| Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
Кримінальна відповідальність та покарання неповнолітніх з КК України
| [ Скачать с сервера (89.0 Kb) ] | 28.08.2017, 12:25 |
| Передмова Від природи неповнолітні за біологічними і психологічними показниками значно відрізняються від осіб повнолітніх (дорослих), що і визначає особливості їх соціального і правового статусу. Державні органи й установи повинні здійснювати, головним чином, "батьківські" заходи щодо неповнолітніх, максимально сприяючи їх соціалізації, вихованню достойними громадянами держави. Кримінально-правові заходи державного примусу вельми небажані щодо неповнолітніх. Адже неповнолітні не мають достатнього життєвого досвіду, легко піддаються навіюванню, не завжди розуміють різницю між моральним і аморальним, у них в значній мірі відсутні необхідні знання, навички соціальної поведінки, адекватна оцінка своїх вчинків. І все ж, сьогоднішній стан злочинності в Україні, в тому числі серед неповнолітніх, не дає можливості відмовитись від застосування до них заходів кримінально-правового впливу, коли інші види державного впливу вичерпані або неефективні. Законом встановлений оптимальний вік, з якого можлива кримінальна відповідальність громадян, — шістнадцять років і тільки за деякі злочини, суспільна небезпека яких очевидна і для осіб молодшого віку — з чотирнадцяти років (ст. 22 КК). Головною метою застосування кримінально-правових заходів щодо неповнолітніх, які вчинили злочин, є їх виправлення, недопущення рецидивних проявів з їх боку. Неповнолітній злочинець повинен відчути особливість підходу суспільства до питання його відповідальності за вчинене. Відправною позицією кримінального законодавства є така, що вчинення злочину неповнолітнім завжди є обставиною, що пом'якшує покарання (п. 3 ч. 1 ст. 66 КК). Закони про амністію в першу чергу розповсюджуються на неповнолітніх злочинців. Але цього недостатньо. У КК міститься розділ XV Загальної частини "Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх". Всі ці особливості мають виключно пільговий характер порівняно з кримінальною відповідальністю і покаранням повнолітніх злочинців. Підстави і принципи кримінальної відповідальності неповнолітніх єдині із тими, що закон встановлює для дорослих. На них розповсюджуються положення норм Загальної і Особливої частин КК, за тими виключеннями і відмінностями, які зазначені в розділі XV Загальної частини. Ці виключення й відмінності стосуються питань звільнення від кримінальної відповідальності, видів і розмірів покарань, що застосовуються до неповнолітніх, звільнення їх від відбування покарання, погашення та зняття з них судимості. 2. Кримінальна відповідальність неповнолітніх. 2.1 Поняття, загальні положення КВ неповнолітніх. Коли мова йде про кримінальну відповідальність і покарання неповнолітніх, то має значення виділення серед них тих, хто досяг віку кримінальної відповідальності. В такому сенсі неповнолітніми слід вважати особи, які досягли 16-річного, в ряді випадків 14-річного віку, але яким ще не виповнилося 18 років. Враховуючи біологічні, психологічні та соціальні особливості неповнолітніх, закон передбачає норми, спрямовані на забезпечення їх посиленого захисту від злочинних посягань. Позиція українського законодавства базується на міжнародно-правових актах, зокрема, Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 р., в Преамбулі якої зазначається, що неповнолітні у зв'язку з їх фізичною та розумовою незрілістю потребують спеціальної охорони і захисту, включаючи належний правовий захист. Норми, спрямовані на забезпечення охорони нормального фізичного і психічного розвитку неповнолітніх, вміщені в низці статей Загальної частини КК. До них відносяться ті, які: регламентують вік, після досягнення якого може наставати кримінальна відповідальність (ст. 22 КК); передбачають як пом'якшує покарання обставина вчинення злочину неповнолітнім (п. 3 ч. 1 ст. 66 КК), а та обставина, що обтяжує покарання - вчинення злочину щодо малолітнього (п. 6 ч. 1 ст. 67 КК) або з використанням малолітнього (п. 9 ч. 1 ст. 67 КК). У Особливої частини КК є принаймні 45 норм, якими передбачене посилення відповідальності за злочини щодо неповнолітніх та якими спеціально встановлюється караність за посягання на неповнолітніх. Разом з посиленням кримінально-правового захисту неповнолітніх, закон встановлює певні особливості залучення неповнолітніх до відповідальності та звільнення від відповідальності, призначення покарання, звільнення від покарання та його відбування. Такі норми об'єднані у розділі XV Загальної частини КК "Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх". Необхідність спеціальних норм про відповідальність неповнолітніх за діяння, передбачені кримінальним законом, обумовлена принципами справедливості й гуманізму, економії кримінальної репресії. Особливості психології неповнолітніх, зокрема, їх схильність до сприйняття стороннього впливу, з одного боку, спонукають максимально обмежувати їх спілкування з представниками злочинного світу, які зусиллями держави концентруються в установах по відбуванню покарання, а, з іншого боку, дозволяє обмежитися щодо таких осіб порівняно м'якшими заходами, достатніми для забезпечення виправлення тих, хто порушив закон. Суспільство не має права пред'являти до неповнолітніх такі ж суворі вимоги, які воно ставить до дорослих осіб. Тому часто щодо неповнолітніх достатніми є заходи виховно-педагогічного, а не карального характеру. Підстави і принципи кримінальної відповідальності неповнолітніх такі ж, які діють щодо дорослих осіб. У розділі XV Загальної частини КК зосереджені лише норми, які стосуються особливостей кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх: - встановлюють більш широкі, ніж щодо дорослих, умови звільнення від кримінальної відповідальності, зокрема, із застосуванням примусових заходів виховного характеру; - містять певні обмеження щодо суворості застосовуваних заходів кримінально- правового характеру, в першу чергу, видів і розмірів покарань; - передбачають більш м'які вимоги (умови) для звільнення від кримінального покарання; - регламентують більш м'які вимоги щодо погашення і зняття судимості. Отже, можна погодитись з Ю.Бауліним, що кримінальна відповідальність - це передбачені КК вид та міра обмеження прав і свобод злочинця, що індивідуалізується судом та здійснюється спеціальними органами держави. Ще можна уточнити, що це реальне застосування кримінально-правової норми та реалізація санкції. 2.2 Звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх. За загальним правилом, будь-яка особа, яка вчинила злочин, в тому числі і за досягненням вісімнадцятирічного віку, повинна спричиняти кримінальну відповідальність і бути піддана покаранню. Звільнення від кримінальної відповідальності допускається лише тоді, коли цілі, які стоять перед КК, можуть бути досягнуті і без застосування найбільш суворих кримінально-правових заходів. До неповнолітніх можуть бути застосовані як загальні види звільнення від кримінальної відповідальності (передбачені ст.ст. 45-49 КК і законами про амністію), так і звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх із застосуванням примусових заходів виховного характеру, які регламентуються ст. 97 КК. Такі заходи не є кримінальним покаранням, яке істотно відрізняється від них за своєю суворістю. Разом з тим вони пов'язані з певними обмеженнями і стражданнями для особи, щодо якої вони застосовані. Примусові заходи виховного характеру є мірою державного примусу, що застосовується незалежно від бажання винного. Їх покладання, крім іншого, покликане позбавити неповнолітнього, що вчинив злочин, ілюзії про безкарність його дій, нібито повне прощення вчиненого у зв'язку із звільненням від кримінальної відповідальності. Тому при виборі виду звільнення від кримінальної відповідальності нормі, передбаченої ст. 97 КК, слід віддавати пріоритет. Примусові заходи виховного характеру до неповнолітніх можуть застосовуватися і як один із специфічних видів звільнення від кримінальної відповідальності і в порядку звільнення таких осіб від кримінальної покарання. Види цих заходів однакові, вони передбачені ч. 2 ст. 105 КК. Умови ж їх застосування відрізняються щодо кожного з цих кримінально-правових інститутів. У ст. 97 КК встановлено умови звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру та підстави їх скасування, а в ч. 1 ст. 105 КК - умови звільнення від покарання з застосуванням таких заходів. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру можливо з дотриманням комплексу умов, які відносяться до особи винного, вчиненого ним злочину, прогнозу його подальшої поведінки. Згідно з ч. 1 ст. 97 КК умовами такого звільнення є: 1) неповноліття особи. У КК чітко не визначено, чи повинна бути така особа неповнолітнім на момент вчинення злочину (тобто, діяння, передбачені законом про кримінальну відповідальність - ч. 3 ст. 4 КК), або на момент прийняття щодо його рішення судом про звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру. Здається, застосування примусових заходів виховного характеру щодо особи, яка вже досягла повноліття, недоцільно, оскільки вони не в змозі надати на нього очікуваний вплив, а в ряді випадків і взагалі неможливо. Тому звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру повинне застосовуватися лише щодо осіб, які є неповнолітніми під час розгляду справи; 2) вчинення вперше злочину невеликої тяжкості, тобто злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м'яке покарання (ч. 2 ст. 12 КК). Неповнолітнього слід вважати вчиненим зазначений злочин вперше, якщо він не має непогашеної або незнятої судимості за будь-який злочин. Не може застосовуватися ст. 97 КК щодо неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, але раніше чи пізніше вчинив ще й інший злочин. Разом з тим неповнолітній, у якого судимість за раніше скоєний злочин погашена або знята, повинен вважатися таким, який скоїв злочин вперше. Таким чином, до уваги повинно прийматися не фактично вчинення злочину невеликої тяжкості вперше, а відсутність факту вчинення іншого злочину і відсутність судимості в особи, яка звільняє від кримінальної відповідальності; 3) можливість виправлення неповнолітнього без застосування покарання визначається з урахуванням особи винного, його поведінки після вчинення злочину. Про наявність такої можливості може, зокрема, свідчити фактичне вчинення злочину вперше, щире розкаяння, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, бездоганну поведінку після посягання, втрата зв'язків з попереднім оточенням, яке негативно впливає на неповнолітнього. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру застосовується тільки судом. Застосування розглянутого виду звільнення від кримінальної відповідальності є правом суду, а не його обов'язком. При цьому суд може застосувати таке звільнення, лише встановивши наявність умов, зазначених у ч. 1 ст. 97 КК. Позиція самого неповнолітнього, його законних представників не має вирішального значення для суду. Однак застосування такої примусової заходи виховного характеру як передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють (п. 3 ч. 2 ст. 105 КК), як випливає з самого його характеру, можливе лише за згодою осіб, які будуть здійснювати цей нагляд. Загальні принципи застосування примусових заходів виховного характеру, на відміну від загальних почав призначення покарання, у КК прямо не визначені. Тому вид примусових заходів виховного характеру, тривалість застосування тих із них, які мають терміновий характер, зміст обмежень обирається судом з урахуванням тих же обставин, які виступають в якості загальних почав призначення покарання. Таким чином, при виборі примусових заходів виховного характеру суд має враховувати характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання за цей злочин, якби воно насправді призначалося. | |
| Просмотров: 831 | Загрузок: 19 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |