Главная » Файлы » Рефераты » Рефераты |
ФЕТОПЛАЦЕНТАРНА НЕДОСТАТНІСТЬ
[ Скачать с сервера (31.3 Kb) ] | 10.09.2017, 20:34 |
ПЛАЦЕНТАРНА НЕДОСТАТНІСТЬ – це клінічний синдром, при якому відбувається комплекс порушень транспортної, трофічної, ендокринної та метаболічної функцій плаценти, що лежать в основі патології плоду та новонародженого (це неспроможність плаценти підтримувати адекватний обмін між організмами матері та плоду). Плацентарну недостатність класифікують за різними показниками: І. За морфофункціональними ознаками 1. Плацентарно-мембранна недостатність (при зменшенні спроможності плацентарної мембрани до транспорту метаболітів і травних речовин). 2. Клітинно-паренхіматозна (через порушення функції трофобласта порушується в основному ендокринна і метаболічна функції). 3. Гемодинамічна. ІІ. За часом виникнення 1. Первинна недостатність виникає при формуванні плаценти в період раннього ембріогенезу й плацентації, виявляється анатомічними порушеннями будови, розташування, прикріплення плаценти, а також дефектами васкулярізації та порушеннями дозрівання хоріона. Клінічно вона виявляєтьсяі картиною загрози переривання вагітності або спонтанним абортом у ранні терміни. 2. Вторинна плацентарна недостатність виникає на фоні вже сформованої плаценти під впливом екзогенних по відношенню до плоду факторів організму матері й спостерігається, як правило, у другій половині вагітності. ІІІ. За швидкістю розвитку У виникненні гострої недостатності плаценти головну роль відіграє гостре порушення матково-плацентарного кровообігу. Найчастіше підставою для гострої недостатності є великі інфаркти і передчасне відшарування плаценти з виникненням ретроплацентарної гематоми. Хронічна плацентарна недостатність є порівняно частою патологією, виявляється порушенням трофічної функції, а потім гормональними розладами. У патогенезі цього стану основне значення мають хронічні розлади матково-плацентарної гемоперфузії у поєднанні з порушенням плодово-плацентарної гемоциркуляції. У виникненні хронічної плацентарної недостатності значне місце займають такі патологічні стани вагітності, як пізні гестози, загроза передчасного переривання та переношування вагітності, ізосерологічна несумісність, екстрагенітальні захворювання матері (пієлонефрит, гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, анемія). IV. За ступенем компенсації Деякі автори виділяють також відносну та абсолютну плацентарну недостатність. При відносній плацентарній недостатності всі функції плаценти порушені, але компенсоторно-пристосувальні зміни та резервні можливості плаценти дозволяють підтримувати життєдіяльність і розвиток плоду. При абсолютній недостатності настає загибель плоду внутрішньоутробно ще до початку пологів. У пологах декомпенсація усіх адаптаційних можливостей плаценти і плоду може настати при відносній плацентарній недостатності. Відносна плацентарна недостатність поділяється на компенсовану, субкомпенсовану та некомпенсовану. При компенсованій плацентарній недостатності стан плоду не порушений. На кардіотокограмі ознаки гіпоксії не виділяються навіть при проведенні функціональних тестів з різними видами навантажень. Тільки спеціальні методи досліджень дозволяють виявити порушення окремих функцій плаценти (визначення в крові матері гормонів плаценти, специфічних гормонів плаценти, радіоізотопна плацентосинтиграфія і т. ін.) При субкомпенсованій плацентарній недостатності стан плоду не порушений при відсутності різноманітних навантажень на фетоплацентарний комплекс. Під час проведення стресового тесту, а також з початком пологів реєструються ознаки внутрішньоутробної гіпоксії плоду. При декомпенсоавній плацентарній недостатності порушений стан плоду визначається навіть без проведення функціональних проб ще до початку пологової діяльності. У таких випадках питання про доцільність пологорозрішення через природні пологові шляхи вирішується суто індивідуально з урахуванням усіх факторів перинатального ризику. Найбільш часто пологорозрішення відбувається оперативним шляхом. Виділено три основних групи факторів, які призводять до розвитку порушень матково-плацентарної перфузії та оксигенації крові в міжворсинковому просторі: 1. Група патологічних станів, що призводить до порушень транспорту кисню до матки: порушення оксигенації материнської крові (серцево-судинна та легенева патологія матері); немічна гіпоксія матері – анемія вагітних; циркуляторні порушення генералізованого характеру (гіпотонія вагітних, гіпертонічна хвороба, пізні гестози з переважним гіпертензивним синдромом). 2. Циркуляторні розлади суто в матково-плацентарному комплексі: патологічні зміни спіральних артеріол у зоні плацентарної площадки як наслідки перенесених запальних захворювань ендометрію та абортів; оклюзивні васкулярні пошкодження спіральних артеріол у зоні плацентарної площадки (мікротромби з форменних елементів крові, трофобластичні емболи) та периферійний вазоспазм є характерними для гестозів та переношування вагітності. 3. Власно плацентарні фактори: первинна плацентарна недостатність внаслідок порушень розвитку та дозрівання плаценти (мала плацента, позахоріальний, двочастковий послід, ангіоми та ін.); інфекційно-токсичні пошкодження плаценти у пізні терміни. Усі зазначені фактори призводять до порушення оксигенації або швидкості материнського кровотоку в міжворсинчатому просторі, до гемоциркуляторних розладів у плодовому кровообігу плаценти, а потім – до порушення газобміну, до змін активності дихальних ферментів, зниження біосинтетичних і трофічних процесів, що в кінцевому результаті відображається на стані внутрішньоутробного плоду або призводить до затримки його розвитку. | |
Просмотров: 563 | Загрузок: 10 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0 | |