зобов'язаного суб'єкта після порушення ним зобов'язання і полягає у сплаті неустойки, відшкодуванні збитків, завданих управненому суб'єкту . Форма реалізації, обсяг і наслідки виконання додаткового обов'язку безпосередньо залежать від змісту господарського зобов'язання. Водночас, виконання додаткового обов'язку до змісту основного зобов'язання не включається, хоча положення про форми та види санкцій, як правило, супроводжують інші його умови. Такий погляд є цілком прийнятний і в контексті чинного господарського законодавства. Щоправда, ГК допускає дві ситуації по застосуванню відповідальності. З одного боку, суб'єкт господарювання, який завдав збитки, згідно зі ч.1 ст.222 ГК повинен їх відшкодувати ще до пред'явлення претензії чи звернення до господарського суду. З іншої сторони управнений суб'єкт може і не застосовувати до боржника господарські санкції. Не виключається також практична ситуація, в якій порушник чинитиме перешкоди у застосуванні до нього санкцій і управнений суб'єкт буде змушений звертатися до уповноваженого органу з метою примусового виконання додаткового обов'язку. Спільним критерієм для змодельованих ситуацій є покладення на суб'єкта, яким вчинено правопорушення господарсько-правової відповідальності. Різниця полягає лише у способі її реалізації – добровільному чи примусовому порядку. | |
| Просмотров: 930 | Загрузок: 18 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |